Міністерство освіти і науки України Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка ОЦІНКА ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ Кам’янець-Подільський 2024 УДК 502.1(075.8) ББК 20.1я73 О93 Рекомендувала вчена рада природничо-економічного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (протокол № 11 від 29 грудня 2023 року) РЕЦЕНЗЕНТИ: В. Г. Скляр, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри екології та ботаніки Сумського національного аграрного університету; Р. О. Мялковський, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри садово-паркового господарства, геодезії і землеустрою Закладу вищої освіти «Подільський державний університет»; В. М. Геник, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, полковник запасу Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. О93 Оцінка впливу на довкілля. Конспект лекцій: навчально- методичний посібник [Електронний ресурс] / укладачі М. І. Козак, В. В. Шаравара, І. В. Федорчук. Кам’янець-Подільський: Кам’янець- Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2024. 146 с. Електронна версія посібника доступна за покликаннями: URL: http://elar.kpnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/7913 У навчально-методичному посібнику викладені основні положення запро- вадження оцінки впливу на довкілля (ОВД), розглянуто основні етапи ОВД, опи- сано особливості створення звітів з ОВД та досліджено загальні риси оцінки впливу планованої діяльності на компоненти довкілля. Навчально-методичний посібник рекомендовано здобувачам вищої освіти освітнього ступеня «молод- ший бакалавр» та «бакалавр» спеціальностей 101 «Екологія», 103 «Науки про Землю» та 183 «Технології захисту навколишнього середовища». Посібник може бути корисним науко-педагогічних працівників кафедр екології, студентів, магістрантів та аспірантів. УДК 502.1(075.8) ББК 20.1я73 © укладачі М. І. Козак, В. В. Шаравара, І. В. Федорчук, 2024 ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА .................................................................................................................................... 5 Тема 1. Оцінка впливу на довкілля та її місце в системі екологічної безпеки ............................................................................................. 7 1. Роль і місце оцінки впливу на довкілля в системі екологічної безпеки .... 7 2. Історія та умови виникнення оцінки впливу на довкілля ........................... 9 2.1. Становлення і розвиток оцінки впливу на довкілля у зарубіжних країнах ..................................................................... 9 2.2. Становлення і розвиток оцінки впливу на довкілля в Україні .... 11 Тема 2. Оцінка впливу на довкілля: поняття і сфера застосування ........ 17 1. Поняття, зміст і суб’єкти оцінки впливу на довкілля .................................. 17 2. Сфера застосування оцінки впливу на довкілля ............................................ 19 3. Критерії визначення планованої діяльності, розширень і змін діяль- ності та об’єктів, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля .................. 30 Тема 3. Порядок здійснення і процедурні засади оцінки впливу на довкілля ............................................................ 34 1. Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Визначення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації ................................................................................. 34 2. Поняття і основний зміст Звіту з оцінки впливу на довкілля ................ 38 3. Висновок з оцінки впливу на довкілля. Експертні комісії ......................... 43 4. Рішення про провадження планованої діяльності і після проектний моніторинг. .......................................................... 46 5. Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля ....... 48 3 6. Відповідальність за порушення законодавства про оцінку впливу на довкілля .................................................................................. 56 Тема 4. Інформування і роль громадськості в процесі оцінки впливу на довкілля. ..................................................... 59 1. Гласність оцінки впливу на довкілля .................................................................... 59 2. Громадське обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля ........... 62 3. Громадські слухання в процесі оцінки впливу на довкілля..................... 65 Тема 5. Оцінка транскордонного впливу на довкілля в процедурі ОВД ....................................................................... 72 1. Підстави та організаційні засади проведення оцінки транскордонного впливу на довкілля .................................................. 72 2. Конвенція про оцінку впливу на довкілля в транскордонному контексті ................................................................................... 75 3. Конвенція про доступ до інформації та доступ до правосуддя щодо питань охорони довкілля ............................................... 86 Тема 6. Методика виконання оцінки впливу на довкілля ........................... 94 1. Методи оцінки впливу на довкілля ........................................................................ 94 2. Методика виконання прогнозної оцінки екологічних наслідків планованої діяльності ............................................... 100 3. Закордонна практика проведення оцінки впливу на довкілля .......... 103 ГЛОСАРІЙ ................................................................................................................................... 108 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................................. 114 ДОДАТКИ .................................................................................................................................... 116 4 ПЕРЕДМОВА Оцінка впливу на довкілля (ОВД) – призначена для виявлення хара- ктеру, інтенсивності та ступеня небезпеки впливу будь-якого виду пла- нованої господарської діяльності на стан довкілля і здоров'я населення. Вплив на довкілля – будь-які наслідки планованої діяльності для до- вкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров'я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об'єктів, історичних пам'я- ток та інших матеріальних об'єктів чи для сукупності цих факторів, а та- кож наслідки для об'єктів культурної спадщини чи соціально- економічних умов, які є результатом зміни цих факторів. Проведення ОВД майбутньої господарської, і іншої діяльності на до- вкілля сприяє ухваленню екологічно грамотного управлінського рішен- ня про реалізацію наміченої господарської і іншої діяльності за допомо- гою визначення можливих несприятливих дій оцінки екологічних нас- лідків, обліку громадської думки, розробки заходів зі зменшення і запо- бігання дій. Процес переходу України від практики реалізації природоохоронних заходів до екологічної політики триває. Найбільш помітними останніми кроками на цьому шляху стало прийняття в грудні 2010 року Закону Ук- раїни «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». Відповідно до Директиви ЄС № 337/85 «Оцінка впливу деяких дер- жавних і приватних проєктів господарської діяльності на навколишнє середовище» для всіх країн членів ЄС є обов'язковим проведення ОВД до видачі дозволу на здійснення всіх великих проєктів, що можуть спричи- нити негативний вплив на навколишнє середовище. Відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», оці- нка впливу на довкілля – це процедура, що передбачає:  підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на до- вкілля; 5  проведення громадського обговорення;  аналіз уповноваженим органом, наданої у звіті з оцінки впливу на до- вкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарю- вання, а також інформації, отриманої від громадськості під час гро- мадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транс- кордонного впливу, іншої інформації;  надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу;  врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про про- вадження планованої діяльності. Метою навчальної дисципліни «Оцінка впливу на довкілля» є форму- вання у майбутніх здобувачів вищої освіти екологічної системи мислення, умінь та компетентностей для забезпечення застосування правових та ор- ганізаційних засад оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, раціонального викори- стання і відтворення природних ресурсів у процесі прийняття рішень щодо провадження господарської діяльності, яка може мати вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських і приватних інтересів. Навчальна дисципліна «Оцінка впливу на довкілля» відіграє важли- ву роль у практичному вирішенні проблем збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Курс може бути використаний у структурі професійної перепідготовки та підвищенні кваліфікації державних служ- бовців та фахівців у сфері управління екології. 6 Тема 1. ОЦІНКА ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СИСТЕМІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ 1. Роль і місце оцінки впливу на довкілля в системі екологічної безпеки. 2. Історія та умови виникнення оцінки впливу на довкілля. 2.1. Становлення і розвиток оцінки впливу на довкілля у зарубіжних країнах. 2.2. Становлення і розвиток оцінки впливу на довкілля в Україні. 1. РОЛЬ І МІСЦЕ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ В СИСТЕМІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ Сучасний стан соціально-економічного розвитку України характери- зується складною екологічною ситуацією на місцевому, регіональному та національному рівнях. На межі екологічної кризи перебувають Придніп- ров’я, Придністер’я, Донбас, Кривбас, узбережжя і акваторії Чорного й Азовського морів. Економічна криза, відсталість технологій та виробничих процесів призводять до виникнення аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій те- хногенного походження (смоги, кислотні опади, озонові діри тощо). Три- ває забруднення земель хімічними речовинами і техногенними відхода- ми. Зростають масштаби деградації ґрунтів внаслідок водної та вітрової ерозії, що охопило майже третину орних земель України. Внаслідок по- рушень вимог природоохоронного законодавства, екологічної безпеки забруднюються водні ресурси, у занедбаному стані перебувають ряд рі- чок і водоймищ. Залишається гострою проблема охорони атмосферного повітря. Як результат незворотних змін в довкіллі, погіршення умов міс- цезростання та мешкання представників рослинного і тваринного світу, зменшується їх ареал, зникають окремі види біологічних ресурсів. Усе це зумовлює негативні зміни у стані здоров’я людей. 7 У цих умовах досягнення мети екологічної політики держави нероз- ривно пов’язано з соціально-правовим механізмом здійснення відповід- них дій щодо охорони довкілля, раціонального використання і відтво- рення природних ресурсів. З метою стабілізації екологічного стану в кра- їні впроваджується комплекс взаємопов’язаних заходів – політичних, державно-правових, економічних, технічних, які здійснюються на держа- вному і громадському рівнях, направлені на попередження та ліквідацію негативних проявів для довкілля антропогенних і природних процесів і повинні гарантувати екологічну безпеку громадян України. Ефектив- ність цих заходів може бути досягнута за умови, якщо вони ґрунтувати- муться на глибокому усвідомленні і врахуванні в практичній діяльності ступенів ризику екологічної небезпеки окремих об’єктів, зон і територій. Серед цих заходів особливе місце займають спеціальні дії з контро- лю за станом довкілля. Вони необхідні для того, щоб суспільство могло стабілізувати екологічну обстановку, поліпшити стан довкілля, зберегти взаємопорозуміння з довкіллям. При цьому, державний екологічний ко- нтроль може здійснюватися різними шляхами, одним із яких є оцінка впливу на довкілля, що, таким чином, є важливою складовою системи екологічної безпеки держави, яка включає такі основні групи заходів:  превентивні;  регулятивно-розпорядчі;  виконавчо-охоронні (захисні). Превентивні заходи передбачають проведення саме оцінки впливу на довкілля. Як вид діяльності уповноважених органів держави, оцінка впливу на довкілля спроможна забезпечити дотримання норм і вимог екологічної безпеки при прийнятті рішень щодо видів планованої діяль- ності та об’єктів, які можуть становити підвищену екологічну небезпеку і мати значний впливу на довкілля. Гарантування екологічної безпеки тісно пов’язано з оцінкою впливу на довкілля, яка в умовах поширення екологічної кризи стає тим необ- хідним превентивним інструментом, що дозволяє на дійсно демократич- ній основі, з залученням висококваліфікованих спеціалістів і широких кіл громадськості оцінити ступінь екологічного впливу будь-яких об’єктів, визначити можливість їх реалізації в конкретній екологічній системі на 8 відповідній території і науково аргументувати висновки, пропозиції і ре- комендації щодо їх найбільшої доцільності і екологічно сприятливій реа- лізації. Таким чином, вирішення екологічних проблем майже усіх рівнів можливе тільки при безпосередньому додержанні вимог, прогнозів і ре- комендацій оцінки впливу на довкілля. 2. ІСТОРІЯ ТА УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ 2.1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ Вперше оцінка впливу на довкілля була узаконена в Японії (1965). Пі- зніше в США в 1970 р. був прийнятий Акт про Національну політику з охо- рони довкілля – National Environmental Policy Act (NEPA). У ньому рекоме- ндувалося «враховувати при прийнятті значних рішень екологічні наслід- ки планованої діяльності». Тому прийняттю рішень, здатних спричинити «значні екологічні наслідки», повинно передувати складання спеціальної «Декларації про екологічні наслідки» (Environmental Impact Statement – EIS). У NEPA були закладені і методологічні засади «Оцінок впливу»: «ви- користовувати систематичний, міждисциплінарний підхід, при якому за- безпечується інтеграція природничих і суспільних наук, при проектуванні середовища проживання, при плануванні та прийнятті рішень». Становленню методології оцінки впливу на довкілля сприяли суди США, в які зверталися громадські та державні організації та просто гро- мадяни США у зв’язку з недотриманням NЕРА, це сприяло формуванню процесу Environmental Impact Assessment (EIA). Були сформульовані ос- новні вимоги до процесу EIA:  всебічні дослідження і виявлення очікуваних екологічних наслідків альтернатив запропонованої діяльності;  можливість використовувати EIS при прийнятті рішень щодо проекту;  доступність EIS для зауважень зацікавлених сторін, в тому числі на- селення. 9 Досвід США перейняли ряд провідних країн світу: Канада (1973), ФРН (1975), Франція, Ірландія, Іспанія (1976), Нідерланди (1977). На по- чатку 80-х років оцінка впливу на довкілля була законодавчо прийнята в 17 країнах Заходу, що сприяло початку роботи над загальноєвропейсь- ким законом про Environmental Impact Assessment (оцінку впливу на до- вкілля), який був оформлений у вигляді Директиви Європейського спів- товариства від 3 липня 1985 р. Вона вимагала від національних урядів модифікації природоохоронних законодавств, спрямованих на включен- ня процедури Environmental Assessment в процес прийняття рішень з пе- вних типів проектів, і визначення переліку проектів, для яких оцінка впливу на довкілля була обов’язкова. До 1988 р. країни єдиної Європи змінили відповідним чином своє законодавство. Нові країни, що вступа- ли в європейський союз, повинні були в обов’язковому порядку включи- ти процес Environmental Assessment в свої системи прийняття рішень у відповідність до вимог Директиви. У 1991 р. на конференції в Еспо (Фінляндія), що проводилась під егі- дою Економічної Ради у справах Європи ООН, 30 країн підписали Конве- нцію про проведення Environmental Impact Assessment проектів, які мо- жуть мати значні транскордонні екологічні наслідки. Згідно з Конвенці- єю про оцінку впливу на довкілля в транскордонному контексті матеріа- ли з оцінки впливу таких проектів мають бути повністю доступні сусід- нім країнам. Значна роль у розвитку та становленні оцінки впливу на довкілля належить науковому комітету з проблем довкілля (SCOPE), який був ор- ганізований Міжнародною радою наукових спілок в 1969 р. Підсумки ді- яльності SCOPE відображені у зведенні 1979 р. Environmental impact assessment: principles and procedures. 10 2.2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ Історія виникнення і наукового обґрунтування механізму оцінки впливу на довкілля в Україні нерозривно пов’язана з умовами існування і розвитку нашої держави, її входження до складу Радянського Союзу. Радянська система прийняття рішень дозволяла здійснювати конт- роль за проектами на стадії планування. Контроль за прийняттям рішень на проектних стадіях здійснювався за допомогою відомчих експертиз, які перевіряли більше 50 видів проектної та передпроектної документації прийнятим нормам і правилам, без позитивного висновку яких діяль- ність формально не могла розпочинатися. Але систематичного, комплек- сного і відкритого розгляду наслідків планованої господарської діяльно- сті для довкілля і здоров’я населення не проводилось. У 1985 р. Держбу- дом СРСР були прийняті будівельні норми і правила (СНиП), в яких впе- рше законодавчо було закріплена вимога до проектувальників щодо ви- конання оцінки стану довкілля та екосистем в регіоні планованого буді- вництва, а також прогноз впливу на них з боку проекту. У 1987 р. були опубліковані рекомендації, в яких вказувалося, що «процес державно- монополістичного регулювання, прийнятий в розвинених країнах і на- званий environmental impact assessment», є ефективним інструментом вирішення екологічних проблем і що аналог терміну environmental impact assessment – поняття «екологічна експертиза». Термін – «environmental impact assessment» з приставкою «... decision analisis», був дуже дослівно перекладений з англійської мови і сприйнятий нашими фахівцями як оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), що сто- сується лише стадії проектування. Таким чином, в нашій країні разом з терміном «екологічна експертиза» наприкінці 1980-х років у вжиток увійшов термін ОВНС, який мав би стати частиною, тобто стадією підго- товки матеріалів до екологічної експертизи. Паралельно проводились спроби створити окрему законодавчу базу ОВНС. Із прийняттям незалежності в Україні почала формуватись власна нормативно-правова база проведення оцінки впливу на довкілля, шля- хом розвитку екологічної експертизи і ОВНС, що стало обов’язковим піс- 11 ля ухвалення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в 1991 р. Із змінами і доповненнями, цей закон містив роз- діл «Екологічна експертиза», де були визначені об’єкти, і завдання еко- логічної експертизи, органи її здійснення, встановлені обов’язковість виконання висновків державної екологічної експертизи і право прове- дення громадської. Одразу ж були розроблені методичні рекомендації з проведення екологічної експертизи (Методологічні вказівки..., 1990, Ме- тодичні рекомендації..., 1992 і ін.). У 1995 р. вийшли Закон України «Про екологічну експертизу» і Пос- танова Кабінету Міністрів України «Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу» від 31 жовтня 1995 р. №870 (Із змі- нами, внесеними згідно з Постановою КМ №57 (57-99-п) від 18.01.99). В 1999 р. український парламент ратифікував Конвенцією про оцін- ку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті, яка була прийнята на конференції в Еспо (Фінляндія), що проводилась під егідою Економічної Ради у справах Європи ООН. У 2003 році Держбуд України прийняв державні будівельні норми ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будин- ків і споруд». В 2011 році Міністерство охорони навколишнього природного сере- довища України видало Наказ №72 «Про Систему державної екологічної експертизи» від 12.03.2011. На цьому етапі розвиток екологічної експертизи в Україні відбувався у двох напрямах, переймаючи досвід країн Заходу і східних сусідів. З од- ного боку, у галузевих науках з великим різноманіттям термінології: еколого-економічна експертиза (Голуб, Колосніцин, 1987, Говорушко, 1987), економіко-екологічна (Фролов, 1990), географічна (Беручашвілі, 1991, Нікульніков, 1992, Сімьонов і ін., 1992, Лажанцев і ін., 1993 і ін.), еколого-соціально-економічна (Реймерс, 1990), геоекологічна (Преобра- женський і ін., 1988, Тішков, 1991), еколого-санітарна, еколого- нормативна (Петров, 1996). Навіть зустрічався такий термін як «наукова експертиза» (Капочкін і ін. 1996, Перов, 1996). У деяких фірмах застосо- вуються терміни «ландшафтна», «ландшафтно-екологічна» експертизи 12 (1992, 1993). З іншого боку, розвиток експертизи відбувався за видами природокористування: екологічна експертиза розміщення крупних про- мислових комплексів чорної, кольорової металургії і теплоенергетики (Дончєва і ін., 1983), проектів міст (Говорушко, 1990), землекористуван- ня (Кочуров, Іванов, 1986), гідропотенціалу малих річок (Зайцев і ін., 1988), водогосподарських об’єктів (Виноградов, 1991), дорожнього буді- вництва (Беручашвілі і ін., 1991), воєнних об’єктів (Павліхін, 1991) і т.д. Згідно Закону України «Про екологiчну експертизу» (1995), повинна була проводитися експертиза територій, але на практиці вона мала місце вкрай рідко, переважно, при меліоративних роботах. Положення екологічної експертизи увійшли до навчальних посібни- ків підготовки різних фахівців (Путілов і ін., 1991, Глухов і ін., 1995, Поза- ченюк і ін., 1996, Букс і ін., 1997), але на рівні формальних питань про об’єкти експертизи, цілі, завдання, органи проведення, фінансування і оцінки впливів на навколишнє середовище. Така ситуація пояснюється тим, що методологічні і методичні прийоми експертиз не були розроб- лені. Монографічних робіт украй мало і на сьогодні. Одна з перших моно- графій К.П. Космачьова (1981), як уже згадувалося, зводить експертизу до перевірки якості географічної інформації. Робота, виконана під редак- цією Т.В. Звонкової (1985), розкриває географічне обґрунтування еколо- гічної експертизи на рівні застосування зарубіжних методів оцінки впливів на навколишнє середовище. Монографічна робота Б.Н. Порфірє- ва «Екологічна експертиза і ризик технологій» (1990) розкриває органі- зацію експертизи, деякі питання методології, зокрема, соціально- психологічні аспекти. Невелика брошура Н.Ф. Реймерса (1990) на рівні положень цитат констатує деякі методологічні принципи здійснення еколого-соціально-економічної експертизи. В.І. Андрєйцев (1990, 1992, 1996), В.В. Петров (1996), А. Ніколас, Робінсон (1990) достатньо детально розглядають правові аспекти екологічної експертизи. Більш новітні роботи О.Я. Лазора (Екологічна експертиза: теорія, ме- тодологія, практика, 2002), В.Г. Смирнової і Л.В. Костенюка (Екологічна експертиза: теорія і практика, 2008), Б.Б. Артамонова і Н.Г. Міронової (Екологічна експертиза, 2012) розкривали зміст екологічної експертизи в контексті екологічної безпеки, розглядали питання організації та про- 13 ведення екологічної експертизи відповідно до тогочасного законодавст- ва України і призначались для підготовки фахівців екологічних спеціа- льностей, працівників відповідних установ, науковців. На той час завдяки законодавчим актам активно розвивалась еколо- гічна експертиза як вид державної діяльності, який здійснювався під- розділами Міністерства екології та природних ресурсів України. Аналіз екологічної експертизи, що проводився підрозділами органів Мінприро- ди України, показував, що вони в переважній більшості зводяться до пе- ревірки відповідності проектів вимогам нормативних документів. Про- водили екологічну експертизу в більшості випадків фахівці, що мали ли- ше технічну освіту. До того ж вони не охоплювали всю цілісність приро- дно-господарських систем, а тільки відображали рефлексію господарсь- ких систем на природне середовище, не враховуючи зміну природних процесів у зв’язку з завданим впливом. Основним завданням державної екологічної експертизи згідно За- кону України «Про екологічну експертизу» (1995) – всесторонній конт- роль за дотриманням при проектуванні вимог природоохоронного зако- нодавства, діючих нормативно-технічних і інструктивно-методичних до- кументів. Постановка даного завдання була доцільною, але вона відпові- дала охороні природи як постфактум. Така система природокористуван- ня, як показує наявний досвід, явно збиткова. Необхідно не виправляти наслідки, а їх попереджати, не тільки охороняти, але і погоджено розви- ватися в єдиній системі «природа-суспільство». На виконання Україною зобов’язань, передбачених Угодою про асо- ціацію з ЄС, Верховною Радою України 23.05.2017 року за № 2059-VIII був прийнятий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який з 18 грудня 2017 року набув чинності. Новий закон відмінив дію Закону України «Про екологічну експертизу» та ввів новий, більш сучасний та європейський порядок проведення оцінки впливу на довкілля. Процеду- ра оцінки впливу на довкілля (ОВД) спрямована на попередження та за- побігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресур- сів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльно- сті, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, 14 громадських та приватних інтересів. ОВД передбачає: підготовку суб’єктом господарювання відповідного звіту; проведення громадського обговорення; аналіз уповноваженим органом інформації, наданої в тако- му звіті, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єктом господа- рювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час гро- мадського обговорення, здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; надання уповноваженим органом мотивовано- го висновку з ОВД, який ураховується в рішенні про провадження плано- ваної діяльності суб’єктом господарювання. Планована діяльність та об’єкти, які можуть мати значний вплив на до- вкілля і підлягають оцінці такого впливу, розподіляються на дві категорії: І категорія, зокрема, включає: нафто та газопереробні заводи; ТЕС, ТЕЦ із певними характеристиками; установки для виробництва збага- чення/переробки ядерного палива тощо; чорну та кольорову металур- гію; хімічне виробництво; будівництво визначених Законом об’єктів; по- водження з відходами тощо; ІІ категорія, зокрема, включає: сільське господарство, лісівництво та водне господарство; видобувну, енергетичну, хімічну, харчову промисло- вість; підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової про- мисловості продуктивністю понад 1 т на добу; туризм та рекреацію тощо. Законом, зокрема, забороняється розпочинати плановану діяльність цих категорій без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження діяльності; здійснювати госпдіяльність, експлуатацію об’єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти в разі не- додержання екологічних умов, передбачених у висновку, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширен- ня, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, а також змін у цій діяльності або по- довження строків її провадження. Крім того, визначено перелік правопорушень у даній сфері та уста- новлено, що особи, винні в порушенні законодавства про ОВД, притяга- ються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності. 15 З метою виконання вимог цього Закону 13 грудня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв:  Критерії визначення планованої діяльності, її розширення та зміни, які не підлягають оцінці впливу на довкілля;  Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля;  Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впли- ву на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Поря- док ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. Ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля обмежує кон- такт чиновника з суб’єктом господарювання та забезпечує вільний дос- туп усіх сторін через веб-сайт Єдиного реєстру з ОВД до інформації та документів щодо здійснення оцінки впливу на довкілля. 16 Тема 2. ОЦІНКА ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ: ПОНЯТТЯ І СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1. Поняття, зміст і суб’єкти оцінки впливу на довкілля. 2. Сфера застосування оцінки впливу на довкілля. 3. Критерії визначення планованої діяльності, розширень і змін діяль- ності та об’єктів, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля. 1. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І СУБ’ЄКТИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямо- ваної на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської ді- яльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням дер- жавних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». В Законі вживаються терміни в такому значенні: 1) вплив на довкілля (далі – вплив) – будь-які наслідки планованої діяль- ності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяль- ності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, іс- торичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів; 2) громадськість – одна чи більше фізичних або юридичних осіб, їх об’єднання, організації або групи; 3) планована діяльність – планована господарська діяльність, що вклю- чає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширен- 17 ня, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об’єктів, інше втручан- ня в природне середовище; планована діяльність не включає реконс- трукцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об’єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до крите- ріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України; 4) уповноважений територіальний орган – обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з пи- тань екології та природних ресурсів), орган виконавчої влади Авто- номної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів; 5) уповноважений центральний орган – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Оцінка впливу на довкілля – це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на до- вкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадсь- кості під час громадського обговорення, під час здійснення процеду- ри оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про про- вадження планованої діяльності відповідно до статті 11 Закону Ук- раїни «Про оцінку впливу на довкілля». Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог зако- нодавства про охорону навколишнього природного середовища, з ураху- 18 ванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану дія- льність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально- економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об’єктів, планованої діяльності та об’єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розгля- дається питання про прийняття таких рішень. Суб’єктами оцінки впливу на довкілля є суб’єкти господарювання, ор- гани державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовника- ми планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб’єктів господарювання (далі – суб’єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи вико- навчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадсь- кість, а у випадках, визначених статтею 14 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – держава походження та зачеплена держава. 2. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на до- вкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спря- мована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслід- ків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на те- риторії проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Перша категорія видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: 19 1) нафтопереробні та газопереробні заводи (крім підприємств, що виго- товляють із сирої нафти виключно мастильні матеріали), установки з газифікації або зрідження вугілля чи бітумінозного сланцю; 2) теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробницт- ва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мега- ват і більше з використанням органічного палива, атомні електроста- нції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім до- слідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіло- ват постійного теплового навантаження); 3) установки для виробництва або збагачення ядерного палива, устано- вки для переробки відпрацьованого ядерного палива та високоакти- вних відходів, установки для захоронення радіоактивних відходів, зберігання (понад 10 років) чи переробки відпрацьованого ядерного палива або радіоактивних відходів поза межами місця їх утворення; 4) чорну та кольорову металургію (з використанням руди, збагаченої руди чи вторинної сировини, із застосуванням металургійних, хіміч- них або електролітичних процесів); 5) споруди з видобування, виробництва і перероблення азбесту, азбес- товмісних продуктів: азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тисяч тонн на рік, фрикційних матеріалів – понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів – понад 200 тонн на рік; 6) хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробницт- во з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних доб- рив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік; 7) будівництво:  аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною 2100 метрів і більше; 20  автомагістралей;  автомобільних доріг загального користування державного та місце- вого значення, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконст- рукція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше, за умови їхньої безперервної протяжності 10 кілометрів і більше;  автомобільних доріг першої категорії;  магістральних залізничних ліній загального користування;  гідротехнічних споруд морських та річкових портів, які можуть приймати судна тоннажністю понад 1350 тонн;  глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден тоннажністю понад 1350 тонн; 8) поводження з відходами:  операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберіган- ня, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешко- дження і захоронення);  операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше; 9) забір підземних вод або штучне поповнення підземних вод із щоріч- ним забором води або щорічним об’ємом води, що поповнюється, 10 мільйонів кубічних метрів або більше; 10) міжбасейновий перерозподіл стоку річок, крім транспортування пит- ної води трубопроводами; 11) греблі, водосховища та інші об’єкти, призначені для утримання та по- стійного зберігання води, коли нові або додаткові об’єми затриманої води перевищують 10 мільйонів кубічних метрів; 12) видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі; 13) трубопроводи для транспортування газу, нафти, хімічних речовин ді- аметром понад 800 міліметрів і довжиною понад 40 кілометрів; 21 14) виробництво та переробка целюлози, виробництво паперу та картону з будь-якої сировини виробничою продуктивністю, що перевищує в сухому вигляді 200 тонн на добу; 15) кар’єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх пе- рероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів; 16) потужності для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продук- ції місткістю 200 тисяч тонн або більше; 17) установки для уловлювання вуглекислого газу з джерел, зазначених у цій частині, або з річною потужністю 1,5 мегатонни та більше, геоло- гічні сховища вуглекислого газу; 18) установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150 тисяч осіб; 19) потужності для інтенсивного вирощування птиці (60 тисяч місць і бі- льше), у тому числі бройлерів (85 тисяч місць і більше), свиней (3 тисячі місць для свиней понад 30 кілограмів або 900 місць для свиноматок); 20) будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіло- вольт або більше і довжиною понад 15 кілометрів; 21) усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; 22) розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов прова- дження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її про- вадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ре- монт, перепрофілювання діяльності та об’єктів, зазначених у пунктах 1- 21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкіл- ля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Друга категорія видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкіл- ля, включає: 1) глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів); 22 2) сільське господарство, лісівництво та водне господарство:  сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультива- ція та меліорація земель (управління водними ресурсами для ве- дення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і ме- ліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на те- риторіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охорон- них зонах на площі 5 гектарів і більше, будівництво меліоратив- них систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури меліо- ративних систем;  насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше;  зміна цільового призначення земель сільськогосподарського при- значення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї стат- ті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель;  потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок – 500 місць і бі- льше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше);  установки для промислової утилізації, видалення туш тварин та/або відходів тваринництва;  інтенсивна аквакультура з продуктивністю 10 тонн на рік і більше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;  намив територій на землях водного фонду; 3) видобувну промисловість:  видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористу- вачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним ці- льовим використанням;  перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення; 4) енергетичну промисловість: 23  зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природно- го, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу централь- но-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденса- ту, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);  поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продук- тів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об’ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;  промислове брикетування кам’яного і бурого вугілля;  гідроелектростанції на річках незалежно від потужності;  гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС);  вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбі- ни або висота яких становить 50 метрів і більше; 5) виробництво та обробку металу:  установки для випалювання або агломерації металевих руд (у то- му числі сульфідної руди);  установки для обробки чорних металів;  стани гарячої прокатки продуктивністю, що перевищує 20 тонн сирої сталі за годину;  ковальські молоти, енергетична потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, а потужність теплового споживання пере- вищує 20 мегават;  нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі продуктивністю, що перевищує 2 тонни за годину;  установки для виплавляння, включаючи легування сплавів, ко- льорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафіну- вання, ливарне виробництво тощо), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для інших металів;  установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних проце- сів, якщо об’єм переробного технологічного чана перевищує 30 кубічних метрів;  виробництво і складання автомобілів, виробництво двигунів; 24  верфі;  підприємства з виготовлення і ремонту літаків;  виробництво і ремонт залізничного рухомого складу та устатку- вання для інфраструктури залізничного транспорту;  штампування з використанням вибухових речовин; 6) переробку мінеральної сировини:  коксові печі, інші установки для виробництва коксу або графіту;  виробництво цементу або цементного клінкеру;  виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;  виробництво скла, у тому числі виготовлення скляного волокна, в обсязі, що перевищує 20 тонн на добу;  виплавка мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінера- льних волокон;  виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокре- ма покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам’яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу та/або випалювальних пе- чей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний; 7) хімічну промисловість:  установки для виробництва вибухових речовин;  установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин;  зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази); 8) харчову промисловість:  виробництво продуктів харчування шляхом обробки та перероб- ки: сировини тваринного походження (крім молока) продуктивні- стю виходу готової продукції понад 75 тонн на добу; сировини ро- слинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); молока, 25 якщо обсяг одержаного молока перевищує 200 тонн на добу (на основі середньорічного показника);  пакування та консервування тваринних і рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу;  виробництво молочних продуктів в обсязі понад 20 тонн на добу;  виробництво пива та солоду в обсязі понад 50 тонн на добу;  виробництво кондитерських виробів та патоки в обсязі понад 20 тонн на добу;  виробництво крохмалю;  підприємства з переробки риби і риб’ячого жиру;  бійні продуктивністю понад 10 тонн на добу;  цукрові заводи; 9) підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової про- мисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу:  з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю;  з обробки шкірсировини та хутра;  з дублення шкір;  з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, вироб- ництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини про- соченням);  з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини; 10) інфраструктурні проекти:  облаштування індустріальних парків;  будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних жи- тлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централі- зованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кіно- театрів з більш, як 6 екранами; будівництво (облаштування) автосто- янок на площі не менш, як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць; 26  будівництво аеропортів та аеродромів з основною злітно- посадковою смугою довжиною до 2100 метрів;  будівництво залізничних вокзалів, залізничних колій і споруд;  будівництво перевантажувальних терміналів та обладнання для перевантаження різних видів транспорту, а також терміналів для різних видів транспорту;  будівництво гребель та встановлення іншого обладнання для ут- римання або накопичення води на тривалі проміжки часу;  проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна рі- чок, берегоукріплення, зміни і стабілізації стану русел річок;  будівництво трамвайних колій, підвісних канатних доріг та фуні- кулерів або подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів;  будівництво підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, у тому числі депо з комплексом споруд технічного об- слуговування;  будівництво акведуків та трубопроводів для транспортування во- ди на далекі відстані;  будівництво магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин);  будівництво ліній електропередачі (повітряних та кабельних) на- пругою 110 кіловольт і більше та підстанцій напругою 330 кіло- вольт і більше;  будівництво гідротехнічних споруд морських і річкових портів;  будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у приро- дних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілковод- них морських акваторіях, придатних для проходження суден, а та- кож каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд;  спеціалізовані морські або річкові термінали;  проведення прибережних робіт з метою усунення ерозії та будіве- льних робіт на морі, які призводять до зміни морського узбереж- жя, зокрема будівництво основних гідротехнічних споруд, підвод- ні звалища ґрунтів, а також інші роботи на морі, крім експлуата- ційних днопоглиблювальних робіт; 27  установки для очищення стічних вод з водовідведенням 10 тисяч кубічних метрів на добу і більше; 11) інші види діяльності:  постійно діючі траси і треки для перегонів, тестові полігони для моторизованих транспортних засобів;  майданчики для тестування (випробування) двигунів, турбін або реакторів площею 0,5 гектара і більше;  шламонакопичувачі, хвостосховища;  складування осаду, мулові поля площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;  склади і перевалочні бази металобрухту площею 0,5 гектара і бі- льше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захи- сних смуг;  утилізація, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів;  установки для поверхневої обробки речовин, предметів або про- дуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, знежирювання, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичування з витратою понад 150 кілограмів на годину або понад 200 тонн на рік;  виробництво і переробка виробів на основі еластомерів;  споруди для виробництва штучних мінеральних волокон, вироб- ництво екструдованого пінополістиролу, утеплювачів, асфальто- бетону;  видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;  генетично-інженерна діяльність, введення в обіг та будь-яке ви- користання генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх використанням (у відкритій системі);  інтродукція чужорідних видів фауни та флори у довкілля;  виробництво мікробіологічної продукції;  виробництво, утилізація і знищення боєприпасів, ракетного пали- ва та інших токсичних хімічних речовин; 28 12) туризм та рекреацію:  лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплек- си споруд на площі 5 гектарів і більше;  яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об’єктах природно- заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;  курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населе- них пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбаче- но їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на те- риторіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охорон- них зонах; оголошення природних територій курортними;  постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і бі- льше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;  гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;  тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше; 13) господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, та забір води з водних об’єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу; 14) розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов про- вадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рі- шенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, ка- пітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об’єктів, зазначе- них у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 Закону України «Про 29 оцінку впливу на довкілля», без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Планована діяльність, що належить до першої категорії та зазначена в частині другій статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкіл- ля», підлягає обов’язковому розгляду щодо наявності підстав для здійс- нення оцінки транскордонного впливу на довкілля згідно з міжнародни- ми зобов’язаннями України. Якщо будь-яка планована діяльність, зазна- чена у цій статті, може мати значний негативний транскордонний вплив на довкілля, вона підлягає оцінці транскордонного впливу на довкілля у порядку, визначеному статтею 14 цього Закону. Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об’єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ ко- рисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання еколо- гічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розши- рення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження. 3. КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, РОЗШИРЕНЬ І ЗМІН ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОБ’ЄКТІВ, ЯКА НЕ ПІДЛЯГАЄ ОЦІНЦІ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Постановою Кабміну України від 13 грудня 2017 р. № 1010 затвер- джено критерії визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критерії визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, визна- чена пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», у разі, коли во- на спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію 30 наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її прове- дення, а саме діяльність з: 1) будівництва об’єктів військового та оборонного призначення, які ви- користовуватимуться виключно для забезпечення оборони держави та на які поширюється законодавство про державну таємницю; 2) відновлення окремих конструкцій будівель і споруд з метою ліквіда- ції наслідків надзвичайних ситуацій та відновлення функціонування об’єктів, призначених для забезпечення життєдіяльності населення, без зміни їх геометричних розмірів; 3) відновлення окремих конструкцій будівель і споруд з метою ліквіда- ції наслідків антитерористичної операції та відновлення функціону- вання об’єктів, призначених для забезпечення життєдіяльності насе- лення, без зміни їх геометричних розмірів на територіях проведення антитерористичної операції та у населених пунктах, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 98, ст. 3367), на період її проведення. Оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяль- ності та об’єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на до- вкілля», а саме: 1) технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устатку- вання, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, що розташовані в існуючих цехах, приміщеннях, без перепрофілювання, капітального ремонту, реконс- трукції об’єктів та підприємств, якщо в результаті такого переосна- щення господарська діяльність не призведе до збільшення утворюва- них та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруд- нюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення; 31 2) капітальний ремонт інженерних мереж (газопостачання, водопоста- чання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання, зв’язку) в межах існуючої мережі та у межах відведення земельних ді- лянок, без зміни зовнішніх геометричних розмірів, цільового та фун- кціонального призначення, за винятком виконання таких робіт на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду (крім господар- ських зон національних природних і регіональних ландшафтних пар- ків), за умови, що припинення на час виконання робіт експлуатації об’єкта в цілому або його частин не призведе до збільшення утворю- ваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових викидів в атмосферне повітря та скидів забруд- нюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення; 3) капітальний ремонт та реконструкція окремих виробничих споруд та інженерних мереж в межах територій та/або приміщень, які викорис- товуються для провадження господарської діяльності, без перепро- філювання та зміни зовнішніх геометричних розмірів та за умови, що в результаті такого капітального ремонту та реконструкції господар- ська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утво- рення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплово- го та радіаційного забруднення, а також випромінення; 4) розширення господарської діяльності або об’єктів, які не підлягали оцінці впливу на довкілля та які внаслідок зазначеного розширення не перевищуватимуть порогових значень для видів діяльності або об’єктів, визначених у частинах другій і третій статті 3 Закону Украї- ни «Про оцінку впливу на довкілля»; 5) розширення господарської діяльності або об’єктів, які підлягали оцінці впливу на довкілля та щодо яких було отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, якщо зазначене розширення не перевищуватиме порогових значень для видів діяльності або об’єктів, визначених у час- тинах другій і третій статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на до- вкілля» (у разі встановлення таких порогових значень); 32 6) розширення господарської діяльності або об’єктів, які підлягали оцінці впливу на довкілля та щодо яких було отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, порогові значення для яких у частинах другій і третій статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкіл- ля» не встановлені, за умови, що в результаті такого розширення гос- подарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або поя- ви нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюю- чих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теп- лового та радіаційного забруднення, а також випромінення; 7) перепрофілювання господарської діяльності або об’єктів з метою провадження господарської діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, якщо зазначене перепрофілювання не пов’язане з лікві- дацією (демонтажем) таких об’єктів, рекультивацією чи консервацією таких об’єктів або територій. 33 Тема 3. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ І ПРОЦЕДУРНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ 1. Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Визначення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації. 2. Поняття і основний зміст Звіту з оцінки впливу на довкілля. 3. Висновок з оцінки впливу на довкілля. Експертні комісії. 4. Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впли- ву на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля. 5. Рішення про провадження планованої діяльності і після проектний моніторинг. 6. Відповідальність за порушення законодавства про оцінку впливу на довкілля. 1. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПЛАНОВАНУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ОЦІНЦІ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ. ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА РІВНЯ ДЕТАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ Суб’єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових но- сіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності. Повідомлення може бути подано особисто заявником (його представни- ком), надіслано засобами поштового зв’язку або в електронній формі із застосуванням засобів електронних комунікацій. У повідомленні про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, наводиться інформація про: 1) суб’єкта господарювання – назва (прізвище, ім’я, по батькові), юриди- чна адреса (адреса реєстрації), контактний номер телефону; 34 2) плановану діяльність, її характеристику, технічні альтернативи; 3) місце провадження планованої діяльності, територіальні альтернативи; 4) соціально-економічний вплив планованої діяльності; 5) загальні технічні характеристики, у тому числі параметри планованої діяльності (потужність, довжина, площа, обсяг виробництва тощо); 6) екологічні та інші обмеження планованої діяльності за альтернати- вами; 7) необхідну еколого-інженерну підготовку і захист території за альтер- нативами; 8) сферу, джерела та види можливого впливу на довкілля; 9) належність планованої діяльності до першої чи другої категорії видів діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля; 10) наявність підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля; 11) планований обсяг досліджень та рівень деталізації інформації, що пі- длягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля; 12) передбачену процедуру оцінки впливу на довкілля та можливості для участі в ній громадськості; 13) проведення та процедуру громадського обговорення обсягу дослі- джень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до зві- ту з оцінки впливу планованої діяльності на довкілля; 14) вид рішення про провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та орган, до повноважень якого належить прийняття цього рішення; 15) найменування уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – уповноваженого центрального органу, до якого подається повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та якому надсилаються за- уваження та пропозиції громадськості до планованої діяльності, об- сягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає вклю- ченню до звіту з оцінки впливу на довкілля. 35 Уповноважений територіальний орган протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, надсилає таке повідомлення до уповноваже- ного центрального органу та одночасно повідомляє про це суб’єкта гос- подарювання, якщо планована діяльність: 1) визначена у частині другій статті 3 Закону України «Про оцінку впли- ву на довкілля» або може мати значний транскордонний вплив; 2) може мати вплив на довкілля двох і більше областей (Автономної Ре- спубліки Крим) або замовником якої є обласна, Київська або Севасто- польська міські державні адміністрації; 3) стосується зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення вна- слідок Чорнобильської катастрофи, та/або рішення щодо затвер- дження (схвалення) якої приймається Кабінетом Міністрів України; 4) фінансуватиметься із залученням іноземних кредитів під державні гарантії. Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, щодо планованої діяльності, яка стосується зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, по- дається суб’єктом господарювання до уповноваженого центрального ор- гану, який протягом трьох робочих днів з дня отримання такого повідо- млення надсилає копію повідомлення про плановану діяльність, яка під- лягає оцінці впливу на довкілля, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчу- ження і зоною безумовного (обов’язкового) відселення, з метою отри- мання його зауважень та пропозицій з приводу планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включен- ню до звіту з оцінки впливу на довкілля. Суб’єкт господарювання має право самостійно (з дотриманням вимог частини другої цієї статті) подати повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, безпосередньо до уповноваженого центрального органу з метою отримання його висновку з оцінки впливу на 36 довкілля. У такому разі уповноважений центральний орган протягом трьох робочих днів з дня отримання такого повідомлення надсилає копію пові- домлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкіл- ля, до уповноваженого територіального органу за місцем провадження дія- льності з метою отримання його зауважень та пропозицій з приводу пла- нованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оприлюднюється уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону Ук- раїни «Про оцінку впливу на довкілля», – уповноваженим центральним ор- ганом у порядку та спосіб, визначені статтею 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», протягом трьох робочих днів з дня надходження. Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, вноситься уповноваженим територіальним органом, а у ви- падках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону Укра- їни «Про оцінку впливу на довкілля», – уповноваженим центральним ор- ганом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня надходження. Протягом 20 робочих днів з дня офіційного оприлюднення повідом- лення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, громадськість може надати уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – уповноваженому централь- ному органу зауваження і пропозиції до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі отримання зауважень і пропо- зицій громадськості відповідний уповноважений орган повідомляє про них суб’єкту господарювання та надає йому копії зауважень і пропозицій протягом трьох робочих днів з дня їх отримання. У разі здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля за процедурою держави походження або на вимогу суб’єкта господарюван- ня уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених час- тинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу 37 на довкілля», – уповноважений центральний орган надає умови щодо об- сягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. У такому разі умови щодо обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, є обов’язковими для суб’єкта господа- рювання під час підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля. У випадку, визначеному частиною восьмою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», вимога суб’єкта господарювання про на- дання умов щодо обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що пі- длягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, подається та оприлюднюється одночасно з повідомленням про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Уповноважений орган надає умови протягом 30 робочих днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Суб’єкт господарювання при підготовці звіту з оцінки впливу на до- вкілля враховує повністю, враховує частково або обґрунтовано відхиляє зауваження і пропозиції громадськості, надані в процесі громадського обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що під- лягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. 2. ПОНЯТТЯ І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ЗВІТУ З ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Суб’єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті ін- формації згідно з законодавством. Звіт з оцінки впливу на довкілля включає: 1) опис планованої діяльності, зокрема:  опис місця провадження планованої діяльності;  цілі планованої діяльності;  опис характеристик діяльності протягом виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності, у тому числі (за потреби) роботи з демонтажу, та потреби (обмеження) у 38 використанні земельних ділянок під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності;  опис основних характеристик планованої діяльності (зокрема ви- робничих процесів), наприклад, виду і кількості матеріалів та природних ресурсів (води, земель, ґрунтів, біорізноманіття), які планується використовувати;  оцінку за видами та кількістю очікуваних відходів, викидів (ски- дів), забруднення води, повітря, ґрунту та надр, шумового, вібра- ційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а та- кож випромінення, які виникають у результаті виконання підго- товчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 2) опис виправданих альтернатив (наприклад, географічного та/або тех- нологічного характеру) планованої діяльності, основних причин об- рання запропонованого варіанта з урахуванням екологічних наслідків; 3) опис поточного стану довкілля (базовий сценарій) та опис його ймо- вірної зміни без здійснення планованої діяльності в межах того, на- скільки природні зміни від базового сценарію можуть бути оцінені на основі доступної екологічної інформації та наукових знань; 4) опис факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу з боку плано- ваної діяльності та її альтернативних варіантів, у тому числі здоров’я населення, стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок), ґрунтів, води, повітря, кліматичні фа- ктори (у тому числі зміна клімату та викиди парникових газів), мате- ріальні об’єкти, включаючи архітектурну, археологічну та культурну спадщину, ландшафт, соціально-економічні умови та взаємозв’язки між цими факторами; 5) опис і оцінку можливого впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (за на- явності – транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумуля- тивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний вплив), зумовленого: 39  виконанням підготовчих і будівельних робіт та провадженням планованої діяльності, включаючи (за потреби) роботи з демон- тажу після завершення такої діяльності;  використанням у процесі провадження планованої діяльності при- родних ресурсів, зокрема земель, ґрунтів, води та біорізноманіття;  викидами та скидами забруднюючих речовин, шумовим, вібрацій- ним, світловим, тепловим та радіаційним забрудненням, випромі- ненням та іншими факторами впливу, а також здійсненням опера- цій у сфері поводження з відходами;  ризиками для здоров’я людей, об’єктів культурної спадщини та довкілля, у тому числі через можливість виникнення надзвичай- них ситуацій;  кумулятивним впливом інших наявних об’єктів, планованої дія- льності та об’єктів, щодо яких отримано рішення про проваджен- ня планованої діяльності, з урахуванням усіх існуючих екологіч- них проблем, пов’язаних з територіями, які мають особливе при- родоохоронне значення, на які може поширитися вплив або на яких може здійснюватися використання природних ресурсів;  впливом планованої діяльності на клімат, у тому числі характер і масштаби викидів парникових газів, та чутливістю діяльності до зміни клімату;  технологією і речовинами, що використовуються; 6) опис методів прогнозування, що використовувалися для оцінки впливів на довкілля, зазначених у пункті 5, та припущень, покладених в основу такого прогнозування, а також використовувані дані про стан довкілля; 7) опис передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення значного негативного впливу на довкілля, у тому числі (за можливості) компенсаційних заходів; 8) опис очікуваного значного негативного впливу діяльності на довкіл- ля, зумовленого вразливістю проекту до ризиків надзвичайних ситу- ацій, заходів запобігання чи пом’якшення впливу надзвичайних ситу- ацій на довкілля та заходів реагування на надзвичайні ситуації; 40 9) визначення усіх труднощів (технічних недоліків, відсутності достат- ніх технічних засобів або знань), виявлених у процесі підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля; 10) усі зауваження і пропозиції, що надійшли до уповноваженого терито- ріального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і чет- вертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – до уповноваженого центрального органу після оприлюднення ними по- відомлення про плановану діяльність, а також таблицю із зазначен- ням інформації про повне врахування, часткове врахування або об- ґрунтування відхилення отриманих під час громадського обгово- рення зауважень та пропозицій, що надійшли в порядку, передбаче- ному частиною сьомою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 11) стислий зміст програм моніторингу та контролю щодо впливу на до- вкілля під час провадження планованої діяльності, а також (за потре- би) планів після проектного моніторингу; 12) резюме нетехнічного характеру інформації, зазначеної у пунктах 1-11 статті 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», розрахова- не на широку аудиторію; 13) список посилань із зазначенням джерел, що використовуються для описів та оцінок, що містяться у звіті з оцінки впливу на довкілля. Суб’єкт господарювання подає звіт з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля в письмовій формі на паперових носіях та в електронному ви- гляді, а також визначену суб’єктом господарювання іншу додаткову інфо- рмацію, необхідну для розгляду звіту, за місцем провадження планованої діяльності уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визна- чених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – уповноваженому центральному органу. Доступ громадськості до звіту з оцінки впливу на довкілля забезпе- чується в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Протягом трьох робочих днів з дня отримання уповноважений те- риторіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і чет- 41 вертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – упов- новажений центральний орган вносить звіт з оцінки впливу на довкілля до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. Якщо на будь-якій стадії розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган виявить, що планована діяльність може мати вплив на довкілля двох і більше областей (Автономної Респу- бліки Крим), він невідкладно, не пізніше трьох робочих днів, передає до- кументацію уповноваженому центральному органу для проведення гро- мадського обговорення в адміністративно-територіальних одиницях, які можуть зазнати впливу планованої діяльності (крім адміністративно- територіальних одиниць, в яких громадське обговорення вже проведе- но), та надання висновку з оцінки впливу на довкілля у порядку, встано- вленому Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», про що од- ночасно повідомляє суб’єкта господарювання. Якщо на будь-якій стадії розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган чи уповноважений центральний ор- ган виявить, що планована діяльність може мати значний транскордонний вплив, уповноважений територіальний орган невідкладно, не пізніше трьох робочих днів, передає документацію уповноваженому центральному органу, а уповноважений центральний орган здійснює оцінку впливу на довкілля в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» для планованої діяльності, яка може мати значний транскор- донний вплив, про що одночасно повідомляє суб’єкта господарювання. Звіт з оцінки впливу на довкілля підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації та зберігається в Єди- ному реєстрі з оцінки впливу на довкілля протягом усього часу прова- дження планованої діяльності, але не менш як п’ять років з дня отри- мання рішення про провадження планованої діяльності. Нормативно-методичне забезпечення та стандартизацію підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля здійснює уповноважений центральний орган. 42 3. ВИСНОВОК З ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ. ЕКСПЕРТНІ КОМІСІЇ Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ча- стинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впли- ву на довкілля», – уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі – транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, ку- мулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернен- ня, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допу- стимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяль- ності та визначає екологічні умови її провадження. Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов’язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п’ятій статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», є обо- в’язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прий- нятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підста- вою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності. При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноваже- ний територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оці- нки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення. В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про: 1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення. 43 У висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіа- льний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – уповноваже- ний центральний орган: 1) зазначає тип, основні характеристики та місце провадження плано- ваної діяльності; 2) визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності; 3) встановлює умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження пла- нованої діяльності; 4) встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення екологіч- ної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 5) встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних си- туацій та усунення їх наслідків; 6) встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу плано- ваної діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки транско- рдонного впливу; 7) якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність:  здійснення компенсаційних заходів – покладає обов’язок із здійс- нення таких заходів;  запобігання, уникнення, зменшення (пом’якшення), усунення, об- меження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля – покладає обов’язок із здійснення відповідних дій;  здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування – визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»;  здійснення після проектного моніторингу – визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення. Якщо з оцінки впливу на довкілля з розглянутих виправданих альтер- нативних варіантів виявляється екологічно обґрунтованим варіант, від- 44 мінний від запропонованого суб’єктом господарювання, за письмовою зго- дою із суб’єктом господарювання у висновку з оцінки впливу на довкілля зазначається погоджений варіант здійснення планованої діяльності. Висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб’єкту господа- рювання безоплатно протягом 25 робочих днів з дня завершення гро- мадського обговорення, а в разі здійснення процедури оцінки транскор- донного впливу – з дня завершення цієї процедури та затвердження рі- шення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля. До висновку з оцінки впливу на довкілля додається звіт про громадське обговорення. Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ча- стинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впли- ву на довкілля», – уповноважений центральний орган оприлюднює ви- сновок з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня його прийняття у спосіб та в порядку, визначені статтею 4 Закону Украї- ни «Про оцінку впливу на довкілля», та протягом цього ж строку вносить його до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. Висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п’ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяль- ності. Якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно. Висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п’яти років з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності можуть бути використані для отри- мання інших документів дозвільного характеру, передбачених законо- давством, за умови що вони не передбачають встановлення (затвер- дження) змін у діяльності, затвердженій (схваленій) рішенням про про- вадження планованої діяльності або подовження строків її провадження. Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та порядок фінансування оцінки впливу на довкілля затверджуються Кабінетом Міністрів України. Експертні комісії з оцінки впливу на довкілля. З метою здійснення сво- їх повноважень, визначених статтями 5, 9 та 14 Закону України «Про оцінку 45 впливу на довкілля», уповноважений центральний орган та уповноваже- ний територіальний орган можуть утворювати експертні комісії з оцінки впливу на довкілля, члени яких призначаються строком на три роки. Упов- новажений центральний орган веде реєстр експертів, з числа яких можуть призначатися члени експертної комісії з оцінки впливу на довкілля. Положення про експертну комісію з оцінки впливу на довкілля, ква- ліфікаційні вимоги до експертів та порядок ведення реєстру експертів з оцінки впливу на довкілля затверджуються уповноваженим централь- ним органом. На членів експертних комісій з оцінки впливу на довкілля поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції». 4. РІШЕННЯ ПРО ПРОВАДЖЕННЯ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ПІСЛЯ ПРОЕКТНИЙ МОНІТОРИНГ. Звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб’єктом господа- рювання для отримання рішення органу державної влади або органу мі- сцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затвер- джує) параметри та умови провадження планованої діяльності і прийма- ється у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встано- вленому законодавством для відповідних рішень. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, прий- маючи рішення про провадження планованої діяльності, зобов’язані враху- вати висновок з оцінки впливу на довкілля. У рішенні про провадження планованої діяльності зазначається, що екологічні умови провадження планованої діяльності визначені у висновку з оцінки впливу на довкілля. За рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування рішення про провадження планованої діяльності може включати екологіч- ні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п’ятій статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Якщо після ухвалення висновку з оцінки впливу на довкілля законо- давством не передбачається прийняття рішення про провадження плано- 46 ваної діяльності для початку її провадження, висновок з оцінки впливу на довкілля, у якому визначено допустимість провадження планованої дія- льності, вважається рішенням про провадження планованої діяльності. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування опри- люднюють інформацію про рішення про провадження планованої діяль- ності протягом трьох робочих днів з дня його прийняття та забезпечу- ють громадськості можливість ознайомлення з ним. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування про- тягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності надають інформацію про нього уповноваженим органам, які ухвалювали висновок з оцінки впливу на довкілля. Інфор- мація про рішення про провадження планованої діяльності вноситься уповноваженими органами до Єдиного реєстру з оцінки впливу на до- вкілля протягом трьох робочих днів з дня її отримання. Оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності у про- цесі здійснення оцінки впливу на довкілля. Висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку. Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, без- підставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування ре- зультатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцін- ки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльно- сті в судовому порядку. Після проектний моніторинг. Якщо це передбачено висновком з оці- нки впливу на довкілля, суб’єкт господарювання забезпечує здійснення після проектного моніторингу з метою виявлення будь-яких розбіжнос- тей і відхилень у прогнозованих рівнях впливу та ефективності заходів із запобігання забрудненню довкілля та його зменшення. Порядок, строки і вимоги до здійснення після проектного моніторингу визначаються у ви- сновку з оцінки впливу на довкілля. За результатами після проектного моніторингу, за потреби, суб’єкт господарювання та уповноважений те- 47 риторіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і чет- вертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», упов- новажений центральний орган узгоджують вжиття додаткових заходів і дій із запобігання, уникнення, зменшення (пом’якшення), усунення, об- меження впливу господарської діяльності на довкілля. Якщо під час провадження господарської діяльності, щодо якої здій- снювалася оцінка впливу на довкілля, виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров’я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на до- вкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність припиненню. У випадку, визначеному частиною другою статті 13, у разі звернення за новим рішенням про провадження планованої діяльності процедура оцінки впливу на довкілля здійснюється повторно, з урахуванням вияв- леної інформації, у порядку, визначеному статтями 1-10, 14 Закону Укра- їни «Про оцінку впливу на довкілля». 5. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДЛЯ НАДАННЯ ВИСНОВКУ З ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Механізм передачі суб’єктом господарювання Мінприроди (далі уповноважений центральний орган) або обласним, Київській та Севасто- польській міським держадміністраціям (відповідному підрозділу з пи- тань екології та природних ресурсів), органу виконавчої влади Автоном- ної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів (далі упов- новажений територіальний орган) документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля, вимоги до форми, складу та її змісту та фі- нансування оцінки впливу на довкілля визначений Постановою Кабміну України від 13 грудня 2017 р. №1026 «Про затвердження Порядку пере- дачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля». 48 Якщо суб’єкт господарювання подає документи через електронний кабінет Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля (далі Реєстр, елект- ронний кабінет Реєстру) вперше, він проходить реєстрацію. Для цього суб’єкт господарювання вносить в електронний кабінет Реєстру інфор- мацію згідно з переліком: 1. Повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по бать- кові фізичної особи – підприємця. 2. Код згідно з ЄДРПОУ для юридичної особи або паспортні дані (серія, но- мер паспорта, ким і коли виданий), ідентифікаційний код для фізичної особи – підприємця (не зазначається для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті). 3. Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи – підприємця (поштовий індекс, адреса). 4. Прізвище, ім’я та по батькові керівника (для юридичної особи). 5. Номер телефону. 6. Електронна адреса, на яку система Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля буде надсилати суб’єкту господарювання зворотну ін- формацію. 7. Код згідно з Класифікацією організаційно-правових форм господарю- вання (для юридичної особи). 8. Код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіаль- ного устрою України (для юридичної особи). Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, подається уповноваженому територіальному органу, а у ви- падку, визначеному частиною четвертою статті 5 Закону, уповноваже- ному центральному органу у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру. Повідомленню про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, поданому через електронний кабінет Реєстру, програмними засобами ведення Реєстру присвоюється реєстраційний номер справи про оцінку впливу на довкілля планованої діяльності, який автоматично 49 надсилається програмними засобами ведення Реєстру суб’єкту господа- рювання на електронну адресу, зазначену суб’єктом господарювання під час реєстрації у Реєстрі. У випадку, визначеному частинами восьмою і дев’ятою статті 5 За- кону, одночасно з повідомленням про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, суб’єкт господарювання подає через елект- ронний кабінет Реєстру вимогу суб’єкта господарювання про надання умов щодо обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підля- гає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля (далі – вимога). Протягом трьох робочих днів з дня подання повідомлення про пла- новану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, через елект- ронний кабінет Реєстру суб’єкт господарювання подає зазначене пові- домлення та вимогу (у разі подання) особисто або в письмовій формі на паперових носіях уповноваженому територіальному органу, а у випадку, визначеному частиною четвертою статті 5 Закону, уповноваженому центральному органу за допомогою засобів поштового зв’язку поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення. У повідом- ленні про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, що подається на паперових носіях, зазначається реєстраційний номер справи про оцінку впливу на довкілля планованої діяльності, присвоєний їй програмними засобами ведення Реєстру під час подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Якщо суб’єктом господарювання у повідомленні про плановану дія- льність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, визначено наявність під- став для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля (пла- нована діяльність може мати значний транскордонний вплив), повідом- лення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, подається українською та англійською мовами. Після подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та підготовки звіту з оцінки впливу на до- вкілля суб’єкт господарювання подає уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону, уповноваженому центральному органу у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру та протягом 50 трьох робочих днів з дня подання через електронний кабінет Реєстру у письмовій формі на паперових носіях уповноваженому територіальному органу або уповноваженому центральному органу (за допомогою засобів поштового зв’язку поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення) такі документи для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля: 1) оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля; 2) звіт з оцінки впливу на довкілля; 3) відомості (документи, матеріали), що підтверджують факт та дату опу- блікування, розміщення або оприлюднення в інший спосіб суб’єктом господарювання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, якщо такі вже опубліко- вані, або договір з друкованими засобами масової інформації про опуб- лікування таких документів, а також документ, що підтверджує внесен- ня плати за проведення громадського обговорення. Суб’єкт господарювання має право подати уповноваженому центра- льному органу або уповноваженому територіальному органу будь-яку іншу додаткову інформацію, необхідну для розгляду звіту з оцінки впли- ву на довкілля. Звіт з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок гро- мадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля подаються із зазначенням реєстраційного номера справи про оцінку впливу на до- вкілля планованої діяльності, присвоєного їй програмними засобами ве- дення Реєстру під час подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. У випадках, визначених частиною восьмою статті 4 Закону, суб’єкт господарювання подає у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру та у письмовій формі на паперових носіях в порядку, визначеному цим пунктом, два варіанти звіту з оцінки впливу на довкілля або іншої документації щодо планованої діяльності: один повний, другий – з відокремленням конфіденційної інформації 51 (слова, речення, абзаци ретушуються, а сторінки чи розділи документів вилучаються). При цьому інформація, що стосується впливу на довкілля, у тому чи- слі про кількісні та якісні показники викидів і скидів, фізичні та біологі- чні фактори впливу, використання природних ресурсів та поводження з відходами, є відкритою і доступ до неї не може бути обмеженим. З метою підтвердження цілісності електронних документів та іден- тифікації суб’єктів господарювання усі документи та інша інформація, що вносяться суб’єктом господарювання через електронний кабінет Ре- єстру, подаються з використанням електронного цифрового підпису від- повідно до вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис». Подання документів через електронний кабінет Реєстру супрово- джується автоматичним підтвердженням факту і часу одержання упов- новаженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом такого документа, що надсилається програмними засобами ве- дення Реєстру суб’єкту господарювання на електронну адресу, зазначену суб’єктом господарювання під час реєстрації у Реєстрі. За результатами розгляду документів, поданих суб’єктом господа- рювання для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, уповноважений цен- тральний орган або уповноважений територіальний орган видає висно- вок з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 5. Відмова у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля або його анулювання здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб’єкту господа- рювання уповноваженим територіальним органом або уповноваженим центральним органом безоплатно. За проведення громадського обговорення в процесі оцінки впливу на довкілля справляється плата, за рахунок якої оплачуються: експертні послуги членів експертних комісій з оцінки впливу на довкілля, які залу- чатимуться відповідно до статті 10 Закону, організація громадських слу- хань (оренда приміщень для проведення громадських слухань, технічне забезпечення проведення громадських слухань, відрядження, друк та 52 копіювання матеріалів, обслуговування копіювальної техніки, канцеляр- ське приладдя, доступ до Інтернету, послуги організатора громадських слухань) та проведення громадського обговорення за процедурою оцін- ки транскордонного впливу (за винятком перекладу звіту з оцінки впли- ву на довкілля та іншої необхідної документації суб’єкта господарюван- ня, які забезпечуються суб’єктом господарювання). Розмір плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля затверджується уповноваженим центральним органом за погодженням з Мінекономрозвитку. Розмір плати визначається згідно з категорією видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцін- ці впливу на довкілля з огляду на масштаби очікуваного впливу, кіль- кість обов’язкових громадських слухань, кількість зачеплених держав, та диференціюється з урахуванням: 1) здійснення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, якщо вплив такої діяльності не виходить за межі області (Автономної Рес- публіки Крим); 2) здійснення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, якщо вплив такої діяльності поширюється на дві і більше областей, але менше ніж на третину областей України; 3) здійснення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, якщо вплив такої діяльності поширюється більше ніж на третину областей України; 4) здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля. Суб’єкт господарювання вносить плату за проведення громадського обговорення на рахунок, визначений уповноваженим територіальним органом або уповноваженим центральним органом, до подання звіту з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок громадського об- говорення звіту з оцінки впливу на довкілля. Документ, що підтверджує внесення плати за проведення громадського обговорення, подається суб’єктом господарювання разом із звітом з оцінки впливу на довкілля та оголошенням про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля у форматі Adobe Portable Document Format 53 (PDF) через електронний кабінет Реєстру та протягом трьох робочих днів з дня подання через електронний кабінет Реєстру у письмовій формі на папе- рових носіях (за допомогою засобів поштового зв’язку поштовим відправ- ленням з оголошеною цінністю з описом вкладення). Якщо на будь-якій стадії розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля виявиться, що планована діяльність може мати вплив на довкілля двох і більше областей, протягом п’яти робочих днів з дня одержання повідом- лення від уповноваженого територіального органу про передачу доку- ментації уповноваженому центральному органу суб’єкт господарювання сплачує різницю між внесеною платою та платою за проведення громад- ського обговорення, передбаченою для такої планованої діяльності, на рахунок, визначений уповноваженим центральним органом. У цьому разі уповноважений територіальний орган, який отримав плату за проведен- ня громадського обговорення, забезпечує проведення громадських слу- хань планованої діяльності на території своєї адміністративно- територіальній одиниці за рахунок коштів, одержаних від суб’єкта гос- подарювання. Документ, що підтверджує сплату різниці, подається суб’єктом господарювання у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру та протягом трьох робочих днів з дня подання через електронний кабінет Реєстру у письмовій формі на паперових носіях (за допомогою засобів поштового зв’язку поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення). Якщо на будь-якій стадії розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля виявиться, що планована діяльність може мати значний транскордонний вплив, протягом п’яти робочих днів з дня одержання рішення про здійс- нення транскордонної оцінки впливу на довкілля від уповноваженого центрального органу суб’єкт господарювання вносить плату за прове- дення громадського обговорення за процедурою оцінки транскордонно- го впливу на рахунок, визначений уповноваженим центральним орга- ном. У цьому разі уповноважений територіальний орган, який отримав плату за проведення громадського обговорення, забезпечує проведення громадських слухань планованої діяльності на території своєї адмініст- ративно-територіальної одиниці за рахунок коштів, одержаних від суб’єкта господарювання. Документ, що підтверджує внесення плати, 54 подається суб’єктом господарювання у форматі Adobe Portable Document Format (PDF) через електронний кабінет Реєстру та протягом трьох ро- бочих днів з дня подання через електронний кабінет Реєстру у письмовій формі на паперових носіях (за допомогою засобів поштового зв’язку по- штовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення). Плата за проведення громадського обговорення зараховується до відповідних спеціальних фондів державного бюджету в разі здійснення оцінки впливу на довкілля уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом, або до спеціальних фондів мі- сцевих бюджетів – в разі здійснення оцінки впливу на довкілля відповід- ними підрозділами з питань екології та природних ресурсів Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Оплата праці членів експертних комісій з оцінки впливу на довкілля, оплата організації громадських слухань та забезпечення громадського обговорення за транскордонною процедурою здійснюється на договір- них засадах в порядку, передбаченому законодавством. Витрати на від- рядження для участі у транскордонних консультаціях визначаються від- повідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, ус- тановами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фі- нансуються) за рахунок бюджетних коштів» (Офіційний вісник України, 2011 р., № 11, ст. 488). Плата за проведення громадського обговорення не може використо- вуватися на оплату праці працівників уповноваженого територіального ор- гану або уповноваженого центрального органу, придбання автотранспорт- них засобів, меблів, мобільних телефонів та проведення ремонту кабінетів. 55 6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОЦІНКУ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є: 1) надання завідомо неправдивих чи неповних відомостей про вплив на довкілля планованої діяльності; 2) порушення встановленої законодавством процедури здійснення оці- нки впливу на довкілля, у тому числі порядку інформування громад- ськості та порядку проведення громадського обговорення і враху- вання його результатів; 3) неврахування у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля при прийнятті рішення про провадження планованої діяль- ності; 4) підготовка завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи завідомо неправдивого висновку з оцінки впливу на довкілля; 5) незаконне втручання у підготовку та надання висновку з оцінки впливу на довкілля; 6) провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про про- вадження планованої діяльності; 7) недотримання під час провадження господарської діяльності, експлу- атації об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техно- генних родовищ корисних копалин, екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження пла- нованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофі- лювання, ліквідації (демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних ко- палин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а та- кож змін у цій діяльності або подовження строків її провадження. Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші правопорушення у сфері оцінки впливу на довкілля. 56 Особи, винні в порушенні законодавства про оцінку впливу на до- вкілля, притягаються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності. Тимчасова заборона (зупинення) та припинення діяльності підпри- ємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на до- вкілля. Діяльність суб’єктів господарювання незалежно від форми влас- ності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути: 1) тимчасово заборонена (зупинена) – до виконання встановлених у ви- сновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і оди- ниць обладнання; 2) припинена – повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання. У разі тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів підприємства в цілому чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання. Діяльність підприємств тимчасово забороняється (зупиняється) у разі порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, зокре- ма у разі недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшаф- ти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням тех- ногенних родовищ корисних копалин, екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження плано- ваної діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілю- вання, ліквідації (демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне сере- довище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження, – до моменту за- безпечення виконання таких екологічних умов. Підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих йо- го цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої дія- 57 льності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин. Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення дія- льності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом централь- ного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійс- нення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позо- вом інших осіб, права та інтереси яких порушено. 58 Тема 4. ІНФОРМУВАННЯ І РОЛЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В ПРОЦЕСІ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ. 1. Гласність оцінки впливу на довкілля. 2. Громадське обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля. 3. Громадські слухання в процесі оцінки впливу на довкілля. 1. ГЛАСНІСТЬ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ У процесі оцінки впливу на довкілля забезпечується своєчасне, аде- кватне та ефективне інформування громадськості. Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, інформація про висновок з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності (із зазна- ченням органу, номера та дати їх прийняття) оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – на офіційному веб-сайті уповноваженого центрального органу із зазначен- ням дати офіційного оприлюднення документа. Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля оприлюднюються суб’єктом господарювання не пізніше трьох робочих днів з дня їх подання уповноваженому терито- ріальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвер- тою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», – уповно- важеному центральному органу шляхом опублікування в друкованих за- собах масової інформації (не менше двох), визначених суб’єктом госпо- 59 дарювання, територія розповсюдження яких охоплює адміністративно- територіальні одиниці, які можуть зазнати впливу планованої діяльнос- ті, а також розміщуються на дошках оголошень органів місцевого само- врядування або в інших громадських місцях на території, де планується провадити плановану діяльність, або оприлюднюються в інший спосіб, що гарантує доведення інформації до відома мешканців відповідної ад- міністративно-територіальної одиниці, на території якої планується ро- зміщення об’єкта, чи до відповідної територіальної громади, яка може зазнати впливу планованої діяльності, та інших зацікавлених осіб. Інформація про висновок з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності (із зазначенням органу, номера та дати їх прийняття) оприлюднюється суб’єктом господарювання про- тягом трьох робочих днів з дня їх отримання суб’єктом господарювання шляхом розміщення в порядку, визначеному частиною третьою статті 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Звіт з оцінки впливу на довкілля та надана суб’єктом господарювання інша документація, необхідна для оцінки впливу на довкілля, є відкрити- ми (з урахуванням вимог частини восьмої статті 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля») і надаються уповноваженим органом, орга- ном місцевого самоврядування та суб’єктом господарювання для ознайо- млення. Доступ до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої наданої суб’єктом господарювання документації щодо планованої діяльності за- безпечується шляхом їх розміщення у місцях, доступних для громадськос- ті у приміщеннях уповноваженого органу, органу місцевого самовряду- вання відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яка може за- знати впливу планованої діяльності, у приміщенні суб’єкта господарю- вання та, додатково, може розміщуватися в інших загальнодоступних міс- цях, визначених суб’єктом господарювання. Громадськості надається мо- жливість робити копії (фотокопії) та виписки із зазначеної документації, а також можливість ознайомлення з інформацією за місцем розміщення. Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених час- тинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», уповноважений центральний орган, органи місцевого само- врядування відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яка мо- 60 же зазнати впливу планованої діяльності, забезпечують суб’єкту господа- рювання протягом трьох днів з дня його звернення можливості для опри- люднення документів та інформації, зазначених у частинах третій та чет- вертій цієї статті, та розміщення і доступ до документації, зазначеної у ча- стині п’ятій цієї статті, у місцях, доступних для громадськості у приміщен- нях уповноваженого органу або органу місцевого самоврядування. Уповноважений територіальний орган та уповноважений централь- ний орган забезпечують безоплатний доступ громадськості до всієї (з урахуванням вимог частини восьмої статті 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля») інформації, що стосується процесу прийняття ви- сновку, в міру її надходження. У виняткових випадках, якщо документація щодо планованої діяль- ності чи звіт з оцінки впливу на довкілля містять конфіденційну інфор- мацію суб’єкта господарювання, така інформація за обґрунтованою зая- вою суб’єкта господарювання відокремлюється, а решта інформації на- дається для ознайомлення громадськості. При цьому інформація, що сто- сується впливу на довкілля, у тому числі про кількісні та якісні показни- ки викидів і скидів, фізичні та біологічні фактори впливу, використання природних ресурсів та поводження з відходами, є відкритою і доступ до неї не може бути обмежений. Опублікування інформації в друкованих засобах масової інформації, розміщення на дошках оголошень та виготовлення копій для їх фізично- го розміщення з метою ознайомлення громадськості забезпечує суб’єкт господарювання. Суб’єкт господарювання одночасно з поданням звіту з оцінки впливу на довкілля подає уповноваженому територіальному ор- гану, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», уповноваженому центральному органу відомості, що підтверджують факт та дату опублі- кування, розміщення або оприлюднення в інший спосіб повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впли- ву на довкілля. Уповноважений орган перевіряє та вносить зазначену ін- формацію до звіту про громадське обговорення. Уповноважений центральний орган веде Єдиний реєстр з оцінки впливу на довкілля. Інформація, внесена до Єдиного реєстру з оцінки 61 впливу на довкілля, є відкритою, вільний доступ до неї забезпечується через мережу Інтернет. Порядок ведення Єдиного реєстру з оцінки впли- ву на довкілля визначається Кабінетом Міністрів України. 2. ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ У ПРОЦЕСІ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Громадське обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля про- водиться з метою виявлення, збирання та врахування зауважень і пропо- зицій громадськості до планованої діяльності. Громадськість має право подавати будь-які зауваження чи пропози- ції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмо- вій формі (у тому числі в електронному вигляді) та усно під час громад- ських слухань із занесенням до протоколу громадських слухань. Письмо- ві зауваження і пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених частиною сьомою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та частиною шостою статті 7 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених части- нами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», уповноважений центральний орган зобов’язаний забезпечити громадське обговорення у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля. Громадське обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації ін- формації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, проводиться згідно із статтею 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля проводиться у формі громадських слухань та у формі надання письмових зауважень і пропозицій (у тому числі в електронному вигляді). Громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля починається з дня офіційного оприлюднен- 62 ня оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та надання громадськості доступу до звіту з оцінки впливу на довкілля для ознайомлення в порядку, визначеному статтею 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», і триває не менше 25 робочих днів і не більше 35 робочих днів. Усі пропозиції та зауваження громадськості, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов’язковому розгляду уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», уповноваженим центральним органом. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розгляда- ються. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного строку вважається, що зауваження та пропозиції відсутні. Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ча- стинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впли- ву на довкілля», уповноважений центральний орган забезпечує підгото- вку звіту про громадське обговорення. Невід’ємною частиною звіту про громадське обговорення є відомості про оприлюднення інформації в по- рядку, визначеному статтею 4 Закону України «Про оцінку впливу на до- вкілля», та підтвердження такого оприлюднення, перелік матеріалів, на- даних на розгляд громадськості, протоколи громадських слухань, усі отримані письмові зауваження і пропозиції громадськості, а також таб- лиця із зазначенням інформації про повне врахування, часткове враху- вання або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського об- говорення зауважень та пропозицій. Звіт про громадське обговорення вноситься до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля не пізніше строку, визначеного частиною сьомою статті 9 Закону України «Про оці- нку впливу на довкілля». Вимоги до змісту та форми звіту про громадсь- ке обговорення встановлюються уповноваженим центральним органом. Витрати, пов’язані з проведенням громадського обговорення, несе суб’єкт господарювання. Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля встановлює Кабінет Міністрів України. Оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. Уповноважений територіальний орган, а у випадках, 63 визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», уповноважений центральний орган оприлюднює оголошення про початок громадського обговорення протя- гом трьох робочих днів з дня надходження до нього звіту з оцінки впли- ву на довкілля. Оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля оприлюднюється у спосіб та в порядку, ви- значені статтею 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля має містити інформацію про: 1) плановану діяльність (стисла характеристика); 2) суб’єкта господарювання; 3) уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених час- тинами третьою і четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», уповноважений центральний орган, який забез- печує проведення громадського обговорення; 4) процедуру прийняття рішення про провадження планованої діяльнос- ті та орган, який розглядатиме результати оцінки впливу на довкілля; 5) строки, тривалість та порядок громадського обговорення звіту з оці- нки впливу на довкілля, включаючи інформацію про час і місце усіх запланованих громадських слухань; 6) державний орган, що забезпечує доступ до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої доступної інформації щодо планованої діяльності; 7) орган, до якого направляються запитання, зауваження чи пропозиції, та строки подання запитань, зауважень і пропозицій, у тому числі йо- го поштову та електронну адреси, на які надсилаються пропозиції та зауваження; 8) наявну екологічну інформацію щодо планованої діяльності; 9) місце (місця) розміщення звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої додаткової інформації, яку визначає суб’єкт господарювання, а також час, з якого громадськість може ознайомитися з ними. На офіційному веб-сайті уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 Закону Ук- раїни «Про оцінку впливу на довкілля», уповноваженого центрального ор- гану в мережі Інтернет та на дошках оголошень органів місцевого самовря- 64 дування або в інших громадських місцях на території, де планується прова- дити плановану діяльність, оголошення про початок громадського обгово- рення звіту з оцінки впливу на довкілля розміщується протягом усього ча- су з дня офіційного оприлюднення до завершення строку обговорення. 3. ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ В ПРОЦЕСІ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Порядок, регламент і процедура проведення громадських слухань у процесі громадського обговорення планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля (далі планована діяльність) затверджено Пос- тановою Кабміну України «Про затвердження Порядку проведення гро- мадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля» від 13 грудня 2017 р. №989. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіа- льний орган забезпечує проведення громадських слухань у процесі гро- мадського обговорення планованої діяльності шляхом: 1) оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, а в разі необхідності оголошення про проведення повторних громадських слухань; 2) проведення громадських слухань; 3) розгляду, повного врахування, часткового врахування або обґрунто- ваного відхилення зауважень і пропозицій громадськості, отриманих під час громадських слухань; 4) підготовки і оприлюднення шляхом внесення до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля звіту про громадське обговорення. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіа- льний орган може залучати до проведення громадських слухань органі- затора громадських слухань. Організатор громадських слухань визначається уповноваженим центральним або уповноваженим територіальним органом один раз на рік на конкурсній основі за договором з урахуванням вимог Закону Укра- їни «Про публічні закупівлі». У разі проведення уповноваженим центра- 65 льним органом або уповноваженим територіальним органом громадсь- ких слухань самостійно відповідний орган виконує всі функції, передба- чені Порядком для організатора громадських слухань. Організатором громадських слухань може бути юридична особа або фізична особа – підприємець, яка має досвід у сфері охорони довкілля не менше двох років та людські і технічні ресурси, необхідні для забезпечен- ня проведення громадських слухань у відповідному регіоні або регіонах. Організатор громадських слухань повинен бути незалежним, об’єктивним та неупередженим і не мати потенційного конфлікту інте- ресів щодо планованої діяльності в розумінні Закону України «Про запо- бігання корупції». Юридична особа або фізична особа – підприємець, яка залучалася суб’єктом господарювання до розроблення документації що- до планованої діяльності на попередніх етапах (розроблення проектної документації, підготовка звіту з оцінки впливу на довкілля, інше), не мо- же бути організатором громадських слухань щодо такої планованої дія- льності. Організатор громадських слухань зобов’язаний повідомити про конфлікт інтересів уповноваженому центральному органові або уповно- важеному територіальному органові. У такому випадку уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган проводить громадські слухання самостійно. Організатор громадських слухань: 1) проводить громадські слухання відповідно до Закону та Порядку; 2) реєструє учасників громадських слухань у журналі (відомості) реєст- рації учасників; 3) реєструє виступи учасників громадських слухань у журналі (відомос- ті) реєстрації виступів; 4) забезпечує аудіо- та/або відеофіксацію ходу громадських слухань; 5) здійснює головування під час громадських слухань; 6) готує протокол громадських слухань. Під час громадського обговорення планованої діяльності може про- водитися одне або більше громадських слухань. Кількість громадських слухань визначається суб’єктом господарювання з урахуванням масшта- бів очікуваного впливу, а також таких умов: 66 1) якщо вплив планованої діяльності не поширюється за межі області, громадські слухання проводяться за місцем провадження планованої діяльності або в адміністративному центрі адміністративно-тери- торіальної одиниці, яка може зазнати впливу планованої діяльності; 2) якщо вплив планованої діяльності поширюється на дві та більше облас- тей, але менше ніж на третину областей України, громадські слухання проводяться за місцем провадження планованої діяльності та в адмініс- тративних центрах адміністративно-територіальних одиниць, які мо- жуть зазнати впливу планованої діяльності, кожної з таких областей; 3) якщо вплив планованої діяльності поширюється більше ніж на третину областей України, громадські слухання проводяться за місцем прова- дження планованої діяльності, в адміністративних центрах адміністра- тивно-територіальних одиниць третини областей України, які можуть зазнати впливу планованої діяльності, та додатково в м. Києві. Громадські слухання проводяться не раніше ніж через десять робо- чих днів з дня оприлюднення уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом оголошення про початок гро- мадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. До подання оголошення про початок громадського обговорення зві- ту з оцінки впливу на довкілля суб’єкт господарювання може провести консультації з уповноваженим центральним органом або уповноваже- ним територіальним органом щодо місця та часу проведення громадсь- ких слухань з урахуванням можливості забезпечення присутності всіх потенційних учасників. Громадські слухання вважаються такими, що не відбулися, якщо на такі слухання не з’явився: 1) їх організатор; 2) суб’єкт господарювання. У разі визнання громадських слухань такими, що не відбулися у зв’язку з неявкою організатора громадських слухань, проводяться по- вторні громадські слухання. Опублікування оголошення про проведення повторних громадських слухань та проведення повторних громадських слухань здійснюється за рахунок організатора громадських слухань. 67 Проведення повторних громадських слухань відбувається не раніше ніж через п’ять робочих днів після офіційного оприлюднення оголошен- ня про проведення повторних громадських слухань. Оприлюднення ого- лошення про проведення повторних громадських слухань відбувається у той самий спосіб, що і оприлюднення оголошення про початок громадсь- кого обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. Зміст оголошення про проведення повторних громадських слухань включає всю інформа- цію, що наводилася в оголошенні про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, із зазначенням дати, часу і місця про- ведення повторних громадських слухань. Організатор громадських слухань забезпечує запис громадського слу- хання із застосуванням засобів аудіо- та/або відеофіксації. Аудіо- та/або відеозапис є невід’ємною частиною протоколу громадських слухань. Громадські слухання проводяться під головуванням організатора громадських слухань, який зобов’язаний: 1) визначати регламент громадських слухань; 2) відкривати громадські слухання (представляти головуючого та суб’єкта господарювання, плановану діяльність, щодо якої прово- дяться громадські слухання); 3) оголошувати порядок денний і регламент громадських слухань; 4) інформувати про ведення аудіо- та/або відеозапису громадських слуха- нь, про порядок ведення протоколу громадських слухань, подання ус- них та письмових зауважень і пропозицій під час громадських слухань; 5) надавати можливість суб’єктові господарювання викласти основні відомості щодо планованої діяльності та положення звіту з оцінки впливу на довкілля, які виносяться на обговорення, та проблемні пи- тання, що заслуговують на увагу громадськості; 6) надавати можливість представникам громадськості ставити запи- тання суб’єкту господарювання, присутнім експертам та спеціалістам та висловити свою думку; 7) забезпечувати ведення обговорення, подання пропозицій та заува- жень громадськості з дотриманням регламенту; 8) підбивати підсумки громадських слухань та інформувати учасників громадських слухань про те, в який спосіб враховуватимуться заува- 68 ження та пропозиції громадськості уповноваженим центральним ор- ганом або уповноваженим територіальним органом. Хід та результати громадських слухань оформлюються протоколом громадських слухань, який підписується головуючим на громадських слуханнях. Громадські слухання розпочинаються з доповіді головуючого, який коротко інформує присутніх про суть питань, що повинні бути обговоре- ні, про склад учасників та порядок і регламент громадських слухань. Го- ловуючий також повідомляє присутнім інформацію, надану суб’єктом го- сподарювання, щодо оприлюднення ним оголошення про початок гро- мадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, а також щодо розміщення звіту з оцінки впливу на довкілля для ознайомлення у міс- цях, доступних для громадськості. Наступним після організатора громадських слухань виступає суб’єкт господарювання, який є замовником планованої діяльності. Доповідь суб’єкта господарювання повинна містити: 1) короткий опис планованої діяльності; 2) основні положення та висновки звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) інформацію про можливий негативний вплив на довкілля; 4) заходи, спрямовані на запобігання, відвернення, уникнення, змен- шення, усунення значного негативного впливу на довкілля, у тому числі (за можливості) компенсаційні заходи; 5) зміст зауважень і пропозицій громадськості, що надійшли до початку громадських слухань; 6) інші відомості щодо планованої діяльності, визначені суб’єктом гос- подарювання. У разі необхідності після суб’єкта господарювання за його пропози- цією виступають інші співдоповідачі, експерти або спеціалісти. Після доповідей головуючий надає учасникам громадських слухань можливість поставити доповідачам запитання. Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити надання відповідей на запитання громадсько- сті в усній формі під час громадських слухань із внесенням їх до протоко- лу громадських слухань або в письмовій формі після їх закінчення. Суб’єкт господарювання протягом п’яти робочих днів з дня проведення 69 громадських слухань надає письмові відповіді на усі запитання громад- ськості, на які він не зміг надати відповідь під час громадських слухань. Відповідь надсилається на адресу особи, що поставила запитання, зазна- чену в журналі (відомості) реєстрації учасників громадських слухань. У той же строк копії відповідей також надсилаються організаторові гро- мадських слухань для долучення до протоколу громадського слухання. Усім учасникам громадських слухань забезпечуються рівні умови для висловлення своєї думки, подання пропозицій і зауважень. З метою забезпечення належного проведення громадських слухань учасники громадських слухань реєструються у журналі (відомості) висту- пів учасників громадських слухань, а порядок виступів визначається відпо- відно до записів у зазначеному журналі (відомості). Регламент громадських слухань розраховується також з урахуванням можливості для виступів уча- сників громадських слухань, не зареєстрованих у журналі (відомості). Усі пропозиції і зауваження, подані під час громадських слухань в усній формі, фіксуються у протоколі громадських слухань. Письмові про- позиції та зауваження, що подаються в ході громадських слухань, реєст- руються у журналі (відомості) реєстрації письмових зауважень та пропо- зицій і додаються до протоколу громадських слухань. У разі необхідності уповноважений центральний орган або уповно- важений територіальний орган або організатор громадських слухань може запросити представників правоохоронних органів для забезпечен- ня правопорядку під час громадських слухань. Відсутність пропозицій і зауважень громадськості фіксується у від- повідному розділі протоколу громадських слухань. У разі неявки пред- ставників громадськості на громадські слухання складається відповід- ний акт, що підписується головуючим. У такому випадку громадські слу- хання вважаються такими, що відбулися. Організатор громадських слухань передає не пізніше ніж через сім робочих днів після проведення громадських слухань уповноваженому центральному органові або уповноваженому територіальному органові підписаний протокол громадських слухань з усіма додатками або акт. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіа- льний орган протягом трьох робочих днів вносить протокол громадсь- ких слухань до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. 70 Розглядаючи звіт з оцінки впливу на довкілля та готуючи висновок з оцінки впливу на довкілля, уповноважений центральний орган або упо- вноважений територіальний орган розглядає, повністю враховує, част- ково враховує або обґрунтовано відхиляє усі зауваження і пропозиції, отримані в ході громадських слухань та протягом усього строку громад- ського обговорення. Уповноважений центральний орган або уповнова- жений територіальний орган складає таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилен- ня отриманих під час громадського обговорення зауважень і пропозицій. Протоколи громадських слухань з усіма додатками та таблиця вра- хування зауважень і пропозицій громадськості включаються уповнова- женим центральним органом або уповноваженим територіальним орга- ном до звіту про громадське обговорення. Звіт про громадське обгово- рення вноситься уповноваженим центральним органом або уповноваже- ним територіальним органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на до- вкілля одночасно з висновком з оцінки впливу на довкілля. 71 Тема 5. ОЦІНКА ТРАНСКОРДОННОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ В ПРОЦЕДУРІ ОВД 1. Підстави та організаційні засади проведення оцінки транскордонного впливу на довкілля. 2. Конвенція про оцінку впливу на довкілля в транскордонному кон- тексті. 3. Конвенція про доступ до інформації та доступ до правосуддя щодо питань охорони довкілля. 1. ПІДСТАВИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ ТРАНСКОРДОННОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Планована діяльність, яка може мати значний негативний транско- рдонний вплив на довкілля, підлягає оцінці транскордонного впливу на довкілля відповідно до міжнародних договорів України до прийняття рішення про провадження такої планованої діяльності. Оцінка транскордонного впливу на довкілля здійснюється за рішен- ням уповноваженого центрального органу. При розгляді та визначенні можливого значного негативного транскордонного впливу на довкілля беруться до уваги масштаби планованої діяльності, місце її провадження, а також можливі наслідки. Рішення про здійснення транскордонної оцін- ки впливу на довкілля приймається уповноваженим центральним орга- ном відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, на підставі наявної інформації щодо планованої діяльності або звернен- ня іноземної держави. Залежно від місця провадження планованої діяльності оцінка транс- кордонного впливу на довкілля здійснюється: 1) за процедурою держави походження – щодо планованої діяльності, яка здійснюватиметься на території України; 72 2) за процедурою зачепленої держави – щодо планованої діяльності, яка здійснюватиметься на території іноземної держави. У разі здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля за процедурою держави походження уповноважений центральний орган протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення офі- ційно оповіщає держави, довкілля яких може зазнати значного негатив- ного транскордонного впливу. Оповіщення містить інформацію про плановану діяльність, у тому чи- слі наявну інформацію про її можливий транскордонний вплив, можливе рішення та процедуру оцінки транскордонного впливу на довкілля плано- ваної діяльності. В оповіщенні зазначається строк, що надається зачепленій державі для надання відповіді щодо участі в оцінці транскордонного впли- ву на довкілля, який не може становити менше 30 днів. Цей строк починає обраховуватися з дня отримання оповіщення зачепленою державою. Уповноважений центральний орган припиняє процедуру оцінки транскордонного впливу на довкілля у разі відмови всіх зачеплених держав брати участь у цій оцінці чи у разі відсутності відповіді зачепле- них держав у встановлений строк. У разі здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля за процедурою держави походження умови щодо обсягу досліджень та рів- ня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, надаються уповноваженим центральним органом. У такому разі звіт з оцінки впливу на довкілля має включати оцінку транс- кордонного впливу (розділ щодо оцінки транскордонного впливу), а звіт про громадське обговорення – розділ щодо громадського обговорення громадськістю інших держав. До звіту з оцінки впливу на довкілля дода- ються протоколи (листи) як результат консультацій із зачепленою дер- жавою (державами). Суб’єкт господарювання забезпечує підготовку та переклад проекту оповіщення зачеплених держав, звіту з оцінки впливу на довкілля інозем- ною мовою (мовами) та іншої необхідної документації, що визначаються у кожному конкретному випадку уповноваженим центральним органом. Уповноважений центральний орган проводить консультації із заче- пленою державою (державами), а також спільно із зачепленими держа- 73 вами забезпечує громадське обговорення громадськістю цих держав планованої діяльності та звіту з оцінки впливу на довкілля. Рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впли- ву на довкілля схвалюється Міжвідомчою координаційною радою з пи- тань реалізації в Україні Конвенції про оцінку впливу на навколишнє се- редовище у транскордонному контексті, склад та порядок діяльності якої визначаються Кабінетом Міністрів України, та є обов’язковим для виконання на території України. Рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля після схвалення Міжвідом- чою координаційною радою з питань реалізації в Україні Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті затверджується уповноваженим центральним органом та є невід’ємною частиною висновку з оцінки впливу на довкілля. Рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впли- ву на довкілля оприлюднюється та вноситься уповноваженим централь- ним органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля в порядку, визначеному частиною сьомою статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Уповноважений центральний орган повідомляє всі зачеплені держа- ви про рішення про провадження планованої діяльності, що підлягала оцінці транскордонного впливу на довкілля, та оприлюднює інформацію про нього на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет. Участь України в оцінці транскордонного впливу на довкілля за процедурою зачепленої держави забезпечується уповноваженим цент- ральним органом та передбачає: 1) направлення звернення іноземній державі стосовно необхідності здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля; 2) надання відповіді на оповіщення із зазначенням зацікавленості (незаці- кавленості) брати участь в оцінці транскордонного впливу на довкілля; 3) участь у консультаціях між державою походження та іншими зачеп- леними державами щодо наданих матеріалів оцінки транскордонного впливу на довкілля; 4) організацію спільно з іншими заінтересованими державами участі громадськості; 74 5) інші дії та заходи відповідно до закону та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Уповноважений центральний орган оприлюднює своє рішення про здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля за процедурою зачепленої держави, сприяє громадському обговоренню матеріалів оцін- ки транскордонного впливу на довкілля та їх врахуванню, а також пові- домляє громадськість про рішення про провадження планованої діяль- ності, прийняте державою походження в порядку, передбаченому стат- тею 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». З метою поліпшення управління процедурою оцінки транскордон- ного впливу на довкілля можуть утворюватися тимчасові або постійно діючі спільні органи з іншими державами. Статус і порядок функціону- вання таких органів визначаються відповідними двосторонніми чи бага- тосторонніми угодами. 2. КОНВЕНЦІЯ ПРО ОЦІНКУ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ В ТРАНСКОРДОННОМУ КОНТЕКСТІ Конвенції про оцінку впливу на довкілля в транскордонному кон- тексті – Конвенція Еспо, що була підписана у місті Еспо (Фінляндія) у 1991 році. Конвенція Еспо – це міжнародний договір, що зобов’язує дер- жави проводити оцінку впливу на довкілля комерційних проектів у ви- падку, коли такі проекти можуть вплинути на довкілля іншої держави. Участь України у виконанні вимог Конвенції було розглянуто на нараді країн-учасниць 14-18 вересня 2009 року у Женеві. При цьому було здійснено незалежний огляд заходів правового, адміністративного й іншого характеру, прийнятих Україною з метою виконання положень даної Конвенції. Сторони Конвенції, враховуючи взаємозв’язок між різними видами економічної діяльності та їхніми екологічними наслідками, підтверджу- ють необхідність забезпечення екологічно обґрунтованого та сталого ро- звитку і мають твердий намір розвивати міжнародне співробітництво в галузі оцінки впливу на довкілля, зокрема у транскордонному контексті. При цьому, важливе значення має розробка попереджувальної полі- тики та відвернення, зменшення і моніторингу значних шкідливих видів 75 впливу на навколишнє середовище в цілому, та, зокрема, у транскордон- ному контексті. У документі відмічається необхідність приділення пильної уваги еко- логічним факторам на ранньому етапі процесу прийняття рішень, застосу- вання оцінки впливу на довкілля на усіх належних адміністративних рівнях як необхідного інструмента підвищення якості інформації, яка надається директивним органам, з тим щоб вони могли приймати екологічно обґрун- товані рішення, які враховували б необхідність зведення до мінімуму знач- ної шкідливої дії, зокрема у транскордонному контексті. В Конвенції дані основні визначення, що стосуються оцінки впливу на довкілля:  «запланована діяльність» визначається як будь-яка діяльність чи будь-яка суттєва зміна у тій чи іншій діяльності, що вимагає прий- няття рішення компетентним органом відповідно до діючої націона- льної процедури;  «оцінка впливу на довкілля» означає національну процедуру оцінки мо- жливого впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище;  «вплив» означає будь-які наслідки запланованої діяльності для на- вколишнього середовища, включаючи здоров’я і безпеку людей, фло- ру, фауну, ґрунт, повітря, воду, клімат, ландшафт, історичні пам’ятки та інші матеріальні об’єкти, чи взаємозв’язок між цими факторами; він охоплює також наслідки для культурної спадщини чи соціально- економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;  «транскордонний вплив» означає будь-який вплив, не тільки глоба- льного характеру, у районі, що знаходиться під юрисдикцією тієї чи іншої Сторони, викликаний запланованою діяльністю, фізичне дже- рело якої розташоване повністю чи частково у межах району, який пі- дпадає під юрисдикцію іншої Сторони;  «компетентний орган» означає національний орган чи органи, що призначаються Стороною як відповідальні за виконання функцій, які охоплюються Конвенцією, та/або орган чи органи, на які Сторона по- кладає повноваження щодо прийняття рішень, що мають відношення до запланованої діяльності; 76  «громадськість» означає одну або декілька фізичних або юридичних осіб. Згідно з положеннями Конвенції, Сторони на індивідуальній чи ко- лективній основі повинні вживати усі належні і ефективні заходи щодо запобігання значному шкідливому транскордонному впливу як резуль- тату запланованої діяльності, а також щодо його зменшення та контро- лю за ним. Перш ніж дозволити реалізацію планованої діяльності, країна похо- дження повинна повідомити та провести консультації із зачепленими сторонами і громадськістю зачеплених територій. Зачеплена країна і громадськість зачепленої території повинні мати можливість висловити свою точку зору та надати зауваження щодо за- пропонованого проекту. Остаточне рішення щодо запропонованого про- екту повинно належним чином враховувати такі зауваження. Остаточне рішення повинно повідомлятись зачепленій країні та громадськості. Не всі проекти потребують консультацій відповідно до Конвенції. Конвенція Еспо застосовується лише до окремих видів проектів, голов- ним чином, перелічених у Додатку І до Конвенції. Наразі перелік містить 17 видів діяльності, а саме: 1) нафтоочисні заводи (за винятком підприємств, які виробляють тіль- ки мастильні матеріали із сирої нафти) та установки для газифікації та зрідження вугілля або бітумінозних сланців з продуктивністю 500 тонн або більше на день; 2) теплові електростанції та інші установки для спалювання тепловою потужністю 300 мегават або більше, а також атомні електростанції та інші споруди з ядерними реакторами (за винятком дослідницьких ус- тановок для виробництва та конверсії розщеплюваних та відтворю- ваних матеріалів, максимальна потужність яких не перевищує 1 кіло- ват постійного теплового навантаження); 3) установки, які призначені виключно для виробництва або збагачення ядерного палива, регенерації відпрацьованого ядерного палива або збору, видалення та переробки радіоактивних відходів; 4) великі установки для доменного та мартенівського виробництв та підприємства кольорової металургії; 77 5) установки для вилучення азбесту та переробки і перетворення азбес- ту та продуктів, які містять азбест: азбестоцементні продукти з річ- ним виробництвом більш ніж 20000 тонн готової продукції; фрикцій- ні матеріали з річним виробництвом більш ніж 50 тонн готової про- дукції; інші види застосування азбесту – з використанням більш ніж 200 тонн на рік; 6) хімічні комбінати; 7) будівництво автомагістралей, швидкісних доріг, трас для залізничних шляхів далекого сполучення та аеропортів з довжиною основної злі- тно-посадочної смуги у 2100 метрів й більше; 8) нафто- та газопроводи з трубами великого діаметру; 9) торгові порти, а також внутрішні водні шляхи та порти для внутріш- нього судноплавства, які допускають прохід суден водотоннажністю більш ніж 1350 тонн; 10) установки з видалення відходів для спалювання, хімічної переробки або захоронення токсичних та небезпечних відходів; 11) великі греблі та водосховища; 12) діяльність із забору підземних вод у випадку, якщо річний обсяг води, яка забирається, досягає 10 мільйонів кубічних метрів або більше; 13) виробництво целюлози та паперу з одержанням на день 200 або бі- льше тонн продукції; 14) великомасштабне видобування, вилучення та збагачення на місці ме- талевих руд та вугілля; 15) видобування вуглеводнів на континентальному шельфі; 16) великі склади для зберігання нафтових, нафтохімічних та хімічних продуктів; 17) вирубка лісів на великих площах. Більшість видів діяльності мають «порогову величину», що є мініма- льним обмеженням щодо розміру чи особливих характеристик діяльнос- ті. Таким чином, часто недостатньо лише знайти діяльність у переліку, також необхідно підтвердити, що вона відповідає мінімальним вимогам щодо розміру. Конвенція Еспо застосовується залежно від можливого впливу за- планованого проекту, тобто вплив повинен бути: 78  транскордонним;  шкідливим;  значним;  можливим. Якщо запланований проект був визначений як такий, що підпадає під вимоги Конвенції Еспо, країна походження повинна розпочати про- цедуру консультацій із зачепленими країнами. Це окрема процедура, до- даткова до будь-якого відповідного національного дозвільного процесу. Водночас, процедура Конвенції Еспо передує остаточному рішенню на національному рівні щодо надання дозволу на запланований проект. Процедура проведення консультацій – це діалог між двома (чи більше) країнами щодо запланованого проекту на основі документації з оцінки впливу на довкілля. Цей діалог повинен обов’язково включати можли- вість громадськості висловити свою стурбованість. Процедура проведення консультацій включає такі основні стадії:  оповіщення зачеплених країн;  підготовка документації з оцінки впливу на довкілля;  консультації між зачепленими країнами;  прийняття остаточного рішення. Усі ці стадії додатково включають конкретні процедурні кроки, що вимагаються Конвенцією. Схема на рис. показує повний огляд різних процедурних кроків у межах процедур консультацій згідно з Конвенцією. Країна походження повинна повідомити усі можливі зачеплені краї- ни про запланований проект. Якщо країна походження не здійснює опо- віщення, це вже означає порушення її правових зобов’язань згідно з Кон- венцією Еспо. Оповіщення повинно містити певну інформацію про за- плановану діяльність. Щодо запланованого виду діяльності, наведеного у Додатку І Конвен- ції, який може призводити до значного шкідливого транскордонного впли- ву, Сторона походження з метою забезпечення проведення відповідних і ефективних консультацій, оповіщає будь-яку Сторону, котра, на її думку, може бути зачепленою Стороною, як можна швидше та не пізніше, ніж вона проінформує громадськість власної країни, про заплановану діяльність. 79 Це оповіщення, зокрема, містить:  інформацію про заплановану діяльність, включаючи будь-яку наявну інформацію про її можливий транскордонний вплив;  інформацію про характер можливого рішення;  зазначення розумного терміну, протягом якого вимагається дати від- повідь з урахуванням характеру запланованої діяльності. ІНІЦІЮВАННЯ ІНІЦІЮВАННЯ Процедура СТОРОНОЮ ЗАЧЕПЛЕНОЮ припиняється, ПОХОДЖЕННЯ СТОРОНОЮ якщо ОПОВІЩЕННЯ зачеплена сторона не ПІДТВЕРДЖЕННЯ УЧАСТІ В ЗАСТОСУВАННІ зацікавлена Може КОНВЕНЦІЇ Участь брати участь включати громадськості кілька ПЕРЕДАЧА ІНФОРМАЦІЇ раундів ПІДГОТОВКА ДОКУМЕНТАЦІЇ З ОВНС РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ З ОВНС ДЛЯ УЧАСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ ЗЕЧЕПЛЕНОЇ СТОРОНИ КОНСУЛЬТАЦІЇ МІЖ СТОРОНАМИ ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ Якщо сторони ПЕРЕДАЧА ОСТАТОЧНОГО РІШЕННЯ погодились про це ПІСЛЯПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ Рис. 5.1. Схема процедурних кроків у межах оцінки транскордонного впливу На прохання Сторони походження зачеплена Сторона надає їй розу- мно доступну інформацію про довкілля, яке може бути потенційно заче- пленим і яке знаходиться під юрисдикцією зачепленої Сторони, якщо ця інформація необхідна для підготовки документації з оцінки впливу на довкілля. Ця інформація надається негайно та, при можливості, через спільний орган, якщо такий існує. Якщо будь-яка Сторона вважає, що вона буде зачеплена у результаті значного шкідливого транскордонного впливу запланованої діяльності, то на прохання зачепленої Сторони заінтересовані Сторони проводять обмін достатньою інформацією з метою обговорення питання про мож- ливість виникнення значного шкідливого транскордонного впливу. Як- що ці Сторони погоджуються, що значний шкідливий транскордонний 80 вплив, судячи з усього, буде мати місце, то відповідно застосовуються положення Конвенції. Якщо ці Сторони не можуть дійти згоди щодо того, що значний шкідливий транскордонний вплив, судячи з усього, буде ма- ти місце, будь-яка така Сторона може винести це питання на розгляд ко- місії за запитом з метою з’ясування її думки про ймовірність значного шкідливого транскордонного впливу, якщо Сторони не домовились про інший спосіб урегулювання цього питання. Зацікавлені Сторони забезпечують, щоб громадськість зачепленої Сторони у районах, які, судячи з усього, будуть зачеплені, мала інформа- цію та можливості для надання зауважень або заперечень до запланова- ної діяльності та щоб ці зауваження або заперечення були повідомлені компетентному органу Сторони походження або безпосередньо, або, ко- ли це необхідно, через Сторону походження. Сторона походження надає зачепленій Стороні відповідним чином через спільний орган, якщо такий існує, документацію з оцінки впливу на довкілля. Зацікавлені Сторони забезпечують розповсюдження цієї до- кументації серед органів та громадськості зачепленої Сторони у районах, які, судячи з усього, підлягатимуть впливу, а також надання зауважень компетентному органу Сторони походження або безпосередньо, або, ко- ли це необхідно, через Сторону походження, у розумні терміни до прий- няття остаточного рішення стосовно запланованої діяльності. Сторона походження після завершення підготовки документації з оцінки впливу на довкілля та без необґрунтованої затримки проводить консультації з відповідною зачепленою Стороною стосовно, зокрема, по- тенційного транскордонного впливу запланованої діяльності та заходів щодо зменшення або усунення її впливу. Консультації можуть проводи- тися за напрямками:  можливих альтернатив запланованої діяльності, включаючи альтер- нативу незастосування ніяких дій, та вжиття можливих заходів щодо зменшення значного шкідливого транскордонного впливу заплано- ваної діяльності та моніторингу наслідків здійснення таких заходів за рахунок Сторони походження;  інших форм можливої взаємної допомоги щодо зменшення будь-якого значного шкідливого транскордонного впливу запланованої діяльності; 81  будь-яких інших відповідних питань, які мають відношення до запла- нованої діяльності. Сторони узгоджують на початковому етапі таких консультацій пи- тання про їх тривалість у прийнятних часових межах. Будь-які такі кон- сультації можуть проводитися через відповідний спільний орган там, де такий існує. Сторони забезпечують, щоб в остаточному рішенні про заплановану діяльність були належним чином враховані результати оцінки впливу на довкілля, включаючи документацію з оцінки впливу на довкілля, а також зауваження до цієї документації. Сторона походження повідомляє зачепленій Стороні остаточне рі- шення щодо запланованої діяльності разом з причинами та міркування- ми, на яких воно базується. Якщо додаткова інформація про значний транскордонний вплив за- планованої діяльності, яка була відсутньою на час прийняття рішення щодо цієї діяльності і яка була б здатна суттєвим чином вплинути на це рішення, стає відомою заінтересованій Стороні до початку здійснення такої діяльності, то ця Сторона негайно інформує іншу заінтересовану Сторону або заінтересовані Сторони. Якщо одна із заінтересованих Сто- рін просить про це, то проводяться консультації з питання про необхід- ність перегляду цього рішення. З урахуванням ймовірного значного шкідливого транскордонного впливу діяльності, стосовно якої відповідно до Конвенції здійснюється оцінка впливу на довкілля, заінтересовані Сторони на прохання будь- якої з таких Сторін визначають, чи буде проводитись післяпроектний аналіз, і якщо буде проводитись, то в якій мірі. Будь-який післяпроект- ний аналіз, що проводиться, містить, зокрема, спостереження за цією ді- яльністю та визначення будь-якого шкідливого транскордонного впли- ву. Такі спостереження та визначення можуть проводитись для досяг- нення наступних цілей:  контроль за додержанням умов, викладених у дозволі або обумовле- них при затвердженні цієї діяльності, та ефективністю заходів щодо зменшення впливу; 82  аналіз виду діяльності з метою забезпечення відповідного рівня уп- равління та готовності до дій в умовах невизначеності;  перевірка попередніх прогнозів, з тим щоб використовувати набутий досвід у майбутньому при здійсненні аналогічних видів діяльності. Якщо в результаті проведення післяпроектного аналізу Сторона похо- дження або зачеплена Сторона мають достатні підстави вважати, що знач- ний шкідливий транскордонний вплив має місце або виявлені фактори, які можуть призвести до такого впливу, вона негайно інформує про це іншу Сторону. Зацікавлені Сторони потім проводять консультації щодо заходів, які ще необхідно вжити з метою зменшення або усунення впливу. Сторони можуть продовжувати виконувати чинні угоди або уклада- ти нові двосторонні або багатосторонні угоди або інші домовленості з метою додержання своїх зобов’язань відповідно до Конвенції. Такі угоди або інші домовленості можуть бути засновані на наступних елементах: 1) зацікавлені Сторони можуть створювати при необхідності організа- ційний механізм або розширювати повноваження існуючих організа- ційних механізмів у рамках двосторонніх та багатосторонніх угод, з тим щоб забезпечити здійснення у повному обсязі Конвенції; 2) двосторонні та багатосторонні угоди та інші домовленості можуть включати:  будь-які додаткові вимоги стосовно здійснення Конвенції з ураху- ванням конкретних умов, існуючих у відповідних регіонах;  розробку організаційних, адміністративних та інших домовленос- тей, які базуються на принципах взаємності та еквівалентності;  узгодження своєї політики та заходів у галузі охорони навколиш- нього середовища з метою досягнення у максимально можливій мірі узгоджених норм та методів, які стосуються проведення оцін- ки впливу на довкілля;  розробку, удосконалення та/або узгодження методів визначення, вимірювання, прогнозування та оцінки впливу і проведення піс- ляпроектного аналізу;  розробку та/або удосконалення методів і програм збору, аналізу, зберігання та своєчасного розповсюдження порівняних даних, які 83 стосуються якості довкілля, з метою забезпечення вихідних даних для оцінки впливу на довкілля;  визначення порогових рівнів та більш конкретних критеріїв, які характеризують значення транскордонного впливу, пов’язаного з місцем здійснення, характером та масштабами запланованої дія- льності, відносно якої відповідно до положень Конвенції застосо- вується оцінка впливу на довкілля та визначення критичних на- вантажень транскордонного значення;  при необхідності, спільне проведення оцінки впливу на довкілля, розробку спільних програм моніторингу, уніфікації градуювання моніторингових пристроїв та узгодження методологій для забез- печення порівнянності даних та інформації, які одержуються. При цьому, Сторони повинні приділяти особливу увагу розробці або більш активному виконанню конкретних дослідницьких програм, спря- мованих на:  удосконалення існуючих методів якісної та кількісної оцінки наслід- ків запланованих видів діяльності;  більш глибоке з’ясування причинно-наслідкових зв’язків та їхньої ролі у комплексному раціональному природокористуванні;  проведення аналізу та моніторингу ефективності виконання рішень щодо запланованих видів діяльності з метою зведення до мінімуму або запобіганню впливу;  розробку методів заохочення новітніх підходів до пошуку екологічно обґрунтованих альтернатив запланованим видам діяльності, струк- турам виробництва та споживання;  розробку методології застосування принципів оцінки впливу на до- вкілля на макроекономічному рівні. Сторони обмінюються результатами виконання наведених вище програм та постійно контролюють хід виконання Конвенції і для цього:  здійснюють огляд політики та методологічних підходів Сторін до оцінки впливу на довкілля з метою подальшого удосконалення про- цедур оцінки впливу на довкілля у транскордонному контексті;  обмінюються інформацією щодо досвіду, накопиченого в галузі укла- дання та виконання двосторонніх і багатосторонніх угод або інших 84 домовленостей щодо використання оцінки впливу на довкілля у тра- нскордонному контексті, Сторонами яких є одна або більше Сторін;  при необхідності звертаються до послуг компетентних міжнародних органів або наукових комітетів для вирішення методологічних або технічних питань, які виникають при досягненні цілей Конвенції;  на своїй першій нараді розглядають та приймають консенсусом пра- вила процедури своїх нарад;  розглядають і при необхідності приймають пропозиції про поправки до Конвенції;  розглядають та вживають будь-яких додаткових заходів, які можуть стати необхідними для досягнення цілей Конвенції. Будь-яка із Сторін може пропонувати поправки до Конвенції. Запро- поновані поправки надаються у письмовому вигляді секретаріату, який направляє їх усім Сторонам. Запропоновані поправки обговорюються на черговій нараді Сторін за умови, що вони були направлені секретаріатом Сторонам щонайменше за дев’яносто днів до початку наради. Існує низка можливих порушень Конвенції Еспо, особливо, що сто- суються процедурних вимог. Такі порушення можуть включати:  країна походження не застосовує Конвенцію Еспо до запланованої ді- яльності;  з громадськістю не були проведені консультації, хоча міжурядові консультації відбуваються;  процедура консультацій з громадськістю не відповідає Конвенції Еспо;  результати участі громадськості не були враховані. Першим механізмом забезпечення відповідності є національні засо- би (адміністративні процедури, суди). Водночас, Конвенція має спеціаль- ний орган, що займається наглядом за імплементацією Конвенції – Комі- тет із застосування. Комітет із застосування може відкрити провадження, якщо Конвен- ція Еспо була порушена в якомусь конкретному випадку. Комітет із за- стосування може відкрити справу, коли:  країна робить подання щодо недотримання Конвенції, включаючи іншою державою; 85  діє з власної ініціативи, коли дізнається про можливе недотримання Конвенції. Після того, як Комітет із застосування виявить, що країна є поруш- ником, справа подається на Нараду Сторін Конвенції. Нарада Сторін може прийняти декілька «санкцій» (чи заходів) до країни, яка порушила Кон- венцію. Нарада Сторін може вимагати прийняття нового законодавства або навіть тимчасового призупинення реалізації самого проекту. Найва- жливішим є політичний тиск такого рішення на країну. Комітет із засто- сування і Нарада Сторін будуть спостерігати за імплементацією рішення Наради Сторін. 3. КОНВЕНЦІЯ ПРО ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ТА ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ ЩОДО ПИТАНЬ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосу- ються довкілля стала новою віхою в природоохоронній демократії. Вона є незамінним інструментом в ряді багатосторонніх природоохоронних угод щодо забезпечення прав для всіх верств суспільства, для всіх людей, незалежно від їх громадянства, національності та місця проживання, на- дає можливість впливати на прийняття рішень, пов’язаних з довкіллям. Орхуська Конвенція – основний міжнародний інструмент, що забез- печує дотримання принципів доступу до інформації, участі громадськос- ті в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що сто- суються довкілля. Конвенція була названа грандіозною подією в області природоохоронної демократії. Конвенція ратифікована більшістю євро- пейських і центральноазіатських країн. Вона дає право представникам громадськості вимагати від урядів звітності і відігравати важливу роль у просуванні форм сталого розвитку. Екологічні права сформувалися на основі цілого ряду природоохо- ронних норм і правил, прийнятих за останні десятиріччя. У 70-х роках у міжнародних деклараціях і резолюціях відзначався зв’язок між стурбо- ваністю екологічними проблемами і правами людини. У 1992 році у Ріо- 86 де-Жанейро була прийнята декларація про довкілля і розвиток (зустріч на вищому рівні «Планета Земля»). Принцип 10 Декларації визначає, що екологічні проблеми вирішуються найефективніше за участю всіх заці- кавлених громадян. Для застосування цього принципу на практиці, в 1995 році були прийняті софійські принципи (ЄЕК ООН). У 1998 році була прийнята Орхуська конвенція про доступ до інфор- мації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Свою назву вона отримала на честь датського міста Орхуса, в якому проходив завершальний етап переговорів. Конвенція вступила в силу в 2001 році. Орхуська конвенція визнає право кожного з нас на здорове довкілля, а також визначає наші обов’язки щодо його охорони. Її мета – зробити так, щоб кожна людина жила в сприятливому для її здоров’я та добробу- ту довкіллі. Це відноситься не тільки до нашого, а й до майбутніх поко- лінь. Кожна людина може запитувати будь-яку екологічну інформацію, яка є у будь-якій державній чи приватній організації, яка виконує функ- ції з надання послуг населенню. Визначення екологічної інформації но- сить широкий характер (табл.5.1) і включає інформацію про будь-яку ча- стину довкілля: повітря, вода, ґрунти, біологічне різноманіття (включа- ючи генетично змінені організми). Державні органи зобов’язані надати запитувану інформацію протя- гом одного місяця після одержання запиту. Якщо інформація складна і велика в обсязі, термін її надання може бути продовжений, за умови що державні органи сповістять про це і роз’яснять причини продовження. В Україні питання, пов’язані із запитом громадян про інформацію в державні чи інші органи й організації регулюються Законами України «Про інформацію» і «Про звернення громадян». Так, у статті 32 Закону України «Про інформацію» говориться, що інформаційний запит – це ви- мога про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у пи- сьмовій формі. У 2003 році Сторони Конвенції прийняли Протокол про реєстри ви- кидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ). Протокол набув чинності 8 жовтня 2009 року. В Україні Протокол ЄЕК ООН про реєстри викидів і пе- 87 ренесення забруднювачів (РВПЗ) до Орхуської Конвенції прийнятий в Києві на надзвичайній нараді Сторін Орхуської конвенції в травні 2003 року і є регламентуючим інструментом для вирішення проблем, пов’язаних із забрудненням та відходами. Таблиця 5.1 Компоненти екологічної інформації Інформація про: Приклад Стан елементів довкілля та взаємо- стан повітря й атмосфери (температура, дія цих елементів вологість, концентрація забруднювачів); стан води в річці, озері, каналі; стан ґру- нтових вод; стан ґрунту; стан землі, ландшафту й природних об’єктів; біоріз- номаніття та його компоненти, включа- ючи ГМО; Фактори, що впливають чи здатні викиди речовин; викиди енергії; шум; вплинути на елементи довкілля радіація; Види діяльності чи заходи, які конкретні види діяльності; адміністра- впливають чи можуть вплинути на тивні рішення; екологічні угоди; еколо- елементи довкілля гічна політика; законодавство; плани, програми; обґрунтування для прийняття екологічних рішень; Можливі збитки, завдані в резуль- стан здоров’я людей; стан безпеки лю- таті зміни елементів довкілля або дей; якість життя людей; стан культур- через ці елементи факторами, дія- них об’єктів і споруд; льністю чи заходами Завдяки створенню доступних для громадськості загальнонаціона- льних реєстрів забруднювачів та введення для промислових підприємств вимог про надання регулярних звітів про викиди і перенесення забруд- нювачів. Протокол з РВПЗ сприяє зменшенню рівнів забруднення та збе- реження довкілля. Конвенція вимагає від держав забезпечення контролю за викидами і переносами забруднювачів. Поступово держави повинні вводити реєстри 88 викидів і перенесення забруднювачів (РВПЗ), які представляють собою кадастри забруднювачів з промислових зон та інших джерел. Створення таких реєстрів регламентується Протоколом з РВПЗ. РВПЗ повинні бути загальнодоступними через Інтернет, безкоштов- ними, зручними для користувача і своєчасно оновлюватися (табл. 5.2). Положення, що регламентують конфіденційність даних, повинні бути обмежені і дозволяти громадськості брати участь в їх подальшій розроб- ці та оновленні. При будь-якій «надзвичайній ситуації», від потенційної ядерної катас- трофи до надзвичайно сильного забруднення повітря, компетентні органи повинні негайно надати будь-яку наявну у них інформацію, яка може до- помогти громадськості вжити превентивних заходів або знизити збитки. Право на участь у процесі прийняття рішень дозволяє посилити пі- дзвітність осіб, що приймають рішення. Процес прийняття рішень з пи- тань, що стосуються довкілля стає більш відкритим і більш якісним. Представники громадськості отримують право висловлювати своє став- лення і погляди, а державні органи повинні приймати їх до уваги. Таблиця 5.2 Тип Вимога Приклади Звіти про стан до- Включення даних звітів Звіти про стан довкілля різних вкілля в бази даних, доступні країн громадськості Текст законодав- Забезпечення доступу до Міжнародне і національне законо- ства про довкілля тексту законодавства в давство в багатьох країнах, доступ чи питання, які електронних базах да- до текстів законів і положень, стосуються його них включаючи їх проекти, забезпече- ний в електронних базах даних. До прикладів міжнародних сис- тем відноситься ЕСОLEX, служба в Інтернеті (www.ecolex.org), веб- сайти UNEP, UNECE, IUCN, Верхо- вної Ради (www.rada.kiev.ua), Мінприроди (www.menr.gov.ua). 89 Продовження таблиці 5.2 Документи стосо- Забезпечення «у відпо- Можливе на міжнародному, регі- вно екологічної відних випадках» роз- ональному, національному чи політики, державні міщення документів в місцевому рівні. плани та програми електронних базах да- Прикладами є: Комплексна дер- з питань довкілля них, які доступні гро- жавна програма енергозбере- чи суміжних пи- мадськості. ження в Україні; Карпатська тань Зауваження «у відповід- конвенція, Стратегія стійкого них випадках» забезпе- розвитку для Центральної Азії; чує держслужбовцям Національний план транспорт- простір для діяльності у ної мережі, Національні чи регі- визначенні типів доку- ональні плани розвитку, Місцеві ментів, які повинні бути плани дій у сфері довкілля. На- надані громадськості приклад, місцевий екологічний (які представляють гро- план дій міст Отач (Молдова) та мадський інтерес). Могилів-Подільський (Україна). Екологічні угоди «у відповідних випад- Угоди чи контракти між урядом ках», дивись вище та приватними підприємцями чи промисловими групами; двосто- ронні чи багатосторонні угоди на загальнонаціональному чи міжнародному рівні. Інша інформація Визначення іншої інфо- Наприклад, якщо Сторони вва- рмації, яка може надава- жають, що реалізації Конвенції тися в електронній фор- сприятиме надання пропозицій мі для виконання поло- та інших проектних документів жень Конвенції для процесу участі громадськості згідно ст. 6, 7, 8, то пропозиції щодо конкретних робіт, планів, програм, політичних напрямків і обов’язкових юридичних норм слід поетапно вводити в елект- ронні бази даних. 90 «Зацікавлена громадськість» (група населення, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, або яка має зацікавленість в цьому процесі) повинна бути про- інформована про заплановану діяльність на початковій стадії процесу, коли ще існують альтернативні варіанти. Представники громадськості можуть безкоштовно отримати і вивчити потрібну інформацію, в тому числі що стосується можливого впливу проекту на довкілля і запропону- вати альтернативні варіанти. Компетентні органи зобов’язані врахувати результати участі гро- мадськості у своєму рішенні, яке має бути аргументованим і викладеним у письмовій формі, забезпечити до нього відкритий і оперативний дос- туп усіх бажаючих. Сторони Конвенції повинні прагнути залучити громадськість до участі на етапі підготовки відповідного законодавства, яке може зробити істотний вплив на довкілля. Нормативні положення, що мають безпосе- редню виконавчу силу, в тому числі директиви, норми і правила повинні розроблятися за участю громадськості до моменту їх передачі на розгляд законодавчим органам. Процес участі громадськості можна представити у вигляді «сходи- нок» на рис. 5.2. Громадськість допомагає при виробленні рішень Громадськість отримує можливість прокоментувати рішення до його прийняття Громадськість оповіщають про рішення Рис 5.2. «Сходи» участі громадськості в процесі прийняття рішень Нижня сходинка – громадськість повідомляється про рішення лис- том і/або його публічним оголошенням. Наприклад: «Повідомлення про 91 плановану діяльність» у пресі. Іноді, на місцевому рівні, практикують збори вулиць, кварталів, мікрорайонів, на яких представники влади ра- зом з інвестором інформують про прийняте рішення, відповідають на питання, роз’ясняють переваги прийнятого рішення. Громадськість не має можливості запропонувати свої коментарі до ухвалення рішення і крім того – дуже мало можливостей вплинути на рішення. Середня сходинка – громадськість одержує можливість відгукнутися про рішення до його прийняття: організовуються громадські слухання (розсилаються персональні повідомлення) проводяться зустрічі з відпо- відними фахівцями або особами, яких торкнеться дане рішення. Влада готує документ, у якому підсумовуються зауваження громадськості, ре- зультати її участі, а також ті коректування, що були внесені в проект рі- шення з урахуванням отриманих коментарів. Верхня сходинка – громадськість допомагає виробляти рішення: гро- мадськість у цілому (окремі люди / фахівці / організації / місцеві органи влади) одержують можливість підготувати проект рішення. Це можна здій- снити шляхом організації робочої групи, до складу якої входять представ- ники зацікавлених осіб, груп тощо, яка виробить пропозиції до рішення. Це може бути зроблено й у формі референдуму, переговорів або яких-небудь особливих видів роботи, як, наприклад, консультації з громадськістю. Для того, щоб доступ до інформації та участь громадськості в проце- сі прийняття рішень були ефективними, громадськість повинна мати можливість звернутися до суду або скористатися процедурою адмініст- ративного розгляду. Порушення права на доступ і до інформації і на участь у процесі прийняття рішень є достатньою підставою для звернення до суду. Пред- ставники громадськості можуть звертатися до суду, якщо було порушено закон або який-небудь компетентний орган не дотримується встановле- них процедур. Доступ до механізмів перегляду винесених рішень пови- нен бути справедливим, неупередженим, своєчасним, безкоштовним або недорогим. Остаточні рішення повинні бути запротокольовані в письмо- вій формі і мати обов’язкову силу для даного державного органу. Відповідно до Конвенції, представники громадськості повинні мати можливість оскаржити будь-яке порушення національного законодавст- ва в галузі охорони довкілля. 92 Уряди повинні забезпечити доступ до системи адміністративного чи судового виробництва з метою оскарження випадків порушення націо- нального законодавства в галузі охорони довкілля. У цьому випадку ви- користовується визначення процесуальної правоздатності, встановлене національним законодавством. 93 Тема 6. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ 1. Методи оцінки впливу на довкілля. 2. Методика виконання прогнозної оцінки екологічних наслідків плано- ваної діяльності. 3. Закордонна практика проведення оцінки впливу на довкілля. 1. МЕТОДИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ Метою оцінки впливу на довкілля є прогноз майбутніх наслідків здійснення будь-якої господарської діяльності людини. Її завдання поля- гає в тому, щоб зрозуміти, яким міг би бути стан довкілля в майбутньому при відмові від реалізації проекту. Саме цей стан є тією точкою відліку, за відношенням до якої повинні оцінюватися зміни, які прогнозуються. Стан довкілля в майбутньому може змінюватися як у результаті природ- них процесів, так і як унаслідок іншої господарської діяльності. Алгоритм виконання досліджень впливу планованої господарської діяльності визначається типом впливу і природними умовами регіону. Послідовність досліджень наступна: характеристика природних умов району будівництва (нерідко спеціалізована), виокремлення об’єкта на базі концепції геотехнічних систем; визначення механізмів зв’язку; пото- ків речовини, енергетичних та інформаційних потоків; границі сфери впливу, в межах якої проводиться виокремлення зон впливу, диференці- ація за знаком та інтенсивністю впливу на екосистеми і ландшафти, ви- значення ступеня впливу в екстремальних ситуаціях за технологічними, економічними і соціальними критеріями. Важливе значення становить обґрунтування вибору параметрів господарської діяльності, природного середовища, методів, систем прогнозування та оцінювання. В працях Ю.Г. Пузаченко і К.М. Дьяконова зазначається, що до основ- них характеристик господарської діяльності, облік яких обов’язково не- обхідний для проведення ОВД, відносяться: 94 1) просторово-часова структура безпосередньо використовуваних видів ресурсів і інтенсивність їх використання (як ресурс може розглядатися і фізичний простір, необхідний для розміщення об’єкта проектування); 2) енергетична потужність об’єкта (споживання енергії за одиницю часу); 3) проектований час життєвого циклу виробництва; 4) інтенсивність і мінливість в часі та просторі виробництва матеріаль- но-енергетичних відходів (викидів, втрат) та їх структурні просторо- во-часові характеристики; 5) компоненти природного середовища (змінні), які безпосередньо підда- ються впливу в результаті прямого використання ресурсів і відходів. Найважливіші параметри природного середовища (ландшафтів, річ- кових басейнів та інших використовуваних моделей просторової органі- зації території), на які може спостерігатись влив планованої діяльності, що підлягає екологічній оцінці, наступні:  природний енергетичний рівень – радіаційний баланс та показники структури теплового балансу – витрати енергії на випаровування, турбулентний теплообмін з атмосферою;  природний водний баланс та показники структури водного балансу (коефіцієнт стоку, співвідношення поверхневого та підземного стоку);  природний баланс речовини (прихід речовини з атмосферними опа- дами, співвідношення твердої фази стоку на вході і на виході);  природний (нормальний) біогеохімічний фон (показники ємності та швидкості біологічного кругообігу речовин);  біологічна продуктивність ландшафтів;  коефіцієнт корисної дії фотосинтезу природного рослинного покриву;  природна (нормальна) складність (біо- та ландшафтного різноманіт- тя) на різних ієрархічних рівнях просторової організації;  прогнозований енергетичний рівень і тепловий баланс (структура теплового балансу, співвідношення радіаційного балансу до сумарної сонячної радіації);  прогнозований водний баланс;  прогнозований біогеохімічний фон;  прогнозований рівень структурної складності (біо- та ландшафтного різноманіття); 95  власні частоти динаміки основних змінних;  характерний час процесів самовідновлення;  оцінка стаціонарності і факторів, відповідальних за стаціонарність (оцінка стабільності системи і показників, які визначають цю стабі- льність). Окреслені алгоритми, характеристики і параметри становлять про- граму інтегрального підходу до проведення ОВД планованої діяльності. В основі проведення ОВД лежить, перш за все, емпіричне узагальнення да- них (типова схема) щодо впливу технічного (інженерного) об’єкта на до- вкільну територію. При цьому використовується вся сукупність спеціа- льних і загальних методів екологічних, географічних, інженерно- геологічних досліджень (польових та камеральних). Вони доповнюються математичними методами, моделюванням процесів, побудовою геоінфо- рмаційних систем тощо. На практиці отримали поширення п’ять основних методів прове- дення ОВД, які взаємодоповнюють один одного. Причинно-наслідкові зв’язки між можливими впливами на об’єкти встановлюються матрич- ним методом. Широко поширений метод суміжного аналізу карт, що до- зволяє визначати і демонструвати масштаби поширення впливу. Добре зарекомендувала себе система потокових діаграм, що описує природні системи як складні структури масообміну. Також сьогодні набув розвит- ку і широко використовується метод імітаційного моделювання. Метод експертних груп, незважаючи на його недоліки (суб’єктивність оцінок і т.п.), використовується для визначення граничних параметрів впливу і побудови ранжируваних шкал оцінок впливу та різного роду матриць. Матричний метод оцінок впливу. При використанні даного методу оцінки впливу об’єктів на природне середовище використовують різні типи матриць: 1) перелік типів впливів, прості контрольні списки. 2) списки об’єктів, що зазнають впливу і змінюються під цим впливом, прості контрольні списки. 3) найпростіші причинно-наслідкові матриці, які встановлюють взаємо- дію типів впливу та об’єктів, що зазнають цього впливу. 96 4) складні матриці екологічних наслідків господарської діяльності і зво- ротних реакцій. Перелік типів впливу, або списки компонентів природного середови- ща, що змінюються під впливом, становлять основу простих і складних ко- нтрольних листів. На базі контрольних листів геологічною службою США розроблений ряд причинно-наслідкових матриць, зокрема матриця Л. Лео- польда, призначена для оцінки впливу найрізноманітніших проектів, яка дає наочне уявлення про структуру взаємодій. Однак вона виявляє лише первинні зміни в природі і не дозволяє простежити весь ланцюг складних взаємодій. У рядках матриці перераховано 88 компонентів природного се- редовища, а в стовпцях наведено 100 типів впливу. У випадку якщо певний процес, пов’язаний із здійсненням проекту, викликає зміну того чи іншого компонента середовища, помічається відповідна клітинка в матриці, яка фіксує таким чином взаємодію. Число можливих взаємодій 8800, але на практиці для будь-якого проекту воно коливається від 25 до 50. У більш складних матрицях проводиться ранжування за інтенсивні- стю впливу (присвоюється бал інтенсивності) і за наслідками виклика- них змін в екосистемах (визначається значущість зміни під впливом об’єкта, що зазнає впливу). Агреговані показники розраховуються при перемножуванні балів впливу і значущості змін в екосистемах, потім ці значення сумують по горизонталі і по вертикалі матриці, таким чином визначаються найбільш інтенсивні впливи і виявляються найбільш чут- ливі об’єкти (що найбільше змінюються), які зазнають впливу. Застосовують чотири типи матриць, які дозволяють виявити фіна- льні наслідки впливів: від простих – вплив на компоненти природи – до більш складних, дозволяють простежити поширення змін у природі (ла- нцюгові реакції) і зворотний вплив перетвореного довкілля на діяль- ність суспільства, а також наслідки цього впливу, тобто поширення нас- лідків у суспільстві і ланцюгові реакції в діяльності людини (рис. 6.1). Суміжний аналіз карт вперше був використаний Я. Мак Хартом, який застосував суміщення схем на кальці для оцінки впливу на довкілля. Суть методу полягала в тому, що досліджувана територія розбивалась на ді- лянки (виходячи з топографічних характеристик, типів землекористу- вання тощо), щодо кожної з яких проводився збір інформації стосовно 97 компонентів довкілля і потенційних впливів на них. Для кожного з пока- зників і для кожного варіанту проекту креслили схеми на кальці, сумі- щенням яких виявлялись як інтенсивність порушень середовища, так і фактори природного та соціально-економічного характеру, які усклад- нювали впровадження проекту. За допомогою методу суміщення оціню- валися впливи лінійних споруд (автодоріг, ліній електропередач тощо), визначався вільний простір для забудови, обґрунтовувались межі охо- ронних територій, регіонів зі складною екологічною ситуацією. В даний час картографічні методи використовують для визначення географічно- го охоплення ОВД, тобто визначення просторових меж і масштабу впли- ву. Просторово-часові рамки впливу визначають з урахуванням інтенси- вності впливу в межах ландшафтної, басейнової організації території або її адміністративного устрою. Рис 6.1. Типи матриць, які використовуються для оцінки наслідків господарської діяльності (Дьяконов, Дончева, 2005) Територіальним оціночним осередком може бути обрана ієрархічна ландшафтна одиниця, що відповідає масштабу картографування, при ве- 98 ликомасштабних дослідженнях – урочище, група урочищ, при більш дрі- бному масштабі – ландшафтний район. При цьому можуть бути викорис- тані будь-які ландшафтні класифікації, як традиційні морфологічні, кла- сичні ландшафтно-геохімічні, так і типологічні (групи ландшафтних одиниць за екологічним потенціалом, цінністю і значимістю, за зворот- ною реакцією на вплив, за типом господарського використання, за типа- ми антропогенних порушень і т.д.). При екологічному проектуванні використання водних ресурсів, гід- ротехнічних споруд, облаштування нафтових родовищ оцінка прово- диться в рамках басейнової організації території. Географічне охоплення ОВД обмежується вододілами басейнів певних порядків. Оціночні осередки також можна виявити при накладанні сітки ба- сейнів та адміністративного устрою на ландшафтну структуру території. В результаті виокремлюється інтегральна територіальна одиниця оці- нювання, для якої можна проводити різні види оцінок від природних до соціальних. Метод сіток. Для визначення первинних змін і послідовності їх нас- лідків використовується також метод сіток, або ступінчаста матриця, ро- зроблена Дж. Соренсеном. Метод передбачає складання переліку різних варіантів землекористування і характерних для них типів впливів. Далі визначаються пов’язані з цими впливами початкові зміни стану окремих компонентів природного середовища і наступні, викликані вже пору- шеннями в природному середовищі. На відміну від матриці взаємодії компонентів цей метод наочно показує не тільки напрямок, а й сутність зв’язків різного порядку між компонентами природного середовища. Він дає можливість простежити за динамікою впливів, тобто показати мож- ливі зміни як під час спорудження, так і після завершення будівництва об’єкта. Але при збільшенні числа аналізованих показників метод стає громіздким і складним для аналізу. Тому його застосування можливе для проектів з обмеженим числом впливів. Недоліком методу також є те, що облік змін ведеться лише за елементами природного середовища. Цікаві спроби використання методу сіток для кількісних оцінок впливів на основі концепції потоків енергії. Був побудований графік сі- ток зв’язків між компонентами природного середовища з вказівкою на- 99 прямку і величини потоків енергії (в кілокалоріях, децибелах, кюрі). Впливи проекту оцінювались на основі змін в енергетичних потоках, що впливають на первинну продуктивність екосистеми. Для оцінки впливу на довкілля використовуються також математи- чні моделі, в тому числі імітаційні, що відображають кількісні залежності між впливами і дозволяють розглядати соціальні і природні системи як такі, що безперервно розвиваються і змінюються. Порівняно давно відо- мі моделі, що описують забруднення окремих компонентів природного середовища, наприклад повітря (розрахунки приземних концентрацій шкідливих домішок), моделі розповсюдження забруднення у воді, на- приклад моделі розливу нафти в океані. Але цей вид моделювання знаходиться в початковій стадії розвитку, що пов’язано з недостатньою вивченістю порушених екосистем. В існую- чих моделях акцент робиться, як правило, на один компонент екосисте- ми. У більш складних моделях, що розробляються для цілих екосистем, недостатньою мірою враховуються соціально-економічні показники, оскільки введення додаткових даних робить моделі некерованими. Про- те на майбутнє цей підхід розглядається як досить перспективний. 2. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРОГНОЗНОЇ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Завершальним етапом виконання ОВД виступає власне оцінка прогно- зованих змін у природному середовищі та їх наслідків. Оцінка завжди перед- бачає співставлення встановлених або прогнозованих станів показників з нормами стану окремих компонентів ландшафту або ландшафту в цілому. Виокремлюють п’ять послідовних видів (етапів) оцінювання еколо- гічних наслідків від функціонування геотехнічних систем та виробничих об’єктів: природну, спеціальну природну, технологічну, економічну і екологічну оцінки, до якої відноситься і оцінка екологічної сумісності. 1. Природна оцінка. Її сутність полягає в співставленні прогнозова- них змін у властивостях ландшафтів (процесах) з тими ж процесами і властивостями зональних аналогів поза сферою антропогенного впливу, 100 інваріант якого описується кількісною речовинно-енергетичною мо- деллю. Природна оцінка полягає в порівнянні прогнозованих змін конкрет- них параметрів ландшафту з просторовою або часовою мінливістю тих же показників – кліматичних, гідрологічних, ботанічних, ґрунтових, гео- хімічних. Наприклад, для оцінки прогнозованих змін метеорологічних елементів в зоні впливу великих водоймищ можна використовувати критерій DP/s, де DP – зміна метеорологічного елемента (температури або вологості повітря, опадів, швидкості вітру і т.д.), а s – середнє квадра- тичне відхилення того чи іншого показника в часі. В якості критерію для природної оцінки змін можна використовувати співвідношення зміни індикатора (параметра) до просторової мінливості цього показника. Головне в природній оцінці – дане явище оцінюється за цим же яви- щем поза сферою впливу. Наприклад, при обґрунтуванні і побудові ранжи- руваних шкал ландшафтно-геохімічних оцінок оцінювання проводиться за співвідношенням до природного фону, геохімічних характеристик зональ- них ландшафтів і т.д. Оцінка природно-екологічних потенціалів забруд- нення проводиться за співвідношенням до гірших і кращих умов міграції забруднень, до оптимальної здатності ґрунтів до самоочищення і т.д. 2. Спеціальна природна оцінка. Для природних процесів, які не жорс- тко формалізовані, в ряді випадків проведення природної оцінки першо- го виду є ускладненою. В такому разі доцільно оцінювати зміну одних показників стану ландшафтів (швидкості вітру, глибини залягання ґрун- тових вод, вологості ґрунтів, атмосферних опадів і т.д.) в порівнянні зі зміною інших, теж природних показників (зміною біологічної та сільсь- когосподарської продуктивності лісів, луків, ріллі, проходженням росли- нами фенологічних фаз тощо). Перетворення в межах природно- територіальних комплексів у зонах впливу геотехнічних систем і вироб- ничих об’єктів слід розглядати як інтегральну оцінку нових чинників формування ландшафтів. Отже, спеціальна природна оцінка – це оцінка зміни природних характеристик за відношенням до інших. Проведення природної оцінки дає можливість з усього різноманіття процесів і явищ, які зазнають перетворення в зонах впливу, відібрати для подальшої тех- нологічної оцінки найбільш суттєві і важливі. 101 3. Технологічна оцінка. Існує різноманіття технологічних оцінок поза і в сфері техногенного впливу. Це спеціальні види оцінювання. Для деяких із цих оцінок розроблені нормативи, за співвідношенням до яких і прово- диться оцінка. Вона може бути якісною за принципом «добре-нейтрально- погано», але найчастіше визначається перевищенням над нормативом. На- приклад, екологічна оцінка технологій, яка є різновидом технологічної оці- нки, здійснюється за співвідношенням до нормативів сировини, матеріалів, ресурсоємності, санітарно-гігієнічних нормативів тощо. Технологічна оцінка передбачає розгляд прогнозованих змін влас- тивостей і процесів у ландшафтах оцінюваної і прилеглої територій з по- зицій вимог різних галузей господарства, виробничих технологій (сіль- ськогосподарська, рекреаційна) та видів діяльності людини (промисло- вого, цивільного, військового будівництва тощо). Технологічна оцінка в принципі надзвичайно багатопланова. Вона необхідна на стадії техніко- економічного обґрунтування проектів, на передпроектній стадії, коли проводиться зіставлення альтернативних варіантів. Варто зазначити, що існує численне різноманіття видів технологічних оцінок та їх суперечли- вість, наприклад: одні й ті ж зміни в гідрогеологічних умовах і метеоро- логічному режимі на берегах водоймищ сприятливі для одних галузей промисловості і несприятливі для інших. 4. Економічна оцінка зміни природних умов і компенсаційних заходів щодо зниження або запобігання негативного ефекту від створення госпо- дарських об’єктів включає в себе розрахунок прямих збитків (або ефекту від поліпшення) функціонуванню галузей господарств, стану виробничих фондів, трудових ресурсів, витрат на компенсацію негативних наслідків і т.д. Наприклад, одним з найважливіших показників ефективності (збитку) від створення геотехнічних систем і виробництв виступає вартісна оцінка зміни сільськогосподарської та біологічної продуктивності ландшафтів. 5. Екологічна оцінка передбачає визначення змін екологічних умов, що викликає негативні наслідки для життєдіяльності біоти. Важливими ланками екологічної оцінки є: аналіз ланцюжка «вплив-зміни-наслідки»; побудова ранжируваних шкал оцінок впливів за відношенням до живого; регламентація параметрів середовища проживання людини; оцінка яко- сті довкілля та екологічна сумісність. 102 Екологічна несумісність – вплив на природні об’єкти і системи, які не адаптовані до цього типу впливу. Наприклад, радіоактивність руйнує генофонд; такий вплив може посилити або змінити вектор природного процесу, що може викликати екологічну катастрофу і т.п. При екологічних оцінках широко використовують прийоми і методи бі- отестування, ландшафтної індикації забруднення, геохімії техногенезу, еко- логічної геохімії, соціально-екологічних та медико-біологічних досліджень. 3. ЗАКОРДОННА ПРАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ ОВД – складний багаторівневий і багатоаспектний процес, який ор- ганічно включає в себе як «дослідження впливів», так і процедурні пи- тання екологічного проектування та прийняття управлінських рішень щодо планованої діяльності. Головна мета ОВД не тільки оцінка впливів планованої діяльності на довкілля, населення та її наслідків, а також і «оцінка цієї оцінки» для прийняття прийнятного для всього суспільства рішення щодо проекту. Для реалізації багаторівневого характеру ОВД прийнято на самому по- чатку процедури складати списки конкретних учасників і чітко окреслюва- ти роль кожного з них в сценарії процедури. Особлива увага при цьому приділяється участі в проведенні ОВД громадськості в особі природоохо- ронних і соціальних організацій різного рівня. Ще одним своєрідним учас- ником процедури можуть стати нормативи якості довкілля; при невідпо- відності запропонованого проекту законодавчим актам і нормативам про- ект відхиляється на самому початку ОВД або навіть до початку процедури «оцінок впливу». В процесі ОВД як процедурі беруть участь: 1) «джерела» ОВД: «проектувальники», тобто фахівці, які планують се- редовищетвірну технічну діяльність, що підлягає оцінці, і «оцінюва- чі», тобто фахівці різних галузей науки, що оцінюють наслідки цієї ді- яльності і виробляють рекомендації щодо її оптимізації; 2) «влада» різних рівнів: виконавча влада, або «адміністратори», і зако- нодавча влада, або «юристи»; 103 3) громадськість різних груп населення: прихильники середовище пе- ретворюючої діяльності (їх умовно називають «середовищеспожива- чі») і противники подібної діяльності («середовищезахисники»); 4) особи, які приймають рішення, тобто представники влади, від яких за- лежить рішення щодо проекту, а також їх радники-консультанти і неза- лежні експерти, які проводять остаточну експертизу виконаних ОВД. В закордонній практиці ОВД обов’язково об’єктивно враховується думка населення (щодо аспектів планованої діяльності), насамперед то- го, яке проживає на території передбачуваного впливу. Взаємна кореля- ція і коригування щодо об’єктивних (наукових) і відносно суб’єктивних (громадських) оцінок – умова винайдення істинного рішення. Завдяки «подвійній» багатоаспектності змінюється і якість науково-дослідного процесу, наукові оцінки чіткіше зорієнтовані на конкретне забезпечення благополуччя суспільства і формулюється особлива форма обліку впливу проекту, яка відображає реакцію суспільства з урахуванням соціальних відносин і цінностей. Для цього порівнюють збитки від несприятливих впливів природно- го та соціально-економічного характеру з різними перевагами від реалі- зації проекту. Розглядають альтернативи проекту, здатні по-різному зменшити збитки або посилити переваги вихідного проекту. Багаторів- неве узгодження мети і наслідків передбачуваного проекту, що підлягає ОВД, здійснюється не тільки в рамках природоохоронних програм різно- го рівня, але і в рамках соціальних та галузевих планів економічного спрямування. При аналізі соціальної і економічної мети пропонованих проектів вони можуть бути відхилені ще до проведення оціночних про- цедур ОВД в тому випадку, якщо ця мета не співпадає з тією, яку став- лять перед відповідною галуззю господарства в державному масштабі. Розглянемо методи, які рідко застосовуються у вітчизняній практиці (соціологічні методи). В закордонній практиці при проведення ОВД за- стосовують чотири важливі процедури, що забезпечують можливість ефективного використання соціологічних методів і здійснення так зва- ного соціологічного профілювання. По-перше, це всебічна обробка вже наявних соціологічних даних шляхом статистичного і графічного аналізу економічних, демографічних 104 та інших відомостей щодо населення, яке проживає в регіоні реалізації проекту. По-друге, це цілеспрямована організація інформування громадсько- сті щодо проекту. По-третє, це проведення різноманітних соціологічних опитувань на- селення. По-четверте, це здійснення різних соціологічних спостережень за поведінкою населення. Крім того, на основі зібраної інформації прово- диться прогнозування соціально-екологічних і соціально-економічних процесів, пов’язаних з реалізацією передбачуваного проекту. В закордонній практиці ОВД мають місце декілька етапів і стадій цієї процедури. Концепція етапності ОВД полягає в тому, що для кожного етапу, по-перше, процедурно визначено мету і коло аналізованих про- блем, по-друге, процедурно визначений склад учасників експертизи та характер контактів оцінювачів з владою і громадськістю. По-третє, про- цедурно окреслено досягнення конкретних результатів для прийняття остаточного рішення щодо аналізованого проекту. При проведенні ОВД умовно виділяються три стадії і два основних етапи в кожній стадії. На першій стадії відбувається розробка обмежених ОВД – первинних і попередніх. Етап первинних ОВД призначений для з’ясування доцільності її про- ведення, а також для обговорення можливої необхідності деталізації конкретного проекту. Зміст етапу – сканування (аналіз і оцінка) ключо- вих параметрів проекту: вид діяльності, масштаби діяльності, спосіб дія- льності, типи впливів, регіон розміщення, стадії реалізації. В регіоні роз- міщення виявляються потенційно вразливі території і території, що ста- новлять певну цінність. Етап попередніх ОВД призначений для визначення широти охоп- лення ОВД, тобто виявлення різноманітності основних екологічних нас- лідків планованого проекту і можливих альтернативних його варіантів. За змістом це попередня оцінка масштабу і характеру наслідків реалізації різних варіантів проекту з метою визначення обсягу досліджень деталь- ної ОВД, якщо така буде потрібно. На цьому етапі до обговорення залу- чаються групи суспільства – як зацікавлені в проекті, так і противники. 105 На другій стадії (і двох її етапах) відбувається розробка повних ОВД – детальних і завершальних. На етапі детальних ОВД проводиться всебіч- ний аналіз і прогноз природних і соціально-економічних процесів, які можуть виникнути в результаті реалізації проекту на різних стадіях, проводяться наукові дослідження впливу проектованого об’єкта на до- вкілля з екологічною та економічною інтерпретацією прогнозованих до- сліджень. Етап завершується публікацією «Заяви про вплив проекту на довкілля», в якій подається «резюме» всіх оцінок і рекомендації щодо по- дальшого проектування. Етап завершальної ОВД більшою мірою процедурний, ніж дослідний, основна функція якого – остаточне рішення щодо проекту. Це етап суспі- льної та спеціалізованої експертиз проведеної ОВД. Важливі процедури етапу – вивчення та врахування реакцій громад- ськості на опубліковані результати ОВД, незалежна експертиза всіх роз- робок, особливо інформації для осіб які приймають рішення; завершення етапу – прийняття остаточного рішення щодо прийнятності або неприй- нятності проекту. На третій стадії (і двох її етапах) відбувається вироблення післяпрое- ктних ревізійних ОВД – перевірочних та моніторингових. Етап перевіроч- них ОВД передбачає здійснення так званого післяпроектного аналізу, сут- ність якого – перевірка фактичного розвитку і передбачених ОВД змін до- вкілля, а також контроль за практичним дотриманням передбачуваних до початку здійснення проекту природоохоронних заходів. Основна функція етапу – визначення відповідності прогнозів реальній ситуації, а також ко- нтроль і ревізія оцінок і рекомендацій. На цьому етапі розробляється про- грама і системи моніторингу в сферах впливу. Фінансування післяпроект- ного аналізу проводиться за принципом «платить забруднювач», а конт- роль за здійсненням аналізу покладається на природоохоронні організа- ції. Дуже важлива умова ефективності контролю – регулярне опубліку- вання результатів проведених післяпроектних досліджень, причому ці пу- блікації і є, по суті, формою представлення перевірочних ОВД. Етап моніторингової ОВД призначений для постійного спостере- ження за реальним ходом природних і соціально-економічних змін, обу- мовлених реалізацією того чи іншого виконаного проекту. Завдання пос- 106 тпроектного моніторингу різняться в залежності від стадії життєвого циклу проекту, вони повинні бути визначені для стадії будівництва, екс- плуатації об’єкта тощо. На цих стадіях відслідковуються зміни парамет- рів якості довкілля, різні перетворення, перебудови середовища. Таким чином, в закордонному досвіді проведення ОВД чітко виок- ремлюється цілеспрямоване і послідовне культивування багатоетапність і багатостадійний цієї процедури. На кожній стадії і на кожному етапі оцінювач повинен чітко обмежити коло оцінюваних аспектів, варіантів, що розглядаються, методів, які використовуються, рівнів, які врахову- ються, для того щоб підсумкова інформація для ухвалення рішень була наочною, переконливою і компактною, полегшуючи прийняття оптима- льного рішення. 107 ГЛОСАРІЙ Вплив на довкілля (англ. environmental impact) – це будь-які нас- лідки для довкілля (позитивні або негативні), у тому числі для здоров’я населення, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, клімату, повітря, води, ландшафту, природних об’єктів, матеріальних активів, культурної спад- щини, та взаємодія цих чинників. Геоінформаційна система (ГІС) – комп’ютерна система, що забез- печує можливість використання, збереження, редагування, аналізу та ві- дображення географічних даних. Громадськість – одна або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об’єднання, організації або групи, які діють згідно з чинним законодав- ством України або практикою. Довкілля – середовище існування людини, яке включає: 1) природне середовище (сукупність біотичних та абіотичних умов життя); 2) квазіприродне середовище («друга природа», породжена агротехні- кою); 3) штучне середовище (архітектурне середовище, транспорт, технологі- чне обладнання, середовище речей, синтетичні матеріали тощо); 4) соціальне середовище (економічна забезпеченість, безпека, грома- дянські свободи, можливість вільного спілкування, можливість кори- стуватися культурними та матеріальними цінностями тощо). Завдання – конкретизація поставлених цілей, що передбачає, як правило, конкретні часові межі. Заінтересована громадськість – громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, або яка має заінтересованість у цьому процесі; для цілей цього визначення неурядові організації, які сприяють охороні довкілля та від- повідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають заінтересованість. 108 Заінтересовані сторони (англ. stakeholders) – групи осіб або особи, які мають інтерес, залучені або перебувають під впливом політики чи плану уряду, громади або підприємства. Цей термін поширюється на групи, організації (формальні та неформальні, державні та громадські) та осіб, яким належить важлива «частка» у процесі регіонального розвитку та управління, незалежно від того, якою саме є ця частка. Залишковий вплив (англ. residual impact) – вплив, що залишається після застосування заходів зі зменшення впливу на довкілля. Збалансований (сталий) розвиток (англ. sustainable development) – це: 1) такий розвиток, який дає змогу задовольнити потреби нинішніх по- колінь і залишає можливість майбутнім поколінням задовольнити їх- ні потреби (визначення Комісії Брундтланд); 2) такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріа- льне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспі- льства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення та підтримувати життєдія- льність нинішніх і майбутніх поколінь. Зменшення впливів (англ. mitigation) – ліквідація, зменшення або контроль несприятливих екологічних наслідків стратегії, плану, програ- ми чи проекту, зокрема відшкодування будь-якої шкоди довкіллю, запо- діяної внаслідок реалізації таких ініціатив. Екологічна оцінка (англ. environmental assessment, EA) – процес си- стематичного аналізу та оцінки екологічних наслідків запланованої дія- льності, консультацій із заінтересованими сторонами, а також урахуван- ня результатів цього аналізу та консультацій у плануванні, проектуванні, схваленні та здійсненні цієї діяльності. Індикатори (показники) – характеристики, що дають можливість вимірювати зміни будь-якого параметру процесу, що контролюється, і реєструвати ступінь досягнення визначених цілей і завдань. Інтеграція (від лат. integrum – ціле, integratio – відновлення) – об’єднання в ціле будь-яких окремих частин; об’єднання та координація дій різних частин цілісної системи. 109 Кумулятивний вплив – вплив, який виникає внаслідок спільної дії декількох факторів, розподілених у просторі, або внаслідок дії одного фактора, розподіленого в часі. Моніторинг – 1) систематичний контроль (стеження) за станом і тенденціями розвитку природних, техногенних і суспільних процесів з використанням наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів; 2) процес, який передбачає регулярний збір і фіксацію да- них для відстеження основних елементів реалізації проекту (програми) протягом терміну його дії. Оперативні цілі – конкретні, обмежені в часі алгоритми дій щодо досягнення стратегічних цілей. Сукупність оперативних цілей складає стратегічну ціль. Фактично це проекти, що демонструють, як слід прово- дити зміни, та визначають стратегічні цілі кількісно, визначають термі- ни виконання, конкретних виконавців, результат виконання, обсяги та джерела фінансування, конкретні заходи. Охорона довкілля (англ. environmental protection) – діяльність, спря- мована на раціональне використання природних ресурсів, збереження осо- бливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологі- чної безпеки.Оцінка – це епізодичний аналіз процесу реалізації програми (найчастіше – окремого її компонента), спрямований на коригування про- грами під час її реалізації для підвищення ефективності впливу. Оцінка впливу довкілля (ОВД) (англ. environmental impact assessment, EIA) – процедура систематичного дослідження можливих на- слідків впливу будівництва та реконструкції різних об’єктів на довкілля на стадії проектування. Оцінювання – 1) з’ясування реалій реалізації стратегічного плану та його основних дійових осіб, критерії, процедури й інструменти виконання завдань і досягнення стратегічних цілей; 2) систематичний та об’єктивний аналіз поточної чи завершеної роботи з виконання певного інтервенційно- го заходу з розвитку, його будови, впровадження та результатів. План – це набір спрямованих на реалізацію певної політики (страте- гії, програми) скоординованих і пов’язаних заходів з визначеними ціля- 110 ми, засобами, строками виконання та наявними ресурсами. Детальний план також передбачає розподіл відповідальності за виконання плано- ваних заходів. Пріоритет (від лат. рrior – перший, старший) – першочерговість у здійсненні діяльності. Є наслідком суперечності між нагальними потре- бами та наявними ресурсами, які завжди обмежені. Програма – затверджений у встановленому порядку комплекс взає- моузгоджених за термінами, ресурсами та виконавцями заходів, спрямо- ваних на розв’язання певної проблеми (комплексу проблем). Політика – 1) цілеспрямована діяльність, що передбачає прийняття відповідальних рішень; 2) мистецтво управління державою; 3) сфера ді- яльності, в якій реалізуються відносини між класами, націями та іншими соціальними групами, стрижнем якої є завоювання, утримання і викори- стання державної влади. Політика державна – напрям дії або утримання від неї, обрані дер- жавними органами для розв’язання певної проблеми або сукупності вза- ємозалежних проблем. Регіональна стратегія розвитку – стратегічний план розвитку ре- гіону, що визначає цілі, завдання, пріоритети, напрям сталого економіч- ного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на середньостроковий та довгостроковий періоди. Розвиток – особливий тип змін, характерними рисами якого є не- оборотність, спрямованість і закономірність змін. Внаслідок розвитку виникає новий якісний стан системи, пов’язаний зі змінами її структури. Синергія (від грец. synergos – (syn) разом; (ergos) діючий, дія) – це сумарний ефект, який полягає в тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво переважає ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їх суми. Складові довкілля – аспекти довкілля, які є важливими з огляду на їх екологічну, наукову, ресурсну, соціально-економічну, культурну, есте- тичну або духовну цінності. Природними складовими довкілля можуть бути атмосферне повітря, водні ресурси, земельні ресурси, відходи, біорі- 111 зноманіття тощо; соціокультурними – економіка, енергетика, транспорт, здоров’я населення, традиційне природокористування, культурна спад- щина тощо. Стратегічна екологічна оцінка (англ. strategic environmental assessment, SEA) – це: 1) систематичний процес виявлення екологічних факторів і можливих екологічних наслідків пропонованих стратегій, планів і програм (СПП) та їх врахування під час прийняття рішень, які стосуються цих СПП; 2) оцінка ймовірного впливу на довкілля, у тому числі на здоров’я насе- лення, яка складається з визначення сфери охоплення та підготовки екологічного звіту, забезпечення участі громадськості та проведення консультацій і врахування екологічного звіту й результатів участі громадськості і консультацій у плані або програмі (Протокол про СЕО). Стратегічна ціль – бажаний результат цілеспрямованої діяльності в розв’язанні основної проблеми з оптимальним використанням ресурсів. Досягнення стратегічної мети є способом розв’язання проблеми чи реа- лізації можливості. Стратегічне планування – це процес планування майбутньої діяль- ності регіону, територіальної громади чи організації. Це здійснення усві- домленого вибору: цілей та завдань, найдієвішого способу досягнення цілей та завдань і засобів розв’язання проблем (та (або) реалізації мож- ливостей), а також бажаного сценарію подій з можливістю свідомо впли- вати на цей сценарій упродовж процесу його реалізації. Стратегічне пла- нування зосереджене на питаннях майбутнього, на забезпеченні довго- тривалої діяльності регіону, територіальної громади чи організації в умовах змінного середовища. Стратегія – довгостроковий план діяльності, спрямований на досяг- нення певної мети. Участь – процес залучення людей до питань, які є важливими для них (або можуть бути важливими). Цілі – відображення усвідомлених потреб і особливо інтересів, ідеа- льний прообраз можливих шляхів і засобів їх задоволення. Цілі викону- ють у житті людей спонукальні, стимулюючі та регуляторні функції. 112 Ярусність (англ. tiering) – ієрархічність рівнів прийняття рішень. Ґрунтується на припущенні, що рішення, прийняті на більш високому рі- вні управління (наприклад, на рівні політики або стратегії), визначають структуру рішень на нижчих рівнях. SWOT-аналіз – метод аналізу ситуацій, що ґрунтується на оцінці си- льних сторін (strengths), слабких сторін (weaknesses), можливостей (opportunities) та загроз (threats) ситуації. Широко застосовується в про- цесі стратегічного планування. Проводиться на основі експертних оцінок і може здійснюватися за якісними, кількісними чи комбінованими (якіс- но-кількісними) критеріями. У контексті регіонального розвитку: 113 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Алексєєва Є. Оцінка впливу на довкілля: можливості для громадськості : посібник / за заг. ред. О. Кравченко. Львів: Вид-во «Компанія “Манускрипт”», 2017. 36 с. 2. Алексєєва Є. Оскарження висновків з оцінки впливу на довкілля в суді / за заг. ред. О. Кравченко. Львів: Вид-во «Компанія “Манускрипт”», 2019. 24 с. 3. Алексєєва Є. Популярний коментар до Закону України «Про оцінку впливу на до- вкілля» / за заг. ред. О. Кравченко. Львів: Вид-во «Компанія “Манускрипт”», 2018. 60 с. URL: http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2018/11/Komentar_do_zako- ny_OVD_ netversia.pdf. 4. Вплив (не)допустимий: як покращити оцінку впливу рубок на довкілля. URL: http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2020/06/OVD_rubok_lisu_versiya_OK_clean_- posylannya_1.pdf. 5. Екологічний аудит : Посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. Київ: Символ-Т, 2015. 221 с. 6. Загальні методичні рекомендації щодо змісту та порядку складання звіту з оцін- ки впливу на довкілля. Затверджено Наказом Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України від 15 березня 2021 року № 193. URL: https://mepr.gov.ua/documents/3342.html. 7. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_272#Text. 8. Методичні рекомендації із здійснення стратегічної екологічної оцінки докумен- тів державного планування. URL: https://menr.gov.ua/files/docs/nakazy/- 2018/nakaz_296.pdf. 9. Методичні рекомендації з розробки звіту з оцінки впливу на довкілля в галузі лі- сового господарства. URL: https://mepr.gov.ua/documents/2749.html. 10. Оцінка впливу на довкілля: міжнародні стандарти, досвід інших країн і переду- мови до запровадження нової моделі оцінки впливу на довкілля в Україні та її основні елементи / С. Вихрист, Є. Єндрошка, Н. Мікуліч та ін. Київ, 2018. 141 с. (електронне видання). 11. Порядок введення реєстру експертів з оцінки впливу на довкілля Наказом Мініс- терства захисту довкілля і природних ресурсів України від 06 липня 2021 року № 452. URL: https://ips.ligazakon.net/document/re36903?an=1 12. Протокол Європейської економічної комісії ООН про стратегічну екологічну оці- нку. URL: https://www.youtube.com/watch?v=dLMN6eg9prA. 13. Про екологічну експертизу: Закон України. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 8. С. 54. 114 14. Про оцінку впливу на довкілля: Закон України від 23.05.2017 р. № 2059-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#Text. 15. Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцін- ки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля: Постанова КМУ від 13 грудня 2017 р. № 1026. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1026-2017- %D0%BF#Text. 16. Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля: Постанова КМ України від 13 грудня 2017 р. №1010. 17. Про затвердження Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля: Постанова КМ України від 13 грудня 2017 р. № 989. 18. Про стратегічну екологічну оцінку: Закон України URL: https://zakon.rada.gov.ua/- laws/show/2354-19#Text. 19. Рекомендації щодо включення кліматичних питань до документів державного планування. URL: https://mepr.gov.ua/news/34766.html. 20. Про затвердження форм звіту про громадське обговорення планової діяльності затверджений Наказом Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів Укра- їни від 16.09.2020 № 145. URL: https://ips.ligazakon.net/document/RE35423?an=1 21. Сайт Європейської Комісії щодо оцінки впливу на довкілля. URL: https://ec.europa.eu/environment/eia/eia-legalcontext.htm. 22. Шутяк С. Постатейний коментар до Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» / за заг. ред. О. Кравченко. Львів: Вид-во «Компанія "Манускрипт"», 2019. 128 с. 23. Directive 2011/92/EU on the assessment of the effects of certain public and private projects on the environment. URL: https://ec.europa.eu/environment/eia/pdf/- EIA_Directive_informal.pdf. 115 ДОДАТКИ ЗАТВЕРДЖЕНО Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 989 ПОРЯДОК проведення громадських слухань у процесі ОВД 1. Цей Порядок визначає механізм проведення громадських слухань у процесі громадського обговорення планованої діяльності, яка підля- гає оцінці впливу на довкілля (далі – планована діяльність). 2. У цьому Порядку терміни вживаються в значеннях, наведених у Зако- ні України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Закон). 3. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіаль- ний орган забезпечує проведення громадських слухань у процесі гро- мадського обговорення планованої діяльності шляхом:  оприлюднення оголошення про початок громадського обгово- рення звіту з оцінки впливу на довкілля, а в разі необхідності – оголошення про проведення повторних громадських слухань;  проведення громадських слухань;  розгляду, повного врахування, часткового врахування або обґрун- тованого відхилення зауважень і пропозицій громадськості, отри- маних під час громадських слухань;  підготовки і оприлюднення шляхом внесення до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля звіту про громадське обговорення. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіа- льний орган може залучати до проведення громадських слухань органі- затора громадських слухань. 4. Організатор громадських слухань визначається уповноваженим цен- тральним або уповноваженим територіальним органом один раз на рік на конкурсній основі за договором з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі». У разі проведення уповноваженим 116 центральним органом або уповноваженим територіальним органом громадських слухань самостійно відповідний орган виконує всі функ- ції, передбачені цим Порядком для організатора громадських слухань. 5. Організатором громадських слухань може бути юридична особа або фізична особа-підприємець, яка має досвід у сфері охорони довкілля не менше двох років та людські і технічні ресурси, необхідні для за- безпечення проведення громадських слухань у відповідному регіоні або регіонах. 6. Організатор громадських слухань повинен бути незалежним, об’єктивним та неупередженим і не мати потенційного конфлікту ін- тересів щодо планованої діяльності в розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Юридична особа або фізична особа- підприємець, яка залучалася суб’єктом господарювання до розроблен- ня документації щодо планованої діяльності на попередніх етапах (ро- зроблення проєктної документації, підготовка звіту з оцінки впливу на довкілля, інше), не може бути організатором громадських слухань що- до такої планованої діяльності. Організатор громадських слухань зо- бов’язаний повідомити про конфлікт інтересів уповноваженому центральному органу або уповноваженому територіальному органові. У такому разі уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган проводить громадські слухання самостійно. 7. Організатор громадських слухань:  проводить громадські слухання відповідно до Закону та цього По- рядку; реєструє учасників громадських слухань у журналі (відомо- сті) реєстрації учасників за формою згідно з додатком 1;  реєструє виступи учасників громадських слухань у журналі (відо- мості) реєстрації виступів за формою згідно з додатком 2;  забезпечує аудіо- та/або відеофіксацію ходу громадських слухань;  здійснює головування під час громадських слухань;  готує протокол громадських слухань за формою згідно з додатком 3. 8. Під час громадського обговорення планованої діяльності може про- водитися одне або більше громадських слухань. Кількість громадсь- ких слухань визначається суб’єктом господарювання з урахуванням масштабів очікуваного впливу, а також таких умов: 117  якщо вплив планованої діяльності не поширюється за межі облас- ті, громадські слухання проводяться за місцем провадження пла- нованої діяльності або в адміністративному центрі адміністратив- но-територіальної одиниці, яка може зазнати впливу планованої діяльності;  якщо вплив планованої діяльності поширюється на дві та більше областей, але менше ніж на третину областей України, громадські слухання проводяться за місцем провадження планованої діяль- ності та в адміністративних центрах адміністративно- територіальних одиниць, які можуть зазнати впливу планованої діяльності, кожної з таких областей;  якщо вплив планованої діяльності поширюється більше ніж на третину областей України, громадські слухання проводяться за місцем провадження планованої діяльності, в адміністративних центрах адміністративно територіальних одиниць третини облас- тей України, які можуть зазнати впливу планованої діяльності, та додатково в м. Києві. 9. Громадські слухання проводяться не раніше ніж через десять робочих днів з дня оприлюднення уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. До подання оголошення про початок громадського обговорення зві- ту з оцінки впливу на довкілля суб’єкт господарювання може провести консультації з уповноваженим центральним органом або уповноваже- ним територіальним органом щодо місця та часу проведення громадсь- ких слухань з урахуванням можливості забезпечення присутності всіх потенційних учасників. 10. Громадські слухання вважаються такими, що не відбулися, якщо на такі слухання не з’явився: 1) їх організатор; 2) суб’єкт господарювання. У разі визнання громадських слухань такими, що не відбулися у зв’язку з неявкою організатора громадських слухань, проводяться по- 118 вторні громадські слухання. Опублікування оголошення про проведення повторних громадських слухань та проведення повторних громадських слухань здійснюється за рахунок організатора громадських слухань. 11. Проведення повторних громадських слухань відбувається не раніше ніж через п’ять робочих днів після офіційного оприлюднення оголо- шення про проведення повторних громадських слухань. Оприлюднення оголошення про проведення повторних громадських слухань відбува- ється у той самий спосіб, що і оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. Зміст ого- лошення про проведення повторних громадських слухань включає всю інформацію, що наводилася в оголошенні про початок громадського об- говорення звіту з оцінки впливу на довкілля, із зазначенням дати, часу і місця проведення повторних громадських слухань. 12. Організатор громадських слухань забезпечує запис громадського слу- хання із застосуванням засобів аудіо- та/або відео фіксації. Аудіо- та/або відеозапис є невід’ємною частиною протоколу громад- ських слухань. 13. Громадські слухання проводяться під головуванням організатора громадських слухань, який зобов’язаний:  визначати регламент громадських слухань;  відкривати громадські слухання (представляти головуючого та суб’єкта господарювання, плановану діяльність, щодо якої прово- дяться громадські слухання);  оголошувати порядок денний згідно з додатком 3 і регламент громадських слухань;  інформувати про ведення аудіо- та/або відеозапису громадських слухань, про порядок ведення протоколу громадських слухань, подання усних та письмових зауважень і пропозицій під час гро- мадських слухань;  надавати можливість суб’єктові господарювання викласти основні відомості щодо планованої діяльності та положення звіту з оцінки впливу на довкілля, які виносяться на обговорення, та проблемні питання, що заслуговують на увагу громадськості; 119  надавати можливість представникам громадськості ставити запи- тання суб’єкту господарювання, присутнім експертам та спеціалі- стам та висловити свою думку;  забезпечувати ведення обговорення, подання пропозицій та за- уважень громадськості з додержанням регламенту;  підбивати підсумки громадських слухань та інформувати учасни- ків громадських слухань про те, яким чином враховуватимуться зауваження та пропозиції громадськості уповноваженим центра- льним органом або уповноваженим територіальним органом. 14. Хід та результати громадських слухань оформлюються протоколом громадських слухань, який підписується головуючим на громадських слуханнях. 15. Громадські слухання розпочинаються з доповіді головуючого, який коротко інформує присутніх про суть питань, що повинні бути обго- ворені, про склад учасників та порядок і регламент громадських слу- хань. Головуючий також повідомляє присутнім інформацію, надану суб’єктом господарювання, щодо оприлюднення ним оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, а також щодо розміщення звіту з оцінки впливу на довкілля для ознайомлення у місцях, доступних для громадськості. 16. Наступним після організатора громадських слухань виступає суб’єкт господарювання, який є замовником планованої діяльності. Доповідь суб’єкта господарювання повинна містити:  короткий опис планованої діяльності;  основні положення та висновки звіту з оцінки впливу на довкілля;  інформацію про можливий негативний вплив на довкілля;  заходи, спрямовані на запобігання, відвернення, уникнення, зме- ншення, усунення значного негативного впливу на довкілля, зок- рема (за можливості) компенсаційні заходи;  зміст зауважень і пропозицій громадськості, що надійшли до по- чатку громадських слухань;  інші відомості щодо планованої діяльності, визначені суб’єктом господарювання. 120 17. У разі необхідності після суб’єкта господарювання за його пропозиці- єю виступають інші співдоповідачі, експерти або спеціалісти. 18. Після доповідей головуючий надає учасникам громадських слухань можливість поставити доповідачам запитання. Суб’єкт господарю- вання зобов’язаний забезпечити надання відповідей на запитання громадськості в усній формі під час громадських слухань із внесенням їх до протоколу громадських слухань або в письмовій формі після їх закінчення. Суб’єкт господарювання протягом п’яти робочих днів з дня проведення громадських слухань надає письмові відповіді на усі запитання громадськості, на які він не зміг надати відповідь під час громадських слухань. Відповідь надсилається на адресу особи, що по- ставила запитання, зазначену в журналі (відомості) реєстрації учас- ників громадських слухань. У той же строк копії відповідей також надсилаються організаторові громадських слухань для долучення до протоколу громадського слухання. 19. Усім учасникам громадських слухань забезпечуються рівні умови для висловлення своєї думки, подання пропозицій і зауважень. 20. З метою забезпечення належного проведення громадських слухань учасники громадських слухань реєструються у журналі (відомості) виступів учасників громадських слухань, а порядок виступів визнача- ється відповідно до записів у зазначеному журналі (відомості). Регламент громадських слухань розраховується також з урахуван- ням можливості для виступів учасників громадських слухань, не зареєс- трованих у журналі (відомості). 21. Усі пропозиції і зауваження, подані під час громадських слухань в ус- ній формі, фіксуються у протоколі громадських слухань. Письмові пропозиції та зауваження, що подаються в ході громадських слухань, реєструються у журналі (відомості) реєстрації письмових зауважень та пропозицій за формою згідно з додатком 4 і додаються до прото- колу громадських слухань. 22. У разі необхідності уповноважений центральний орган або уповно- важений територіальний орган або організатор громадських слухань може запросити представників правоохоронних органів для забезпе- чення правопорядку під час громадських слухань. 121 23. Відсутність пропозицій і зауважень громадськості фіксується у відпо- відному розділі протоколу громадських слухань. У разі неявки пред- ставників громадськості на громадські слухання складається відпо- відний акт, що підписується головуючим. У такому випадку громад- ські слухання вважаються такими, що відбулися. 24. Організатор громадських слухань передає не пізніше ніж через сім робочих днів після проведення громадських слухань уповноваженому центральному органові або уповноваженому територіальному орга- нові підписаний протокол громадських слухань з усіма додатками або акт у випадку, передбаченому пунктом 23 цього Порядку. 25. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіаль- ний орган протягом трьох робочих днів вносить протокол громадсь- ких слухань до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. 26. Розглядаючи звіт з оцінки впливу на довкілля та готуючи висновок з оцінки впливу на довкілля, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган розглядає, повністю враховує, частково враховує або обґрунтовано відхиляє усі зауваження і пропо- зиції, отримані в ході громадських слухань та протягом усього строку громадського обговорення. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган складає таблицю із зазначен- ням інформації про повне врахування, часткове врахування або об- ґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень і пропозицій. 27. Протоколи громадських слухань з усіма додатками та таблиця враху- вання зауважень і пропозицій громадськості включаються уповнова- женим центральним органом або уповноваженим територіальним органом до звіту про громадське обговорення. Звіт про громадське обговорення вноситься уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля одночасно з висновком з оцінки впливу на до- вкілля. 122 Додаток 1 до Порядку ЖУРНАЛ (ВІДОМІСТЬ) реєстрації учасників громадських слухань щодо __________________________________________________________________________________________ (вид планованої діяльності) __________________________________________________________________________________________ (місце проведення громадського слухання) ___ ____________ 20__ р. м. ____________________________________ Адреса реєстрації Прізвище, ім’я, по або фактична адре- батькові предста- Рік народжен- Контакт- са проживання № вника і наймену- ня (для фізич- ний теле- (для фізичних осіб) Підпис* вання (для юри- них осіб) фон або адреса місце- дичних осіб) знаходження (для юридичних осіб) Головуючий ____________ ___________________ (підпис) (прізвище та ініціали) *Підпис особи, яка дає згоду на обробку персональних даних відпо- відно до Закону України «Про захист персональних даних». 123 Додаток 2 до Порядку ЖУРНАЛ (ВІДОМІСТЬ) реєстрації виступів учасників громадських слухань щодо __________________________________________________________________________________________ (вид планованої діяльності) __________________________________________________________________________________________ (місце проведення громадського слухання) ___ ____________ 20__ року м. ________________________________________ Прізвище, ім’я, по батькові Посада / наймену- № представника і найменування вання юридичної Підпис* (для юридичних осіб) особи Головуючий ________________ ___________________ (підпис) (прізвище та ініціали) * Підпис особи, що дає згоду на обробку персональних даних відпо- відно до Закону України «Про захист персональних даних». 124 Додаток 3 до Порядку ПРОТОКОЛ громадських слухань щодо __________________________________________________________________________________________ (вид планованої діяльності) __________________________________________________________________________________________ (місце проведення громадського слухання) Присутні: Учасники громадських слухань у кількості _____ осіб згідно із журна- лом (відомістю) реєстрації учасників, що є невід’ємним додатком до цьо- го протоколу. Порядок денний: 1. Оголошення головуючого, порядку денного та регламенту громадсь- ких слухань. 2. Доповідь суб’єкта господарювання щодо планованої діяльності та її впливу на довкілля, доповіді інших учасників. 3. Запитання до доповідачів та відповіді. 4. Обговорення учасниками громадських слухань (зауваження, пропо- зиції). 5. Підбиття підсумків, інформування учасників слухань про порядок врахування зауважень і пропозицій громадськості та закриття гро- мадських слухань. Оголошення головуючого, порядку денного та регламенту громад- ських слухань. Слухали: 1. Головуючого, який повідомив, що згідно з Порядком проведення гро- мадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затверджено- го постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 989, він уповноважений головувати на громадських слуханнях. 125 2. Головуючого, який роз’яснив мету і процедуру проведення громадсь- ких слухань, процедуру врахування зауважень та пропозицій громад- ськості під час видачі висновку з оцінки впливу на довкілля та рішен- ня про провадження планованої діяльності. 3. Ураховуючи кількість доповідачів та учасників громадських слухань головуючий оголосив порядок денний та встановив такий регламент: на вступне слово головуючого – до ___ хв.; на доповідь суб’єкта гос- подарювання – до ___ хв.; на кожну з ____ співдоповідей – до ___ хв.; відповіді на запитання після доповідей усіх співдоповідачів разом до ___ хв.; на зареєстровані виступи в обговоренні – до ___ хв.; на інші виступи в обговоренні – до ___ хв.; на підбиття підсумків та закриття слухань – до ____ хв. Доповідь суб’єкта господарювання щодо планованої діяльності та її впливу на довкілля, доповіді інших учасників. Слухали: 1. Доповідь суб’єкта господарювання щодо планованої діяльності та її впливу на довкілля __________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, посада) __________________________________________________________________________________________ (короткий зміст доповіді) __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ 2. Доповідь іншого учасника __________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, посада) __________________________________________________________________________________________ (короткий зміст доповіді) 126 __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ 3. Доповідь іншого учасника __________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, посада) __________________________________________________________________________________________ (короткий зміст доповіді) __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ 4. Запитання та відповіді до доповідачів (реєстрації підлягають усі за- питання незалежно від того, відповідь надається безпосередньо на громадських слуханнях чи у письмовій формі після їх завершення) Запитання до доповідачів Відповідь, якщо надавалася № (із зазначенням особи, що їх подає) (із зазначенням особи, що її надає) 5. Обговорення учасниками громадських слухань (усні зауваження, пропозиції, та відповіді на них) Зауваження, пропозиція Відповідь, якщо надавалася № (із зазначенням особи, що їх подає) (із зазначенням особи, що її надає) 127 Факт відсутності зауважень та пропозицій фіксується у розділі 3 протоколу 6. Підбиття головуючим підсумків, інформування учасників слухань про порядок урахування зауважень і пропозицій громадськості та закрит- тя громадських слухань. Слухали: __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________ До протоколу додаються: 1. Журнал (відомість) реєстрації учасників громадських слухань на ____ арк. 2. Журнал (відомість) реєстрації виступів учасників громадських слу- хань на ____ арк. 3. Журнал (відомість) реєстрації письмових зауважень та пропозицій, що надійшли протягом громадських слухань, на ____ арк. 4. Письмові зауваження та пропозиції, що надійшли протягом громад- ських слухань, на ____ арк. 5. Відповіді суб’єкта господарювання на запитання, надані після гро- мадських слухань, на ____ арк. 6. Аудіо- та/або відеозапис громадських слухань. Головуючий ________________ ___________________ (підпис) (прізвище та ініціали) 128 Додаток 4 до Порядку ЖУРНАЛ (ВІДОМІСТЬ) реєстрації письмових зауважень та пропозицій, що надійшли протягом громадських слухань __________________________________________________________________________________________ (вид планованої діяльності) __________________________________________________________________________________________ (місце проведення громадського слухання) Прізвище, ім’я, по батькові (для фізичних осіб), а також Посада / наймену- № найменування (для юридичних вання юридичної Підпис* осіб) особи, що подає письмові особи зауваження і пропозиції Головуючий ________________ ___________________ (підпис) (прізвище та ініціали) * Підпис особи, що дає згоду на обробку персональних даних відпо- відно до Закону України «Про захист персональних даних». 129 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 13 грудня 2017 р. № 1010 Київ Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, що не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1, абзацу другого час- тини першої, пункту 22 частини другої та пункту 14 частини третьої статті 3 Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” Кабінет Мініст- рів України постановляє: Затвердити:  критерії визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, згідно з додатком 1;  критерії визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля, згідно з додатком 2. Прем’єр-міністр України В. Гройсман Інд. 75 130 Додаток 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1010 КРИТЕРІЇ визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля 1. Згідно з цими критеріями визначається планована діяльність, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля. 2. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, визна- чена пунктами 1–21 частини другої та пунктами 1–13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», у разі якщо вона спрямована виключно на забезпечення оборони держави, лікві- дацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на пе- ріод її проведення, а саме діяльність з: 1) будівництва об’єктів військового та оборонного призначення, які використовуватимуться виключно для забезпечення оборони держави та на які поширюється законодавство про державну та- ємницю; 2) відновлення окремих конструкцій будівель і споруд з метою лік- відації наслідків надзвичайних ситуацій та відновлення функціо- нування об’єктів, призначених для забезпечення життєдіяльності населення, без зміни їх геометричних розмірів; 3) відновлення окремих конструкцій будівель і споруд з метою лік- відації наслідків антитерористичної операції та відновлення фун- кціонування об’єктів, призначених для забезпечення життєдіяль- ності населення, без зміни їх геометричних розмірів на територіях проведення антитерористичної операції та в населених пунктах, на території яких здійснювалася антитерористична операція, від- повідно до переліку, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 98, ст. 3367), на період її проведення. 131 Додаток 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1010 КРИТЕРІЇ визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля 1. Згідно з цими критеріями визначаються розширення і зміни діяльно- сті та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля. 2. Оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяль- ності та об’єктів, визначених пунктами 1–21 частини другої та пунк- тами 1–13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впли- ву на довкілля», а саме: 1) технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устат- кування, систем управління та автоматизації, які морально заста- ріли та у яких вичерпано технічний ресурс, що розташовані в іс- нуючих цехах, приміщеннях, без перепрофілювання, капітального ремонту, реконструкції об’єктів та підприємств, якщо в результаті такого переоснащення господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмос- ферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного за- бруднення, а також випромінення; 2) капітальний ремонт інженерних мереж (газопостачання, водопо- стачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання, зв’язку) в межах існуючої мережі та у межах відведення земельних ділянок, без зміни зовнішніх геометричних розмірів, цільового та функціонального призначення, за винятком виконання таких ро- біт на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду (крім господарських зон національних природних і регіональних ланд- шафтних парків), за умови, що припинення на час виконання робіт експлуатації об’єкта в цілому або його частин не призведе до збі- льшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних від- 132 ходів, збільшення та/або появи нових викидів в атмосферне пові- тря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення; 3) капітальний ремонт та реконструкція окремих виробничих споруд та інженерних мереж в межах територій та/або приміщень, які ви- користовуються для провадження господарської діяльності, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних розмірів та за умови, що в результаті такого капітального ремонту та реконс- трукції господарська діяльність не призведе до збільшення утво- рюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збіль- шення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, віб- раційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення; 4) розширення господарської діяльності або об’єктів, які не підляга- ли оцінці впливу на довкілля та які внаслідок зазначеного розши- рення не перевищуватимуть порогових значень для видів діяль- ності або об’єктів, визначених у частинах другій і третій статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 5) розширення господарської діяльності або об’єктів, які підлягали оцінці впливу на довкілля та щодо яких було отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, якщо зазначене розширення не пере- вищуватиме порогових значень для видів діяльності або об’єктів, визначених у частинах другій і третій статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (у разі встановлення таких поро- гових значень); 6) розширення господарської діяльності або об’єктів, які підлягали оцінці впливу на довкілля та щодо яких було отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, порогові значення для яких у частинах другій і третій статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на до- вкілля» не встановлені, за умови, що в результаті такого розши- рення господарська діяльність не призведе до збільшення утво- рюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збіль- 133 шення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, віб- раційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення; 7) перепрофілювання господарської діяльності або об’єктів з метою провадження господарської діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, якщо зазначене перепрофілювання не пов’язане з ліквідацією (демонтажем) таких об’єктів, рекультива- цією чи консервацією таких об’єктів або територій. 134 МІНІСТЕРСТВО ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ НАКАЗ 30.05.2018 № 182 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 2018 р. за № 676/32128 Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля Відповідно до пункту 15 Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року № 1026, та Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Мініс- трів України від 21 січня 2015 року № 32, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Розмір плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля, що додається. 2. Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльно- сті (Лук’янчук С.І.) забезпечити подання цього наказу в установлено- му порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. 3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Міністр О.М. Семерак ПОГОДЖЕНО: Голова Державної регуляторної служби України К. Ляпіна Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі України С. І. Кубів 135 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 03 вересня 2020 року № 117 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2020 р. за № 1003/35286 РОЗМІР ПЛАТИ * за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля Категорія планованої діяльності Вид обговорення перша категорія** друга категорія Громадське обговорення в процесі здійс- 21167,73 15875,80 нення оцінки впливу на довкілля планова- 11731,68 **** 8798,37**** ної діяльності, якщо вплив такої діяльності не виходить за межі області (Автономної Республіки Крим) Громадське обговорення в процесі здійс- 36034,28 27025,71 нення оцінки впливу на довкілля планова- 17162,18**** 12871,64**** ної діяльності, якщо вплив такої діяльності поширюється на дві і більше областей, але менше ніж на третину областей України Громадське обговорення в процесі здійс- 114731,58 86048,69 нення оцінки впливу на довкілля, якщо 39243,18**** 29432,39**** вплив такої діяльності поширюється біль- ше ніж на третину областей України Громадське обговорення в процесі здійс- 126730,44 95047,83 нення оцінки транскордонного впливу на 55832,92**** 41874,69**** довкілля (для однієї країни)*** 136 * Розмір плати обраховано в гривнях без податку на додану вартість. ** Категорії визначаються відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». *** Проведення оцінки впливу планованої діяльності, якщо вплив такої діяльності носить транскордонний характер (для кожної наступної країни), збільшує розміри виплати на 63516,00 грн для першої категорії, 47636,00 грн – для другої категорії планованої діяльності. **** Розмір плати за громадське обговорення планованої діяльності у формі надання письмових зауважень і пропозицій (у тому числі в елек- тронному вигляді) встановлено тимчасово, на період дії та в межах тери- торії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою за- побігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), до повного його скасування та протягом 30 днів з дня скасу- вання карантину. Директор Департаменту екологічної оцінки та контролю М. Тіщенкова 137 Стандарти ISO з питань зміни клімату Основні стандарти ISO з питань зміни клімату: ISO 14064-1:2006 Специфікація з керівництвом на рівні організації для кількісної оцінки і звітності за викидами та абсорбції парникових га- зів (Part 1 Specification with guidance at the organization level for quantification and reporting of greenhouse gas emissions and removals); ISO 14064-2: Специфікація з керівництвом на рівні проєкту для кі- лькісної оцінки, моніторингу та звітності по скороченню викидів парни- кових газів або поліпшення видалення (Specification with guidance at the project level for quantification, monitoring and reporting of greenhouse gas emission reductions or removal enhancements); ISO 14064-3: Специфікація з керівництвом по валідації та верифіка- ції тверджень про парникові гази (Specification with guidance for the vali- dation and verification of greenhouse gas assertions). Вищезазначені стандарти були опубліковані в 2006 році, а їх онов- лені версії – у 2018 році. Серед важливих змін, які внесені під час онов- лення на стадії обговорення проєктів міжнародного стандарту (DIS): ІСО/DIS 14064-1:201X зажадав від компаній повідомляти про оцінки екологічно чистої електрики і пов'язаних з ними викидів ПГ окремо від ка- дастру ПГ. Крім того, ISO 14064-1 відходить від традиційного використання лише просторово обмежених областей 1, 2, 3, коли користувачі повинні бу- ли повідомляти тільки області 1 і 2. DIS вимагає, щоб користувачі повідом- ляли про всі значні непрямі викиди з традиційних областей 2 і 3. ISO 14064-2:201X також оновлено аналогічно. ISO/DIS 14064-3:201X було розширено для застосування при оцінці вуглецевих слідів продуктів (див. ISO/TS 14067 нижче). ISO/CD 14065: Вимоги до органів з валідації та верифікації парни- кових газів для використання при акредитації або інших формах визнан- ня (Requirements for greenhouse gas validation and verification bodies for use in accreditation or other forms of recognition). ISO/CD 14065 був опублі- кований в 2013 році і наразі триває робота з його оновлен- ня/розширення для забезпечення екологічної безпеки; 138 ISO 14066: Вимоги до компетентності для груп перевірки парнико- вих газів і груп перевірки (Competence requirements for greenhouse gas validation teams and verification teams). Опублікований в 2011 році. Окремо треба розглядати наступні стандарти: ISO/FDIS 14067: Вуглецевий слід продуктів. Вимоги та керівні вка- зівки для кількісної оцінки і зв'язку (Carbon footprint of products -- Re- quirements and guidelines for quantification and communication). Цей стан- дарт спочатку був опублікований в 2013 році як Технічна специфікація (TS) і зараз на шляху до наповнення кількісними оцінками з метою пуб- лікації у вигляді повного міжнародного стандарту; ISO/TR 14069: Кількісна оцінка і звітність про викиди парникових газів для організацій (Quantification and reporting of greenhouse gas emis- sions for organizations). Цей стандарт є керівництвом по застосуванню ISO 14064-1 (опубліковано в 2013 році в якості Технічного звіту); ISO/FDIS 14080: Структура і принципи для методологій дій у сфері клімату (Framework and principles for methodologies on climate actions). Стандарти серії ISO14090 охоплють питання адаптації до зміни клімату (Framework for adaptation to climate change): ISO/DIS 14091: Адаптація до зміни клімату – настанова щодо оцінки вразливості (Climate change adaptation – a guidance to vulnerability assess- ment); ISO/TS 14092: Вимоги та вказівки планування адаптації для органі- зацій, включаючи органи місцевого самоврядування та громади (Re- quirement and guidance of adaptation planning for organizations including lo- cal governments and communities). Цей документ знаходиться в процесі розробки; ISO/NP 14097: Рамки та принципи оцінки та звітності щодо інвес- тицій та фінансування діяльності, пов'язаної зі зміною клімату (Frame- work and principles for assessing and reporting investments and financing ac- tivities related to climate change). Цей документ знаходиться в процесі ро- зробки. Рекомендуємо до появи публічної версії документу ISO 14092 вико- ристовувати положення ISO/DIS 14091 у якості методичного документу з питань адаптації до зміни клімату. 139 Примітка. Питання впливу на клімат розглядаються як стандартні процедури Міжнародної організації стандартів (ISO), починаючи з 2006 року. Слід зазначити, що всі стандарти, що знаходяться в стадії розробки, викорис- товують такі терміни для позначення свого статусу: NP – новий проєкт (New Project) AWI –затверджений робочий елемент (Approved Work Item) WD – робочий документ (Working Document) CD – проєкт комітету (Committee Draft) DIS – проєкт міжнародного стандарту (Draft International Standard) FDIS – остаточний проєкт міжнародного стандарту (Final Draft Interna- tional Standard) Стандарти розробляють поступово, а після їх затвердження перег- лядають кожні 5 років. 140 Потенціали глобального потепління парникових газів У нижченаведеній таблиці міститься інформація про потенціали глобального потепління для різних ПГ відповідно до документу «Керівні принципи Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату для під- готовки національних кадастрів парникових газів 1996 року». Потенціал глобального потепління визначає ступінь впливу різних ПГ на глобальне потепління у порівнянні з двоокисом вуглецю, чий потенціал глобально- го потепління дорівнює 1. Потенціали глобального Газ Хімічна формула потепління Двоокис вуглецю СО2 1 Метан СН4 21 Оксид діазоту N2O 310 Гідрофторвуглеці (HFCs) HFC-23 CHF3 11 700 HFC-32 CH2F2 650 HFC-41 CH3F 150 HFC-43-10mee C5H2F10 1 300 HFC-125 C2HF5 2 800 HFC-134 C2H2F4 (CHF2CHF2) 1 000 HFC-134-a C2H2F4 (CH2FCF3) 1 300 HFC-143 C2H3F3 (CHF2CH2F) 300 HFC-143a C2H3F3 (CF3CH3) 3800 HFC-152-a C2H4F2 (CH3CHF2) 140 HFC-227ea C3HF7 2 900 HFC-236fa C3H2F6 6 300 HFC-245ca C3H3F5 560 Гідрофторефіри (HFEs) 141 HFE-7100 C4F9OCH3 500 HFE-7200 C4F9OC2H5 100 Перфторвуглеці (PFCs) Перфторметан (тетрафторме- СF4 6 500 тан) Перфторетан(гексафторетан) C2F6 9 200 Перфторпропан C3F8 7 000 Перфторбутан C4F10 7 000 Перфторциклобутан с-C4F8 8 700 Перфторпентан C5F12 7 500 Перфторгексан C6F14 7 400 Гексафторид сірки SF6 23 900 142 Таблиця для спрощеного розрахунку впливу різних діяльностей на клімат, для документу державного планування (далі – ДДП) Кількість Кількість на Коефіці- Резуль- Одиниця № Показник діяльності на поча- закінчення Різниця Одиниця виміру ент тон тат т виміру ток ДДП ДДП CO2 екв CO2екв Викиди ПГ від спожитої т СО2 екв/ MВтгод 1 MВтгод 0.372 електроенергії 2 Викиди ПГ від спалювання (викопного) палива при виробництві електричної та теплової енергії 2.1 Кам’яне вугілля т т СО2 екв/ / т 2.08 2.2 Буре вугілля т т СО2 екв/ / т 1.2 2.3 Торф т т СО2 екв/ / т 1.03 2.4 Природній газ т т СО2 екв/ / т 2.69 Зріджений газ (пропан, 2.5 т т СО2 екв/ / т 2.98 бутан) 2.6 Мазут т т СО2 екв/ / т 3.13 3 Викиди ПГ від споживання палива транспортом 3.1 Бензин т т СО2 екв/ / т 3.1 3.2 Дизель т т СО2 екв/ / т 3.18 LPG (зріджений нафтовий 3.3 газ або скраплений наф- т т СО2 екв/ / т 2.97 товий газ) 3.4 Керосин т т СО2 екв/ / т 3.15 4 Викиди ПГ від тваринництва (внутрішня ферментація та обробка гною) Молочні корови (доросла 4.1 молочна велика рогата голів т СО2 екв./голову 2.87 худоба) Інша доросла велика рога- 4.2 голів т СО2 екв./голову 1.8 та худоба 4.3 Молодняк голів т СО2 екв./голову 1.17 4.4 Вівці голів т СО2 екв./голову 0.229 4.5 Свині голів т СО2-екв./ голову 0.12 4.6 Коні голів т СО2-екв./ голову 0.537 4.7 Кози голів т СО2-екв./ голову 0.149 4.8 Кролі голів т СО2-екв./ голову 0.039 144 4.9 Птиця ( на 1000 голів) 1000 голів т СО2-екв./ на1000 голів 1.381 5 Викиди та поглинання ПГ від землекористування та лісового господарства 5.1 Оброблені землі CR га т СО2/га 1.18 5.2 Пасовища GR га т СО2/га 0.03 5.3 Лісові площі FO га т СО2/га -4.78 5.4 Водно-болотні угіддя WE: землі з видобутком торфу 5.4.1 (кар’єри видобутку торфу) га т СО2/га 21.53 WE2 постійні води (ставки, річ- 5.4.2 га т СО2/га 0 ки, озера, болота) WE1 Поселення, забудовані те- 5.5 га т СО2/га 0 риторії, дороги та інше SE 5.6 Інші землі OT га т СО2/га 0 Сумарний результат 145 Міністерство освіти і науки України Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка НАВЧАЛЬНЕ ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ ОЦІНКА ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Укладачі КОЗАК Максим Іванович, кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології та екології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка ШАРАВАРА Віталій Вікторович кандидат технічних наук, інженер з охорони праці ТОВ «ТРИВІУМ ПЕКЕДЖИНГ УКРАЇНА» ФЕДОРЧУК Іван Вікторович, кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології та екології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ Підписано 02.04.2024. Формат 60х84/16. Гарнітура «Cambria». Об’єм даних 1,58 Мб. Обл.-вид. арк. 5,6. Зам. № 1098. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, 32300. Свідоцтво серії ДК № 3382 від 05.02.2009 р. Виготовлено в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, 32300.