Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ОСВІТИ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Випуск 13 Електронне видання Кам’янець-Подільський 2024 УДК 613-057.87(082) ББК 51.20я431 Ф79 Ідентифікатор медіа R30-02527 Рішення Національної ради з питань телебачення та радіомовлення №132 від 18.01.2024 р. Рекомендувала вчена рада Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (протокол № 2 від 29 лютого 2024 р.) Рецензенти: Л. Л. Галаманжук, доктор педагогічних наук, професор; Г. А. Лісенчук, доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор. Редакційна колегія: І. І. Стасюк, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент (відповідальний редактор); Е. О. Жигульова, кандидат біологічних наук, доцент (заступник відповідального редактора); Р. Б. Чаплінський, кандидат медичних наук, доцент (відповідальний секретар); О. О. Алєксєєв, доктор педагогічних наук, доцент; А. О. Боднар, кандидат педагогічних наук, доцент; Р. С. Бутов, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент; Г. А. Єдинак, доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор; А. В. Заікін, кандидат педагогічних наук, доцент; В. В. Зданюк, кандидат педагогічних наук; М. В. Зубаль, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент; Г. А. Лісенчук, доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор; М. В. Прозар, кандидат наук з фізичного виховання та спорту; Д. Д. Совтисік, кандидат біологічних наук, доцент; Т. М. Христич, доктор медичних наук, професор; М. О. Чистякова, кандидат наук з фізичного виховання та спорту; Ю. В. Юрчишин, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент. Формування здорового способу життя студентської та учнівсь- Ф79 кої молоді засобами освіти: збірник наукових праць [Електронний ресурс] / [редкол.: І. І. Стасюк (відп. ред.) та ін.]. Кам’янець- Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2024. Випуск 13. 171 с. Електронна версія збірника доступна за покликаннями: URL: http://elar.kpnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/7985 У збірнику розміщені матеріали Міжнародної наукової інтернет-конфе- ренції, які розкривають психолого-педагогічні та медико-біологічні аспекти формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді, нау- ково-методичні засади застосування засобів освіти для впровадження здо- ров’я зберігаючи освітніх технологій й олімпійської освіти у фізичне вихован- ня учнів та студентів. Матеріали друкуються в авторській редакції. Адресується науковцям, вчителям, викладачам, студентам та магіст- рантам. УДК 613-057.87(082) ББК 51.20я431 © К-ПНУ імені Івана Огієнка, 2024 АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК АВТОРІВ А О Авінов В. Л. 4, 9 Отт Л. 124 Алєксєєв О. О. 4, 9 П Б Пархомюк В. В. 21 Бабюк С. М. 95 Первєєв В. Є. 4 Білянський Д. Ю. 81 Петров А. О. 105, 131 Боднар А. О. 15, 21, 135 Петрова Ю. М. 113 Бутов Р. С. 27 Потапчук С. М. 75, 108 В Приходько В. М. 155 Василишин Д. 51 Прозар М. В. 113 Воронецький В. Б. 4, 58, 75 Р 131, 135 Райтаровська І. В. 58, 118 Г Райтаровський К. Р. 118 Гадай А. І. 58 Рощук А. В. 27 Гоншовський В. М. 9, 30, 75, С 81, 105, 118 Сандуляк В. В. 100 Гуска М. Б. 30, 81 Сідлецька О. М. 113 Ж Скавронський О. П. 155 Жигульова Е. О. 35 Скиба С. А. 100 Жижанов О. Ю. 41 Смик Р. Ю. 108 Совтисік Д. Д. 124 З Стасюк В. А. 105, 131 Заікін А. В. 46 Стасюк І. І. 135 Зданюк В. В. 51 Т Зубаль В. С. 58 Третяк Н. О. 9 Зубаль М. В. 58, 118 К Ф Клюс О. А. 63, 69 Федорак О. Р. 46 Король Д. О. 27 Котик Я. М. 131 Х Кривіцька В. С. 135 Христич Т. М. 35 Л Ц Ладиняк А. Б. 75, 108 Цісар О. О. 15, 21 Лівінець Р. О. 105 Ч М Чаплінська Л. В. 151 Мазур В. Й. 30, 81 Чаплінський Р. Б. 151 Марущак А. А. 30 Чистякова М. О. 155 Марчук В. М. 89, 95 Щ Марчук Д. В. 89, 95 Щегельський О. 51 Мельник В. І. 46 Ю Мисів В. М. 100 Юрчишин Ю. В. 89, 95, 100 Н Я Нестеряк Л. А. 118 Якушева В. О. 113 3 УДК 796.332.015.11 В. Л. Авінов, О. О. Алєксєєв, В. Б. Воронецький, В. Є. Первєєв ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ІГРОВИХ ВПРАВ У ФУТЗАЛІ Ігрові вправи включають в тій чи іншій мірі всі основні або відносно самостійні сторони: технічну, фізичну, такти- чну, психічну і інтегральну. Така структура упорядковує уявлення про складові спортивної майстерності, дозволяє до певної міри систематизувати засоби і методи їх вдоско- налення, систему контролю і управління процесом спорти- вного вдосконалення. Ключові слова: вправи, процес, тренер, спортсмен, ви- ди підготовки. Досягнення високих спортивних показників залежить від відповідного рівня технічної, тактичної, фізичної та психологічної підготовки спортсменів є актуальним впро- довж всіх часів заняття спорту. При правильній побудові і використанні ігрових вправ ми можемо як найближче під- вести спортсмена до ігрових ситуацій під час змагань. Об'єктом дослідження ігрові вправи у футзалі. Предмет дослідження – процес розвитку управління спортсменами у тренувальному процесі в фут залі за допо- могою ігрових вправ. Мета дослідження – встановити рівень впливу ігро- вих вправ на підготовку футзалістів. Постановка проблеми. Постійне зростання рівня фу- тзалу вимагає неухильного вдосконалення спортивної під- готовки юних футзалістів, модернізації системи відбору та прогнозування, підвищення ефективності управління на- вчально-тренувальним процесом, покращання якості під- готовки кваліфікованих кадрів. Досягнення високих спортивних результатів неможли- ве без чіткого та об’єктивного розуміння всього процесу підготовки, який ґрунтується на закономірностях станов- лення спортивної майстерності. Ці закономірності обумов- люються факторами, що визначають ефективність змага- льної діяльності та оптимальну структуру підготовленості, особливостями адаптації до характерних для футзалу засо- 4 бів і методів впливу, індивідуальними особливостями грав- ців, термінами основних змагань та їх відповідністю опти- мальному для досягнення найвищих результатів спортсме- на, етапом багаторічного спортивного вдосконалення. Методи дослідження: аналіз літературних джерел. Закономірно, що не лише у футзалі, але і в інших ігрових видах спорту було прагнення розв'язати проблему формуван- ня якостей, складових індивідуальну ТТП за допомогою спе- ціальних ситуаційних вправ [2; 4]. Доведено, що такі вправи повинні «постійно ставити спортсменів в ситуації множинно- го вибору або необхідності постійно реагувати на раптову зміну ситуації і приймати адекватні тактичні рішення». Поза сумнівом, що шлях вирішення цього питання ле- жить, у тому числі, через впровадження елементів «дворо- вого футзалу». Складання методики вправ полягало в синтезі кращих якостей неорганізованого футболу в плані формування орі- єнтовного компонента і концентрованого їх використання в ігрових вправах. Основним принципом побудови вправ було створення складної дискретної сукупності елементів оперативного за- вдання, для перетворення якої потрібно реалізацію. Психологам і педагогам давно відомо про двох ведучих складових, які впливають на якнайшвидше становлення і розвиток дитини. Це гра і спілкування. Грі (ситуативній дії), як засобу, повинна відводитися первинна роль при навчан- ні у будь якій сфері діяльності. Є система, яка дає швидкі результати при навчанні іноземним мовам, шляхом участі в ролевих іграх і різних створюваних на зайнятті ситуаціях. Коли людина почувається вільно, він вчиться легко і швид- ко. У зв'язку з хронічним відставанням українських гравців у виконавській майстерності, виникла ідея застосувати спе- ціальні вправи-ігри для навчання техніці футзалу. Техніка футзалу. Цьому розділу присвячені численні лі- тературні джерела [3; 5]. Засадниче питання: як учити? Одна програма змінює іншу, а відповідь одна багатократні повторення в строго регламентованих умовах (стандартні, не ситуаційні вправи). Але фахівці, і їх немало, стверджу- ють, що краще досягнення футбольної науки – гра. Пропонуємо наступне вирішення «риторичного» питан- ня – як ефективно і швидко проводити процес навчання: 5  спеціальна вправа гра, але не просто метушня за одним м'ячем, де вчишся всьому помалу, а синтезована ігрова вправа, де рухове завдання вирішується переважно за ра- хунок технічного елементу, що вивчається. Краще, якщо ситуація буде напіввирішеною, а не чисто ігровий, щоб на виконання технічного прийому вистачило часу і простору.  основна ігрова вправа має бути кульмінацією зайняття, де м'яч забивається переважно за рахунок того технічного елементу, який ми вивчали в основній частині зайняття. Приклад: вправа 12 або 20, залежно від типу удару.  третє те, що ми називаємо «строгою регламентацією». Але навіть в цьому випадку застосування такої форми змаган- ня, як «естафета» не завадить, а тільки допоможе (зрозумі- ло, при мінімумі бігу і акценті на спосіб виконання). Тому особлива увага була звернена на пошук можливо- сті навчання техніці за допомогою розроблених вправ, оскільки метод «строгої регламентації» може і не бути осно- вним [2; 6]. Його пріоритетне використання не викликає інтересу у тих, що навчаються і спочатку веде до ство- рення бар'єру боязні помилитися. Застосування ігрового і змагання методів дозволяють створити певну обстановку для навчання. Основне створити умови, коли немає надмі- рної концентрації безпосередньо на технічній стороні ви- конання. Як же так, скаже багато хто, щоб добре навчити, потрібно навпаки сконцентрувати увагу на певному елеме- нті. Звичайно, можна і так, але ми говоримо зараз про швидкість і ефективність навчання. Що ми при цьому досягаємо? Тут дуже важлива та психологічна тонкість, яку ми інтуїтивно все знаємо, але чомусь рідко застосовуємо. Ми звільняємо свідомість тих, що навчаються від способу виконання вправи, але ставимо при цьому мету (ворота, зону, тактичне завдання). Цією дією ми переводимо технічний чинник (спосіб) зі свідомос- ті в підсвідомість, оскільки уся увага зосереджена на меті. «Спосіб», переходячи в підсвідомість, зважаючи на відсут- ність на нього тиску, контролює виконання вправи з біль- шою ефективністю. Як наслідок, технічна оснащеність фу- тболіста формується швидше і має більшу варіативну, оскі- льки безпосередньо пов'язана з тактичним аспектом (ме- тою). Кожен тренер намагається сформувати у спортсмена 6 автоматизовану навичку. Рішення цієї задачі на рівні підс- відомість відбувається як би само собою, без великих зу- силь і витрати дорогоцінного тренувального часу. Чому? Тому, що підсвідомість керує і нами. Вправи із строгою регламентацією використовуються, але відходять як би на другий план. Головне – прибрати нуд- не «зубріння» з вищого ступеня п'єдесталу УТП; успіх в нав- чанні принесе сукупність усіх методів. Вправи із строгою рег- ламентацією краще чергувати з вправами, де є присутнім наполовину вирішене ігрове завдання. Закріплювати отри- мані навички обов'язково ігровою вправою в умовах невирі- шеної ігрової ситуації. Ось така послідовність. І дійсно, паралельно з технікою формуються складові індивідуальної тактики футболіста. Метод зв'язаного впли- ву в наявності, а це вже потрійне заощадження часу! Ви самі можете складати і застосовувати такі вправи на прак- тиці, а заразом і перевірити правильність наших рекомен- дацій. Переконавшись в їх ефективності, працювати по- старому стане вже нецікаво. Щоб створювати подібні вправи треба, окрім бажання і наявності творчих здібностей, пам'ятати декілька прин- ципів побудови таких вправ : Створення емоційно насичених ситуацій. Сильний за- ряд емоцій, обходячи логічний розум, може викликати ух- валення підсвідомих, інтуїтивних і, як наслідок, нестерео- типних рішень. Застосування чинника невизначеності ігрової дії шля- хом створення багато альтернативного вибору, скорочуючи час на ухвалення рішень. Саме «невизначеність», коли ро- зум перевантажений і не знає, що робити, є ключем до ро- зкриття підсвідомості, інтуїтивного пошуку і ухвалення рі- шень (а це завжди точні рішення, адекватні ігровій ситуа- ції). Це є головною метою вправ. Коли в цьому бере участь уся команда, якось раптом з'являється зіграність і за раху- нок цього можна протистояти щільній опіці. Інтуїція (підс- відомість) швидша і точніша за логічний розум. На прак- тиці це виграні десяті частки секунди, що нам і треба. Створюється «багато альтернативність» за допомогою різ- них зон, м'ячів, воріт і завдань. Застосовуючи ці принципи, ми фактично проводимо маніпуляції з часом і простором, штучно його збільшуючи 7 або зменшуючи. Ось чому процес гри завжди потрібно регулювати за допомогою різних обмежувальних заходів: регламентації кількості торкань м'яча, виконання різних ТТД в різних зонах і м'ячами різними за кольором, дотри- мання оптимальних просторово-часових характеристик шляхом введення декількох м'ячів і ігрових зон, кількості гравців в зонах. Висновок. Отже ігрові вправи переважно використову- ється в процесі навчання техніки футболу через застосування різноманітних рухливих ігор, які виступають в ролі підготов- чих, підвідних та ігрових вправ. Цінність рухливих ігор при навчанні техніко-тактичних прийомів футзалу виключно ве- лика. Кожна з них може служити маленькою моделлю ігрових дій в справжньому матчі. Збіг умов дозволяє формувати пси- хофізичні передумови, що відповідають вимогам футзалу. У рухливих іграх освоюються техніко -тактичні прийоми, що складають основу футзалу. Гравці, що займаються освоюють спеціальну координацію, вчаться вільно виконувати технічні прийоми, які виступають одночасно і як ігрові прийоми, та- кож правильно аналізувати ігрову ситуацію і вирішувати її за допомогою даних прийомів. І роблять вони це з набагато бі- льшою легкістю, оскільки це не справжня гра, в якій над ни- ми тяжіє дух змагання, а лише одна з багатьох і звичних рух- ливих ігор. Тому ігровий метод широко використовують в роботі з футболістами. Список використаних джерел: 1. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): навчальний посібник для студентів навчальних закладів ІІ-IV рівнів акредитації. Кам’янець-Подільський: Абе- тка-НОВА, 2001. С. 384-385. 2. Апанасенко Г.Л., Михайлович С.О. Фізіологічні основи фізичної культури і спорту: навч. посібник. Ужгород, 2004. С. 144-145. 3. Васильчук А.Г. Науково-методичні основи програмованого нав- чання фізичного виховання (на прикладі уроку з футболу). Теорія та методика фізичного виховання. Харків, 2003. №2. С. 21-26. 4. Воронова В.І. Психологія спорту: навч. посібник. Київ: Олім- пійська література, 2007. 298 с. 5. Практикум по спортивній психології / за ред. І.П. Волкова. Санкт-Петербург, 2002. С. 228-229. 6. Грейда Б. Причини виникнення, профілактики і лікування спортивних травм. Луцьк, 2004. С. 21-22. 8 Game exercises include to one degree or another all the main or relatively independent aspects: technical, physical, tactical, mental and integral. Such a structure organizes the idea of the components of sportsmanship, allows to a certain extent to systematize the means and methods of their im- provement, the system of control and management of the pro- cess of sports improvement. Key words: exercises, process, coach, athlete, types of training. Отримано: 14.11.2023 УДК 378.147.091.212-613 О. О. Алєксєєв, В. Л. Авінов, В. М. Гоншовський, Н. О. Третяк СТРАТЕГІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВПЛИВУ НА СТУДЕНТІВ У НАПРЯМКУ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У статті розглядаються аспекти спрямування студентів закладів вищої освіти на активний та здоровий спосіб жит- тя, а також пропонується педагогічна стратегія для спри- яння збереженню та підтримці їхнього здоров’я. У вивченні процесу фізичного виховання наголошується на широкому використанні інтерактивних форм і методів навчання. Ключові слова: здоровий спосіб життя, фізична культу- ра, педагогічна стратегія, орієнтування студента, інформу- вання, анкетування, інтерактивні методи, тренінг. На відміну від багатьох шкільних предметів та вузівсь- ких дисциплін, які носять назви певних галузей науки (хі- мія, біологія, фізика, математика і т. д.) в навчальних пла- нах є тільки два предмета, які у своїй назві несуть культу- рологічний зміст – це фізична культура та світова художня культура. Якщо світова художня культура визначається на рівні елективного компоненту, то фізична культура тради- ційно входить в базовий зміст освіти. Фізична культура, таким чином, не тільки назва але й традиційне направлення освіти. Водночас важливо визна- ти, що глибокий зміст, який міститься в назві цього пред- мету, а саме передача цінностей та ідеалів культурного ба- 9 гатства, наразі не відповідає встановленим змістовим кри- теріям і вимогам сучасної культури. За сучасною масовою практикою можливе застосування, що в міжнародному контексті предмету «фізична культура» сприймається як «фізична підготовка» [4]. Фізична культура, що виступає частиною загальної ку- льтури, представлена у закладі вищої освіти як навчальна дисципліна, необхідна для повноцінного розвитку студен- та, його професійної підготовки та гармонізації життєді- яльності. Основна мета навчальних та тренувальних про- цесів з фізичного виховання та спорту не лише в передачі конкретних навичок та умінь з використанням фізичних засобів, спорту та туризму у закладі вищої освіти, але й у навчанні ефективними технологіями їхнього застосування в майбутньому. Це також включає мотивацію до здорового способу життя та розвитку як особистості, так і соціуму. Отже, особлива роль у розробці фізичного виховання у за- кладі вищої освіти виникає в тому, щоб враховуючи конк- ретні умови цього закладу, розробити такі форми організа- ції та забезпечення, які б його стимулювали до формування культури здоров’я студента та саморозвиток. З цього виходять освітні задачі: теоретичні та методи- ко-практичні заняття, підвищений контроль не тільки за фізичною підготовленістю але й за основами теоретичних знань, умінням самостійно складати й використовувати розвиваючі та реабілітаційні комплекси та вправи. Сучасні науковці стверджують, що спроби відновити фізкультурно-оздоровчу та спортивно-масову діяльність у ЗВО старими організаційними формами, як правило, не дають бажаних результатів. Широке використання в нав- чальному процесі таких форм як анкетування, консульта- ція, спецкурс, лекція, тест, додаткова освіта, які спрямо- вують студента на збереження власного здоров’я та веден- ня здорового способу життя, майже не здійснюється. Коре- ктувати існуючий стан життя, формувати здоровий спосіб життя студента можливо посередництвом спеціального пе- дагогічного забезпечення [3]. Під педагогічним забезпеченням мається на увазі «су- купність факторів та умов їх розгортання за допомогою спеціальних педагогічних форм, методів, процедур та при- йомів (технологій)». Вирішити цю проблему, проблему фор- 10 мування здорового способу життя студента найкраще по- середництвом реалізації педагогічної стратегії його орієн- тування на здоровий спосіб життя. Ця стратегія як діяль- но-цільова компонента педагогічного забезпечення перед- бачає наявність мети, педагогічних умов, методів, прийо- мів і засобів досягнення етапів і припускає здійснення пе- вних педагогічних дій, які сприяють розумінню студентом значущості діяльності, націленої на самозбереження й са- мореалізацію в різних сферах діяльності людини, збагачен- ню навичок охорони здоров’я. Орієнтування студента на здоровий спосіб життя як педагогічну стратегію треба включати в педагогічне забез- печення навчального процесу університету, який повинен бути насиченим ідеями виховання і формування у студен- та норм і правил здорового способу життя. З багатьох пе- дагогічних стратегій ми вибрали стратегію орієнтування. Ця стратегія відповідає ситуації розвитку студента, не су- перечить основним навчальним вимогам, зачіпає основні сфери особистості (пізнавальну, емоційно-мотиваційну, ді- яльнісну) та припускає комплекс заходів ознайомчого, ре- комендуючого, підтримуючого характеру, націлених на до- сягнення мети або результату. Посередництвом цієї страте- гії розгортаються основні педагогічні засоби орієнтування: знайомити, звертати увагу, націлювати, допомагати, підт- римувати, сприяти, активізувати, сприяти адекватному оцінюванню. В результаті реалізації даної стратегії прихо- дить усвідомлений вибір ціннісних орієнтацій, що сприя- ють становленню особистості, самореалізації в політично- му, професійному, економічному і культурному житіях. Та- ким чином, особливості студентського віку та суттєві хара- ктеристики педагогічної стратегії орієнтування дозволяють розглядати цю стратегію в контексті здорового способу життя з залучанням студента як суб’єкта до здоров’язбе- рігаючої діяльності [5]. Педагогічна стратегія орієнтування студента на здоро- вий спосіб життя передбачає дії педагога ознайомчого, ре- комендуючого та підтримуючого характеру, що спрямовані на інформування студента про здоровий спосіб життя, адекватне оцінювання власного способу життя, активіза- цію емоційно-ціннісного відношення, активізацію здо- ров’язберігаючої діяльності, збагачення досвіду здорового 11 способу життя. Вона спрямована на оволодіння особистіс- тю певними засобами здоров’язберігаючої діяльності, над- бання та розвиток необхідних якостей, сприяючих органі- зації та веденню здорового способу життя. Практичні завдання досягнення мети, вибраної нами стратегії здійснюються послідовно на кожному етапі орієн- тування студента на здоровий спосіб життя: етапах інфор- мації, ознайомлення, актуалізації, збагачення. Кожен етап стратегії включає вирішення педагогом окремих задач, ви- користання відповідних форм і методів, а також результат, який студент досяг у своїй діяльності. Стратегія орієнтування студента на здоровий спосіб життя передбачає реалізацію педагогічних умов. Про необ- хідність створення педагогічних умов при реалізації вихов- них технологій відмічали О.В. Потужній, І.В. Юрченко [2]. Умови враховуються або створюються для використання в виховній меті та розглядаються як комплекс передумов, які організують педагогічну діяльність. В педагогічних дослі- дженнях умови висвітлюються як: обставини, які забезпе- чують розвиток та становлення особистості; вимоги до ор- ганізації виховного процесу в університеті; поетапність ви- конання; університетське середовище, в якому проходять процеси вирішення педагогічних задач; наявність певних правил та відношень, що забезпечують реалізацію мети пе- дагогічного впливу. Для реалізації стратегії орієнтування студентів на здо- ровий спосіб життя в умовах ЗВО були виокремленні на- ступні педагогічні умови:  поширення інформації серед студентів щодо здорового способу життя (інформаційне подання);  оновлення емоційно-ціннісного ставлення студента до здорового способу життя (формування моделі);  розширення досвіду здорового способу життя. Осмислення, розуміння та набуття особистісних зна- чень людини в будь-якій сфері життєдіяльності, на думку педагогів та психологів, суттєво змінюється завдяки цілес- прямованій роботі з інформацією. Тому реалізація першої педагогічної умови орієнтуван- ня студента на здоровий спосіб життя повинна здійснюва- тися у рамках фізкультурної освіти. Навчальна дисципліна 12 «Фізична культура», на нашу думку, сприяє інформаційно- му орієнтуванню студента на здоровий спосіб життя за ра- хунок поєднання двох компонентів – базового (обов’яз- кового) та елективного (для вирішення окремих задач). Оп- тимальне поєднання змісту базового та елективного ком- понентів Програми дисципліни «Фізична культура» ми пов’язуємо з реалізацією з одного боку отримання інфор- мації від студентів (анкетування, бесіди, тестування), а з іншого – надання більш повної інформації студентам в те- оретичному і практичному розділах програми щодо орієн- тування їх на здоровий спосіб життя. Для того, щоб студенти в процесі викладання теорети- чного матеріалу отримали більш повну інформацію з оздо- ровлення власного організму, а головне ґрунтовно закріпи- ли її, передбачалось широке застосування інтерактивних форм і методів навчання (тренінги та інформаційно- просвітницькі про-грами). Також особлива увага має при- ділятися застосуванню методів, що спрямовані на підви- щення пізнавальної діяльності, які б дозволяли більш акти- візувати творчу діяльність студентів, наблизити їх до розу- міння майбутньої професійної діяльності та ведення здоро- вого способу життя [1]. Актуалізація емоційно-ціннісного відношення студента до здорового способу життя являє собою цілеспрямовану педагогічну діяльність, що на-правлена на активізацію ціннісних валеологічних орієнтирів (думок, поглядів, уяв- лень, переконань, установ і т. д.) та осмисленість їх значу- щості в життєдіяльності людини. Методичне забезпечення реалізації другої педагогічної умови здійснювалось за допомогою використання диску- сійних методів організації навчально-пізнавальної діяльно- сті студента (діалоги, диспути), які сприяють активізації емоційної сфери особистості, а також моделюванню інте- рактивних методик самостійних, індивідуальних та колек- тивних форм роботи. Третя педагогічна умова орієнтації студента на здоро- вий спосіб життя має логічне продовження перших двох і передбачає збагачення досвіду здоров’язберігаючої діяльно- сті, вибір відповідних педагогічних дій, способів організації діяльності студента. Під збагаченням досвіду здорового спо- собу життя розуміється сукупність педагогічних дій, що на- 13 правлені на оволодіння студентом різноманітними прийо- мами формування та ведення здорового способу життя. Отже, виховання студента у напрямку здорового спо- собу життя може бути здійснене в умовах закладу вищої освіти шляхом впровадження різноманітних педагогічних умов, методів, прийомів і засобів інформаційно-пізнаваль- ного, емоційно-ціннісного характеру. Це завдяки вирішен- ню проблеми формування здорового способу життя серед студентської молоді під час організації освітнього процесу. Список використаних джерел: 1. Козак М., Федорчук І., Куриця Д. Психолого-педагогічні аспек- ти формування здорового способу життя учнів у сучасній ук- раїнській школі. Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. Вип. 44 (2). С. 156-162. 2. Потужній О.В., Юрченко І.В. Сучасні підходи, методики і тех- нології до формування здорового способу життя студентів у процесі фізичного виховання Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 15: Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична ку- льтура і спорт). 2019. Вип. 3К. С. 462-465. 3. Ребрина А., Ребрина А. Педагогічні умови формування здоро- вого способу життя учнівської та студентської молоді. Пробле- ми освіти. 2022. Вип. 1. С. 270-283. 4. Чепурко Г.І., Соболєв А.С. Стратегії та моделі формування здо- рового способу життя в контексті здоров’язберігаючої поведін- ки. Grail of Science. 2023. №32. С. 222-230. 5. Шевченко О.В. Іванченко Л.П., Іванченко С.Г., Терещенко О.В. Педагогічні підходи до розвитку культури здорового способу життя в здобувачів вищої освіти. Вісник Глухівського націона- льного педагогічного університету імені Олександра Довжен- ка. Педагогічні науки. 2022. Вип. 3 (1). С. 68-77. The article considers the aspects of directing students of higher education institutions to an active and healthy lifestyle, and also offers a pedagogical strategy to promote the preserva- tion and maintenance of their health. In the study of the pro- cess of physical education, the wide use of interactive forms and methods of education is emphasized. Key words: healthy lifestyle, physical culture, pedagogical strategy, student orientation, information, questionnaires, in- teractive methods, training. Отримано: 02.11.2023 14 УДК 371.72:37.037 А. О. Боднар, О. О. Цісар АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У СФЕРІ ШКІЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У статті представлений аналіз сучасних оздоровчих тех- нологій, які використовуються в закладах загальної серед- ньої освіти; подано визначення поняття «педагогічна техно- логія» в сучасній науково-педагогічній літературі. Ключові слова: оздоровчі технології, заклади загальної середньої освіти, фізичне виховання. Постановка проблеми. У наш час поняття «педагогіч- на технологія» стійко увійшло в педагогічний лексикон і є предметом дослідження багатьох науковців. Її визначення в переважній більшості залежить від уявлень, які склалися у розробників щодо структури і основних складових на- вчально-виховного процесу. Так, за визначенням І. Проко- пенка, В. Євдокімова [9], педагогічна технологія – це суво- ро наукове і точне відтворення гарантуючих успіхів педа- гогічних дій. На думку науковців, педагогічна технологія нерозривно взаємопов’язана з педагогічною діяльністю, де головними діючими особами є вчитель і учень. Саме вони на кожному етапі педагогічної діяльності, взаємодіючи один з одним і колективом у цілому, спільно вирішують за- вдання виховання, навчання та розвитку. В. Гузєєв [2] пропонує розглядати педагогічну технологію як сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціа- льний набір і компонування форм, методів, способів, при- йомів навчання, виховних засобів і виступає, як організа- ційно-методичний інструментарій педагогічного процесу. Мета дослідження: проаналізувати сучасні оздоров- чих технологій, які використовуються у сфері шкільного фізичного виховання. Обговорення результатів дослідження. У сучасній науково-методичній літературі існує велика кількість педа- гогічних технологій. Найбільш поширені серед них це техно- логії, спрямовані на удосконалення навчального процесу. У педагогічній практиці ці технології визначаються як навча- 15 льні технології. Серед різноманіття таких технологій у су- часній школі широкого розповсюдження набула технологія традиційного навчання, технологія проблемного навчання, технологія розвивального навчання, технологія колективного способу навчання, технологія інтерактивного навчання та інші. Так, наприклад, технологія традиційного навчання [3] передбачає насамперед класно-урочну організацію нав- чання. Основними цілями і завданнями цієї технології є фо- рмування системи знань, оволодіння основами наук; фор- мування основ наукового світогляду; всебічний і гармоній- ний розвиток кожного учня. Головні методи навчання, які лежать в основі цієї технології, – пояснення у поєднанні з наочністю; провідні види діяльності учнів – слухання і за- пам’ятовування; головна вимога і головний критерій ефек- тивності – безпомилкове відтворення вивченого [9]. Техноло- гія проблемного навчання зорієнтована на набуття, знань, умінь, навичок; засвоєння способів самостійної діяльності; розвиток пізнавальних і творчих здібностей. Під час про- блемного навчання вчитель не подає навчальний матеріал в готовому вигляді, а ставить перед учнем завдання (пробле- му), зацікавлює його, викликає у нього бажання знайти спо- сіб розв’язання. Технологія проблемного навчання сприяє не тільки набуттю учнями необхідної системи знань, умінь та навичок, але й досягненню високого рівня їх розумового ро- звитку, формування в них здатності до самостійного оволо- діння знаннями шляхом власної творчої діяльності, розвиває інтерес до навчальної праці, забезпечує ґрунтовні результа- ти навчання. В основі технології розвивального навчання лежить розвиток інтелектуальних здібностей дитини. Осно- вними концептуальними положеннями цієї технології є ціле- спрямований розвиток дитини на основі комплексної роз- вивальної системи; системність і цілісність змісту; навчання на високому рівні складності; просування у вивченні та за- своєнні матеріалу швидким темпом; усвідомлення дитиною цінності процесу навчання; включення до процесу навчання не тільки раціональної, а й емоційної сфери; проблематиза- ція змісту. В основу технології колективного навчання [3] покладено навчання учнів у малих групах, яке побудоване таким чином, що основна відповідальність за пізнавальний процес лежить на самих учнях. Основними цілями і завдан- ня технології колективного навчання є засвоєння знань, 16 умінь, навичок; розвитку комунікативних якостей особис- тості та ін. В основі інтерактивних технологій навчання лежить така організація навчального процесу, яка заснова- на на взаємодії всіх його учасників у процесі навчального пізнання, забезпечуючи колективну (кооперативну) діяль- ність у класі. При цьому кожен учень знає, що від його дія- льності залежить кінцевий результат виконання поставлено- го перед усім класом завдання, за яке він повинен публічно прозвітувати. Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють дія- льність учнів, різноманітні умови і процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. Серед існуючих педагогічних технологій, які використо- вуються в системі шкільної освіти, широкого розповсюджен- ня набули і педагогічні технології, спрямовані на вирішення основних завдань системи шкільного фізичного виховання (освітніх, оздоровчих, виховних), які розробляються на таких же засадах, що й інші організаційно-педагогічні технології. Серед різноманіття таких технологій найбільш поширеними є технології, спрямовані на підвищення в учнів мотивації до систематичних занять фізичними вправами (технології «фо- рмування фізичної активності школярів»; «формування гото- вності школярів до самостійних занять фізичними вправа- ми» та інші); педагогічні технології, спрямовані на підвищен- ня рухового режиму учнів (фітнес технології, аеробні техно- логії та інші); здоров’язберігаючі та здоров’яформуючі педа- гогічні технології; інформаційні педагогічні технології (техно- логія «атлет», програма міні шейпінг та інші). Усі вище вка- зані технології розробляються на основі тих же принципів та підходів, що й інші організаційно-педагогічні технології, хоча кожна із них має свої особливості, характерні ознаки, власну структуру і спрямованість на вирішення якихось конкретних завдань. Так, в основі організаційно-педагогічної технології «формування фізичної активності школярів» лежить індивідуальний та диференційований підхід до процесу фіз- культурної освіти учнів закладів загальної середньої освіти. Алгоритм реалізації індивідуального підходу в процесі фізку- льтурної освіти полягає у створенні умов для самовдоскона- лення і саморозвитку школярів за рахунок формування у них знань і умінь самостійно здійснювати оцінку фізичного стану, розробляти індивідуальні програми для самовдоскона- 17 лення фізичних якостей, складати спеціальні комплекси фі- зичних вправ, визначати обсяг рухового навантаження, оці- нювати результати фізичної активності. У ній робиться ак- цент на діяльнісній стороні засвоєння учнями цінностей фі- зичної культури, відображені послідовні етапи досягнення цілей навчання, виховання і розвитку. Технологія «Управ- ління формуванням особистості учнів на заняття фі- зичною культурою» розроблена на основі діяльнісного та особистісно-зорієнтованого підходів. Ця модель педагогічних технологій являє собою систему спільної діяльності учня і учителя по діагностуванню, проектуванню, організації, кон- тролю і корекції освітнього процесу з ціллю досягнення кон- кретного результату при забезпеченні комфортних умов уча- сників. Технологія «формування готовності школярів до самостійних занять фізичними вправами» спрямована на формування в учнів позитивної мотивації до викорис- тання фізичних вправ не лише на уроках фізичної культури, але й у позаурочний час [4]. Технологія «формування в учнів закладів загальної середньої освіти мотивації до систематичних за- нять фізичною культурою [5] спрямована на форму- вання в підлітків спеціальних і соціальних мотивів до сис- тематичних занять фізичними вправами. Методичні особ- ливості такої технології полягали в тому, що вона містила комплекс дидактичних засобів; методи індивідуального до- зування педагогічних чинників та лікарсько-педагогічного контролю; самостійних занять фізичними вправами; сис- тему міжпредметних зв’язків; систему оцінки й стимулю- вання діяльності школярів; методи формування й корекції домінуючих мотивів, їх трансформації в соціальні мотиви. Наступна категорія педагогічних технологій, які вико- ристовуються в системі шкільного фізичного виховання, спрямована на підвищення рівня рухової активності підліт- ків, поліпшення їхньої фізичної підготовленості, підвищення інтересу та мотивації до занять фізичною культурою. Серед них важливу роль відіграють фітнес технології [6], в ос- нові яких лежить принцип застосування сучасних напрямів та засобів оздоровчого фітнесу, з урахуванням зацікавлено- сті підлітків до окремих видів рухової активності, статевих закономірностей у формуванні мотиваційних пріоритетів; диференціації в нормуванні обсягу фізичного навантажен- ня, з врахуванням їх статі, фізичної підготовленості, альтер- 18 нативного підходу у виборі засобів та методів оздоровчої фізичної культури залежно від рівня фізичної підготовлено- сті. Аеробні технології спрямовані на формування у шко- лярів позитивної мотивації до інноваційної системи фізич- ного виховання, знань і навичок особистої й суспільної гігіє- ни, раціонального харчування. загартування тіла, психоре- гуляції; самоконтролю в умовах фізичного виховання та спортивної підготовки, свідомого відношення до свого здо- ров’я як особистісно-суспільної цінності. Аналізуючи педагогічні технології, які застосовуються у процесі використання позакласної форми шкільного фізи- чного виховання, необхідно відмітити «організаційно- педагогічну технологію менеджменту учнівських громадських фізкультурно-оздоровчих клубів» [1], роз- роблену з метою: створення умов для творчого, інтелектуа- льного, духовного і фізичного розвитку членів клубу; фор- мування у них свідомого й відповідального ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, навичок безпечної поведінки; задоволення освітньо-культурних потреб членів клубу, які не забезпечуються іншими складовими структу- ри освіти; пошуку, розвитку та підтримки здібних, обдаро- ваних і талановитих членів клубу; удосконалення фізичного розвитку членів клубу, підготовки спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту; формування здорового способу життя членів клубу. Отже, основним завданням сучасної шкільної освіти є виховання всебічно розвиненої особистості учня. У цьому процесі важлива роль відводиться формуванню у дітей фі- зичної культури особистості як невід’ємної складової їх га- рмонійного розвитку. В умовах сучасної школи приділяється значна увага розробці та впровадженню в освітній процес закладів зага- льної середньої освіти різноманітних педагогічних техноло- гій, спрямованих на удосконалення урочної, позаурочної, позакласної, позашкільної форм системи шкільного фізич- ного виховання. Переважна більшість таких технологій зо- рієнтована на підвищення обсягу рухової активності учнів, збереження та зміцнення їх здоров’я, формування в учнів інтересу за рахунок впровадження нових видів спорту, ви- користання засобів масової інформації та комп’ютерних програм, створення умов для самостійної підготовки учнів до занять. Однак, незважаючи на велику увагу вчених до 19 розробки педагогічних технологій, наразі недостатньо на- працьовано технологій, використання яких забезпечувало б виховання в учнів фізичної культури особистості. Це пот- ребує розробки та впровадження в навчально-виховний процес закладів загальної середньої освіти інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на формування фі- зичної культури особистості учнів. Список використаних джерел: 1. Бондар Т.С. Організаційно-педагогічна технологія менеджмен- ту фізкультурно-оздоровчих клубів: дис. … канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02. Харків, 2010. 208 с. 2. Гузеев В. Основа авторської технології. Народна освіта. 1998. №9. С. 33-40. 3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник. Київ: Академ. видавництво, 2004. С. 35-37. 4. Захожий Л. Методика формування готовності старшокласни- ків до самостійних занять фізичними вправами. Фізичне вихо- вання, спорт і культура здоров’я: збірник наукових праць. 2010. №2. С. 33-37. 5. Іваній І.В., Калініченко І.О. Технологія гармонізації фізичного і інтелектуального особистісного розвитку і здоров’я в системі фізичного виховання молодшого школяра (ч. 1. Теоретичне об- ґрунтування). Теорія та методика фізичного виховання. Хар- ків: ОВС, 2007. №1. С. 7-11. 6. Кібальник О. Оздоровчі технології для підвищення рухової ак- тивності підлітків. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2007. №4. С. 15-18. 7. Левицький В. Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології у фі- зичному вихованні. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2004. №1. С. 27-31. 8. Презлята Г., Шпільчак А. Заняття фізкультурою та здоров’я: мед.-пед. моніторинг. Київ: Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галі- цина, 2006. 112 с. 9. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Сучасні педагогічні технології в підготовці учителів: навч. посіб. Харків: Колегіум, 2008. 344 с. The article presents an analysis of modern health-improving technologies used in general secondary education institutions; the definition of the concept of «pedagogical technology» in mod- ern scientific and pedagogical literature is given. Key words: health technologies, general secondary educa- tion institutions, physical education. Отримано: 10.11.2023 20 УДК 37.016:613.8:796.032 А. О. Боднар, О. О. Цісар, В. В. Пархомюк ОЛІМПІЙСЬКА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ШКОЛЯРІВ У статті розглядається проблема формування здорового способу життя, як фактору впливу на здоров’я учнів в сис- темі олімпійської освіти школярів. Визначено основні за- вдання олімпійської освіти та форми їх реалізації в загаль- ноосвітніх начальних закладах. Ключові слова: здоровий спосіб життя, здоров’я, олім- пійська освіта, олімпізм, фізична культура. Постановка проблеми. У системі людських цінностей одне з найважливіших місць займає здоров’я людини. Воно є одним із важливих показників благополуччя і культури індивіда, рівня життя народу, тощо. Добре здоров’я є та- кож необхідною умовою для здійснення людиною своїх біо- логічних (природних) і соціальних функцій. Формування у громадян України пріоритету здоров’я, мотивів здорового способу життя з дитинства, в шкільні і студентські роки є дуже актуальною проблемою з точки зору майбутнього нашої держави. Так за соціологічними даними, в окремих областях України тільки до 2-4% дітей можна вважати абсолютно здоровими: вони не мають по- рушень у фізичному розвитку. Сьогодні як ніколи актуальною є проблема боротьби за фізичне та моральне здоров'я підростаючого покоління нашої країни. Паління, вживання алкогольних напоїв, а іноді й наркотичних речовин вважаються у деяких моло- дих людей майже нормою поведінки. Так, за даними офі- ційної статистики, до свого повноліття 82% юнаків та 72% дівчат мають досвід паління. Кожна п'ята дівчина і кож- ний четвертий юнак регулярно (не рідше одного разу на тиждень) вживають алкогольні напої, 29% юнаків і 12% дівчат вживали наркотики. Щоденно 39 осіб інфікуються ВІЛ, а 7 – помирають від СНІД. Нездоровий спосіб життя, негативна атмосфера у соці- ально неблагополучних сім'ях у комплексі з екологічними проблемами є причиною зниження вікових меж виникнен- ня інфарктів, інсультів та інших нехарактерних для дітей і 21 молоді хвороб. За даними статистичних джерел в Україні сформувалась нетипова структура смертності – третина – померлих це люди працездатного віку, а середня трива- лість життя сучасного українця 62 роки. У разі, якщо не будуть вжиті термінові заходи, спрямовані на поліпшення здоров'я населення нашої країни, до 2050 року воно може скоротитися на 12 млн. осіб. Із здобуттям Україною незалежності суспільству прак- тично не запропоновано ідеалів і цінностей для формування сучасної системи освіти та виховання дітей і молоді. Змен- шення кількості будинків творчості, спортивних секцій "компенсувалися" появою казино, інтернет-клубів та ігрових автоматів. Діти, потрапляючи у залежність до комп'ютерних і азартних ігор, часто йдуть з дому, замість відвідування школи стають постійними відвідувачами інтернет-кафе. Нерідко наслідками таких явищ бувають трагедії. Серйозній небезпеці підлягає, на жаль, психічне здо- ров'я підростаючого покоління нашої країни. Через кіне- матограф, телебачення та інші ЗМІ часто деформуються суспільні цінності, це нерідко формує у дітей і молоді фальшиві, з точки зору норм моралі, уявлення про стосу- нки людей у сучасному суспільстві. Захоплення перегля- дом бойовиків та ідеалізація їхніх героїв нерідко веде до трагічних наслідків. Створення сучасної системи освіти і виховання підрос- таючого покоління неможливе без оптимального вирішення цілої низки соціальних, економічних, валеологічних, еколо- гічних, політичних, правових, патріотичних та інших за- вдань. Одним із варіантів вирішення цієї складної пробле- ми може бути організація освітньо-виховного процесу на основі ідеології олімпізму, шляхом запровадження системи олімпійської освіти. Мета дослідження полягає у визначенні впливу олім- пійської освіти на формування здорового способу життя школярів. Обговорення результатів дослідження. Олімпійська освіта являє собою поширення знань про олімпізм, історію Олімпійських ігор Стародавньої Греції та сучасності, прин- ципи та ідеали сучасного спорту, місце олімпійського спор- ту у системі виховання та освіти, його зв'язок з іншими 22 явищами суспільного життя, а також, залучення дітей та учнівської молоді до систематичних занять фізичною куль- турою і спортом. Концепція олімпізму й олімпійської освіти об'єднує ідеї мирного співіснування держав і народів; інтернаціоналізму та інтерсоціального виховання; гуманістичного, патріотич- ного і всебічного розвитку особистості; пріоритету етичних цінностей і філософії Fаіг Рlау, в яких олімпізм виступає як системоутворюючий фактор, а олімпійська освіта – як засіб виховання молоді у дусі миру та взаємного співро- бітництва. Окрім вищесказаного сучасний олімпізм вирішує фу- ндаментальну проблему планетарного значення – зміц- нення здоров’я людей. Здоров’я – соціальна цінність пер- шочергового значення, однак в масовій свідомості людей нашого суспільства воно посідає останні місця у рейтингу цінностей, особливо молоді. Необхідна різностороння роз- робка конкретних мір оздоровчої фізичної культури, реа- лізація якої здатна забезпечити формування потреби в заняттях фізичною культурою, мотивацію здорового спо- собу життя. Саме тому одним із основних завдань олім- пійської освіти в навчальних закладах є формування в учнів навичок і культури здорового способу життя, фор- мування позитивних мотивацій до зміцнення здоров’я фі- зичного та духовного розвитку, залучення до активних занять фізичною культурою і спортом. Вирішення цих завдань допоможе в пріоритетному напрямку – забезпечення здоров’я нації. Адже основні принципи здорового способу життя були закладені ще філософами античності – Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. Вони зробили важливий внесок у при- родничо-наукове розуміння навколишнього світу та сутності самої людини. Так Аристотель вважав, що здоров’я людини визначається саме способом життя, а тому завданням лікарів є сприяння та навчання здоров’ю як хворих так і здорових людей. Також, він перший вказав на те, що алкоголь може негативно впливати на здоров’я нащадків. Враховуючи те, що олімпійська освіта – це перш за все педагогічний процес, вона виконує освітні, виховні та оздоровчі завдання: (рис. 1). 23 Завдання Освітні Виховні Оздоровчі Оволодіння знаннями Формування світогляду та Залучення до про історію та громадської життєвої систематичної сьогодення позиції на основах фізкультурно- гуманістичних ідеалів спортивної діяльності олімпізму Оволодіння знаннями про різновиди Формування звичок спортивної діяльності, Виховання зацікавленості здорового способу засоби і методи до питань олімпійського життя досягнення високих руху результатів Формування позитивних Формування мотивацій до зміцнення екологічної культури Набуття комплексу здоров’я, ведення гуманістично- здорового способу життя орієнтованих знань, Формування знань, умінь та навичок умінь і навичок Виховання стійкого особистої і суспільної інтересу до систематичних гігієни занять спортом Виховання потреби в гармонійному розвитку та особистому вдосконаленні Рис. 1. Завдання олімпійської освіти (за В. Єрмоловою) Аналізуючи вищесказане можна відзначити, що лише комплексне вирішення цих завдань буде сприяти досяг- ненню мети олімпійської освіти в основі якої лежить вихо- вання учнів на гуманістичних ідеалах олімпізму, форму- ванню традицій і культури здорового способу життя, прес- тижу здоров'я, залучення до активних занять фізичною ку- льтурою і спортом. Для ефективного вирішення цих завдань використову- ються різноманітні форми її реалізації в загальноосвітніх нав- чальних закладах. За даними В. Єрмолової форми олімпійської освіти школярів можна поділити на урочні та позаурочні. До урочних форм належать ті, що здійснюються у про- цесі урочної навчальної діяльності (рис. 2.). Позаурочні фо- рми олімпійської освіти школярів представлені ширше (рис. 3.). 24 Урочні форми олімпійської освіти Уроки Уроки Олімпійські Факультативні фізичної загальноосвітніх уроки заняття, культури предметів спеціальні курси Рис. 2. Урочні форми олімпійської освіти в навчально-виховному процесі школярів Позаурочні форми олімпійської освіти Фізкультурно- Конкурси Шкільний Олімпійські спортивна малюнків, олімпійський вікторини діяльність фотографій, комітет поробок, Олімпійські Малі плакатів, Фестивалі емблем, тижні олімпійські ігри «Спорт, літературних мистецтво, творів Олімпійський інтелект» КВВ Олімпійські день тощо читання Організація Заняття у роботи музею або кабінету Робота малої Виховні спортивних олімпійської години та секціях із видів академії години спорту Робота (науково- спілкування лекторських дослідна груп Спортивні робота) змагання Лекції, Туристично- диспути екскурсійна Заняття у робота групах спортивного Конференції, спрямування Пошукова «круглі столи» робота Рис. 3. Позаурочні форми олімпійської освіти в навчально-виховному процесі школярів Висновки. Активне впровадження ідеології олімпізму в широкі верстви населення і насамперед у навчальні за- клади дає змогу протидіяти негативному впливу вулиці, засобів масової інформації, протистояти соціальним хворо- бам; сприяти формуванню потреби до занять фізичною культурою і спортом, здоровому способу життя, відмові від шкідливих звичок, що, в свою чергу, є фундаментом бла- гополучної, патріотичної, гуманістично орієнтованої нації. Враховуючи те, що олімпійська освіта це перш за все педа- 25 гогічний процес, вона виконує освітні, виховні та оздоров- чі завдання. Лише комплексне вирішення цих завдань буде сприяти вихованню учнів на гуманістичних ідеалах олім- пізму, формуванню традицій і культури здорового способу життя, престижу здоров'я, залучення до активних занять фізичною культурою і спортом. Список використаних джерел: 1. Боднар А., Солопчук Д. Історія міжнародного олімпійського і спортивного руху: навчально-методичний посібник. Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкаря рута», 2017. 20 с. 2. Боднар А., Солопчук М. Олімпійська освіта: навчально- методичний посібник. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Поділь- ський національний університет імені Івана Огієнка, 2013. 176 с. 3. Булатова М. Олімпізм, як універсальна концепція виховання та освіти молоді. Фізичне виховання в школі. 2008. №1. С. 40-43. 4. Єрмолова В.М. 10 уроків з П’єром де Кубертеном: методичний посібник. Київ, 2016. 236 с. 5. Єрмолова В.М. Олімпійська освіта: теорія і практика: навчаль- ний посібник. Київ, 2011. 335 с. 6. Хорошуха М.Ф., Приймаков О.О., Ткачук В.Г. Основи здоров’я: навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. Київ: Націона- льний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 2009. 372 с. The problem of forming of healthy way of life is examined in the article, as to the factor of influence on a health of students in the system of olympic education of schoolboys. Certainly basic tasks of olipiyskoy education and form of their realiza- tion in general initial establishments. Key words: healthy way of life, health, olympic education, olimpizm, physical culture. Отримано: 20.11.2023 26 УДК 613,955:612 Р. С. Бутов, Д. О. Король, А. В. Рощук ВІДНОВЛЕННЯ ОПОРНОЇ ФУНКЦІЇ І ХОДЬБИ У статті розкрита проблематика щодо відновлення фун- кції ходьби та розвиток координації. Наголошується на ва- жливості поетапності при відновлення функції ходьби у ін- дивідуальному реабілітаційному плані. Ключові слова: ходьба, координація, допоміжні засоби. Постановка проблеми та аналіз останніх дослі- джень. Особливе місце в комплексі лікувально – відновлю- вальних заходів займає навчання стояння і ходьби. Його починають в різні терміни (за показаннями), але не раніше ніж через 2 тижні після травми. Перш за все освоюють акт вставання. Хворого навчають переходу з положення лежа- чи в положення сидячи, вставання з ліжка або стільця. У положенні стоячи хворий навчається рівномірно розподілу маси тіла на обидві ноги, потім перенесенню маси тіла з однієї ноги на іншу, стояння в кроці, з'єднанню елементів кроку в злиту ходьбу, координованих рухів рук і ніг при ходьбі. Навчання ходьбі – складний процес. Успіх залежить від поетапного підбору вправ і правильного малюнка ходь- би: згинання гомілки – згинання стегна – розгинання гомі- лки – тильне згинання стопи. Для цього спочатку хворого вчать згинати гомілку при вертикальному положенні стег- на, потім виносити стегно вперед з однойменним зведеним розгибанням гомілки при тильному згинанні стопи. Для пі- днімання гомілки при парезах можна використовувати еластичний бинт. Для попередження розтягування м'язів паретичної руки її для опори вкладають в лямку [2]. Мета роботи. На основі аналізу літературних джерел охарактеризувати важливість дотримання раціонального режиму дня. Виклад основного матеріалу. Найчастіше буває, що пошкодження нервової системи викликають спастичний па- раліч одних м'язів і млявий інших. Наприклад, при травмах спинного мозку на рівні I-IV шийних хребців розвивається спастичний параліч всіх чотирьох кінцівок, а при пошко- дженні шийного потовщення V-VII шийних хребців млявий параліч верхніх і спастичний параліч нижніх кінцівок [1]. 27 М'язова спастичність – це безладне скорочення м’язів, яке є результатом неточної передачі сигналу між головним мозком (або нервовою системою) і м'язами. Дисфункція головного або спинного мозку може бути викликана гост- рим порушенням мозкового кровообігу, кірковим паралі- чем, пошкодженням головного або спинного мозку, пухли- нам в головному або спинному мозку і різними нервово- м'язовими захворюваннями. М'язова спастичність зазви- чай розвивається протягом 2-12 тижнів після нещасного випадку або початку хвороби. Запущена м'язова спастич- ність сприяє формуванню м'язово-суглобових контрактур, внаслідок чого зростають втрата функціональності і больові відчуття. Пасивні вправи на збільшення амплітуди руху не попереджують м'язову спастичність, але можуть попереди- ти більшість контрактур [3]. Спастичність може спостерігатися в м'язах-розгиначів, м'язах-згиначів або змішаного типу. Хворий зі спастичністю в м'язах-розгиначах може навчитись «ходити зі спастичніс- тю», при цьому він не в змозі зігнути руку в достатній мірі, щоб піднести їжу до рота, через спастичності екстензора та- зостегнового суглоба може зісковзувати зі стільця. У хворого з спастичністю флексора можуть виникнути проблеми зі шкі- рою на ліктьовому згині і на долоні через те, що ці місця пос- тійно міцно стиснуті, або можуть з'явитися пролежні на п'я- тах, таранної кістки і на стегнах через тривале лежання в лі- жку в одному і тому ж положенні. Хворі з спастичністю змі- шаного типу можуть іноді легше виконувати махові пасивні вправи, ніж особи зі спастичністю екстензорів або флексорів. Вони також можуть виробляти прийоми виконання деяких функціональних рухів з урахуванням своєї спастичності. У деяких хворих спастичність проявляється тільки в одній кін- цівки, у інших формується помірна спастичність, яка погір- шується діяльність тільки тих м'язів, які «відповідають» за дрібні рухи, викликаючи деякі порушення координації [4]. М'язова спастичність може перешкоджати діяльності фун- кціонуючим м'язи і значно ускладнювати підтримку амплітуди руху, може заважати хворому знаходитися в положенні сидя- чи і викликати розвиток деформацій в хребті і кінцівках. До допоміжних засобів пересування відносяться будь- які пристосування, які діють як продовження рук (-и) хво- рого і допомагають йому утримувати масу тіла або зберіга- ти рівновагу при ходьбі. У кожного виду допоміжних засо- 28 бів пересування є свої переваги і недоліки, кожен вид при- значений для хворих з певним типом інвалідності [4]. До допоміжних засобів пересування відносяться мили- ці, ходунки, тростини, які повинні підходити хворому. При пересуванні кінець милиці, ходунків або тростини повинен знаходитися на відстані приблизно 15 см попереду стопи хворого, а рука хворого – на ручці ходунків, милиці або тростини, лікоть хворого 30°. Милиці, як правило, викори- стовуються в парі. Стандартні милиці складаються з під пахвинної частині, яка добре переміщається під рукою хворого, спеціальної полички, на яку для опори кладеться кисть руки, і двох довгих планок, які з'єднують під пах- винну частину, поличку для кисті руки і кінець милиці. У всіх милиць є м'яка підкладка на пахвовій частині милиці, і на поличці для кисті руки. Стандартні милиці виготовля- ються з дерева або трубчастого металу [2]. Висновки. Для розвитку опорної функції у хворих з млявою параплегією нижніх кінцівок використовують певну послідовність ускладнення вихідних положень. У період пос- тільного режиму призначають вправи з частковою опорою ноги в положенні «напівміст». Найважливішу роль в розвит- ку опорної функції відіграють вправи у вихідному положен- ні упор стоячи на колінах. Спочатку їх виконують на місці, потім в повзанні. Ці вправи на певному етапі повинні мати велику питому вагу в лікувальній гімнастиці, так як доступ- ні в силу зменшення довжини важеля (стегна) порівняно з вертикальним становищем (довжина всієї ноги), а також у зв'язку з збільшенням опорної площі. Потім рекомендується виконання вправ стоячи на колінах з використанням гори- зонтальних драбини, за яку хворий тримається руками. У вихідне положення стоячи хворий переходить з вихід- ного положення сидячи на стільці з опорою на спинку ліжка, потім тренування виконується в початковому положенні сто- ячи. З огляду на, що м'язи в'ялі, мляві, ноги можуть підверта- тись, при навчанні ходьбі користуються знімними ортезами, що фіксують колінний і гомілково-стопний суглоби. Список використаних джерел: 1. Бутов Р.С., Совтисік Д.Д., Кузан М.М. Особливості організації реабілітаційного процесу в санаторно-курортних умовах. Віс- ник Кам’янець-Подільського національного університету імені 29 Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини / [редкол.: Г.А. Єдинак (відп. ред.) та ін.]. Кам’янець- Подільський: Аксіома. 2019. Вип. 15. С. 121-124. 2. Медична і соціальна реабілітація : підручник / В.Б. Самойлен- ко, Н.П. Яковенко, І.О. Петряшев та ін. 2-е вид., перероб. і до- пов. Київ: ВСВ «Медицина», 2018. 464 с. 3. Основи реабілітації, фізичної терапії, ерготерапії: підручник / [Л.О. Вакуленко, В.В. Клапчук, Д.В. Вакуленко та ін.]; за заг. ред. Л.О. Вакуленко, В.В. Клапчука. Тернопіль: ТДМУ, 2018. 372 с. 4. Травматологія та ортопедія: підручник / за редакцією Г.Г. Гол- ки, О.А. Бур’янова, В.Г. Климовицького. Вінниця: Нова Книга, 2014. 416 с. The article reveals the issues related to the restoration of the walking function and the development of coordination. Emphasis is placed on the importance of step-by-step recovery of walking function in an individual rehabilitation plan. Key words: walking, coordination, aids. Отримано: 17.11.2023 УДК 796.88.015.363:678.048 М. Б. Гуска, В. Й. Мазур, В. М. Гоншовський, А. А. Марущак ВПЛИВ АНТИОКСИДАНТІВ НА ШВИДКЕ ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ ТРЕНУВАНЬ НА ПРИКЛАДІ СПОРТСМЕНІВ-ВАЖКОАТЛЕТІВ У статті розглядаються особливості відновлення фізичної працездатності після важких тренувань та перевтомленості за допомогою антиоксидантів у спортсменів – висококвалі- фікованих важкоатлетів. Ключові слова: антиоксиданти, важкоатлети, високок- валіфіковані спортсмени. У сучасних умовах, як ніколи актуальним постає розг- ляд проблематики ролі антиоксидантів у спортивному хар- чуванні для швидкого одужання спортсменів – важкоатле- тів, з точки зору практичної побудови ефективнішої сис- теми спортивного харчування під час тренувального про- цесу висококваліфікованих спортсменів. 30 Аналіз останніх публікацій і досліджень. Сучасни- ми вченими розроблено теоретичні характеристики управ- ління тренувальними та змагальними навантаженнями ви- сокопродуктивних спортсменів. Визначено організацію тренувального процесу в силових видах спорту. Розроблені системи харчування які використовуються в різні періоди тренувань та в період підготовки до змагань [1; 3; 4; 6]. Однак ще не встановлено, як саме поживні речовини, ан- тиоксиданти та вітаміни в комплексі впливають на швидке відновлення після важких тренувань. Таким чином, актуальним є проведення досліджень різ- них показників і систем, а також впливу різних факторів на спортивні результати висококваліфікованих важкоатлетів. Мета дослідження. З’ясування впливу антиоксидантів на швидке відновлення показників, що характеризують рі- вень силових і швидкісно-силових якостей важкоатлетів, та обґрунтувати баланс антиоксидантів у розвитку спортивного харчування та вживанні біологічно-активних добавок. Методи дослідження: узагальнення, систематизація, аналіз літературних та документальних джерел; педагогічні методи дослідження, а саме: педагогічне спостереження, педагогічне тестування, констатувальний педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Результати дослідження та їх обговорення. Основ- ним методом захисту біологічних систем людини і харчових продуктів від окиснення є використання специфічних хар- чових добавок, або лікарських засобів, які гальмують цей процес. Антиоксиданти сповільнюють швидкість окиснен- ня за багатьма механізмами: виступаючи в ролі вільнора- дикальної пастки. Антиоксидант – це сполука, яка уповільнює процес окислення. Він захищає органи від руйнівного впливу аг- ресивних вільних радикалів і може бути природного або синтетичного походження. Всі антиоксиданти поділяються на три групи: 1. Речовини, вироблені людським тілом. Завдання цих клі- тин включають прямий захист тканин окислювача. Але їм не вистачає, щоб мати справу з цим складним за- вданням. 2. Природні антиоксиданти (продукти харчування). Ці фер- менти потрапляють у наше тіло зовнішнього середовища, 31 а також з їжею. Джерелами природних антиоксидантів є більшість овочів та фруктів, лікарських трав та сортів спецій. 3. Синтетичні антиоксиданти. Ця група включає синтети- чні добавки та вітамінні препарати. Залежно від його хімічної природи, антиоксидант мо- же діяти в декількох напрямках:  руйнувати реактивні ланцюги, вступаючи у зв'язок з активними радикалами та виробляють малоактивні продукти;  зменшити швидкість окиснення;  стимулювати антиоксидантну систему тканин. Антиоксиданти широко представлені в продуктах рос- линного походження (овочі, фрукти, крупи, бобові). Проду- кція тваринного походження (м'ясо, риба, молочні продук- ти тощо), як правило, містять невелику кількість мінералів, що стосуються антиоксидантів. Найбільша кількість антиоксидантів знаходиться в ягодах: у чорниці, журавлині, ожині, малині та сливі. Якщо ми говоримо про овочі, це буряк, артишоки, спаржа, бро- колі, червона капуста, цибуля та солодкий перець. Також чудові антиоксидантні джерела чай, червоне вино та гір- кий шоколад. І не забувайте про бобові культури, особливо чечевиця, соя та в картоплі. Таблиця 1 Продукти харчування багаті на бета-каротин мкг/100 г Морква 10000 Кульбаба, петрушка 7000-8000 Курага, приготований шпинат, корона салату, батат 4000-5000 Червоний солодкий перець, манго, крес салат, 2000-4000 Диня, абрикос, печінка 1000-2000 Портулак, помідор, масло, персик, круглий гарбуз 500-1000 Антиоксиданти у великих кількостях знаходяться в: сушених фруктах (чорнослив, родзинки); горіхи (горіх, ми- гдаль, арахіс, фундук); масла (маслини, лляна, гарбузова); цитрусові фрукти (апельсин, лимон, лайм, грейпфрут); чер- воні або оранжеві овочі та фрукти (морква, помідори, пе- рець, червона квасоля, диня, абрикос, ананас); ягоди (ма- лина, чорна смородина, чорниця, полуниця); трави (петру- 32 шка, базилік, кинза, шпинат, корінь імбиру; червоне вино; чай; кава; какао. З виснажливим тренуванням, збільшується кількість вільних радикалів, і антиоксидантні запаси тіла швидко вичерпуються. Щоб поповнити їх, біологічно активні доба- вки слід використовувати з антиоксидантами, оскільки вміст антиоксидантів у фруктах та овочах недостатньо для забезпечення відновних процесів важкоатлета. Вільні радикали, переважно кисневі та молекули азоту, впливають на м'язи, зупиняючи ріст м'язової маси та упо- вільнення відновлення після тренування. Антиоксиданти у важкій атлетиці – це гарантія ефективного тренування, так як вони:  усувають ефекти окислювального стресу, та збільшують об'єм м'язів;  збільшують час тренування;  сприяють більш швидкому відновленню спортивної ефективності та нормальної роботи організму;  покращують адаптивні навички після фізичної праці;  покращують силові показники;  зменшують втому м'язів;  стимулюють омолоджуючі дії;  запобігають руйнуванню легенів, появи цирозу та роз- витку діабету. У спорті застосовуються антиоксиданти наступних типів:  донори протонів (вітаміни С і E, глутатіон, цистеїн, ме- латонін) – віддають радикалам свій малорухливий атом водню;  поліени (ретиноїди і каротиноїди) – приєднують оксида- нти за подвійним зв'язком, не володіють яскраво вира- женою активністю, тому часто комбінуються з предста- вниками першої групи;  каталізатори (азотомісткі органічні сполуки, до складу яких, крім азоту, входить також залізо, цинк, мідь, мар- ганець або селен) – імітують ферменти, що відповідають за придушення окислення, і ефективні в малих дозах;  пастки радикалів (нітрон) – утворюють з радикалами продукти з низькою реакційною здатністю. Зазвичай до складу спортивного харчування додають вітамін С, альфа-ліпоєвої кислоти, мікроелементи, екстракт 33 зеленого чаю, що містить катехіни, і мелатонін, який плюс до антиоксидантним властивостям ще й регулює циркадні ритми, що дуже важливо для втомлених після пробіжки або спортивного залу спортсменів-важкоатлетів [3; 5; 6]. Прихильники добавок антиоксидантної витривалості вважають, що інтенсивні та регулярні фізичні вправи при- зводять до збільшення шкоди від активно вироблених ра- дикальних продуктів скелетних м’язів, антиоксидантні до- бавки необхідні для захисту волокон скелетних м’язів від окисного пошкодження та стресу. Ця гіпотеза підтверджу- ється експериментальними даними, які показують, що до- бавки вітаміну С в достатній мірі зменшують вироблення вільних радикалів кисню під час регулярних вправ. Висновки. 1. При використані засобів для швидкого відновлення ва- жкоатлетів на перший план виходить принцип дозова- ного відновлення. Справа в тому, що втома також кори- сна за своєю природою. 2. Втома та викликані нею біохімічні та фізіологічні зміни сприяють підвищенню адаптації організму спортсмена – важкоатлета до фізичних навантажень, що підвищує спор- тивні результати та має реальний тренувальний ефект. 3. Необережне використання антиоксидантних засобів сприяє зниженню ефективності тренувань і не дозволяє важкоатлету досягти піку спортивної форми. Постійне використання сильнодіючих відновників може не тільки знизити тренувальний ефект, але й призвести до втрати набутих навичок. Список використаних джерел: 1. Арзютов Г.М., Гуска М.Б. Працездатність кваліфікованих дзю- доїстів під впливом адаптогенів. Наукові записки. Київ: КНПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. С. 70-73. 2. Гурман Л.Д., Гоншовський В.М. Атлетизм в школі: навчально- методичний посібник. Кам'янець-Подільський: Кам'янець- Подільський національний університет імені Івана Огієнка, ре- дакційно-видавничий відділ, 2011. 113 с. 3. Михалюк Є.Л., Малахова С.М., Черепок О.О. Засоби відновлен- ня під час оздоровчого та спортивного тренування. Проблеми допінгу в спорті: навчально-методичний посібник. Запоріжжя: ЗДМУ, 2012. 82 с. 34 4. Платонов В.М. Сучасна система спортивного тренування. Київ: Перша друкарня, 2020. 704 с.: іл. ISBN 978-966-2419-33-7. 5. Півень О.Б., Пилипко В.Д., Архангородський З.С. Теорія і ме- тодика важкої атлетики: навчальний посібник для ВУЗів. Хар- ків, 2007. 313 с. 6. Шимечко І., Магльований А., Олешко К. Структура підготовки важкоатлетів високої кваліфікації в річному макроциклі. Фізич- на активність, здоров’я і спорт. Львів, 2011. №4 (16). С. 40-45. The article examines the peculiarities of recovery of physi- cal performance after heavy training and overfatigue with the help of antioxidants in athletes – highly qualified weightlifters. Keywords: antioxidants, weightlifters, highly qualified ath- letes. Отримано: 07.11.2023 УДК 615.8:613 Е. О. Жигульова, Т. М. Христич ГІГІЄНІЧНИЙ СУПРОВІД РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ Внутрішньолікарняні інфекції – глобальна проблема су- часної медицини і одним з ключових чинників її поширен- ня є руки медичного персоналу. Тому дезінфекція та миття рук повинні бути невід’ємною частиною життя та головним правилом профілактики внутрішньолікарняних інфекцій для медичних працівників. Підвищення прихильності ме- дичного персоналу до забезпечення гігієни рук можна дося- гти шляхом проведення просвітницької діяльності із вказа- ного питання у студентському середовищі. Ключові слова: гігієна, дезінфекція, миття рук, медич- ний персонал. Постановка проблеми. У реаліях сьогодення, понад 1,4 млн пацієнтів у всьому світі можуть інфікуватися внут- рішньолікарняними інфекціями (ВЛІ). ВЛІ не тільки збіль- шують показники загальної захворюваності, але й пов’язані з підвищеним рівнем смертності внаслідок прямих контак- тів між пацієнтами та медичними працівниками [1]. Ще в 1847 р. Ігнац Земмельвейс провів одне з перших в історії епідеміології аналітичне епідеміологічне дослідження та впевнено довів, що деконтамінація рук медичного персо- 35 налу є найважливішою процедурою, що дозволяє запобігти виникненню ВЛІ. Завдяки впровадженню в практику гігієні- чної антисептики в акушерському стаціонарі, де працював Земмельвейс, рівень смертності від ВЛІ вдалося знизити в 10 разів. Однак практичний досвід та величезна кількість публі- кацій, присвячених проблемі обробки рук медперсоналу, по- казують, що ця проблема і через півтори сотні років після Земмельвейса не може вважатися вирішеною. Аналіз актуальних досліджень. Проблема внутріш- ньолікарняної інфекції є однією із основних проблем охо- рони здоров’я в усіх країнах світу, у тому числі в Украї- ні [1]. Внутрішньолікарня́на інфеќ ція (нозокоміальна інфе- кція, госпітальна інфекція) – це будь-яке клінічно розпізна- не інфекційне захворювання, що виникло у хворого під час його лікування або процесу обстеження в лікарняному за- кладі після 48 годин перебування в стаціонарі за умови ві- дсутності ознак хвороби на момент надходження в стаціо- нар та якщо він не перебував в інкубаційному періоді, або розвинулось безпосередньо після виписки з лікарні [4]. Та- кож це будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в цьому за- кладі незалежно від часу появи симптомів захворювання. Мета статті – висвітлити дезінфекцію та миття рук як невід’ємну частину життя та головне правило профілактики внутрішньолікарняних інфекцій для медичних працівників. Виклад основного матеріалу. Джерелом внутрішньо- лікарняних інфекцій найчастіше є медичний персонал, ін- ші носії збудника, хворі з гострою або хронічною інфекці- єю. Провідними шляхами зараження в умовах стаціонарів є контактно-побутовий, повітряно-крапельний та повітря- но-пиловий [3]. Найчастіше факторами, що призводять до розвитку внутрішньолікарняних інфекцій, є наявність не- виявлених носіїв патогенних мікроорганізмів серед медич- ного персоналу і пацієнтів, тривалі вогнища гнійно- септичної інфекції, наявність пацієнтів із грубими пору- шеннями імунітету, недотримання персоналом правил асе- птики та антисептики, особистої гігієни, перевантаження лікувальних закладів та їх недостатнє оснащення дезінфі- куючими засобами, застаріле обладнання. Групами ризику виникнення внутрішньолікарняних інфекцій є хворі без постійного місця проживання, з три- 36 валими інфекційними захворюваннями, з імунодефіцит- ними станами, а також медичний персонал. Профілактика ґрунтується на оптимізації епідеміологіч- ного нагляду, підвищенні ефективності дезінфекційних та стерилізаційних заходів, дотриманні госпітальної гігієни [2]. Дотримання гігієни рук медичним персоналом можливе лише в тому випадку, якщо заклад охорони здоров’я забезпе- чує необхідну інфраструктуру і постійну наявність витратних матеріалів для гігієни рук. Тому для надійного та постійного дотримання працівниками гігієни рук, керівництво має за- безпечити лікувальний заклад обладнанням для гігієни рук, а саме: рукомийник із холодною та гарячою водою зі змішува- чем, який бажано приводити в дію без доторкання рук; за- криті ємності з кранами для води – за наявності проблем із постачанням води; рідке мило з нейтральним значенням рН; спиртовий антисептик; антимікробний миючий засіб; засіб догляду за шкірою; нестерильні та стерильні одноразові руш- ники чи серветки, дозуючі пристрої для миючих та дезінфі- куючих засобів, засобів для догляду за шкірою; ємкості для використаних рушників та серветок; рукавички гумові одно- разові нестерильні та стерильні [3; 4]. Правила і практики гігієни рук. Показання і спо- соби гігієни рук. 1. П’ять показань до проведення гігієнічної обробки рук. Дотримуватися гігієнічної обробки рук необхідно за всіх зазначених на Схемі 1 показань, незалежно від того, використовуються рукавички чи ні (якщо використовують- ся рукавички, гігієнічна обробка рук проводиться виключ- но після їх зняття). Схема 1. П'ять показань до проведення гігієнічної обробки рук 37 2. Руки стають факторами передавання в наступних ви- падках: 1) при догляді за одним пацієнтом у випадках переносу із однієї ділянки шкіри до іншої (ділянка А пацієнта – руки працівника – ділянка Б пацієнта); 2) при догляді за декількома пацієнтами – від одного пацієнта до іншого (пацієнт А – руки працівника – пацієнт Б); 3) при контакті із об’єктами навколишнього середови- ща, що забруднені мікроорганізмами (об’єкт навко- лишнього середовища – руки працівника – пацієнт або пацієнт – руки працівника А – об’єкт навколиш- нього середовища – руки працівника Б – пацієнт); 4) при контакті брудними (контамінованими мікроорга- нізмами) руками із медичним обладнанням (напри- клад, інструментарієм) та лікарськими засобами (ру- ки працівника – інструментарій – пацієнт). 3. Способи гігієни рук в залежності від показань: 1) необхідно мити руки із милом та водою у випадках:  руки видимо забруднені;  перед вживанням їжі;  після приходу на робоче місце та по закінченню робочої зміни;  руки забруднені кров’ю або іншими біологічними рідинами;  після відвідування туалету;  якщо ви сумніваєтеся у їх чистоті;  у випадках високого ризику забруднення спороут- ворюючими мікроорганізмами (спалахи захворю- вань, що викликані C. difficile) та норовірусами;  у всіх випадках необхідності практики гігієни рук, але недоступності антисептику для рук; 2) необхідно провести гігієнічну обробку рук:  до і після контакту із пацієнтом;  до того як доторкнутися до інвазивного приладу для догляду за пацієнтом, в незалежності від того, використовуєте ви рукавички чи ні;  після потенційного контакту із біологічними ріди- нами або виділеннями; 38  після контакту із слизовими оболонками, непо- шкодженими ділянками шкіри або пов'язкою;  якщо при огляді одного пацієнта ви переходите від забрудненої (контамінованої мікроорганізмами) частини тіла до незабрудненої;  після контакту із предметами (включно із медич- ним обладнанням), що знаходяться у безпосередній близькості до пацієнта (в зоні пацієнта);  після зняття стерильних або нестерильних (оглядо- вих) рукавичок;  після контакту із собою – доторкування до носа, прикритті роту при кашлі і чханні, контакті із ме- дичним одягом;  після зняття засобів індивідуального захисту (захи- сний одяг, маски, респіратори тощо); 3) до роботи із медикаментами або перед приготуван- ням їжі необхідно провести гігієнічну обробку рук або вимити руки із звичайним/антибактеріальним милом і водою; 4) мило і антисептик для рук не повинні використову- ватися одночасно. 4. При прямих контактах із пацієнтами заборонено мати нарощені або штучні нігті, покривати нігті будь-яким лаком. 5. Нігті мають бути короткими – кінчик не більше 0,5 см. Тема гігієни рук актуальна завжди, адже саме миття та дезінфекція рук можуть першочергово урятувати людину від зараження різними інфекціями. Тому дезінфекція та миття рук повинні бути невід’ємною частиною життя та головним правилом профілактики внутрішньолікарняних інфекцій для медичних працівників. Нагадування на робочому місці – найліпший спосіб звернути увагу працівників на важливість гігієни рук. На- гадування мають містити відповідні вказівки та процедури для їх виконання. Вони також є засобом інформування па- цієнтів та їх родичів щодо якості догляду, яку вони повинні отримати від працівників закладу охорони здоров’я [2]. Інформаційні плакати є найпоширенішим типом нага- дування. Інші типи нагадувань – наклейки, розміщені по- ряд із точками догляду, та позначки/малюнки, слогани 39 щодо важливості гігієни рук, наприклад «Чисті руки зав- жди і всюди», «Помий руки – збережи життя», «Захистіть себе та близьких – мийте руки». Висновки. Внутрішньолікарняні інфекції – глобальна проблема сучасної медицини і одним з ключових чинників її поширення є руки медичного персоналу. Негативним фактором є те, що ці інфекції важко піддаються лікуванню антибіотиками, відповідно, зростає резистентність до бі- льшості антибактеріальних засобів. Правильна гігієна рук серед медичних працівників може значно зменшити пере- дачу бактеріальних організмів. Підвищення прихильності медичного персоналу до забезпечення гігієни рук можна досягти шляхом проведення просвітницької діяльності із вказаного питання у студентському середовищі. Список використаних джерел: 1. Ващук В.В., Кирик Т.П., Герич Г.І., Кушнірчук М.І. Гігієна рук як запорука безпеки лікування: сучасний стан проблеми та перспективи освітньої діяльності. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2021. №2 (88) С. 57-61. 2. Інструкція з упровадження покращення гігієни рук в закладах охорони здоров’я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення. Наказ Міністерства охорони здоров’я України 3 серпня 2021 року № 1614. 3. Наказ МОЗ від 21.09.2010 № 798 «Про затвердження мето- дичних рекомендацій «Хірургічна та гігієнічна обробка рук ме- дичного персоналу». 4. Наказ МОЗ України від 10.05.2007 р. № 234 «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах». Nosocomial infections are a global problem of modern med- icine, and one of the key factors in their spread is the hands of medical personnel. Therefore, disinfection and hand washing should be an integral part of life and the main rule of preven- tion of nosocomial infections for medical workers. Increasing the commitment of medical personnel to ensuring hand hy- giene can be achieved by conducting educational activities on this issue in the student environment. Key words: hygiene, disinfection, hand washing, medical personnel. Отримано: 22.11.2023 40 УДК 373.016:796 О. Ю. Жижанов ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Стаття присвячена конкретизації особливостей формуван- ня здоров’язбережувальної компетентності учнів у закладах загальної середньої освіти на уроках фізичної культури. Ключові слова: здоров’язбережувальна компетентність, учні, вчителі, уроки фізичної культури, особливості, заклади загальної середньої освіти, вікові особливості. Процес формування здоров’язбережувальної компетен- тності учнів у закладах загальної середньої освіти на уро- ках фізичної культури актуалізує визначення оптимальних та ефективних шляхів організації навчання та виховання здорової плеяди підростаючого покоління, здатного до збе- реження власного здоров’я та готового до активної життє- вої позиції у сенсі здорового способу життя. Теоретичний аналіз наукової літератури дає змогу узага- льнити, що дослідники поглиблено вивчають теоретичні та методологічні проблеми збереження і зміцнення здоров’я ді- тей, підлітків і молоді [1]; конкретизують теоретичні аспекти формування здоров’язбережувальної компетентності [2]; уто- чнюють сутність здоров’язберігаючої компетентності вчителя фізичної культури [3]; прослідковують історіогенез форму- вання здоров’язберігаючої компетентності людини [5] та ін. Важливим аспектом у вирішенні окресленої проблеми є врахування особливостей такого процесу. Під особливостями формування здоров’язбережува- льної компетентності учнів у закладах загальної середньої освіти на уроках фізичної культури розуміємо певні спе- цифічні ознаки, характеристики, умови як самого дослі- джуваного процесу, так і трансформації організму школя- рів, що властиві кожному з учнів у на різних етапах інди- відуального розвитку. Мета дослідження – конкретизувати особливості фо- рмування здоров’язбережувальної компетентності учнів у 41 закладах загальної середньої освіти на уроках фізичної ку- льтури. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагаль- нення літературних джерел; метод систематизації наукової інформації; аналіз специфіки організації роботи вчителів фізичної культури; конкретизація напрямів роботи суб’єк- тів освітнього процесу у формуванні здоров’язбережува- льної компетентності учнів. Важливою специфічною ознакою будь-якого організо- ваного процесу в освітньому середовищі є врахування дія- льності всіх його учасників. У формуванні здоров’язбере- жувальної компетентності учнів у закладах загальної сере- дньої освіти на уроках фізичної культури основними суб’єктами такого процесу є учні та вчителі. З боку вчителів такий процес (у контексті нашого дослі- дження) передбачає цілеспрямований вплив педагогічної спі- льноти на різнобічний розвиток учнів, у якому важливе місце займає формування здоров’язбережувальної компетентності школярів. З метою урахування багатьох аспектів означеного процесу необхідно звертати увагу на різнопланові аспекти у функціоналі педагогічного колективу, а саме:  інтеграція зусиль у навчально-виховній діяльності учителів різних предметів (фізичної культури, біології, хімії, безпеки життєдіяльності та ін.) з метою формування здоров’я- збережувальної компетентності учнів, що актуалізує вико- ристання міжпредметних зв’язків у напрямі досягнення окреслених цілей – навчання учнів збереженню здоров’я;  урахування вчителями фізичної культури вікових особли- востей розвитку дитячого організму, щоб використання фізичних вправ і навантажень мало оздоровчий ефект;  необхідно брати до уваги засадничі основи вікової психо- логії, щоб враховувати специфічні ознаки вікових криз (семи років, підліткової кризи тощо) та новоутворень у школярів різних вікових груп, щоб цілеспрямовано орієн- тувати учнів до систематичної здоров’язбережувальної діяльності, адекватної віковому цензу;  зосереджувати увагу учнів на розширенні знань у сфері здоров’язбереження (уточнення сутності здоров’я, здо- рового способу життя, негативного впливу на організм таких шкідливих чинників, як алкоголь, тютюнопаління, 42 вживання наркотичних речовин, гіподинамія, надмірне захоплення і користування сучасними гаджетами впро- довж тривалого часу тощо);  використання ефективних педагогічних технологій для мотивації учнів до здоров’язбережувальної діяльності (навчальних тренінгів, вирішення ситуативних вправ і завдань, ігрових ситуацій тощо);  організація зустрічей з фахівцями від медицини, спорт- сменами;  формування в учнів умінь і навичок систематичного й оптимального фізичного навантаження, що має оздоро- вчий вплив на організм з урахуванням стану здоров’я та рівня індивідуального розвитку школяра;  залучення учнів до організованої діяльності в напрямі формування здоров’язбережувальної компетентності на уроках фізичної культури та активної самостійної оздо- ровчої роботи в позаурочний час з використанням ап- робованих на уроках фізичної культури вправ;  спрямування учнів на фіксування особистісних успіхів у здоров’язбережувальні діяльності (ведення портфоліо для формування збірки найефективніших фізичних вправ у напрямі збереження здоров’я, щоденника власних осо- бистісних досягнень упродовж певного періоду (місяць, семестр, рік), створення відповідних схем для відобра- ження залежності цілеспрямованих фізичних наванта- жень та їхній вплив на стан здоров’я тощо). Важливою особливістю формування здоров’язбережу- вальної компетентності учнів у закладах загальної серед- ньої освіти на уроках фізичної культури є організація дія- льності школярів. Основну роль тут відіграє активність уч- нів. Адже, на думку дослідників, «діяльність можна визна- чити як специфічний вид активності людини, спрямова- ний на пізнання і творче перетворення навколишнього сві- ту, включаючи самого себе й умови свого існування» [1, с.208]. Таким чином, в основі формування здоров’язбере- жувальної компетентності учнів перебувають такі напрями діяльності школярів:  усвідомлення кожним учнем важливості організації влас- ної систематичної оздоровчої роботи з урахуванням праг- нень, бажань, стану організму, здібностей, потреб тощо; 43  позаяк діяльність людини здебільшого носить продукти- вний, творчий характер, відтак в організації оздоровчої роботи учнів враховуються не лише індивідуальні особ- ливості розвитку організму кожного з них, а й виявлен- ня школярами творчого підходу до вибору особистісних цілей, форм і методів у формуванні здоров’язбережу- вальної компетентності;  сприйняття учнями такого аспекту оздоровчої діяльнос- ті, як її спрямованість на особистісні перетворення, що призводять до усвідомлення сутності здоров’язбережу- вальної компетентності, визначення й конкретизації власних потреб, здібностей, умов здорового життя;  конкретизація мети оздоровчої діяльності (певні спортивні досягнення; вдосконалення фізичної форми; турбота про зовнішній вигляд, що нині набирає престижу серед молоді);  усвідомлення потреби в активізації пізнавальної діяль- ності, розширенні світогляду й інформаційної обізнанос- ті у сфері здоров’язбереження, що дає змогу учням ви- явити власну індивідуальність і компетентність, тому предметом формування здоров’язбережувальної компе- тентності є знання, вміння, навички діяльності школярів у напрямі збереження здоров’я;  ініціативність учнів у формуванні здоров’язбережуваль- ної компетентності шляхом активної участі у виконанні групових фізичних вправ, у змаганнях, олімпіадах, ес- тафетах та ін., що сприяє виявленню учнями оздоровчої активності, уточнення власної ролі, позиції, місця в ко- лективі класу, школи, спортивної секції як здорової осо- бистості тощо. Важливою особливістю формування здоров’язбере- жувальної компетентності учнів у закладах загальної сере- дньої освіти на уроках фізичної культури є синергія діяль- ності вчителів і школярів у напрямі зосередження уваги суб’єктів освітнього процесу на психічному розвитку підро- стаючого покоління, що базується на сприйнятті, уявленні, увазі, пам’яті, мисленні тощо. Так, сприйняття сутності й важливості здоров’язбере- жувальної компетентності, яка формується на уроках фі- зичної культури, зумовлює поглиблене вивчення учнями специфіки впливу фізичних вправ на певні функції органі- 44 зму. Розробка учнями особистісної програми оздоровлення базується на уявленні власного ідеального образу здорової людини, що формується на структуруванні міжпредметних знань (дотичних до проблем здорового способу життя та взаємозв’язку з фізичною активністю) і потребує активіза- ції уваги до актуальних проблем здоров’язбереження. Від- бувається осмислення школярами взаємозв’язку між фізи- чною активністю і станом здоров’я. Запам’ятовування ефективних моделей фізичної оздоровчої активності, апро- бованих на уроках фізичної культури, спонукає учнів до розробки власної стратегії оздоровчої фізичної активності. Аргументація вчителями фізичної культури доцільності ви- конання конкретних фізичних вправ і навантажень, які сприяють зміцненню здоров’я, дає змогу учням виявляти творчий підхід до адаптації презентованих форм і методів фізичної діяльності з урахуванням стану власного здоров’я Висновки. Таким чином, у процесі формування здо- ров’язбережувальної компетентності учнів у закладах зага- льної середньої освіти на уроках фізичної культури необхі- дно враховувати спрямування діяльності вчителів на збе- реження здоров’я школярів; специфіку навчально-пізна- вальної роботи учнів у напрямі здоров’язбережувальної дія- льності; синергію оздоровчої діяльності педагогічного та учнівського колективів. Список використаних джерел: 1. Аксьонова С.Ю. Теоретичні і методологічні проблеми збере- ження і зміцнення здоров’я дітей, підлітків та молоді. Педагогі- чні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2012. №1 (19). С. 3-11. 2. Андрющенко Т.К. Теоретичні аспекти формування здоров’я- збережувальної компетентності Педагогічні науки: теорія, іс- торія, інноваційні технології. 2012. №1 (19). С. 11-20. 3. Іваній І.В. Характеристика сутності здоров’язберігаючої ком- петентності вчителя фізичної культури. Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спор- ту. 2013. №3. С. 18-22. 4. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості. Київ: Центр начальної літератури, 2003, 240 с. 5. Новакова Л.В. Історіогенез формування здоров’язберігаючої компетентності людини. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хме- 45 льницького. Серія : Педагогічні та психологічні науки. 2012. №63. С. 89-91. The article is devoted to specifying the peculiarities of the formation of health-preserving competence of students in gen- eral secondary education institutions in physical education classes. Key words: health-preserving competence, students, teachers, physical culture lessons, features, institutions of general secondary education, age features. Отримано: 15.11.2023 УДК 615.8(091) А. В. Заікін, В. І. Мельник, О. Р. Федорак ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ФОРМ ФІЗИЧНОЇ РЕКРЕАЦІЇ У статті зроблено аналіз рекреаційної діяльності, особли- вості оволодіння знаннями і вміннями з організації і прове- дення не тільки урочним форм занять, а й позаурочних, до яких належать фізкультурно-масові, рекреаційно-оздоровчі та спортивні заходи. Ключові слова: дозвілля, студенти, здоров’я, фізичне виховання. Постановка проблеми. Досвідом доведено, що сучасний соціально-економічний розвиток України вимагає докорінно- го поліпшення організації фізкультурно-оздоровчої роботи, підготовки спортивних резервів, збереження матеріально- технічної бази, уживання комплексних заходів щодо поліп- шення здоров'я, раціонального проведення дозвілля, забезпе- чення здорового способу життя студентської молоді. У період, коли перед українським суспільством дуже важливою є проблема збереження й підвищення рівня здо- ров’я молоді, пропаганда фізичної культури й масового спорту, демонстрація їх можливостей щодо формування здорового способу життя – важливі чинники, що сприяти- муть цілеспрямованому поширенню й популяризації фізку- льтурних знань із метою переконання студентської молоді в необхідності систематичних фізкультурних занять. 46 Необхідність посилення оздоровчої спрямованості фі- зичного виховання студентів обумовлюється ситуацією, що склалася зі станом їхнього здоров’я. Аналіз досліджень і публікації. Окремі дослідники вказують на те, що під час навчання у вищому навчально- му закладі не відбувається суттєвих позитивних змін у фі- зичному розвиткові і фізичній підготовленості більшості студентів. Це пояснюється слабкою організацією роботи з фізичного виховання і відсутністю врахування індивідуа- льних особливостей. Низький рівень фізичного здоров’я студентів [1], дає підстави вважати, що наявна система фізичного вихован- ня не спроможна повною мірою вирішити питання культу- ри здоров’я особистості, поліпшення її фізичних якостей. Спроби використати фізичну культуру як засіб оздоров- лення, без вироблення необхідності фізичного самовихо- вання, створюють лише передумови для деякої модерніза- ції самого процесу формування фізичного розвитку люди- ни, але не формування фізичної культури особистості. Система фізичного виховання студентів спрямована нині лише на вирішення проблем сьогоднішнього дня – здачу контрольних та залікових нормативів, що не сприяє виробленню в них прагнення до самостійного вдоскона- лення, націлює на виховання слухняного виконавця, орієн- тованого на дотримання вимог програми з фізичного ви- ховання. За таких умов, фізичної культури особистості не можна сформувати. Для цього необхідно змінити цільові установки сфери фізичної культури з концепції оздоров- лення та фізичного виховання на формування фізичної ку- льтури особистості в межах загальної культури. Обмежене змістом та обсягом фізичне виховання у вузі не здатне повністю вирішити комплекс завдань фізичного удосконалення, духовного й інтелектуального розвитку сту- дентів. Вирішення вказаного завдання повинно здійснюва- тися через виховання фізичної культури особистості, пов’язаної з бажанням, потребою та вмінням людини збері- гати й удосконалювати своє здоров’я за допомогою широко- го обсягу знань, отримання яких можливе за умови виділен- ня освітнього аспекту на заняттях фізичною культурою [1]. Низьку ефективність реалізації програми фізичного ви- ховання у вузі спричиняє не лише недолік часу, відведеного 47 на обов’язкові заняття, але й недостатня розробка науково- обґрунтованих методів побудови навчального процесу фізич- ного виховання. У зв’язку з цим, зазначені недоліки в системі обов’язкових занять покликані компенсувати самодіяльні та самостійні форми організації фізичного виховання за умов дозвілля, потенціальні можливості якого привертають поси- лену увагу сучасних теоретиків та практиків [3]. Самостійний процес фізичного удосконалення студен- тів зумовлює посилення освітньої та методичної спрямова- ності педагогічного процесу, засвоєння студентами знань, які б дозволяли їм раціонально здійснювати фізкультурно- спортивну діяльність з використанням різноманітних засо- бів фізичної культури, традиційних і нетрадиційних мето- дів фізичного виховання, а також повноцінного викорис- тання вільного часу, підвищення освітньої спрямованості фізичного виховання саме в умовах дозвілля [3]. Метою публікації є засвоєння фізичної культури по- винно починатися з оволодіння системою знань, які форму- ють ціннісне відношення та здатність студентів до фізичного удосконалення й самореалізації здорового стилю життя. Основні результати дослідження. У сфері фізичної культури недостатньо представлені такі якості й елементи людської індивідуальності, як самореалізація, проективний та цілеспрямований саморозвиток, творчість, духовні пот- реби, що є імпульсом будь-якої діяльності. Це обмежує мо- жливості фізкультурної діяльності розвитком лише рухової сфери, що, врешті-решт, знижує культурний потенціал да- ної галузі людської практики, не дозволяє реалізувати мож- ливості фізичної культури у розвитку інтелектуальних, ро- зумових, творчих та комунікативних потенціалів людини. Посилену увагу сучасних теоретиків та практиків при- вертають потенціальні можливості дозвілля. Адже дозвілля для молоді, особливо студентів, є пріоритетною цінністю, у сфері дозвілля реалізується багато соціокультурних потреб особистості. Дозвіллєва сфера характеризується свободою особистості, що виявляється у вільному виборі форм, місця та часу проведення дозвілля. Саме на дозвіллі людина про- являє себе як вільна індивідуальність. Актуалізація питання формування фізичної культури в умовах дозвілля зумовлена також несприятливою екологіч- 48 ною ситуацією, комерціалізацією закладів спорту, дефор- мацією способу життя багатьох сімей, недорозвиненістю оздоровчих форм проведення дозвілля, низьким рівнем фі- зичної та психічної культури батьків, відсутністю системи безперервного фізичного виховання. В соціально- культурній та педагогічній площині причина ситуації, що склалася, полягає в девіації цінності фізичної культури, ві- дсутності соціально значущого статусу фізичної складової іміджу людини. Соціально-педагогічний аналіз фізичної культури в умовах дозвілля свідчить про її значний потен- ціал у формуванні різнобічного розвитку особистості. Од- нак в реальній практиці можливості дозвілля використо- вуються не повною мірою [2]. Дозвілля розглядають як частину позаробочого часу (в межах доби, тижня, року), що залишається у людини, за вирахуванням різних невідкладних, необхідних затрат. Межі дозвілля визначаються різницею між загальним ча- сом життєдіяльності людей та позаробочим часом й виді- ленням в складі останнього різних елементів зайнятого (не- вільного часу). Дозвілля виявляється в рекреації, звільненні від психічних та фізичних навантажень, у відновленні сил, задоволенні комунікативних потреб шляхом залучення до розважально-ігрових, видовищних, просвітніх, оздоровчих, художньо-творчих форм дозвіллєвої діяльності. Зміст і на- прями культурно-дозвіллєвої діяльності можуть бути різни- ми: самоосвіта, художня самодіяльність, технічна твор- чість, культурний відпочинок, розваги, громадсько- корисна діяльність та фізкультурно-спортивні заняття. Для вирішення проблеми формування фізичної культу- ри студентської молоді в умовах дозвілля на початковому етапі ми вирішили з’ясувати, як впливає спортивне до- звілля на поліпшення освітніх, фізичних та фізіологічних якостей студентської молоді. Проведені нами опитування студентів виявили най- більш значущі чинники, що впливають на формування мо- тивації й активне відношення студентів до фізкультурно- спортивної діяльності. Так, 60% опитуваних вважають, що найбільший вплив на формування інтересу до фізкультур- но-спортивної діяльності має необхідність поліпшення яко- сті фізкультурних знань. На нестачу вільного часу вказали 32,5% студентів, бажання підвищити свою фізичну підго- 49 товленість – 29,4%, підвищення фізичної працездатності й зняття розумового напруження – 19,6% респондентів. Опи- тувані нами студенти рідко пов’язують заняття фізичними вправами з розвитком морально-вольових якостей, творчо- сті, що пояснюється слабкою освітньо-виховною спрямо- ваністю навчального процесу, домінуванням в ньому нор- мативного підходу, недооцінкою ними ролі фізичної куль- тури як фактора духовного й естетичного розвитку. Частина студентів, неправильно оцінюючи роль фізку- льтурних знань як важливого фактора збереження та зміц- нення здоров’я, віддають перевагу пасивним формам до- звілля, оскільки володіють слабкою орієнтацією на рухову діяльність, зв’язану зі зміцненням здоров’я, та недооцінюють роль фізичної культури як чинника духовного розвитку. Висновок. Отже, найбільш значущими чинниками, які впливають на формування мотивації й активне відношен- ня до фізкультурно-оздоровчої діяльності в умовах до- звілля, є необхідність поліпшення якості фізкультурних знань. Діяльність дозвілля, орієнтована на створення куль- турного простору в соціумі з притаманним йому стійкістю й рухливістю, дозволяє поєднувати можливості особистіс- ної автономності, свободи вибору, самовизначення з педа- гогічно доцільним втручанням. Фізичне виховання з акцентом на освітню спрямова- ність в умовах дозвілля підвищує гуманістичні й культуро- логічні цінності фізичної культури студентів. Список використаних джерел: 1. Круцевич Т.Ю., Безверхня Г.В. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення: навчальний посібник. Київ: Олімпійсь- ка література, 2010. 248 с. 2. Солопчук М.С., Бесарабчук Г.В., Солопчук Д.М., Заікін А.В. Ме- тодики фізичного виховання різних груп населення: навчаль- ний посібник. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2012. 480 с. 3. Заікін А.В., Солопчук М.С., Судак Н.І. Теорія і методика фізи- чної рекреації: навчально-методичний посібник. Кам'янець- Подільський, 2017. 364 с. 4. Приступа Є.Н. Фізична рекреація: навчальний посібник. Дро- гобич: Коло, 2010. 448 с. The article is an analysis of the recreational activities of students, especially the mastery of knowledge and skills in or- 50 ganizing not only time limit forms of employment, but also ex- tracurricular, which include sports-mass recreation and well- ness and sports events. Key words: entertainment, students, health, physical edu- cation. Отримано: 09.11.2023 УДК 796.012.1-057.87:613 В. В. Зданюк, О. Щегельський, Д. Василишин АНАЛІЗ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 227 ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ Стаття присвячена аналізу рухової активності здобувачів спеціальності 227 Терапія та реабілітація після проведеного анкетування. Окреслено причини гіподинамії студентства. Ключові слова: анкетування, рухова активність, фізич- на активність, здоровий спосіб життя, здобувачі, терапія та реабілітація. Постановка проблеми. Актуальність. На сьогоднішній день в Україні зафіксовано зростаючу тенденцію до погір- шення стану здоров'я здобувачів різних спеціальностей. Це пояснюється збільшенням негативного впливу екологічних, економічних, соціальних та інших чинників. Згідно зі статис- тикою, кожен третій вступник закладів вищої освіти має різ- номанітні відхилення у стані здоров'я. Однією з причин цього є недостатня фізична активність [1; 2; 4; 7]. Після проведення ретроспективного аналізу науково- методичної бази джерел можна стверджувати, що сучасні умови життя вимагають від закладів вищої освіти пошуку оптимальних методів навчання, щоб підготувати кваліфі- кованих фахівців, які будуть конкурентоспроможні на ри- нку праці. У зв'язку з цим, майбутні спеціалісти мають адаптуватися до нових умов роботи, постійно покращувати свої професійні знання та навички, а також дбати про своє фізичне здоров'я [3; 6; 7]. Ця проблема є предметом дослідження як учених, так і практиків. Проведений аналіз наукових та методичних дже- рел підтверджує, що питання фізичної культури серед здобу- вачів вважається важливим і отримує належну увагу [2; 4; 5]. 51 Мета та завдання дослідження. Дослідити ставлення здобувачів спеціальності 227 Терапія та реабілітація К-ПНУ імені Івана Огієнка до самостійних занять фізичними вправами. Методи дослідження. Під час дослідження викорис- товували загальнонаукові методи: спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння, соціоло- гічні методики дослідження (опитування). У опитуванні взяли участь 56 здобувачів вищої освіти з них 50% дівчат та 50% юнаків бакалаврського та магістер- ського рівнів ОПП 227 Терапія та реабілітація (рис. 1). Рис. 1. Стать здобувачів вищої освіти ОПП 227 Терапія та реабілітація Контингент здобувачів сформовано студентами пер- шого курсу (48,2%), другого курсу (21,4%), третього курсу (23,2%) та четвертого курсу (7,1%) (рис. 2) Рис. 2. Контингент здобувачів вищої освіти 1-перший курс, 2-другий курс, 3-третій курс, 4-четвертий курс спеціальності ОПП 227 Терапія та реабілітація 52 Здобувачі освітнього ступеня «бакалавр» відповідаючи на питання «Що спонукає Вас до самостійних занять фізи- чними вправами?» із переліку запропонованих відповідей зазначено наступне: поліпшення стану здоров’я – 78,6%; розвиток фізичних якостей – 71,4%; удосконалення будови тіла та позбавлення недоліків – 67,9%; досягнення нових спортивних результатів – 32,1%; бажання здобути нові знання – 21,4%; одержання задоволення від занять – 42,9%; відпочинок від розумової праці – 37,5%; бажання бути привабливим і подобатися іншим – 30,4%; бажання схуднути – 23,2%. Таблиця 1 Результати опитування серед здобувачів вищої освіти ОПП 227 Терапія та реабілітація (Питання: Що спонукає Вас до самостійних занять фізичними вправами?) Кількість (n=100) Питання / варіант відповіді абс. % Поліпшення стану здоров’я 44 78,6% Розвиток фізичних якостей 40 71,4% Удосконалення будови тіла та позбавлення 38 67,9% недоліків Досягнення нових спортивних результатів 18 32,1% Бажання набути нові знання 12 21,4% Одержання задоволення від занять 24 42,9% Відпочинок від розумової праці 21 37,5% Бажання бути привабливим і подобатися 17 30,4% іншим Бажання схуднути 13 23,2% На наступне питання анкети «Що заважає Вам само- стійно займатися фізичними вправами» здобувачі відпові- дали наступним чином: відсутність вільного часу – 50%; лінощі – 39,3%; відсутність належних умов для проведення занять – 21,4%; захворювання і травми – 21,4%; відсут- ність коштів для придбання інвентаря, форми і абонемен- тів – 5,4%; відсутність бажання – 10,7%; відсутність у сус- пільстві культу здорового способу життя –3,6%; низький рівень фізичного розвитку і підготовленості – 7,1%; негати- вний приклад політиків і державних діячів – 7,1%; недбале ставлення до власного здоров’я – 1,8%; не володіння сучас- ними методиками і технологіями тренування – 1,8%; со- ром перед товаришами і оточуючими – 3,6%. 53 Таблиця 2 Результати опитування серед здобувачів вищої освіти ОПП 227 Терапія та реабілітація (Питання: Що заважає Вам самостійно займатися фізичними вправами?) Кількість (n=100) Питання / варіант відповіді абс. % Відсутність вільного часу 28 50% Лінощі 22 39,3% Відсутність належних умов для проведення 12 21,4% занять Захворювання і травми 12 21,4% Відсутність коштів для придбання інвен- 3 5,4% таря, форми і абонементів Відсутність бажання 6 10,7% Відсутність у суспільстві культу здорового 2 3,6% способу життя Низький рівень фізичного розвитку і підго- 4 7,1% товленості Негативний приклад політиків і державних 4 7,1% діячів Недбале ставлення до власного здоров’я 1 1,8% Неволодіння сучасними методиками і техно- 1 1,8% логіями тренування Сором перед товаришами і оточуючими 2 3,6% Наступне питання анкети «Чи задоволені Ви власною руховою активністю?» (Рисунок 3) здобувачі відповідали: задоволені повністю – 28,6%; майже задоволені – 44,6%; задоволені частково – 23,2%; не задоволений – 3.6%. Рис. 3. Результати анкетного опитування серед здобувачів вищої освіти ОПП 227 Терапія та реабілітація (Питання: Чи задоволені Ви власною руховою активністю?) 54 Щодо наступного питання «Скільки часу витрачаєте на рухову активність протягом дня?», здобувачі обирали на- ступні варіанти відповіді: до 10 хвилин – 10,7%; 10-20 хви- лин – 12,5%; 20-60 хвилин – 30,4%; 2 години впродовж до- би – 21,4%; 3 години впродовж навчання та дозвілля – 10,7%; 4 години і більше – 14,3%. Рис. 4. Результати анкетного опитування серед здобувачів вищої освіти ОПП 227 Терапія та реабілітація (Питання: Скільки часу витрачаєте на рухову активність впродовж дня?) Обговорення результатів. За результатами опитува- льника, у якому взяло участь 56 здобувача (з них 50% жі- нок та 50% чоловіків) бакалаврського рівнів ОПП 227 Те- рапія та реабілітація можна підсумувати, що 78,6% опиту- ваних розуміють, що для поліпшення стану здоров’я необ- хідно самостійно займатися фізичними вправами; 71,4% вважають розвиток фізичних якостей важливим; 42,9% отримують задоволення від фізичних вправ; 37,5% бажа- ють переключитися з розумової активності на фізичну; 23,2% мають бажання схуднути за допомогою самостійних занять фізичними вправами. У 89,3% відповіді на питання: Що заважає Вам само- стійно займатися фізичними вправами, здобувачі відпові- дали: лінощі та відсутність вільного часу. Прикрим є те, що 3,9% соромляться перед товаришами і оточуючими та 7,1% наслідують негативному прикладу депутатів, політиків та державних діячів. Проте вартий уваги та схвального відгуку є результат опитування, що 87,5% респондентів задоволені організаці- єю фізичного виховання на факультеті фізичної культури, хоча 12,5% – не задоволені. 55 Задоволенні повністю і майже задоволенні власною ру- ховою активністю – 67,8% респондентів, задоволенні част- ково та не задоволенні своєю руховою активністю – 32,2% опитуваних. Висновки. Огляд наукових джерел підтвердив, що орга- нізація самостійних занять фізичними вправами серед моло- ді є об'єктом широкої дискусії серед фахівців. Ця проблема також привертає увагу здобувачів, які навчаються за освіт- ньою програмою «Терапія та реабілітація» на бакалаврському рівні в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. У дослідженні брали участь 56 студентів, серед яких 50,0% чоловіків і 50,0% жінок. Отже, отримані дані вказують на глобальну важливість підтримки прояву ініціатив, спрямованих на підвищення мотивації до фізичної активності та подолання факто- рів/чинників, що перешкоджають самостійним заняттям фізичними вправами серед здобувачів програми «Терапія та реабілітація». Список використаних джерел: 1. Альошина А. Чаплінський Р. Деякі тенденції та характерні особ- ливості фізичного розвитку чоловіків 36-45 років із круглою спи- ною. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. 2023. Вип. 28 (4). С. 204-209. URL: http://visnyk- sport.kpnu.edu.ua/article/download/298157/290984 2. Зданюк В. Аналіз рухової активності студентів спеціальності 014 «Середня освіта (фізична культура)». Формування здорового способу життя студентської та учнівської молоді засобами освіти: збірник наукових праць. 2022. Вип. 11. С. 22. URL: https://sportkaf.kpnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/07/- formuvannia-zdorovoho-sposobu-zhyttia-studentskoi-ta-uchnivs- koi-molodi-zasobamy-osvity.-vyp.11.pdf#page=22 3. Зданюк В. Мотивація як складова готовності фізичних тера- певтів до реалізації здоров’язберігаючих технологій. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Іва- на Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. 2019. Вип. 15. С. 47-50. URL: http://visnyk-sport.kpnu.edu.ua/- article/download/197272/197412 4. Жигульова Е., Заікін А., Зданюк В. Розумова працездатність у різні вікові періоди залежно від режиму рухової активності. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я люди- 56 ни. 2021. Вип. 21. С. 35-38. URL: http://visnyk- sport.kpnu.edu.ua/article/download/238488/237099 5. Юрчишин Ю.В. Технологія залучення студентів до рухової ак- тивності оздоровчої спрямованості під час фізичного вихован- ня. Вісник Прикарпатського університету. Фізична культура. 2012. Вип. 16. С. 30-35. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21 DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF /vpnu_fiz_kult_2012_16_7.pdf 6. Юрчишин Ю.В. Стан та особливості мотивації студентів до рухо- вої активності оздоровчої спрямованості на сучасному етапі реа- лізації фізичного виховання у ВНЗ. Педагогіка, психологія та ме- дико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. пр. / за ред. С.С. Єрмакова. Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2012. Вип. 4. С. 118-123. URL: https://www.sportpedagogy.org.ua/- html/journal/2012-04/PP201204.pdf#page=119 7. Юрчишин Ю.В., Мисів В.М., Марчук Д.В. Застосування інфо- рмаційних та інноваційних технологій під час реалізації оздо- ровчої фізичної активності. Формування здорового способу життя студентської та учнівської молоді засобами освіти: збірник наукових праць. 2022. Вип. 11. С. 103. URL: https://sportkaf.kpnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/07/- formuvannia-zdorovoho-sposobu-zhyttia-studentskoi-ta-uchnivs- koi-molodi-zasobamy-osvity.-vyp.11.pdf#page=103 The article is devoted to the analysis of motor activity of stu- dents of specialty 227 Therapy and Rehabilitation after the ques- tionnaire. The causes of student hypodynamia are outlined. Key words: questionnaire, motor activity, physical activity, healthy lifestyle, students, therapy and rehabilitation. Отримано: 21.11.2023 57 УДК 796.071.4 М. В. Зубаль, І. В. Райтаровська, В. В. Воронецький, А. І. Гадай, В. С. Зубаль ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТРЕНЕРА З РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДІ Готовність, так само як і професійна усталеність у тре- нувальній діяльності, не є природженою: вона формується як синтез властивостей та якостей особистості, і рівень її можна змінити за допомогою свідомої, цілеспрямованої роботи, яка враховує індивідуальні властивості особистос- ті, та виявляється в тренувальній діяльності або в діяльно- сті, що максимально моделює таку. Визначені компоненти готовності можна розглядати як проекції компонентів професійної усталеності тренера, для формування яких визначається необхідність оволодіння компонентами про- фесійної діяльності. Ключові слова: мотивація, творчі здібності, тренер, спорт, професійна діяльність. Готовність до професійної діяльності тренера з розви- тку в юнаків мотивації щодо успішності їхніх спортивних досягнень – це інтегративна якість особистості тренера, що визначає здібність вважати за мету своєї професійної діяльності розвиток мотивації в молоді щодо успішності їхніх досягнень, обирати способи досягнення цієї мети, контролювати процес її досягнення, здійснювати самоко- нтроль за виконанням власних дій, прогнозувати шляхи та засоби підвищення продуктивності роботи в означено- му напрямі. Така готовність визначається взаємодією: 1) мотиваційного; 2) мобілізаційного; 3) змістового; 4) практичного; 5) емоційного компонентів, зумовлених: усвідомленням тренером значущості проблеми, систематичністю роботи щодо розширення та поглиблення знань про сутність та специфіку виду спорту, володінням відповідними вида- ми діяльності, навичками та вміннями практичного ви- 58 користання набутих знань, мотивів, емоційною зацікав- леністю у позитивному результаті роботи. Системоутворюючим компонентом готовності тренера до означеної професійної діяльності є мотиваційний, тому що саме від мотивів залежить особистісний сенс діяльнос- ті. Мотив – суб'єктивна причина (усвідомлена або неусві- домлена) тієї чи іншої поведінки, дій людини – психічне явище, яке безпосередньо збуджує людину до вибору пев- ного способу дій та її виконання. Мотивами можуть бути й спрямовані на певний об'єкт емоції, настанови. Праг- нення до поліпшення результатів, незадоволеність досяг- нутим, наполегливість у досягненні власної мети є якос- тями особистості, що великою мірою впливають на про- фесійну роботу тренера. Численні дослідження багатьох авторів свідчать про наявність тісного зв'язку між рівнем мотивації досягнення та успішністю професійної тренувальної діяльності: тренер з високим рівнем мотивації зазвичай шукає ситуації дося- гнення, упевнений в успішності своєї діяльності, прагне обговорення особистого успіху, готовий взяти на себе від- повідальність, рішучий в нештатних ситуаціях, виявляє наполегливість щодо досягнення мети, отримує задоволен- ня від вирішення педагогічних завдань. Мотиваційний компонент готовності визначає став- лення тренера до тренувальної діяльності молоді: усвідом- лення значення проблеми та особисту пізнавальну спря- мованість, яка є компонентом професійної усталеності тренера. Така пізнавальна спрямованість має великий вплив на вихованців. Вони бачать в особі тренера ерудо- вану, високоосвічену людину, що викликає в них повагу, відчувають потребу та знаходять необхідні форми спілку- вання зі старшою за віком людиною. Тренеру, у свою чер- гу, таке тісне спілкування з вихованцями допомагає кра- ще розуміти спонукальні мотиви дій та вчинків підроста- ючого покоління. Подібна інформація лежить в основі ін- дивідуального підходу до молоді, що дає можливість вияв- ляти, спрямувати та розвивати їх інтереси й здібності у визначеному напрямку. Мобілізаційний компонент відображає вміння тренера залучати молодь до тренувальної діяльності. Для цього ком- понента характерна ініціатива тренера – його вміння ак- 59 центувати певні здібності вихованців, збуджувати їхні ба- жання пошуку нових форм і засобів виконання вправ. Не- обхідним елементом є компетентність тренера у прийнятті рішень стосовно швидкого включення молоді у тренуваль- ну діяльність. Тут необхідно знати та враховувати вікові особливості юнаків, а також швидкість реакції тренера на поведінку вихованців в секції та окремих дітей. Основою цієї швидкості, як визначають фахівці, є рухливість нерво- вої системи. Студенти з недостатньо рухливою нервовою системою зазнають труднощів у швидкому та "новому" ро- зв'язанні завдань, а отже, й не володіють достатньою шви- дкістю реакції на поведінку деяких юнаків та групи. Ці властивості нервової системи визначаються природними задатками та тим, як проходить їх розвиток у процесі ціле- спрямованого впливу під час навчання майбутніх тренерів у вищому навчальному закладі. Змістовий компонент відображає обсяг та глибину знань тренера щодо виявлення провідних чинників на- вчально-тренувального процесу, які найбільше впливають на склад знань, умінь і навичок, що формуються в молоді, постійне накопичення інформації про результативність ро- боти, щодо розвитку мотивації юного покоління. Плідними методами формування умінь у студентів є тренерська практика, лабораторні та семінарські заняття з предметів з визів спорту, а також педагогіки, психоло- гії, методики викладання предмета за спеціальністю, за- вдяки яким підвищується кваліфікація та відбувається розвиток професійної усталеності тренера. Також до змі- стового компонента входить комунікативний елемент, ознаками якого є знання про характер взаємовідносин під час спілкування тренера з підопічними у процесі ор- ганізації та управління їхньою навчально-тренувальною діяльністю. Практичний компонент готовності до професійної дія- льності з розвитку мотивації молоді щодо успішності тре- нувальних досягнень включає: вольовий, організаційний, конструктивний, дидактичний, розвивальний елементи. У молодих тренерів є певна невідповідність між знаннями та вміннями, оскільки вони не завжди можуть і вміють засто- совувати набуті теоретичні знання на практиці. Водночас готовність до означеної професійної діяльності, так само як 60 і професійна усталеність тренера, передбачає вміння ши- роко та різноманітно застосовувати теоретичні знання у своїй практичній діяльності. Ефективність професійної діяльності тренера можлива лише тоді, коли всі його думки, почуття, емоції спрямовані на досягнення поставлених цілей, виконання тренувальних та виховних завдань. Така спрямованість не створюється сама собою, а досягається шляхом свідомого регулювання, управління власними думками, почуттями, тобто супрово- джується певними вольовими зусиллями. Наявність вольових якостей розкривається у здатності тренера швидко підвищувати свою активність, енергій- ність, зберігати оптимальну організацію психічних функцій під час виникнення непередбачених ситуацій та нароста- ючої втоми, що зазвичай виникає під впливом різноманіт- них чинників. Без вольового зусилля неможливо тривалий час зберігати розподілення уваги, працювати у тривалому напруженні, що особливо характерно для тренерської дія- льності, зокрема спрямованої на розвиток мотивації молоді щодо успішності спортивних досягнень. Професійна спрямованість і воля утворюють взаємо- пов'язану функціональну систему, в якій воля забезпечує усталеність професійних намірів. Для успішної професійної діяльності тренеру необхідно свідомо управляти власними процесами, які мають бути спрямовані на вдосконалення тих чи інших дій, тих чи інших психічних станів, завдяки яким діяльність проходить успішніше. Емоційний компонент готовності виявляється в емо- ційній сфері особистості тренера та зумовлений пережи- ваннями, які відображають потреби та активізують або гальмують діяльність. Упевненість у собі у тренера базу- ється на здатності розуміти своїх вихованців, умінні проникати у їх психологію, а також на усвідомленні пра- вильності своїх дій та вчинків. Ця впевненість тісно по- в'язана із самооцінкою особистості, що формується під впливом оцінок оточення та результатів власної діяльно- сті. Невпевненість практиканта або молодого тренера виявляється в надмірній тривожності, хвилюванні та не- впевненості в діях. Їм важко «входити в контакт» з вихо- ванцями секції, реалізовувати свої можливості. Такий елемент готовності є емоційною саморегуляцією – умін- 61 ням довільно управляти особистою спортивною діяльніс- тю, цілеспрямовано будувати тренувальний процес, по- лягає в системі тренувальних дій, спрямованих на акти- візацію, гальмування, або стабілізацію емоційних проце- сів і практичних вмінь і навичок. Прийоми регуляції емоційних станів покликані допомагати тренеру управ- ляти особистим настроєм, впливати на нього. Стабіль- ність емоційного збудження в поєднанні зі свідомим уп- равлінням емоційним станом – важлива умова збережен- ня професійної усталеності та фізичної працездатності під час організації та проведення тренувальної діяльнос- ті, спрямованої на розвиток мотивації молоді щодо успі- шності спортивних досягнень. Підготовка тренерів, наділених професійними вмін- нями і навичками, творчим мисленням, здатністю діагно- стувати спортивні явища, підбирати засоби, методи та форми навчально-тренувальної діяльності, перетворювати та доносити інформацію молодому поколінню, інакше ка- жучи – фахівців, чутливих до будь-яких спортивних та навчально-тренувальних нововведень, має повною мірою задовольнити сучасні вимоги вітчизняної спортивної шко- ли та суспільства. Список використаних джерел: 1. Воронова В.І. Психологія спорту: навчальний посібник. Київ: Олімпійська література, 2007. 298 с. 2. Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос І.Ф. Педагогічна майс- терність: підручник. 2-е вид. допов. і переробл. / [за ред. І.А. Зязюна]. Київ: Вища школа, 2004. 422 с. 3. Мулик В. Сучасні вимоги до рівня підготовленості тренера. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2002 №4. С. 11-15. 4. Петровська Т.В. Майстерність спортивного педагога: навч. посіб. Київ: НУФВСУ, вид-во «Олімп. л-ра», 2015. 184 с. 5. Федорчук Е.І., Конькова Т.І., Заремба В.О. Основи педагогічної майстерності: навчально-методичний посібник / [за заг. ред. Е.І. Федорчук]. Кам’янець-Подільський: Зволейко Д.Г. 2008. 272 с. Readiness, as well as professional stability in training activity, is not innate: it is formed as a synthesis of person- ality properties and qualities, and its level can be changed with the help of conscious, purposeful work that takes into 62 account individual personality characteristics and is mani- fested in training activity or in an activity that simulates it as much as possible. The determined components of readi- ness can be considered as projections of the components of the professional stability of the coach, for the formation of which the need to master the components of professional activity is determined. Key words: motivation, creative abilities, coach, sport, pro- fessional activity. Отримано: 13.11.2023 УДК 373-056.2/.3:796 О. А. Клюс ОСОБЛИВОСТІ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ В останні десятиліття інклюзивна освіта стала дедалі більш актуальною та важливою складовою сучасної системи освіти. Інклюзивна освіта спрямована на те, щоб забезпе- чити доступність навчання для всіх дітей, незалежно від їх- ніх особливостей, і включає в себе різні аспекти, включаю- чи фізичну культуру. У цій статті ми розглянемо основні проблеми які виникають під час занять фізичною культу- рою та шляхи їх розв’язання. Ключові слова: інклюзивна освіта, фізична культура, учні з особливими освітніми потребами, заклади загальної середньої освіти. Постановка проблеми. У сучасному світі інклюзивна освіта є однією з ключових складових педагогічного проце- су, спрямованого на забезпечення рівних можливостей для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх особливостей та потреб. Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами організовується відповідно до «Порядку органі- зації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ вад 09.08.2017 № 588 та іншими норма- тивно-правовими документами. Провідні спеціалісти зазна- чають, що саме фізичне виховання відіграє провідну роль в 63 інклюзивній освіті, сприяючи фізичному, соціальному та емоційному розвитку всіх учнів. Проте, питання інклюзив- ного фізичного виховання залишається актуальним та ви- магає ретельного розгляду, оскільки одна з центральних проблем полягає у тому, що не всі учні мають рівний доступ до фізичної активності та спортивних занять у шкільному середовищі що потребує його роз’яснення та вирішення. Мета. На теоретичному рівні науково-обґрунтувати шля- хи реалізації занять фізичної культури в інклюзивній освіті. Методи дослідження: Загальнонаукові: аналіз, син- тез, узагальнення наукової літератури. Виклад основного матеріалу: Провідні фахівці галузі фізичної культури підтверджують, що заняття фізичною культурою для дітей з освітніми проблемами життєво необ- хідні, так як вони є ефективнішим засобом і методом од- ночасно фізичної, психічної, соціальної адаптації. Фізичні вправи, будучи могутнім засобом впливу на ор- ганізм, розширюють діапазон можливостей в першу чергу рухової сфери, порушеною стійким дефектом. Можна навес- ти безліч прикладів з практики, коли за допомогою фізичних вправ і спеціального тренування виправляються порушення мови, діти з проблемами інтелекту освоюють складні гімнас- тичні програми, незрячі починають впевнено орієнтуватися в просторі, діти з тяжкими наслідками дитячого церебрального паралічу після занять плаванням вперше починають ходити і говорити, прикуті до інвалідного візка опановують з високою спортивною майстерністю різні види спорту [1]. Проте, є ряд досліджень, які вказують на проблеми, що виникають під час проведення занять з фізичної культури в інклюзивному класі, а саме, не достатньо практично – методичної підготовки у фахівців при створенні та реалі- зації програм, що забезпечують та вирішують поставлені завдання для всіх учасників освітнього процесу. Крім того, є ствердження фахівців (Булич Е.Г., 1986; Волкова С.С., 1991) які наголошують на тому, що лише в умовах роздільних уроків фізичної культури з учнями спе- ціальної медичної групи можна досягти найбільшого оздо- ровчого ефекту, вони пов’язують це з різними можливос- тями і здібностями учнів, які особливо яскраво проявля- ються в руховій сфері, вони вказують, що це є неперебор- 64 ною перешкодою для впровадження інклюзивного фізич- ного виховання [4]. Також, дану проблему виявлено в результаті анкетного опитування серед фахівців. Так, є дані, які свідчать про те, що ставлення учителів фізичної культури до інклюзивного фізичного виховання учнів різних медичних груп залежить від стажу педагогічної діяльності. Учителі зі значним досві- дом роботи в загальноосвітній школі (понад 10 років) не бояться працювати в змішаних класах [5], тоді як молодим фахівцям властиве негативне ставлення до впровадження інклюзивного фізичного виховання. Проте, ряд вчителів (стаж роботи у яких понад 20 ро- ків) фізичної культури навпаки позитивно ставляться до інклюзивного виховання, вони вважають, вагомим недолі- ком виокремлення учнів спеціальної медичної групи в ок- рему групу, водночас вони признають, що це можливо при умові якщо буде підвищена увага до дітей спеціальної ме- дичної групи (через обмеження завдань, виключення недо- ступних вправ, збільшення часу для відпочинку тощо) [5]. Також спеціалісти вважають, що для дітей з освітніми особливими потребами фізичне виховання має сегрегатив- ний характер, оскільки відповідно до сучасних законодав- чих вимог, під час уроків фізичної культури діти спеціаль- ної медичної групи об’єднуються з практично здоровими лише під час підготовчої та заключної частин уроку. Тоді як для повноцінного вирішення усього спектру за- вдань, що стоять перед фізичним вихованням для цих ді- тей з обмеженим можливостями передбачені додаткові уроки фізичної культури (тривалістю 45 хвилин), що про- водяться двічі на тиждень у позанавчальний час окремо від решти учнів. На цих заняттях вчитель дає учням індивідуальні за- вдання для самостійних занять, розробляє індивідуальні вправи для загального комплексу ранкової гімнастики, консультує школярів з питань самоконтролю. Вчитель і лі- кар стежать за поліпшенням здоров’я, за змінами у фізич- ному розвитку і фізичній підготовленості. Отже, для забезпечення оптимального навантаження для дитини яка має проблеми із здоров’ям, важлива тісна взаємодія вчителя із лікарем та іншими спеціалістами які супроводжують дитину. 65 Крім того, для повного вирішення оздоровчих завдань, а саме міцного закріплення знань, вмінь та навичок з фі- зичної культури в інклюзивній освіті важливе всіляке залу- чення учнів до позакласних фізкультурно-оздоровчих захо- дів в режимі школи участь у рухливих перервах, позаклас- ній фізкультурно-масовій роботі (свята, екскурсії), при цьому у такій роботі є важлива взаємодія з батьками та їх підтримка [2; 3]. Також, для успішного вирішення завдань та уникнення невдач при організації та проведення заняття у інклюзивно- му класі, спеціалісти рекомендують заздалегідь готуватись до уроків, оскільки для цих дітей необхідно приготувати індиві- дуальні картки-завдання, при підготовці спортивних змагань для них комбінувати варіанти завдань. Крім того, необхідно підвищувати рівень активності. Активність є однією з найважливіших характеристик усіх психічних процесів, багато в чому визначає успішність їх протікання. Це необхідна умова успішності процесу нав- чання школярів з обмеженими можливостями здоров’я на уроках фізкультури. Тому, під час уроків фізичної культури потрібно використовувати: 1) спеціальні методи: наочні (ілюстрація, демонстрація), практичні (вправи, методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю); 2) специфічні методи (метод регламентованих вправ, метод кругового тренування, ігровий метод, змагальний метод); 3) прийоми і засоби навчання, які сприяють пізнавальній діяльності учнів формують необхідні навчальні навички на уроках фізкультури, які сприяють розкриттю і розви- тку потенціалу дитини. Також під час формування адаптивної робочої про- грама, потрібно враховувати ряд специфічних принципів: створення мотивації; узгодженість активної роботи і відпо- чинку; безперервність процесу; необхідність заохочення; соціальна спрямованість занять; активізація порушених функцій; співпраця з батьками; виховна робота. Крім того, під час занять потрібно заохочування дітей до занять фізичною культурою [1]. Також важливо при взаємодії вчителя фізичного вихо- вання із дитиною дотримуватись прояву педагогічного та- 66 кту, що сприятиме позитивному ставленню дитини та до- датково сприятиме заохоченню та формуватиме впевнено- сті у власних силах і можливостях. Загалом, інклюзивне фізичне виховання в інклюзивній освіті вимагає комплексного підходу та спільних зусиль всіх учасників освітнього процесу для забезпечення повноцінного фізичного розвитку та соціальної інтеграції кожного учня. Отже, для вирішення проблем фізичного виховання у інклюзивному середовище потрібно виконати наступні кроки: Створення адаптивних програм. Важливо розробляти програми фізичного виховання, які враховують потреби всіх учнів, забезпечуючи їм доступність до спортивних занять та враховуючи їхні індивідуальні особливості. Це може включа- ти адаптовані вправи, ігри та методики, спрямовані на збе- реження безпеки та сприятиме ефективності навчання. Професійна підготовка вчителів. Необхідно надава- ти вчителям фізичної культури додаткові курси та тренінги з інклюзивного виховання, де вони зможуть вивчати спе- цифічні методики роботи з учнями з різними потребами та набувати необхідні навички для створення інклюзивного середовища в спортивних заняттях. Підтримка батьків. Важливо включати батьків та громадські організації у процес розвитку інклюзивного фі- зичного виховання. Це може включати проведення зустрі- чей, семінарів та тренінгів для батьків, спрямованих на підтримку їхньої участі у спортивних заходах та сприяння активному способу життя своїх дітей. Створення інфраструктури для інклюзивного фі- зичного виховання. Школи повинні забезпечити необхід- ну інфраструктуру для проведення фізичних занять учня- ми з різними потребами. Це може включати доступність спеціальних спортивних обладнань, адаптованих примі- щень та інших умов, які сприяють зручності та безпеці участі кожного учня. Моніторинг та оцінка. Важливо систематично відс- тежувати та оцінювати ефективність інклюзивних програм фізичного виховання. Це дозволить ідентифікувати потре- би учнів, визначати успішні методи роботи та вчасно вно- сити необхідні корективи для поліпшення процесу. 67 Висновки. Ряд науковців зазначає, що фізичне вихо- вання відіграє провідну роль в інклюзивній освіті, сприяючи фізичному, соціальному та емоційному розвитку всіх учнів. Проведений аналіз літератури говорить, що досі не ви- рішені питання пов’язані з організацією та проведенням занять із фізичної культури в інклюзивній освіті, оскільки ще досі відсутні чіткі рекомендації для викладачів щодо створення адаптивних програм при різних захворюваннях, також є не достатня кількість кваліфікованих фахівців, що можуть поєднувати заняття здорових дітей із дітьми які мають освітні проблеми, тому на нашу думку потрібно бі- льше надавати перевагу навчально-методичній підготовці майбутніх вчителів у закладах освіти: створювати додатко- ві курси, семінари, а також формувати практичні навички із можливістю їх реалізовувати у інклюзивній освіті. Для успішної організації та проведення занять фізич- ної культури в інклюзивній освіті потрібно: вміти створю- вати адаптивні програми із врахуванням можливостей уч- нів; постійно удосконалювати свою професійну підготовку; вміти взаємодіяти з усіма спеціалістами, що супроводжу- ють дитину та отримувати від них усю необхідну інформа- цію про дитину; використовувати технічні спеціальні засо- би, що адаптовані до дитини; систематично відстежувати та оцінювати ефективність інклюзивних програм фізично- го виховання та вносити корективи. Список використаних джерел: 1. Борисенко Л.Л. Фізична культура як інклюзивне середовище. Система надання освіти дітям з особливими освітніми пот- ребами в умовах сучасного закладу: збірник за матеріалами VІ Всеукр. наук.-практич. конф. 2018. С. 23-26. 2. Єдинак Г.А. Теорія і технологія використання фізичних вправ у реабілітації дітей з церебральним паралічем: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів III-IV рівнів акредитації. Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2007. 352 с. 3. Єдинак Г.А. Педагогічні умови реалізації рухової діяльності дітей із церебральним паралічем у різних формах занять фізи- чними вправами. Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров'я людини. 2018. Вип. 11. С.123-130. 4. Приступа Є.Н., Петришин Ю.В., Боднар І.Р. Інклюзивне фізи- чне виховання школярів 1-3 груп здоров’я. Педагогіка, психо- 68 логія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спо- рту. 2013. Вип. 1. С. 62-67. 5. Щекотиліна Н.Ф. Специфіка підготовки майбутніх учителів фізи- чної культури до роботи в інклюзивному освітньому середовищі школи. Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 13 (1). С. 213-217. In the last decade, inclusive education has become an in- creasingly relevant and important component of the modern education system. Inclusive education aims to ensure that learning is accessible to all children, regardless of their char- acteristics, and includes various aspects, including physical culture. In this article, we will consider the main problems that arise during physical education and ways to solve them. Key words. Inclusive education, physical culture, students with special educational needs, institutions of general second- ary education. Отримано: 06.11.2023 УДК 325.015-056.29 О. А. Клюс ХАРАКТЕРИСТИКА СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ ІЗ ВРАЖЕННЯМ КІНЦІВОК НА ПРИКЛАДІ СИДЯЧОГО ВОЛЕЙБОЛУ У статті охарактеризовані основні аспекти спортивної підготовки людей із враженими кінцівками що сприяють кінцевому високому результату. Адаптивний волейбол (волейбол сидячи) є паролімпійсь- ким командним видом спорту, який спрямований на акти- вне залучення осіб з ураженнями ОРА (опорно – рухового апарату) до фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльнос- ті. Доказано, що заняття волейболом сидячим позитивно впливає на психофізичний стан людини, а також допома- гає адаптуватися до нових умов оточуючого середовища. Ключові слова: сидячий волейбол, спорт, адаптація, спортивна підготовка. Постановка проблеми. За даними офіційної статис- тики 70-80% студентської молоді в Україні мають вади здоров’я. Найбільш поширеними серед наслідків багатьох захворювань є ураження опорно-рухового апарату (ОРА) [1; 3; 7]. Такі ураження обумовлені травмами спинного мозку, 69 поліомієлітом, дитячим церебральним паралічем та ампу- таціями нижніх кінцівок Досліджено, що досягти значного покращення фізичних, функціональних і психологічних показників у молоді з вадами здоров’я можливо на основі використання засобів фізичної культури і спорту. Адапти- вний волейбол є ефективним засобом реабілітації людей із порушеннями ОРА [5], проте успішна підготовка у сидячо- му волейболі вимагає комплексного підходу, що враховує фізичні, технічні, психологічні та соціальні аспекти. Мета на теоретичному рівні науково обґрунтувати ос- новні компоненти спортивної підготовки адаптивного си- дячого волейболу. Методи дослідження: загальнонаукові: аналіз, синтез, узагальнення наукової літератури. Виклад основного матеріалу. Вітчизняні і зарубіжні автори відзначають велику практичну значимість, цінність і необхідність занять фізичною культурою і спортом для осіб з ураженням ОРА. Аналіз проведений у науковій статті О.В. Юденко, Є.В. Тімошиною, В.В. Білошицьким і А.О. Пархоменко [5] дозволяє позитивно констатувати наступне: 1) адаптивний волейбол спрямований на активне залучен- ня осіб з ураженнями ОРА до фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності; сприяє подоланню скутості у спі- лкуванні, психологічних і фізичних травм, знаходженню друзів і однодумців, реалізації себе у соціумі, допомагає адаптуватися до нових умов оточуючого середовища; 2) є популярним у світі серед осіб з інвалідністю із уражен- нями ОРА та здорових людей з травмами кінцівок / хребта (які не можуть грати у повний зріст); 3) сприяє розвитку реакції та координаційних здібностей, розвантажує людину емоційно, надає бадьорості, підт- римує оптимальний фізичний стан; 4) не зважаючи на нижчу швидкість гри вона від цього не втрачає своєї видовищності і змагання користуються великим попитом серед глядачів та вболівальників; 5) вид спорту вимагає від особистості достатнього рівня фізичної підготовленості, великого терпіння та доброї швидкості реакції, що обумовлено умовами проведення тренувань та змагальної діяльності [5]. 70 Разом з тим, залишається досить актуальним питання спортивної підготовки спортсменів в адаптивному спорті. Відомо, що річний цикл є основною структурною оди- ницею тренувального процесу у будь-якому виді спорту. Аналіз літературних джерел свідчить, що деякі вчені у процесі планування річного циклу пропонують класифіка- цію тренувальних і змагальних навантажень пов’язувати з певними окремими компонентами. Зокрема, Л.Р. Айрапетянц [2], вказує на те, що трену- вальні впливи юних спортсменів у спортивних іграх можна розділити на три групи: 1) вправи, які спрямовані на засвоєння техніки ігри; 2) вправи, що забезпечують навчання гравців основам та- ктики; 3) вправи, які впливають на зростання рівня розвитку ру- хових здібностей. Ю.А. Компанієць вказує, що планувати навантаження в ігрових видах спорту слід, спираючись на реєстрацію ча- су, витраченого на тактичну, технічну, психологічну, фізи- чну й інші види підготовки. При цьому головним фактором має виступати спрямованість навантажень, а саме – їх класифікація за принципом впливу на формування різних сторін підготовленості [3]. При цьому класифікація навантажень за їхньою спеці- алізованістю має передбачати використання специфічних (спеціалізованих) і неспецифічних для даного виду спорту засобів тренування, а класифікацію навантажень за їх спрямованістю фахівці рекомендують пов’язувати із дже- релами енергозабезпечення організму. Таким чином, всі навантаження в річному циклі слід розподіляти наступним чином:  аеробні (розвивають загальну витривалість);  анаеробні (удосконалюють швидкість і швидкісно-силові якості);  анаеробно-аеробні (розвивають усі види витривалості, у тому числі спеціальну витривалість). Притому, вчені стверджують, що для забезпечення оп- тимального ефекту від впливу таких занять, фізичні нава- нтаження мають бути адекватні функціональним можли- востям тих, хто займається. 71 Адже, недостатнє за величиною та інтенсивністю на- вантаження не забезпечить належного впливу, а передозу- вання сприятиме виникненню негативної реакції різних систем організму. Так, при вивченні функціонального стану системи кровообігу у спортсменів-інвалідів були випадки нееконо- мічної роботи серцево-судинної системи, які обумовлені клінічним перебігом основного захворювання та виник- ненні на фоні перевтомленням. Тому, для збереження здо- ров’я спортсменів-інвалідів, запобігання у них можливих ускладнень та збільшення функціональних резервів серце- во-судинної системи, варто проводити комплексні відновні заходи (у тренувальний процес вносити короткочасні коре- ктиви: додаткові дні відпочинку, знижене навантаження, індивідуальний підхід при виборі оптимального режиму тренувань і змагань, нормалізація сну, посилення вітаміні- зації, харчування та ін.) [3]. Також є результати нейрофізіологічних досліджень у членів паролімпійської і дефлімпійської команд з футболу і волейболу, які свідчили про значне зниження у спортсме- нів функціональних можливостей центральної нервової си- стеми (ЦНС), що вказує на перенапруження і перевтомлен- ня спортсменів яке безумовно здійснює негативний вплив на їх самопочуття, стан здоров’я, адаптацію до тренуваль- них і змагальних навантажень і врешті-решт – на спортив- ний результат [2]. Разом з тим, є дослідження які вказують на складність формування фізичного навантаження для осіб, що мають по- рушення ОРА, що полягає в необхідності максимального вра- хування не тільки виду захворювання і ступеня порушення ОРА, а й індивідуальних особливостей адаптації до фізичного навантаження. Враховуючи це, спеціалісти пропонують ви- конувати контроль за ефектом впливу тренувань [3]. Таким чином, все вищевикладене свідчить, про про- блеми в спорті осіб з обмеженими фізичними можливостя- ми, шо потребують всебічного вивчення і вирішення. Крім того, слід зазначити, що зловживання змагальною діяльністю, спрямованою в паролімпійському спорті на- самперед на результат, відчутно деформує сутність спор- тивного руху інвалідів – досягнення фізичної реабілітації, психічної адаптації та соціальної інтеграції людей з особли- вими можливостями і потребами [3; 5]. 72 Загалом, успішна підготовка молодих людей з вражен- ням кінцівок у сидячому волейболі вимагає комплексного підходу, що враховує фізичні, технічні, психологічні та со- ціальні аспекти. Фізична підготовка: Важливою складовою є розвиток загальної фізичної силової та витривалої підготовки. Тре- нування зорієнтовані на розвиток м'язів корпусу, стабілі- зацію та координацію рухів, а також на збільшення швид- кості реакції. Програма тренувань може також включати елементи аеробної підготовки для збільшення витривалості. Технічна майстерність: Технічна підготовка включає в себе вивчення основ гри, правильну техніку ударів та прийому м'яча, а також тактичні аспекти гри. Важливо навчити гравців коректно взаємодіяти з партнерами на майданчику і розуміти тактичні прийоми. Психологічна підготовка: Особливу увагу потрібно приділяти психологічній підготовці, оскільки спорт для осіб з вадами рухового апарату може бути стресовий з емоцій- ної точки зору. Гравцям потрібно навчитися перебороти стрес, підвищувати впевненість у собі та працювати над внутрішньою мотивацією. Реабілітація та попередження травм: У зв'язку з особливостями фізичного стану гравців, важливо проводи- ти систематичну реабілітацію та запобігання травмам. Це може включати роботу з фізіотерапевтами, проведення за- нять з розтяжки та зміцнення м'язів, а також включає кон- троль за навантаженням. Соціальна адаптація та включення: Командна робо- та в спорті сприяє соціальній адаптації молодих людей з вадами рухового апарату. Важливо створити сприятливу атмосферу в команді, де кожен відчуває себе важливим та підтриманим. Планування індивідуальних підходів: Оскільки кожна людина має свої особливості та можливості, важливо розроб- ляти індивідуальні програми тренувань та підходи до кожно- го гравця, враховуючи його можливості та потреби. Висновки. Заняття адаптивним волейболом позитивно впливає на людей із враженими кінцівками, проте для за- безпечення оптимального позитивного ефекту під час за- нять, фізичні навантаження мають бути адекватні функці- ональним можливостям спортсменів. 73 Під час спортивної підготовки важливе місце є реабілі- тація даної категорії спортсменів, яке сприятиме підви- щенню функціональних резервів серцево-судинної та рес- піраторної системи. Список використаних джерел: 1. Єдинак Г.А. Теорія і технологія використання фізичних вправ у реабілітації дітей з церебральним паралічем: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів III-IV рівнів акредитації. Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2007. 352 с. 2. Женьцян Сан. Методика удосконалення рухових якостей і функ- ціональної підготовленості студентів університетів з ураженнями опорно-рухового апарату на заняттях з пауерліфтингу: дис. … кандидата педагогічних наук: 13.00.02. Харків, 2015. 196 с. 3. Луковська О., Петречук Л., Бурдаєв К. Сучасні напрями фізи- чної реабілітації спортсменів-інвалідів з порушеннями опорно- рухового апарату. Спортивний вісник Придніпров’я. 2016. Вип. 2. С. 202-209. 4. Осадченко Т.М., Семенов А.А., Ткаченко В.Т. Адаптивне фізичне виховання: навч. посібник. Умань: ВПЦ «Візаві», 2014. 210 с. 5. Юденко О.В., Омельчук О.В. Тімошина Є.В., Мельничук В.В. Військовослужбовці із наслідками бойової травми, які займа- ються адаптивним волейболом: показники психофізичної та соціальної адаптації. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драго- манова. Серія Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2021. Вип. 7 (138). С.135-140 6. Iedynak G., Galamandjuk L., Mysiv V., Mazur V., Kljus O., Balatska L., Yurchyshyn Y. Peculiarities of the success achieve- ment motivation display of elite athletes with cerebral palsy when preparing for basic competitions. J. of Physical Ed. and Sport. 2017. Vol. 17 (3). Р. 2019-2023. DOI: 10.7752/jpes.2017.03202 7. Sherrill C. Adapted physical education, recreation, and sport: cross disciplinary and lifespan. 6th ed. Boston: McGraw Higher Education, 2004. This article describes the main aspects of sports training of people with affected limbs that contribute to the final high result. Adaptive volleyball (sitting volleyball) is a Paralympic team sport, which is aimed at actively involving people with muscu- loskeletal disorders (musculoskeletal system) in physical and recreational and sports activities. It has been proven that play- ing volleyball while sitting has a positive effect on the psycho- physical state of a person, and also helps to adapt to new con- ditions of the surrounding environment. Key words: sitting volleyball, sport, adaptation, sports training. Отримано: 01.11.2023 74 УДК 796.02 А. Б. Ладиняк, С. М. Потапчук, В. М. Гоншовський, В. Б. Воронецький ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СПОРТИВНИХ СПОРУД В ПОСТОЛІМПІЙСЬИЙ ПЕРІОД Найголовнішою ланкою, без якої Олімпійські ігри не мо- жуть відбутися, безумовно, є олімпійські спорудження. Су- часний олімпійський спорт потребує високотехнологічних споруд та обладнання, яке дуже дорого коштує. Країни, в мі- стах яких проводяться Олімпійські ігри, прагнуть, по-перше, покращити інфраструктуру міста – столиці Олімпійських ігор, а по-друге, знайти найсучасніший варіант архітектури споруджень та задіяти інноваційні технології в організації проведення Ігор. Це робиться для того, щоб підвищити рі- вень змагань, рівень їх відвідуваності та інтересу глядачів. Бувають різні форми рішень при використанні олімпійсь- ких споруджень після проведення Олімпійських ігор: викори- стання спортивних об’єктів за їхнім прямим призначенням – проведення великих міжнародних змагань та тренувань спортсменів; переорієнтування спортивного стадіону для за- ходів культурного дозвілля, торгівлі, виставок та масового спорту; повне демонтування або часткове переобладнання спортивної споруди. Однак організаційні комітети Олімпійсь- ких ігор не у всіх країнах, де проводилися Ігри, змогли проду- мати та зберегти дорогоцінний наслідок Олімпійських ігор, їх- ню матеріальну спадщину після проведення Ігор. Ключові слова: спортивні споруди, Олімпійські ігри, спадщина, післяігровий період. Засновник і організатор олімпізму П’єр де Кубертен зі- грав видатну роль у втіленні своїх задумів про відродження давньогрецьких Олімпійських змагань. У своїй теоретично- практичній діяльності він зробив найвидатніший внесок в Олімпійську хартію – принцип децентралізації проведення Ігор: Олімпійські ігри мають бути міжнародними та пере- сувними [3]. Різні міста світу конкурують між собою за проведення наступних Олімпійських ігор. Безумовно, це є престижним як для міста, так і для країни, в якій будуть проходити чер- гові Ігри. Однак це також і дуже дорого. Адже потрібні ко- лосальні кошти для того, щоб втілити в реальність задуми 75 провідних архітекторів та побудувати олімпійські спортив- ні споруди. Сучасний олімпійський спорт потребує високотехноло- гічних споруджень та обладнання. Країни, в містах яких проводяться Олімпійські ігри, прагнуть покращити інфра- структуру міста – столиці Олімпійських ігор, а також знай- ти найсучасніший варіант архітектури споруд та задіяти найінноваційніші технології в організації проведення Ігор [8]. Це робиться для того, щоб підвищити рівень змагань, рівень їх відвідуваності та інтерес у глядачів. Організатори Олімпійських ігор прекрасно розуміють, що Ігри є не тільки найпопулярнішими й величними міжнарод- ними змаганнями, а й важливим культурним явищем, яке залучить та прикує увагу всієї світової спільноти. Тому олім- пійські спорудження мають не тільки відповідати високим вимогам проведення змагань, а й демонструвати досягнення країни-організатора в галузі архітектури, науки й техніки. Однак організаційні комітети Олімпійських ігор не у всіх країнах, де проводилися Ігри, змогли продумати та зберегти дорогоцінний наслідок Олімпійських ігор, їх мате- ріальну спадщину після проведення змагань. Це одна з на- болілих проблем олімпійського спорту. Питання будування олімпійських об’єктів та їх викори- стання після закінчення Олімпійських ігор є досить серйо- зним і актуальним. Метою дослідження є здійснення наукового аналізу використання спортивних споруд після закінчення Олім- пійських ігор. Завдання дослідження:  висвітлити теоретичні аспекти використання спортив- них об’єктів після закінчення Олімпійських ігор;  визначити основні тенденції, пов’язані з використанням спортивних споруджень після Ігор. Результати дослідження. Cтосовно проблем викорис- тання олімпійських об’єктів після проведення Ігор є не так багато робіт. Зокрема, В.М. Платонов у фундаментальній праці «Олімпійський спорт» дає всебічну оцінку викорис- тання спортивних споруджень до, під часта після прове- дення змагань на олімпійських аренах [7]. 76 Розвиток олімпізму у сьогоденні як найавторитетнішої форми співробітництва міжнародного спортивного руху став стимулом у будівництві нових, досконаліших спорти- вних комплексів. Тільки для ігор Олімпіад (літо) за 100 ро- ків (з І по ХХV Олімпіаду) було збудовано та реконструйо- вано 23 олімпійських стадіони у 21 місті, які розташовані на чотирьох континентах: Європі, Америці, Австралії й Азії. Далі автор зазначає, що практика проведення Олімпійсь- ких ігор наприкінці XX століття включає в себе три прин- ципових компонента: спорт, мистецтво й екологію. Для проведення Олімпійських ігор на високому рівні треба вирішити цілу низку містобудівних проблем з ураху- ванням потреб багатомільйонної «Олімпійської родини»: спортсменів, суддів, учасників фізкультурних парадів, тури- стів, «уболівальників», а також багатомільярдної групи телег- лядачів, радіослухачів тощо. Своєчасне рішення цих про- блем з урахуванням подальшого впливу на структуру й фун- кції міського середовища становлять у сукупності феномен олімпійського міжнародного спортивного руху XXI століття. Великою проблемою постає питання використання найбільших об’єктів, які потребують постійного і потужного фінансування для утримання споруджень у робочому стані. Виникають різні рішення залежно від завдань, які ставить перед собою організаційний комітет певних Олімпійських ігор. Тут можуть бути різні форми рішень: 1) використання спортивних об’єктів за їх прямим призна- ченням – проведення великих міжнародних змагань, тренування спортсменів із виду спорту, для якого буду- валася споруда; 2) переорієнтування спортивного стадіону чи майданчика для заходів культурного дозвілля та масового спорту; 3) повне демонтування або часткове переобладнання. Такі рішення успішно втілюють у життя найбільш роз- винені країни з потужною економікою – США, Велика Бри- танія, Японія. Наприклад, ще до проведення Олімпійських ігор у Лондоні-2012 організаційний комітет Ігор заклав у проект зменшення місць для глядачів на головному стадіо- ні Олімпіади, в Aquatic center та ще деяких спортивних об’єктах після проведення змагань. А такі спорудження, як баскетбольна арена, спочатку побудовано модулями й після змагань ці об’єкти було розібрано та розвезено й змонтова- 77 но в кількох навчальних закладах Лондона. Вперше в су- часному олімпійському спорті довгострокове використання об’єктів олімпійської спадщини і центрального парку ви- значено і регламентовано до початку самих Олімпійських ігор. І таким чином, як проголосив у 2012 р. тодішній пре- зидент МОК Жак Рогге, «Лондон підвищив планку досяг- нень у формуванні довгострокової спадщини Олімпіади [9]. Ми вже бачимо відчутні результати на прикладі рекон- струкції східного Лондона. Лондон фактично розробив го- тову схему роботи з олімпійською спадщиною для майбут- ніх олімпійських столиць». Однак не всі столиці Олімпійсь- ких ігор готові застосовувати цей безцінний досвід вико- ристання спортивних споруд після Олімпійських ігор. Осо- бливо ця проблема гостро стоїть перед невеликими й сере- дніми країнами з точки зору фінансування і подальшої експлуатації спортивних об’єктів. Так, в Афінах перед Олімпійськими іграми 2004 р. було збудовано 35 великих спортивних споруджень. На прове- дення Ігор було витрачено, за різними підрахунками, по- над 12 мільярдів доларів. Однак нині близько 80% спорти- вних об’єктів не використовується або використовується не за призначенням. Така ж ситуація склалася й після прове- дення Ігор у Ріо-де-Жанейро. Лише на 15 з 27 олімпійських об’єктів проводилися спортивні змагання після Олімпійсь- ких ігор. Решта будівель занедбана, а їх стрімке старіння служить постійним нагадуванням про колишні плани. На- віть знаменитий стадіон Маракана був розграбований ван- далами. Нині він повністю відключений від електроенергії через несплачений борг. Загалом через шість місяців після закінчення Ігор у Ріо-де-Жанейро олімпійські об’єкти поча- ли занепадати. Але трагізм ситуації полягає в тому, що жо- дних поліпшень не передбачається. Нещодавно на велод- ромі сталася пожежа, про що свідчить обвуглений дах. Бу- ла знищена частина велотреку, виготовленого з унікальної сибірської сосни. Особливо гостро ця проблема стоїть перед використанням спортивних споруд на зимових Олімпійсь- ких іграх. Як правило, зимові Ігри проводяться в малих мі- стечках – зимових курортах. У них завжди невелика кіль- кість жителів. А для утримання спортивних споруд після Ігор місту треба мати потужну економічну базу, якої в цих містах недостатньо. 78 Щодо утримання зимових спортивних об’єктів у міс- тах – столицях зимових Олімпійських ігор є позитивні при- клади, коли у подальшому вони використовуються як спортивні бази для тренувань і спортивних зборів націона- льних команд. Це в основному зимові Олімпійські ігри, які проводилися на території США: Скво-Веллі, Лейк-Плесід та Солт-Лейк-Сіті. Наприклад, у Солт-Лейк-Сіті були збудовані не тільки високотехнологічні спортивні споруди, а й нові транспортні магістралі, прокладені сучасні комунікаційні системи. Все це сприяло підвищенню рівня життя в місті та зробило місто дуже привабливим для зимового туризму. Крім економічних аспектів, варто зазначити, що олім- пійські будівлі є об’єктами культурної спадщини відповід- них міст. Так, на Олімпійських іграх 1928 р. в Амстердамі, до комплексу спортивного стадіону ввійшла ще й вежа, на якій вперше в історії Олімпійських ігор запалювався олім- пійський вогонь. У 1987 р. міська влада Амстердаму оголо- сила про плани знесення стадіону. Однак стадіон було вря- товано, коли його включили до об’єктів національного над- бання. Оновлення спорудження почалося в 1996 р., і стаді- он було відремонтовано та зовні реставровано в оригіналь- ну конструкцію 1928 р. У 2007 р. площа навколо стадіону була реконструйована в рамках великого міського проекту оновлення, що охоплює всю олімпійську зону [5]. Незважа- ючи на те, що прагматичні інтереси були присутніми в по- передньому задумі (знести стадіон і використовувати цю територію як прибуткове місце), мерія Амстердаму прояви- ла турботу про стадіон як про культурну спадщину міста. Висновки. Говорячи про проблеми постігрового періо- ду використання спадщини Олімпійських ігор, варто за- значити певні аспекти. По-перше, це проблема рентабель- ності Ігор. Процес підготовки та проведення Олімпійських ігор вимагає величезних вкладень. Вони не можуть бути компенсованими лише за рахунок маркетингових доходів. Організатори продовжують отримувати доходи від вико- ристання спадщини Ігор і в постігровий період. Раціональ- но побудована стратегія використання спадщини Ігор мо- же сприяти подальшому припливу фінансових ресурсів. По-друге, будівництво великої кількості спортивних інфраструктурних об’єктів, необхідних для проведення Ігор, дає змогу розвиватися фізичній культурі і спорту, за- 79 лучати туристів, підвищувати привабливість та розвитку території регіону. Таким чином, на збереження і вид спортивного об’єкта після проведення Олімпійських ігор у ході історії вплинули такі фактори:  рівень економіки в країні;  історична пам’ять народу, його менталітет;  дбайливе ставлення муніципальної влади до історичних об’єктів;  баланс прагматизму й духовної складової частини у процесі винесення рішень: зберегти історичний об’єкт або на цьому місці побудувати нове, більш прибуткове спорудження;  рівень загальної культури в країні. Загалом дбайливе й економне використання спортив- них споруд у місті – столиці Олімпійських ігор залежить від багатьох факторів, у тому числі від рівня економіки краї- ни, рівня загальної культури і менталітету в країні. А раці- онально побудована стратегія використання спадщини Ігор може сприяти подальшій появі нових фінансових ресурсів. Список використаних джерел: 1. Булатова М.М. Культурне надбання Стародавньої Греції й Олімпійські ігри. Київ: Олімпійська л-ра, 2012. 408 с. 2. Булатова М.М. Енциклопедія олімпійського спорту в запитан- нях і відповідях. Київ: Олімпійська література, 2009. 400 с. 3. Візітей Н.Н. Олімпізм П'єра де Кубертена й історичні перспек- тиви реалізації його ідей. Наука в олімпійському спорті. 2013. №3. С. 5-15. 4. Козлова Н.А. Розвиток основ централізованої підготовки спортсменів в олімпійському спорті. Фізичне виховання студе- нтів. 2012. №1. С. 47-49. 5. Луцький Я.О. Спортивні споруди та обладнання: навчально- методичний посібник. Івано-Франківськ, 2010. 213 с. 6. Павлюк Є.О. Олімпійський і професійний спорт: навчальний посібник. Хмельницький: ХНУ, 2010. 254 с. 7. Платонов В.М. Олімпійський спорт. Київ: Олімп. л-ра, 2009. Т. 1. 736 с. 8. Платонов В.М. Енциклопедія Олімпійського спорту. Київ: Олімпійська література, 2005. 464с. 9. Шинкарук О.В. Особливості олімпійської підготовки спортсме- нів у зарубіжних країнах. Фізичне виховання, спорт і культу- 80 ра здоров’я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2012. №1 (17) C. 126-130. Modern Olympic sports require high-tech facilities and equipment that are very expensive. The countries that host the Olympic Games seek how to improve the infrastructure of the city – the capital of the Olympic Games, first of all. And sec- ondly, to find the most up-to-date version of the construction architecture and to use the most innovative technologies of the Games management. This is to improve the competition level, the level of attendance and the interest of viewers. There are different solutions of how to use Olympic facilities after the Olympics: the use of sports facilities for their intended purpose – conducting major international competitions and training of athletes; readjustment of a sports stadium for cul- tural leisure, trade, exhibitions and mass sports; complete dismantling or partial rebuilding of the sports facility. Howev- er, the Management Committees of the Olympic Games, not all countries where the Games were held, were able to consider and preserve the precious consequence of the Olympic Games, their material heritage after the Games. Key words: sports facilities, Olympic Games, heritage, post-Games period. Отримано: 14.11.2023 УДК 796.8:614.8 В. Й. Мазур, М. Б. Гуска, В. М. Гоншовський, Д. Ю. Білянський ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ В СПОРТИВНИХ ВИДАХ БОРОТЬБИ У статті розглянуто основні аспекти та особливості про- філактики травматизму в спортивних видах боротьби юних борців дитячо-юнацьких спортивних шкіл, проаналізовано причини травматизму у спортсменів-борців. Виявлено тра- вми, які найчастіше зустрічаються під час тренувальних занять і змагань зі спортивної боротьби. Визначено най- більш ефективні засоби і методи профілактики травм у спортивних видах боротьби. Ключові слова: юні борці, спортивна боротьба, трену- вальні заняття, змагальна діяльність, причини, види, про- філактика травм. 81 У сучасному спорті досягнення високого спортивного ре- зультату залежить не лише від бажання спортсмена, матеріа- льної забезпеченості, але і від уникнення ризику травматиз- му. Вільна і греко-римська боротьба є видами спортивної бо- ротьби, яким саме і характерний травматизм [1; 3; 4]. Важливе значення у попередженні травм під час за- нять боротьбою має стан борцівського килиму. Незадовіль- ний стан борцівського килиму (надмірна його твердість, м᾿якість, жорсткість, пружність, нерівність, розходження матів, погано натягнута або рвана покришка). Заняття на такому килимі можуть бути причиною різних травм: саден, забоїв, розтягнень, розривів зв᾿язок гомілкового, колінного суглобів, переломів кісток гомілки і рук. Перевантаження килиму і його малий розмір, неправильне розміщення спортсменів і комплектування груп все це є приводом для отримання травм юними борцями [1; 2]. Сучасні змагання борців характеризуються високою щільністю активних дій упродовж усього поєдинку. Із цією особливістю змагань пов’язане зростання обсягу тренува- льних навантажень спортсменів. Ускладнення формули по- єдинків, викликане зміною правил вільної і греко-римської боротьби, вимагає ретельної розробки заходів профілакти- ки травматизму [2]. Тому особливо актуальним в цей час є вивчення трав- матизму в спортивних єдиноборствах. Можемо припусти- ти, що дослідження причин, механізмів і проявів травма- тизму дозволить сформулювати сукупність заходів запобі- гання травматизму та рекомендувати тренерам ввести їх до тренувальної і змагальної діяльності [2; 3]. У теорії та практиці спортивної боротьби не всі питан- ня вивчені рівнозначно. Виходячи з вимог сучасної тенде- нцій розвитку спортивної боротьби, у тренувальному про- цесі мають вноситись корективи у фізичну, технічну, так- тичну, психологічну та інтелектуальну підготовку майбут- ніх майстрів килиму як профілактика та протидія майбут- нім травмам [2; 4]. На жаль, боротьба, як і будь-який інший вид спорту, несе не тільки здоров᾿я та розвиток, а й створює небезпечні для здоров᾿я ситуації. Насамперед – це травмонебезпечні ситуа- ції. І саме дослідження та запобігання цим ситуаціям присвя- чена наша курсова робота, що є досить актуальним питан- ням як сучасного світового та і українського спорту [4]. 82 Мета дослідження – дослідження профілактичних за- собів у спортивних видах боротьби. Завдання дослідження: 1. Розглянути сутність та особливості спортивних видів бо- ротьби. 2. Визначити види та локалізацію травматичних ситуацій. 3. Дослідити характер розвитку гнучкості та рухливості суглобів як профілактики факторів які призводять до небезпечних ситуацій у спортивних видах боротьби. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз та узагальнення спеціальної та науково-методичної літера- тури здійснювався упродовж всього дослідження, визнача- лись загальні теоретичні позиції сутності та особливості спортивних видів боротьби, визначили види та локалізацію травматичних ситуацій, досліджували характер розвитку гнучкості та рухливості суглобів як профілактики факторів які призводять до небезпечних ситуацій у спортивних ви- дах боротьби [1; 3]. Метод контрольних випробувань ми застосовували для виявлення рівня розвитку гнучкості:  вимірювалася відстань у пальців рук щодо ізолінії, яка проходить через майданчик, встановлений вище підлоги;  оцінка по куту в кульшовому суглобі у положенні «по- довжній шпагат» за допомогою загальноприйнятих ме- тодів гоніометрії. Педагогічний експеримент проводився в реальних умовах навчально-тренувального процесу юних спортсме- нів 10-12 років. Відповідно до мети і завдань педагогічного експериме- нту в експериментальній групі використовувався спеціаль- но розроблений комплекс вправ виховання гнучкості у ді- тей молодшого шкільного віку. В експерименті були використані такі тести: 1. Оцінка гнучкості проводилась за загальноприйнятою методикою – вимірювалась відстань у пальців рук щодо ізолінії, яка проходить через майданчик, встановлений вище підлоги. За позитивний результат (знак «+») було прийнято відстань нижче ізолінії, за негативний – відс- тань вище ізолінії (знак «-»). Вимірювання було проведе- но у жовтні та у квітні як у контрольній, так і в експе- риментальній групі. 83 2. Оцінка гнучкості також була зроблена по куту в кульшо- вому суглобі в положенні «подовжній шпагат» за допомо- гою загальноприйнятих методів гоніометрії. Для вимі- рювання кутів використовувався циркуль, що наклада- вся у положенні поздовжнього шпагату на ділянку тіла, яка вимірювалась. Аналіз травматизму у юних борців вільного та греко- римського стилю показав, що найбільше травм припадає на розтягнення м᾿язів, зв᾿язок і забиті місця (рис. 1). Рис. 1. Характеристика спортивного травматизму у молодих борців Як свідчать поведінкові дослідження, особливу небез- пеку для юних борців представляють мікротравми, оскіль- ки вони негативно впливають на організм спортсмена. Ха- рактерними особливостями прояву мікротравм є:  в осередках мікротравм патологічний процес розвива- ється поступово, починаючи з порушення обміну речо- вин і млявих запальних явищ в окремих клітинах і клі- тинних групах тканин;  при повторному впливі чинників, які наносять шкоду відбуваються як функціональні, так і виражені структу- рні зміни тканин, які охоплюють ще більші ділянки;  у початкові періоди розвитку мікротравми протікають безсимптомно, часто без больових чи будь-яких інших неприємних відчуттів і лише пізніше, з розвитком вели- ких вогнищ ураження, з᾿являються виражені симптоми;  головна небезпека мікротравм полягає в тому, що вони є умовою для виникнення гострих важких форм травм, 84 особливо, хронічних, які важко піддаються лікуванню. Дослідження показали, що чим більше молодий борець піддасться впливу мікротравм у юнацькому віці, тим коротше за часом буде його спортивна кар᾿єра [1; 3]. За локалізацією травм у спортсменів, загалом, найчас- тіше спостерігаються травми нижніх кінцівок (в середньо- му близько 50%), особливо суглобів (головним чином колін- ного та гомілковостопного). Аналіз дослідження показує, що провідне місце з лока- лізації ушкоджень у вільній та греко-римській боротьбі займають ушкодження кінцівок: верхніх (39,4%) та нижніх (29,9%). Відсоток травм голови у вільній та греко-римській боротьбі становить 12,6%, що є досить високим показни- ком серед видів спорту в цілому. Натомість за рівнем тра- вматизму тулуба різні види боротьби займають провідне місце. Відсоток травм, які припадають на тулуб, у вільній та греко-римській боротьбі становить 19% [4]. Таким чином, після розгляду та аналізу статистичних да- них щодо виникнення травматизму, основних видів травм та локалізації цих травм стосовно різних частин тіла, можна зробити висновок про те, що вільна та греко-римська бороть- ба є досить травмонебезпечними видами спорту. Для запобігання загрози отримання травм на тренуван- нях або в ході змагань необхідно неухильно дотримуватись заходів щодо зниження ризику виникнення травм, викорис- тання спортсменами спеціального спортивного спорядження, дотримання правил ведення боротьби, присутність тренера. Велике значення для профілактики травматизму у борців мають спеціальні вправи для розвитку рухливості в суглобах та гнучкості хребта, а також виявлення факторів, що визна- чають високий рівень травматизму у юних борців. Аналіз отриманих даних показав, що між контрольною та експериментальною групами досліджуваних борців ві- льного та греко-римського стилю є суттєві відмінності, що прямо впливають на ступінь травмування. Антропометричні дані випробуваних в обох групах (контрольній та експериментальній) відповідають нормаль- ним середнім віковим показникам. Так, середня величина зростання в контрольній групі склала 123,2 см, в експери- ментальній – 121,2 см. Середня величина ваги тіла відпо- відно 20,8 та 21,7 в обох групах. Дані показники зростання та ваги відповідають віковій нормі. 85 Таким чином, між контрольною та експериментальною групами спостерігаються суттєві відмінності. Позитивна динаміка в гнучкості у випробуваних контрольної групи, очевидно, пояснюється покращенням рухливості завдяки заняттям боротьбою за звичайною програмою. Таблиця 1 Рангова структура педагогічних умов, необхідних попередженню травматизму у молодих борців вільного та греко-римського стилю Зна- чи- Ранго- мість Педагогічні умови, необхідні вий (Ран- для профілактики травматизму показ- гове ник (%) місце) 1 Наявність науково-обґрунтованої методики 12,3 спеціального фізичного тренування для попе- редження травматизму. 2 Об᾿єднання в одній групі осіб з однаковим рів- 11,7 нем фізичної підготовленості. 3 Суворе дотримання загальних принципів тре- 10,8 нувального режиму (частота та тривалість, до- зування та різновид навантаження на різні частини опорно-рухового апарату). 4 Правильний підбір спеціальних вправ для 10,2 профілактики травматизму, які найбільше від- повідають фізичним та нервово-психічним можливостям борця. 5 Об᾿єднання в одній групі спортсменів однієї 9,2 вікової та вагової категорії. 6 Наявність добре оснащеної матеріально- 8,8 технічної бази для тренувань та змагань. 7 Високий рівень методичної підготовленості 8,5 тренерів з питань профілактики травматизму. 8 Повсякденний медичний контроль за тренува- 7,8 льним процесом юних борців. 9 Поступовий перехід від простих і легких при- 7,5 йомів боротьби до більш складніших, що пот- ребують тривалої підготовки. 10 Ретельна розминка перед сутичками на змаган- 7,1 нях та під час навчально-тренувальних занять. 11 Висока дисципліна під час навчально- 6,1 тренувальних занять. 86 Оскільки в експериментальній групі увага була акценто- вана на розвиток як пасивної, так і активної гнучкості, знач- ні зміни пояснюються саме ефектом акцентованого розвитку гнучкості. Методику проведення занять на акцентований ро- звиток гнучкості описано у розділі огляд літературних дже- рел. Скільки віковий та статевий склад в обох досліджених групах є ідентичним, відмінності в динаміці розвитку гнучко- сті пояснюються особливою методикою проведення трену- вань, яка позитивно впливає на розвиток гнучкість. Після аналізу отриманих даних можна зробити висновок, що із загальної кількості пошкоджень перше місце займає розтягнення зв᾿язок, яке у експериментальній групі зменшу- валося на 25% порівняно з контрольною групою. Зменшення інших пошкоджень та потертостей і саден відповідно на 50% і 40%. Травми, які призводять до струсу мозку не виявлялися. Але достовірні дані по зменшенню відповідних пошкоджень, таких як вивихи та пошкодження м’язів і сухожиль на 66,6 % та 25% відповідно, у порівнянні з даними контрольної групи. Однак аналіз даних стосовно забиття мав тенденцію на пок- ращення результату в експериментальній групі на 33% у по- рівнянні з контрольною. Дане дослідження дозволило визначити спрямованість використання вправ з гнучкості у тренувальній роботі з метою профілактики травматизму в юних борців. Попере- дні дослідження показали, що чим більше молодий борець зазнає впливу мікротравм у юнацькому віці, тим коротше за часом буде його спортивна кар᾿єра. Виявлена закономі- рність була покладена в основу розробки експерименталь- ної методики з профілактики травматизму в системі тре- нування юних борців. Запропонована методика розвитку гнучкості юних борців з метою профілактики травматизму складається з трьох етапів. У процесі подальшого дослідження експери- ментально перевірялась ефективність розвитку гнучкості для юних борців з метою профілактики травматизму. Об᾿єктивним показником ефективності стало виражене зниження травматизму, в експериментальній групі порів- няно з контрольною, після закінчення експерименту. Висновки. Аналіз науково-методичної літератури по- казує, що справжнього розвитку боротьба досягла у старо- давній Греції. У греко-римській боротьбі переважають ве- 87 ликі м᾿язові напруження, пов᾿язані із подоланням маси та сили ваги суперника. Боротьба ведеться у двох основних положеннях: у стійці та у партері. Встановлено, що основні види та локалізації ушко- джень у вільній та греко-римській боротьбі займає ушко- дження кінцівок: верхніх (39,4%) та нижніх (29,9%). Відсо- ток травм голови у вільній та греко-римській боротьбі ста- новить 12,6%, що є досить високим показником серед ви- дів спорту в цілому. Відсоток травм, які припадають на тулуб, у вільній та греко-римській боротьбі становить 19%. Після аналізу отриманих даних виявлено, що із загаль- ної кількості пошкоджень перше місце займає розтягнення зв᾿язок, яке у експериментальній групі зменшувалося на 25% порівняно з контрольною групою. Зменшення інших пошкоджень та потертостей і садин відповідно на 50% і 40%. Травми, які призводять до струсу мозку не виявляли- ся. Але достовірні данні по зменшенню відповідних пош- коджень як вивихи та пошкодження м’язів і сухожиль на 66,6% та 25% відповідно в порівнянні з даними контроль- ної групи. Однак аналіз даних стосовно забиття мав тенде- нцію на покращення результату в експериментальній групі на 33% в порівнянні з контрольною. Дане дослідження дозволило визначити позитивну спрямованість використання розвитку гнучкості у на- вчально-тренувальній роботі з метою профілактики трав- матизму у юних борців. Список використаних джерел: 1. Лучко О., Альнікіна О. Травматизм у спортивних єдиноборст- вах. Вісник Прикарпатського університету. Фізична культу- ра. 2011. Вип. 14. С. 96-101. 2. Мазур В.Й., Гуска М.Б. Шляхи удосконалення рухових якостей юних борців у тренувальному процесі. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Іва- на Огієнка: збірник за підсумками звітної наукової конферен- ції викладачів, докторантів і аспірантів [Електронний ресурс]. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2022. Вип. 21. С. 343-345. 3. Тищенко В., Мезенцева Л. Типові травми під час занять спор- тивними єдиноборствами: ознаки та перша допомога. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2012. №3. С. 96-100. 4. Шандригось В.І., Латишев С.В. Травматизм та його профілактика у спортивній боротьбі. Фізична культура, спорт та здоров’я на- ції: зб. наук. пр. Вінниця, 2014. Вип. 18. Том. 2. С. 228-233. 88 The article examines the main aspects and features of inju- ry prevention in wrestling sports of young wrestlers of chil- dren's and youth sports schools, and analyzes the causes of injuries among wrestlers. Injuries that most often occur during training classes and wrestling competitions have been identi- fied. The most effective means and methods of injury preven- tion in wrestling sports have been determined. Key words: young wrestlers, sports wrestling, training clas- ses, competitive activity, causes, types, prevention of injuries. Отримано: 08.11.2023 УДК 37.091.31:796 В. М. Марчук, Д. В. Марчук, Ю. В. Юрчишин ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В ШКОЛІ Форми фізичного виховання школярів включають уроки фізкультури; фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня школярів; позакласну і позашкільну спортивно-масову роботу; самостійні заняття фізичними вправами в сім'ї, на пришкіль- ній ділянці і дворових майданчиках, стадіонах, парках. Ключові слова: школярі, рухова активність, фізичне виховання, уроки фізкультури, виховання учнів. Постановка проблеми. На даний момент все дедалі гостріше постають проблеми рухової активності школярів. Погіршення екології, неповноцінне харчування, негармо- нійне чергування праці та відпочинку спричиняють систе- мне погіршення здоров’я дітей, що навчаються у загально- освітніх школах, а також гімназіях і ліцеях. А найголовні- шим є те, що на уроках фізичної культури вчителі не в змо- зі цілком нівелювати негативний вплив цих факторів, на- томість, часто проведення часу на цих заняттях є додатком до всіх вищезазначених причин. Тому, потрібно впрова- джувати нові ефективні методики та системи виховання у навчальний процес задля забезпечення покращень показ- ників здоров’я школярів. Присутність вмотивованого залу- чення до рухової активності дітей всіх вікових категорій є недостатньою, щоб до завершення шкіл вони усвідомлено займались оздоровленням власного організму та вели здо- ровий спосіб життя. 89 Мета дослідження. Дослідження впливу мотивації на залучення до рухової активності школярів. Методи дослідження. Аналіз та узагальнення науково- методичної літератури, соціологічні методи, педагогічне спо- стереження, педагогічний експеримент, психологічні методи. Об'єкт дослідження. Рівень рухової активності шко- лярів. Обговорення результатів дослідження. Фізичне ви- ховання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах вклю- чає здачу норм, характеризується різноманітністю органі- заційних форм, активним залученням у позакласні та по- зашкільні спортивно-масові заходи, широким використан- ням фізичних вправ у повсякденному житті школярів. Зміст фізичного виховання учнів шкіл регламентуються навчальною програмою з фізкультури; програмою з позак- ласної та позашкільної спортивної роботи зі школярами; програмою занять з учнями, віднесеними за станом здоро- в'я до спеціальної медичної групи; Положеннями про коле- ктив фізичної культури в школі і позашкільних установах. Урок фізкультури – основна форма фізичного вихован- ня, що охоплює всіх школярів. При проведенні уроків фіз- культури повинні дотримуватися такі гігієнічні вимоги: ві- дповідність змісту уроку і величини навантаження станом здоров'я, фізичної підготовленості, віком і статтю учнів; методично правильна побудова уроку з виділенням окре- мих структурних частин і створенням оптимальних мотор- ної щільності заняття і фізіологічного навантаження; вико- нання фізичних вправ, сприяють зміцненню здоров'я і фо- рмуванню правильної постави; дотримання послідовності занять, правильне їх поєднання з іншими уроками в розк- ладі навчального дня і тижня, проведення занять у спеціа- льному приміщенні (спортивний або гімнастичний зал), на спеціально обладнаному пришкільній ділянці, стадіоні, ли- жній трасі або в басейні ; виконання учнями вправ у спор- тивному одязі при температурних умовах, які забезпечу- ють загартовування організму. Фізкультурно-оздоровчі заходи включають проведення гімнастики до навчальних занять, фізкультхвилинок на уро- ках, рухливих ігор та фізкультурних вправ на перервах, а та- кож щоденні заняття фізкультурою і спортом (спортивна го- дина) з учнями груп продовженого дня. Гімнастика до навча- 90 льних занять активізує обмінні процеси перед початком за- нять і сприяє підвищенню працездатності на уроках. Прове- дення гімнастики на відкритому повітрі загартовує організм і підвищує його опірність до простудних захворювань. Трива- лість гімнастики не повинна перевищувати 6-7 хв. для всіх школярів, за винятком початкових класів (5-6 хв.). Фізкультхвилинки на уроках благотворно впливають на відновлення розумової працездатності, перешкоджають наростання стомлення, підвищують емоційний тонус шко- лярів, знижують статичні навантаження і попереджають порушення постави. Вони проводяться в класі протягом 1- 2 хв. Час початку фізкультхвилинки визначається педаго- гом, провідним урок; найбільш доцільно проводити її, коли в учнів з'являються перші ознаки втоми. Рухливі ігри на перервах є ефективним засобом профілактики перевтоми учнів, збереження у них високого рівня працездатності протягом всього навчального дня. Вони організуються чер- говими вчителями, спеціально підготовленими фізоргів і проводяться переважно на відкритому повітрі. Рухливі ігри малої і середньої інтенсивності необхідно закінчувати за 5- 6 хв до початку наступного уроку. Успіх рухливих ігор і проведення фізкультурних вправ на перервах в чому залежить від підготовки місць занять і наявності спортивного інвентарю (м'ячі, скакалки, обручі, естафетні палички та ін.). Школярі займаються рухливими іграми на перервах у повсякденному одязі, при необхідності надягають куртки або пальто, головні убори і відповідну сезону та погоді взуття. Спортивний годину в групах продовженого дня проводить вихователь, користуючись консультацією вчите- ля фізкультури та медичного персоналу школи. Основу за- нять становлять рухливі ігри та спортивні розваги. Повинні враховуватися наступні гігієнічні рекомендації: поступове підвищення фізичного навантаження і зниження її до кін- ця заняття. Необхідно враховувати вік учнів, стан їхнього здоров'я і фізичну підготовленість. Позакласна спортивно- масова робота в школі включає організацію занять в спор- тивних секціях, а також проведення днів здоров'я та спор- ту. Дана робота здійснюється вчителем фізкультури на ос- нові самодіяльності учнів і відповідно до Положення про колектив фізкультури загальноосвітньої школи. Основним 91 критерієм оцінки роботи спортивних секцій є їх масовість. У зв'язку з цим створюються різні секції і встановлюються зручні для школярів графіки роботи; тривалість роботи се- кції не більше 2 годин. У всіх школах передбачаються щомісячні дні здоров'я і спорту, мета яких – сприяти зміцненню здоров'я учнів, за- безпечувати активний відпочинок школярів і підвищувати у них інтерес до регулярних занять фізкультурою і спортом. Дні здоров'я і спорту передбачають піші прогулянки, рух- ливі і спортивні ігри, туристичні походи, масові змагання, старти на кращого бігуна, стрибуна та інші види змагань, катання на лижах, санках, ковзанах і т. п. Участь школярів 1-3-х класів в днях здоров'я і спорту не повинна переви- щувати 3 год, школярів 4-7-х класів – 4 год, 8-10-х (11-х) – 5 ч. Позашкільна спортивно-масова робота проводиться спортивними організаціями в тісному контакті з батьками та вчителями школи. Щорічно в школі (як правило, на по- чатку навчального року) проводиться медичний огляд всіх школярів. Графік проведення оглядів становить медичний працівник школи разом із завідувачем навчальною части- ною і потім він затверджується головним лікарем дитячої поліклініки та директором школи. Медичний огляд передбачає визначення зрушень у стані здоров'я і фізичному розвитку школярів, облік ефек- тивності занять фізкультурою, а також вирішення питання про встановлення медичної групи (основна, підготовча, спеціальна). Першокласників до вступу до школи огляда- ють або в дошкільному закладі, або в дитячій поліклініці. У процесі огляду звертають увагу на їх фізичний розвиток, стан здоров'я і функціональний стан організму; вирішуєть- ся питання про допуск їх до занять фізкультурою і визна- чається медична група. Всі дані фіксуються в індивідуаль- ній карті школяра, яка передається потім до школи. Про- тягом навчального року при необхідності проводяться до- даткові лікарські огляди (після перенесених захворювань, травм, перед участю у змаганнях). Результати медичного огляду повинні бути обговорені на засіданні педагогічної ради і в обов'язковому порядку доведені до відома викла- дача фізкультури і батьків учнів. Викладач фізкультури має знати, хто з учнів віднесений до підготовчої та спеціа- льної груп і з якої причини призначена та чи інша група. 92 Після закінчення огляду складають зведений список учнів, віднесених до підготовчої та спеціальної груп, і з відповід- ними рекомендаціями передають його викладачеві фізку- льтури. Склад підготовчої та спеціальної груп може бути змінений, тому що протягом навчального року деякі учні можуть бути переведені з однієї групи в іншу (після додат- кового або чергового медичного огляду). Дані огляду не завжди достатні для судження про можливості організму школяра перенести фізичні навантаження, отримані на уроках фізкультури і тренувальних заняттях з тих чи інших видів спорту. Тому необхідно медичне спостереження за школярами безпосередньо під час занять та тренувань. При відвідуванні занять звертають увагу на санітарний стан та утримання місць проведення занять, роздягалень, спортивний одяг учнів і викладача, на наявність і якість спортивного інвентарю та обладнання, а також на залучен- ня учнів підготовчої групи до виконання фізичних вправ. Попередньо ознайомившись з програмою, поурочного плану і схемою побудови уроку, медичний працівник дає оцінку правильності побудови уроку, відповідності фізичних вправ статевим і віковим особливостям, станом здоров'я учнів і їх підготовленості. Протягом уроку необхідно стежити за тим, які вправи включає викладач для корекції постави, чи дає рекомендації, як правильно дихати, чи правильно дозує на- вантаження для учнів підготовчої групи. Учні, тимчасово звільнені від занять фізкультурою, повинні перебувати на уроках. Школярі, віднесені до спеціальної медичної групи фізичного виховання, повинні займатися лікувальною гім- настикою. Остання поділяється на власне лікувальну і кори- гувальну. Фізична реабілітація призначається дітям з тими чи іншими порушеннями опорно-рухового апарату. Для за- нять лікувальною (коригуючої) гімнастикою комплектують групи (не більше 15 осіб) з урахуванням віку дітей. Заняття проводить викладач фізкультури, що пройшов спеціальну підготовку, при безпосередньому лікарському керівництві і контролі. За свідченнями дітей направляють в кабінети лі- кувальної фізкультури територіальних поліклінік. Навчальні заняття зі школярами, віднесеними до спеціальної медичної групи, виносяться за сітку годин основного навчального ча- су, але обов'язково плануються при складанні розкладу – 2 заняття на тиждень тривалістю по 45 хв. кожна або 3 за- няття по 30 хв. кожна. 93 Висновок. Традиційний «сидячий» ритм життя сьогодні- шнього школяра характеризується зниженою фізичною акти- вністю, тому формування установки на заняття фізичною ку- льтурою є важливим аспектом виховання учнів. Найбільш ефективним часом для формування фізичної активності є шкільний період. Дуже важливе значення має емоційна при- вабливість фізичних навантажень, тому в спортивній фізіоло- гії зазвичай рекомендується використовувати ігрову діяльні- сть. Саме в грі командне і предметне взаємодія сприяє опти- мальному розвитку фізичних і психологічних якостей людини. У фіналі намітимо перспективу: необхідне проведення комплексних досліджень з вивчення проблеми формування у дітей здорового способу життя. Існує гарний кореляцій- ний зв'язок між позитивним ставленням до фізичної куль- тури і спрямованістю особистості школярів. Список використаних джерел: 1. Тимашова Н. Показники фізичного розвитку школярів. Зеле- ний світ. 2004. №5-6. С. 11. 2. Сапожникова Є.Б. Лижна підготовка в початкових класах. Початкова школа. 2005. №9. С. 43-51. 3. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. 2 частина, 2 розділ. Тернопіль, 2002. 204 с. 4. Крупицький Л.І. Будь здоровий. Початкова школа. 2005. №9. С. 41-43. 5. Дронов А.А. Загальнооздоровчий урок фізичної культури для 1- 2 класів. Початкова школа. 2005. №8. С. 63-65. 6. Дронов А.А. Загальнооздоровчий урок фізичної культури для 3- 4 класів. Початкова школа. 2005. №10. С. 71-74. 7. Дубогай О.Д. Фізкультура як складова здоров’я та успішного навчання Київ: Вид. дім «Шкільний світ»; Вид. Л. Галіцина, 2006. 128 с. 8. Організація оздоровчої роботи в ДНЗ / уклад. Л.А. Швайка. Харків: Вид-во «Основа», 2008. 253 с. Forms of physical education of schoolchildren include physical education lessons; physical culture and health activi- ties in the daily schedule of schoolchildren; extracurricular and extracurricular sports and mass work; independent exer- cise classes in the family, on the school grounds and court- yards, stadiums, parks. Key words: schoolchildren, motor activity, physical educa- tion, physical education lessons, student education. Отримано: 14.11.2023 94 УДК 796.4.011 Д. В. Марчук, В. М. Марчук, С. М. Бабюк, Ю. В. Юрчишин СПОРТИВНА НАУКА ЯК ІННОВАЦІЙНА УМОВА РОЗВИТКУ ГІМНАСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН Метою дослідження був аналіз об’єктивної елементарної гімнастичної біомеханіки за класами складності для спри- яння технічному прогресу та експертним оцінкам. Мета дослідження – узагальнити об'єктивні біомеханіч- ні фактори складності елементів у гімнастичних видах спо- рту як умови їх якісного освоєння та експертної оцінки. Методика та організація дослідження. Для досягнення мети застосовувався комплекс наукових методів дослідження: аналіз спеціальної літератури та програмних документів, пе- дагогічні спостереження, опитування, експертна оцінка, тес- тування, безконтактне дослідження відеоряду рухів, педагогі- чний експеримент. У процесі дослідження вивчилися змагаль- ні елементи в художній гімнастиці (індивідуальних та групо- вих вправ), спортивній гімнастиці, естетичній гімнастиці, стрибках на батуті та акробатичного рок-н-ролу. Результати дослідження та висновки. У статті наведено результати досліджень, спрямованих на наукове обґрунтуван- ня підходу до створення «Таблиць цінності» елементів правил змагань (Code FIG), конкретизації послідовності освоєння цих елементів, проектування методик навчання, підвищення яко- сті експертної оцінки всіх компонентів виконавчої майстерно- сті. Все це сприяє прогнозуванню траєкторії подальшого роз- витку гімнастичних дисциплін. Ключові слова: художня гімнастика, правила змагань, компоненти виконавчої майстерності, композиція, склад- ність вправ, експертна оцінка, алгоритми освоєння та екс- пертизи технічної цінності. Вступ. Сучасний рівень гімнастичних дисциплін дуже високий та має тенденцію до ще більшого підвищення. Зро- стання рекордних досягнень – процес безперервний і потре- бує постійного вдосконалення всіх сторін підготовки. Тому спорт вищих результатів дедалі зближується з наукою. Об'єктивна оцінка потенціалу можливостей та готовно- сті до досягнення результативності змагальної діяльності, розуміння біомеханізмів елементів, що виконуються та мо- делюються, своєчасна реєстрація та інтерпретація змін, що 95 відбуваються в процесі тренування, а також застосування кваліметрично-точної експертизи досягнень є фундамен- том для подальшого розвитку. Основним матеріалом цього фундаменту виступають наукові знання про функціонування біологічної системи – «спортсмен», які можуть бути отримані лише за допомогою синхронізації сучасних апаратних та інструментальних ме- тодик, запозичених у науки про людину. У процесі дослідження вивчались змагальні елементи в художній гімнастиці (індивідуальних та групових вправ), спортивній гімнастиці, естетичній гімнастиці, стрибках на батуті та акробатичного рок-н-ролу. Результати дослідження та їх обговорення. У про- цесі аналізу вимог правил змагань та змісту змагальних програм у гімнастичних дисциплінах встановлено, що ліде- рство на міжнародній арені досягається насамперед шля- хом найвищої технічної та композиційної складності, що забезпечує видовищний ефект виступів. Велика роль відводиться освоєнню оригінальних еле- ментів і з'єднань, конструювання та складання нових вправ та композицій. Однак найчастіше вартість нового елемента за правилами змагань не відповідає його дійсній цінності. Так, наприклад, у процесі аналізу змісту змагаль- них програм групових вправ художньої гімнастики було встановлено, що недоліками експертизи технічної цінності перекидання предметів є:  умовний облік складності та оригінальності перекидання предметів, що призводить до однаковості в їх застосуван- ні, зниження динамізму та видовищності композицій;  нівелювання цінності перекидання предметів за допо- могою їх об'єднання у групу складності за узагальненим критерієм. При цьому вивчення особливостей синхронізації спіль- них дій гімнасток у групі свідчило, що складність та різно- манітність виконуваних елементів, перебудов, роботи пре- дметами, а також поєднання останніх значною мірою ви- значають трудомісткість тренувального процесу. Аналіз змісту змагальних програм у гімнастичних дис- циплінах показав, що цінність композицій є сумарним по- казником технічної, композиційної та артистичної: 96  кожного технічного елемента окремо та результату їх комбінування;  поєднань з танцювальними елементами та елементами пластики;  елементів, що виконуються окремою групою одночасно або послідовно;  елементів, що виконуються у швидкому або повільному темпі;  елементів, які виконуються в контакті з партнером або партнерами;  елементів, що виконуються з предметом або поєднання- ми предметів;  елементів, що виконуються у різних побудовах та пере- будовах тощо. Об'єктивна оцінка передбачає врахування всіх коштів, включених до композиції та представлених на суд експер- тів. Лише тоді створення програми змагання буде здійсню- ватися не тільки з міркувань складності, але і з урахуван- ням законів композиції, яка забезпечується застосуванням усієї різноманітності доцільних засобів рухової виразності. Одним зі шляхів оптимізації процесу підготовки спортс- менів є вдосконалення процедури визначення складності (те- хнічної чи композиційної) на основі врахування єдиних для всіх біомеханічних закономірностей та системи взаємопов'я- заних параметричних характеристик техніки рухів. Саме це дозволяє науково регламентувати експертизу складності, пос- лідовність навчання та логіку побудови композицій. Підтвердженням є результати узагальнення даних, одержаних у процесі численних досліджень. Встановлено, що факторами складності та композиційної досконалості змагальних програм у гімнастичних дисциплінах є:  фізичні властивості предметів, снарядів, опори, навко- лишнього середовища, що визначають активність м'язів при реалізації рухових програм;  тіло гімнастів, його стійкість чи динамізм, сумісність із діями партнерів, роботою предметами;  «пріоритетність» руки або ноги сторони тіла та її відпові- дність «пріоритетності» партнерів;  напрямок (площина) рухів ланками тіла або предметом;  амплітуда рухів ланками тіла, висота кидків та довжина переміщень тощо; 97  спосіб виконання елемента, наявність асиметрії та аси- нхронності у рухах ланок тіла;  ступінь контролю за положенням тіла або предмета в просторі;  співвідношення статики та динаміки у пластичній вира- зності. Проте зіставлення кількісних показників компонентів виконавчої майстерності показало, що лише збалансова- ність застосовуваних факторів забезпечує не лише техніч- ну цінність, а й композиційну змістовність програми зма- гання. Висока насиченість елементами пред'являє підви- щені вимоги до логіки з'єднань та переходів від одного ру- ху до іншого, що забезпечують злитість, пластику, ціліс- ність та закінченість композиції. Біомеханічні дослідження та аналіз електричної актив- ності м'язів підтвердили, що об'єктивними характеристи- ками якості пластики та виразності є показники реципро- кної та інтегрованої біоелектроактивності м'язів, що харак- теризують збалансованість процесів активації та гальму- вання при реалізації рухових програм у кожній із фаз еле- мента. Виходячи з цього, в основі оцінки артистизму та- кож лежать критерії, зумовлені біомеханічними закономір- ностями управління рухами. Висновки. Таким чином, проведені дослідження свід- чать про те, що правила змагань Міжнародної федерації гім- настики повинні сприяти прогресивному розвитку гімнасти- чних видів спорту, а не штучно впливати на природний пе- ребіг розвитку. Одним зі шляхів удосконалення цього доку- мента є науковий підхід до оцінки технічної цінності програм у всій їх різноманітності. Інструментом оцінки є облік біоме- ханічних чинників складності, закладених основою форму- вання цінності. Саме це забезпечить послідовний, прогресив- ний та стійкий розвиток усіх гімнастичних дисциплін. Список використаних джерел: 1. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2008. 272 с. 2. Чайка А.В. Спортивні ігри в школі. Гімнастика. Харків: Ранок, 2009. 128 с. 3. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів (форми, зміст, орга- нізація). Тернопіль, 2006. 189 с. 98 4. Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики: [навч. посібник] Ч. 2. Харків: ОВС. 2008. 464 с. 5. Дронов А.А. Загальнооздоровчий урок фізичної культури для 3- 4 класів. Початкова школа. 2005. №10. С. 71-74. 6. Дубогай О.Д. Фізкультура як складова здоров’я та успішного навчання. Київ: Вид. дім «Шкільний світ»; Вид. Л. Галіцина, 2006. 128 с. 7. Організація оздоровчої роботи в ДНЗ / уклад. Л.А. Швайка. Харків: Вид-во «Основа», 2008. 253 с. Objective of the study was to analyze the objective elemen- tary gymnastic biomechanics by difficulty classes to facilitate technical progress and expert valuations. Methods and structure of the study. We used, for the purposes of the study, analysis of the reference literature and the valid regulatory provisions; training process observations and analysis, questionnaire surveys, expert valuations, tech- nical tests, contactless movement sequencing video-analyses, skin electromyography tests, stabilographic (equilibrium) tests, and training model testing experiment. The study was de- signed to analyze competitive elements in the modern elite (in- dividual and group) rhythmic/ artistic/ trampoline gymnastics and acrobatic rock-n-roll. Results and conclusion. Based on the study data and analyses, we offer theoretical provisions for a new elements valuation matrix to improve the valid FIG Code of Points; facili- tate the specific elements training/ excellence systems and training system design and management; and facilitate the ex- pert valuations of every execution aspect. The analysis and recommendations may be beneficial for progress in every gym- nastic discipline. Key words: rhythmic gymnastics, rules of competitions, Code of Points, skills, routines, difficulty score, expert valua- tion, progress algorithms, technical execution scores. Отримано: 20.11.2023 99 УДК 378.016:796 В. М. Мисів, Ю. В. Юрчишин, В. В. Сандуляк, С. А. Скиба ВИЗНАЧЕННЯ СОМАТОТИПУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПЕРШОГО БАКАЛАВРСЬКОГО РІВНЯ Проблема визначення та врахування фізичного розви- тку здобувачів вищої освіти пов’язана із можливостями по- дальшого удосконалення фізичної підготовленості майбут- ніх фахівців [2, 5, 8]. Особливо актуальною дана обставина є при підготовці фахівців з фізичного виховання, які ма- ють бути взірцем для підростаючого покоління, що навча- ється у різних навчальних закладах, та на власному прик- ладі пропагувати фізичну культуру [2, 6]. Соціальні події останніх десятиліть, пов’язані з демо- графічним провалом, призвели до того, що сьогодні заклади вищої освіти мають не тільки дефіцит абітурієнтів, але й стикаються зі значним погіршенням їхнього фізичного ста- ну, зумовленого проблемами охорони здоров’я підростаючо- го покоління. З цією проблемою стикаються всі без винятку навчальні заклади, навіть ті, що повинні готувати фахівців у галузі фізичного виховання та спорту, не дивлячись на до- статньо жорсткий відбір, пов’язаний із рівнем фізичної під- готовленості абітурієнтів. Однак, на сьогодні добре відомо, що рівень фізичної підготовленості не визначає рівень здо- ров’я, на відміну від протилежного, хоча також не зав- жди [4, 5]. Існують тільки окремі дані, що свідчать про зв’язок фізичного здоров’я та фізичної підготовленості, та й то тільки за окремими фізичними якостями, наприклад, ви- тривалістю [4]. При чому остання визначаючи рівень якості життя, рівень здоров’я також визначає не завжди [7]. Більш актуальним на сьогодні є пошук поліфункціона- льних підходів до оцінки стану здоров’я, однак їх впрова- дження вимагає врахування фізичного розвитку (сомато- типу), оцінка якого має передбачати дослідження ваго- зростових, пропорційних та компонентних складових бу- дови тіла [5, 6, 8]. Останні, до речі, тісно пов’язані із гено- типом людини та є фенотипічними ознаками останнього [3]. Саме тому одним із напрямків наукового пошуку на кафедрі теорії і методики фізичного виховання Кам’янець- 100 Подільського національного університету імені Івана Огієн- ка є визначення соматотипу здобувачів вищої освіти вод- ночас із пошуком інформативних критеріїв функціональ- ного стану організму [5], проводиться розробка експресних інформативних критеріїв оцінки фізичного розвитку. Дослідження фізичного розвитку здобувачів вищої освіти проводилося в ранішні години та включало визна- чення довжини та маси тіла, обсягів тіла, динамометрії, вмісту жиру та розрахунку низки індексів, які свідчать про згадані складові будови тіла. Були обстежені 25 хлопців та 18 дівчат, що навчаються на 1 курсі факультету фізичної культури денної форми навчання на спеціальностях: 014 Середня освіта. Фізична культура та 017 Фізична культура і спорт. Результати дослідження відповідно до гендерних ознак представлені у табл. 1. Таблиця 1 Порівняльна таблиця пересічних значень (M±m) показників фізичного розвитку хлопців (п – 25) та дівчат (п – 18), що навчаються на факультеті фізичної культури, % Показник фізичного розвитку хлопці дівчата Довжина тіла стоячи 177,3 ± 0,5 166,1 ± 0,8 Довжина тіла сидячи 93,7 ± 0,7 87,2 ± 0,8 Вага 76,1 ± 0,7 62,8 ± 1,3 Обвідні розміри шиї 38,5 ± 0,2 35,7 ± 0,4 Обвідні розміри грудної клітини (спокій) 95,2 ± 0,5 87,4 ± 0,7 ОГК на вдиху 106,4 ± 5,5 92,8 ± 0,7 ОГК на видиху 92,0 ± 0,4 83,7 ± 0,9 Екскурсія ГК 8,9 ± 0,2 8,7 ± 0,2 Обвідні розміри черева (ОЧ) 81,0 ± 0,5 73,0 ± 1,0 ОГК/ОЧ 1,2 ± 0,0 1,2 ± 0,0 Обвідні розміри плеча (напр.) 34,4 ± 0,4 28,3 ± 0,3 Обвідні розміри плеча (розсл.) 30,0 ± 0,2 26,2 ± 0,3 Обвідні розміри передпліччя 27,4 ± 0,2 23,6 ± 0,2 Обвідні розміри гомілки 37,2 ± 0,3 35,9 ± 0,4 Обвідні розміри стегна 54,4 ± 0,4 53,5 ± 0,6 Динамометрія правої кисті 49,0 ± 0,7 27,5 ± 0,8 Динамометрія лівої кисті 45,6 ± 0,7 25,4 ± 0,7 Станова динамометрія 146,2 ± 2,1 72,8 ± 6,6 Вміст жиру, % 16,8 ± 0,4 27,7 ± 0,7 Індекс маси тіла (ІМТ) 24,2 ± 0,2 22,8 ± 0,4 Силовий індекс (СІ) 64,9 ± 0,9 44,7 ± 1,3 101 Продовження таблиці 1 Індекс Ерісмана 6,7 ± 0,5 4,3 ± 0,7 Худа маса тіла 63,2 ± 0,5 45,1 ± 0,8 % маси м’язів 38,2 ± 0,2 38,2 ± 0,5 Індекс Манувріє 90,6 ± 1,2 92,1 ± 2,4 Індекс Піньє 8,2 ± 1,8 8,3 ± 1,6 Аналіз показників фізичного розвитку у хлопців та дів- чат, що навчаються на факультеті фізичної культури до- зволяє стверджувати, що за більшістю показників пересіч- ні значення показників знаходяться в межах популяційної норми, характерної для даної вікової групи, а саме віку від 17 до 19 років. Порівнюючи окремі показники, достатньо чітко маніфестують відмінності чоловічого та жіночого ор- ганізму, пов’язані з гендерними ознаками будови тіла. На- самперед це стосується довжини тіла, ваги, обсягів шиї, грудної клітини, черева, плеча у розслабленому на напру- женому стані, передпліччя, гомілки, динамометрії кистей та станової динамометрії, індексу маси тіла, силовому ін- дексі, індексі Ерісмана, які в хлопців вірогідно більші, ніж у дівчат. З іншого боку відсоток вмісту жиру, індекс Ма- нувріє (свідчить про більшу довжину ніг по відношенню до довжини тулуба) вищі у дівчат. Заслуговує уваги той факт, що не зважаючи на значне переважання силових показни- ків фізичного розвитку у хлопців, у дівчат відносний вміст скелетних м’язів у компонентній структурі будови тіла не відрізняється від такого у хлопців. Оцінка соматотипу за згаданою вище методикою пе- редбачала оцінку окремих індексів, яка враховувала пот- рапляння абсолютних значень індексів у відповідні центи- льні межі. Таким чином окремо можна було описати різні складові будови тіла окремого здобувача вищої освіти. Ок- рім того за всіма показниками можна було визначити гар- монійність будови тіла та тип соматичної конституції. У студентів факультету фізичної культури розподіл зу- стрічності ІМТ серед хлопців та дівчат нагадує нормальний з певними відмінностями, що характеризуються помірно збільшеним (35,8% випадків) у 1,7 разів ІМТ серед хлопців. За охватним індексом у хлопців відзначається певна тенденція до зменшення індексу (24,9%), що характеризує незначне переважання серед хлопців відносного збільшен- ня обвідних розмірів черева. Серед дівчат навпаки у 30,3% 102 (проти 20% очікуваних) відзначається тенденція до віднос- ного збільшення обвідних розмірів грудної клітини та вира- зне збільшення у 7,9% (проти 5% очікуваних) дівчат. З урахуванням даних ІМТ можна охарактеризувати бу- дову тіла здобувачів вищої освіти чоловічої статі, як схильну до підвищеної маси за рахунок обвідних розмірів черева. У дівчат нормальний розподіл за ІМТ чітко пов’язаний з віднос- ним збільшенням обвідних розмірів грудної клітини. За вмістом жиру дівчата значно переважають належні значення, причому помірне збільшення відзначається в 2,2 рази частіше від очікуваного (48,9% проти 20%), виразне збі- льшення майже у 3 рази частіше (14,4% проти 5% очікува- них). У досліджених хлопців навпаки відзначається тенденція до зменшення вмісту жиру (помірного у 28,4% випадків, ви- разного у 8,4% випадків) у порівнянні з належними даними. 3а відсотковим вмістом скелетних м’язів хлопці та дів- чата майже не відрізняються за винятком того, що у дівчат відзначається певна тенденція до зниження нормальних внесків за рахунок значного у 2 рази підвищення (у 11,1% випадків проти 5% очікуваних) внесків різко зниженого вмісту скелетних м’язів. Подальший аналіз дозволив виявити соматотипи хлоп- ців та дівчат, оцінка яких проводилась з урахуванням ген- дерних ознак та співвідношення темпу і гармонійності фі- зичного розвитку із урахуванням соматотипу (табл. 2). Серед всіх можливих варіантів соматотипу серед сту- дентів факультету фізичної культури першого бакалаврсь- кого рівня зустрічалось 4 варіанти, кожний з яких харак- теризував тип соматичної конституції та фізичний розви- ток конкретної особи. Серед хлопців (у 11,2%) та дівчат (у 10,3%) найчастіше зустрічався оптимальний варіант сома- тотипу, який можна охарактеризувати як м’язовий сомато- тип. На другому місці щодо виявлення (у 5,7%) серед хлоп- ців визначався соматотип, який характеризувався як ди- гестивний; відповідно у дівчат на другому місці по зустріч- ності (у 5,3% випадків). На третьому місці за проявом (у 4,3% випадків) серед хлопців відзначався астеноїдний тип, а у дівчат у 4,6% випадків. Астеноїдний варіант типу со- матичної конституції зустрічався рідше, ніж у 2% випадків у дівчат та 1% у хлопців відповідно. Якщо в цілому проана- лізувати частоту варіантів, що зустрічались, то типові варі- 103 анти соматотипу серед здобувачів вищої освіти чоловічої статі зустрічались у 20,8% випадків, а серед здобувачів вищої освіти жіночої статі – у 25,2% випадків. Тобто дослі- дження показало досить значну варіативність соматотипів здобувачів вищої освіти, яка серед хлопців дорівнювала 79,2% випадків, а серед дівчат – у 74,8% випадків. Таблиця 2 Алгоритм характеристики соматотипу та співвідношення темпу і гармонійності фізичного розвитку із урахуванням соматотипу, % Гармонійність Темп розвитку розвитку К-ть дис- Соматотип ви- гар- помірно у % сере- низь- гар- со- мо- гармо- дній кий мо- кий нійне нійне нійне Хлопці (п – 25) Астеноїдний 1,0 8,0 9,0 11,0 10,0 7,0 6,0 Торакальний 4,3 21,0 34,0 41,0 36,0 28,0 54,0 М’язовий 11,2 44,0 50,0 50,0 56,0 51,0 34,0 Дигестивний 5,7 35,0 16,0 9,0 8,0 20,0 12,0 Дівчата (п – 18) Астеноїдний 2,0 10,0 12,0 10,0 5,0 4,0 8,0 Торакальний 4,6 36,0 65,0 65,0 41,0 59,0 62,0 М’язовий 10,3 34,0 31,0 29,0 38,0 28,0 14,0 Дигестивний 5,3 30,0 4,0 6,0 21,0 13,0 24,0 Вказане дозволяє продовжити дослідження соматотипів з позицій функціонального забезпечення організму та рівня сформованості фізичних якостей та побудови модельних ха- рактеристик при заняттях окремими видами спорту. Список використаних джерел: 1. Бєлканія Г.С., Завальнюк О.Л., Любецький А.С. Основи медич- них знань і охорона здоров’я дітей. Лабораторний практикум: навч.-метод. посібник. Вінниця, 2003. С. 8-15. 2. Єдинак Г.А. Генетичні маркери і сучасні тенденції фізичного виховання. Слобожанський науково-спортивний вісник. 2001. №4. С. 91-94. 3. Глазирін І.Д. Основи диференційованого фізичного виховання: монографія. Черкаси: Відлуння, 2003. 352 с. 4. Романчук О.П., Гречко О.Д. До питання визначення соматотипу в умовах скринінгових обстежень. Матеріали І Всеукраїнської еле- 104 ктронної науково-практичної конференції «Теоретичні засади ін- дивідуалізації фізичної підготовки при заняттях фізичною куль- турою та спортом». 30 квіт. 2010 р. Одеса. С. 4-6. 5. Єдинак Г.А., Галаманжук Л.Л., Мисів В.М., Зубаль М.В., Клюс О.А. Соматотипи та фізичний стан дітей і молоді: моногра- фія. Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2021. 408 с. 6. Valkov J., Matev T., Hristov I. Relationship between somatotype and some risk factors for ischemic heart disease. Folia Med. 1996. №38. Р. 17-21. 7. Cattel R.B. The scientific analysis of personality. Baltimore: Pen- guin Books Inc., 1965. 112 p. 8. Paterson D.H., McLellan T.M., Stella R.S., Cunningham D.A. Longi- tudinal study of ventilation threshold and maximal VO2 uptake in athletic boys. J. of Applied Physiology. 1987. №62. P. 2051-2057. Отримано: 16.11.2023 УДК 796.433.2.015 А. О. Петров, В. А. Стасюк, В. М. Гоншовський, Р. О. Лівінець СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ШВИДКІСНО-СИЛОВОЇ ПІДГОТОВКИ МЕТАЛЬНИКІВ СПИСУ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ У статті розглядається структура та зміст швидкісно- силової підготовки метальників спису на етапі попередньої базової підготовки. Під час фізичної підготовки метальни- ків спису на сучасному етапі потрібно враховувати нові на- укові положення, розроблені і рекомендовані для впрова- дження в практику система оцінки розвитку фізичних зді- бностей, щоб сприяти їх корекції та реалізації виховних і оздоровчих завдань у процесі занять легкою атлетикою. Ключові слова: фізична підготовленість, метальники спи- су, попередня базова підготовка, швидкісно-силові якості. Метання в легкій атлетиці належать до технічно склад- них видів спорту. Крім того, вони вимагають значної шви- дкісно-силової підготовки, розвитку пластики плечового пояса та набуття спеціальних навичок у швидкісно- вибухових вправах. Важливе місце у тренувальному процесі легкоатлетів- метальників, як і в інших видах спорту, займає швидкісно- 105 силова підготовка, спрямована на виконання спортивних нормативів. Розвиток фізичних якостей і вдосконалення функціональних можливостей сприяють оволодінню доско- налою технікою і виконання розрядних нормативів [6]. Аналіз світового досвіду показує, що за останні роки ма- теріально-технічна база легкоатлетичних дисциплін значно розширилася. Закриті стадіони побудовані в більшості країн, а навчальні бази створені в регіонах з теплим кліматом та гірських регіонах світу, які мають усі умови для якісного ви- конання вимог змагань та підготовки в будь-який час. Триває постійний пошук вдосконалення спортивного взуття, покриттів для метання, доріжок, створені тренажери для вдосконалення техніки метання, розвитку фізичних яко- стей та тестування спортсменів. Однак для досягнення ре- зультатів міжнародного класу потрібні наполегливі та прави- льно організовані тренування протягом багатьох років [7; 10]. У нашій країні наразі високих результатів немає. Метан- ня спису майже перетворилося на змагання між спортсмена- ми з інших країн, які вже давно очолюють цей список. Виконання спортсменом метання списа в значній мірі ви- значається швидкісно-силовим потенціалом груп м’язів, які виконують ноги і руки. Спостереження за швидкісно-силовою підготовкою метальників спису показали, що вони мають сут- тєві відмінності в силових характеристиках ніг і рук [9]. Раніше, наприклад, вважалося, що найпростіший спо- сіб підвищити спортивні показники – просто збільшити об- сяг тренувальної роботи за всіма її параметрами. Цей шлях здавався єдино правильним, оскільки більшість чемпіонів досягли цього. В даний час рівень навантаження досяг значних рівнів, і цілком ймовірно, що їх подальше зрос- тання для спортсменів високого класу далеко не єдиний, але часто це неефективний спосіб поліпшити спортивні показники. Тому тренеру важливо зрозуміти складний ме- ханізм системи навчання, щоб підготувати своїх вихован- ців до сучасного рівня [1; 2]. Висновки. 1. Рівень результатів у сучасному спорті, зокрема у ле- гкій атлетиці в швидкісно-силових видах, є дуже високим. У швидкісно-силових видах легкої атлетики обсягу та інте- нсивність виконуваних спортсменом тренувальних і змага- 106 льних навантажень досягли своєї максимально допустимої межі. Вихідний рівень раціональної організації тренуваль- ного процесу залежить від рівня теоретичних та практич- них знань фахівців, які здійснюють процес реалізації й оп- тимізації функціональних можливостей організму та удо- сконалення фізичної і технічної підготовки спортсменів. 2. Фундаментальні наукові дослідження швидкісно- силових метальників спису орієнтовані на вирішення питань, пов’язаних з постійним удосконаленням традиційних методів підготовки спортсменів у поєднанні з використанням додат- кових нетрадиційних методів і засобів, які спрямовані на ро- зширення функціональних резервів організму легкоатлета й удосконалення фізичної та технічної підготовки. 3. Найважливішим з швидкісно-силових якостей спорт- смена є: сила, швидкість і потужність м’язового зусилля, що демонструє атлет. Їх прояв обумовлений рядом причин пси- хологічного, фізіологічного й біохімічного характеру. Макси- мальні значення швидкісно-силових якостей досягаються при гранично-високій концентрації вольового зусилля. Список використаних джерел: 1. Артюшенко О.Ф. Легка атлетика. Теорія і методика викладан- ня: навчально-методичний посібник. 2008. №1. С. 21-22. 2. Горбенко В.П. Методика підготовки у метанні списа: метод. ре- комендації для студентів ІФК. Дніпропетровськ, 2014. С. 17-18. 3. Дух Т.І. Ефективні методи оволодіння технікою та контролем лег- коатлетичних видів. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. С. 35-36. 4. Костюкевич В.М. Теорія і методика спортивної підготовки: навч. посіб. Вінниця: Планер, 2014. С. 31-34. 5. Лемешко В.Й. Методика навчання легкоатлетичним вправам: навч.-метод. посіб. Львів: Видавництво ЛНУ, 2011. С. 41-42. The article examines the structure and content of speed- power training of javelin throwers at the stage of preliminary basic training. During the physical training of javelin throwers at the current stage, it is necessary to take into account new scientific provisions developed and recommended for imple- mentation in practice of the system of assessment of the de- velopment of physical abilities in order to facilitate their cor- rection and implementation of educational and health- improving tasks in the process of athletics. Key words: physical fitness, javelin throwers, preliminary basic training, speed and strength qualities. Отримано: 10.11.2023 107 УДК 378.016:7968 С. М. Потапчук, А. Б. Ладиняк, Р. Ю. Смик ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ОДИНОБОРСТВ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ Підвищення ефективності процесу фізичного виховання студентів можливе за рахунок збільшення рухової активно- сті, залучення їх до систематичних занять спортом, у тому числі єдиноборствами, використання сучасних технологій спортивної підготовки та оздоровчих занять. Ключові слова: елементи єдиноборств, процес фізично- го виховання студентів. Постановка проблеми та аналіз останніх дослі- джень. В наш час, під впливом науково-технічного про- гресу та широкого впровадження інформаційних техноло- гій навчання, процес підготовки спеціаліста поєднується зі значними розумовими та психологічними навантаженнями на організм студентів. Значно підвищуються вимоги до рі- вня здоров’я фахівців у різних галузях, рівня розвитку їх фізичних і психічних якостей, а саме професійно важли- вих, таких, як здатність до швидкої адаптації, працездат- ність, витривалість тощо [10]. За час навчання у ЗВО у студентів має сформуватися впевненість у необхідності постійно працювати над собою, вивчаючи особливості свого організму; вміння раціонально використовувати свій фізичний потенціал, впроваджуючи здоровий спосіб життя, постійно засвоювати цінності фі- зичної культури [2, 3, 6]. Саме тому, пошук нових ефективних форм організації навчального процесу з фізичного виховання у ЗВО є важ- ливим завданням викладачів кафедр фізичного виховання. Адже для більшості студентів заняття фізичною культурою та спортом у ЗВО є єдиним засобом збільшення рухової ак- тивності що має велике значення для зміцнення і збере- ження їх здоров’я [1, 3, 6, 15]. Мета роботи. Дослідити ефективність застосування елементів єдиноборств в процесі фізичного виховання сту- дентів. 108 Виклад основного матеріалу. Фізичне виховання у ЗВО, в якості невід’ємної частини процесу навчання та професійно-прикладної підготовки, забезпечує фізичну го- товність майбутніх фахівців до високопродуктивної про- фесійної діяльності та сприяє їх всебічному і гармонійному розвитку. Рівень фізичної підготовленості студентів в значній мі- рі залежить від направленості навчального процесу, його побудови, змісту, методів тазасобів 10 здійснення. Обира- ючи один чи інший вид спорту для секційних занять у ЗВО, студенти хочуть задовольнити власні потреби в рухах. Підвищення ефективності процесу фізичного виховання студентів можливе за рахунок збільшення рухової активно- сті, залучення їх до систематичних занять спортом, у тому числі єдиноборствами, використання сучасних технологій спортивної підготовки та оздоровчих занять [10]. Впродовж останніх років багато дослідників звертали- ся до проблеми удосконалення організації фізкультурно- оздоровчих занять зі студентською молоддю з пріоритет- ним використанням різних видів єдиноборств (дзюдо, ушу, тхеквондо, греко-римської боротьби, карате-до, сумо, боксу тощо) [11, 13]. Аналіз науково-методичної літератури показує, що на сьогоднішній день проведено ряд досліджень, в яких розг- лядається ефективність пріоритетного застосування різних видів єдиноборств у процесі фізичного виховання в ЗВО. Основною формою процесу фізичного виховання є на- вчальні заняття, які проводяться в технічних вузах в осно- вному до третього, а в деяких вузах до другого курсу. Такі заняття, що забезпечують не більше 20-25% необхідної ру- хової активності студентів, не в змозі вирішити завдання зміцнення здоров'я і освоєння рухових навичок. Тому не- обхідно використовувати різноманітні форми проведення занять, впроваджувати в процес фізичного виховання спе- ціалізацій з новими видами спорту, здатні вирішувати пос- тавлені завдання. Адаптація студентів, що приходять на перший курс ЗВО, до нових для них умов навчально-трудової діяльності в значній мірі визначається фізичним станом на момент вступу. Із загальної кількості абітурієнтів багато хто має різні відхилення в стані здоров'я і недостатню фізичну під- 109 готовленість [10]. Важливе значення має і зацікавленість студентів на заняттях, для виявлення цього існують різно- манітні варіанти опитувань і анкети. Недолік навчальних занять з фізичного виховання повинен компенсуватися додатковими поза навчальними формами рухової активно- сті. Велике значення в підвищенні рухової активності сту- дентів мають заняття оздоровчим бігом, ритмічною гімнас- тикою, футболом, єдиноборствами, ранковою гімнастикою. Таким чином, активний руховий режим студентів повинен бути розширений за рахунок застосування під час занять найцікавіших, доступних і ефективних фізичних вправ. Такими вправами можуть стати вправи, розроблені в тхек- вондо [12]. Тхеквондо є відносно молодим видом спорту, до того ж в нашій країні воно стало активно розвиватися не- давно. В даний час наукової літератури з цього виду схід- них єдиноборств існує недостатньо. В основному, науково- методичні розробки стосуються підготовки висококваліфі- кованих спортсменів. Тхеквондо, як засіб фізичного виховання і гармонійного розвитку особистості, дозволяє значно підвищити свої мож- ливості. Даним видом спорту дозволено займатися особисто або в групах, не використовуючи обтяжень та спеціального устаткування. В результаті занять м'язи не робляться вираз- ними – відбувається трансформація жирової тканини у м'я- зову. Здебільшого удари в тхеквондо пов'язані з високими підйомами ніг, за рахунок чого йде розвиток бічних м'язів тулубу та внутрішньої поверхні стегон [3, 5]. Вчений – практик В. Тверських розробив та реалізував на практиці модель секційних занять студентів на засадах оздоровчого потенціалу тхеквондо. Ця модель складається з: проектно-цільового складника, змістовно-процесуального елементу та критеріально-оцінювального порядку. Висновки. Результати дослідно-експериментальної ро- боти показують ефективність вжитку методики оздоровчих занять тхеквондо, які ґрунтуються на принципах індивідуа- лізації і диференціації навчання, на об’єднанні засобів тхек- вондо, що направлені на зміцнення і збереження здоров’я студентів. В.Ю. Головановим підготовлено методику органі- зації занять тхеквондо зі студентською молоддю не фізкуль- турних вузів у навчальний і поза навчальний час. Автором доведено доцільність застосування засобів тхеквондо під час 110 навчально-тренувальних занять зі студентами; підготовлено і випробувано зміст академічної програми і навчально- тренувальних занять, які мають сприяти покращенню фізи- чної підготовленості та цікавості студентів технічного ВНЗ до занять з фізичної культури. Система вправ тхеквондо, що застосовується у фізичному вихованні студентства техніч- ного вузу, посилює ефективність навчального процесу, пок- ращує фізичну підготовленість студентів та їхнє зацікавлен- ня до занять фізичною культурою і спортом. Список використаних джерел: 1. Андрес А., Линець М., Войтович І. Динаміка спеціальної підго- товленості багатоборців військово-спортивного комплексу уп- родовж підготовчого періоду річного макроциклу. Молода спортивна наука України. 2007. Вип. ІІІ. С. 6-12. 2. Анікеєнко Л.В. Педагогічні основи професійно-прикладної фі- зичної підготовки студентів. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 15: Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична ку- льтура і спорт). 2016. Вип. 9. С. 8-11. 3. Бондаренко І.Г. Засоби професійно-прикладної підготовки у фізичному вихованні студентів-екологів [автореферат]. Дніп- ропетровськ, 2009. 17 с. 4. Вербин Н.Б. Історико-педагогічний аналіз проблеми професій- но-прикладної фізичної підготовки військових керівників. Вій- ськова освіта. 2015. Вип. 2. С. 49-55. 5. Гладощук О.Г., Тонконог В.М. Розвиток рухових якостей сту- дентів за напрямком професійно-прикладної фізичної підгото- вки у вищому технічному навчальному закладі. Науковий ча- сопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 15: Науково- педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2015. Вип. 3. С. 78-81. 6. Довгань Н.Ю. Фізичне виховання студентів вищих навчальних закладів у процесі позааудиторної спортивно-масової роботи. Педагогічні науки. 2016. Вип. LХХІ. № 2. С. 53-58. 7. Драгнєв Ю.В. Формування культури здоров’я студентів в умо- вах комп’ютеризації навчання: монографія. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Лесі Українки», 2009. 272 с. 8. Єфременко А.В. Удосконалення підготовки у змагальному періоді кваліфікованих спортсменів у сучасному п’ятиборстві з ураху- ванням комбінованого виду [автореферат]. Київ, 2012. 22 с. 9. Єфремова А., Шестерова В. Організаційні аспекти експериме- нтальної програми з фізичного виховання з посиленим курсом професійно-прикладної фізичної підготовки для майбутніх ін- 111 женерів-електриків залізничного транспорту. Слобожанський науково-спортивний вісник. 2017. Вип. 3. С. 34-39. 10. Ільченко С. Мотивація до занять спортом і відвідування занять з фізичного виховання студентів педагогічних спеціальностей. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2017. Вип. 1. С. 15-19. 11. Кощеєв О. Підготовка тхеквондистів високої кваліфікації як ба- гаторічний процес. Фізична культура, спорт та здоров’я нації: зб. наук. праць. Київ; Вінниця: ДОВ Вінниця, 2001. С. 101-102. 12. Карабанов А., Карабанова Н., Зубрицький Б. Шляхи підвищення мотивації студентів до фізичного виховання й спорту у вищому навчальному закладі. Фізичне виховання, спорт і культура здо- ров’я у сучасному суспільстві. 2010. Вип. 4. С. 43-46. 13. Карабанов Є.О. Професійно-прикладна фізична підготовка майбутніх фахівців агропромислового виробництва. Педагогі- ка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного вихо- вання і спорту. 2015. Вип. 1. С. 34-38. 14. Лоза Т., Хоменко О. Мотивація студентів аграрних ЗВО до за- нять фізичною культурою та спортом. Спортивний вісник При- дніпров’я. 2016. С. 3. С. 115-118. 15. Магльований А., Козіброда Л. Дискретність питань формуван- ня та інтеграції здоров’язберігальних компетенцій у студентів ЗВО у процесі професійно-прикладної фізичної підготовки. Молодіжний науковий вісник Східноєвропейського національно- го університету імені Лесі Українки. Серія: Фізичне виховання і спорт. 2014. Вип. 14. С. 35-40. 16. Маланюк Л. Відношення чоловіків 18-25 років до занять руховою активністю. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2008. Вип. 12. С. 97-100. Increasing the effectiveness of the process of physical educa- tion of students is possible due to increasing motor activity, in- volving them in systematic sports, including martial arts, using modern technologies of sports training and recreational activities. Key words: elements of martial arts, the process of physi- cal education of students. Отримано: 03.11.2023 112 УДК 796:005.961 М. В. Прозар, Ю. М. Петрова, О. М. Сідлецька, В. О. Якушева ОСОБЛИВОСТІ TIME-МЕНЕДЖМЕНТУ ПРОГРЕСИВНОГО НАУКОВО- ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА У статті описано основні види діяльності науково- педагогічного працівника закладу вищої освіти та визначе- но кількість часу, який витрачає викладач на виконання своїх професійних обов’язків. Проаналізовано загальні принципи time-менеджменту успішного науково-педагогіч- ного працівника. Ключові слова: time-менеджмент, час, заклад вищої осві- ти, професійна діяльність, науково-педагогічний працівник. Організація використання робочого та позаробочого часу завжди була важливим чинником, який вливає на ус- пішність фахівця у будь-якій сфері діяльності. Поетапність виконання завдань, розподіл справ на важливі й другоря- дні, планування розпорядку дня, поділ робочих годин на різні види робіт, ефективне проведення дозвілля – усе це повинно входити до переліку професійних навичок конку- рентоздатного професіонала. У сучасному освітньому середовищі зростає важливість ефективного використання часу науково-педагогічними працівниками для досягнення високих стандартів якості освіти та активного впровадження інновацій у навчальний процес. Однак існує ряд проблем, пов’язаних із time- менеджментом НПП закладу вищої освіти, особливо тих, які лише розпочали свою професійну діяльність. По-перше, вони зустрічаються з великою кількістю завдань, які вклю- чають у себе навчальну, методичну, наукову та організа- ційні види діяльності. Це може призводити до переванта- ження та недостатнього часу для ефективного виконання своїх обов’язків. По-друге, сучасне інформаційне середовище вимагає від науково-педагогічних працівників постійного оновлен- ня своїх знань і вмінь, що також може створювати труд- нощі в організації робочого часу. 113 По-третє, важливо враховувати власний розвиток та забезпечення балансу між професійними та особистими аспектами життя. Недостатній time-менеджмент може призводити до стресу, виснаження та зменшення продук- тивності прогресивних науково-педагогічних працівників. Таким чином, основною проблемою є вдосконалення time-менеджменту успішних науково-педагогічних праців- ників для забезпечення їхньої ефективності та стабільності в умовах високоінтенсивної діяльності та постійних змін в освітньому процесі. Мета та завдання дослідження: здійснити загальний аналіз особливостей time-менеджменту науково-педаго- гічного працівника закладу вищої освіти та виокремити найефективніші шляхи організації робочого часу. Методи дослідження: під час дослідження викорис- товували загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагаль- нення, систематизацію. Опрацьовували фахові літературні джерела. Обговорення результатів дослідження. На думку ряду авторів, «тайм-менеджмент – це чітка система дій, мета якої правильне планування завдань з продуманим розподілом часу на виконання кожного» [3, с.2]. Саме від цього поняття ми будемо відштовхуватись, адже воно най- більш чітко відображає процес організації часу з метою ефективного виконання того чи іншого виду діяльності. Ефективність time-менеджменту, насамперед, залежить від того, наскільки глибоко людина усвідомлює цінність часу як основного ресурсу, адже час не повернути, не накопи- чити і не примножити. Проте ним можна навчитись управляти на свою користь, перш за все з метою самороз- витку та кар’єрного росту. Що стосується організації часу науково-педагогічного працівника ЗВО, то Л. Волошко пропонує, наприклад, за- стосувати при цьому два підходи – ресурсний (час варто розглядати як ресурс) та процесний (здійснювати аналіз персональної науково-педагогічної діяльності на предмет відповідності затраченого часу та значення отриманих ре- зультатів) [1, с.61]. Особистий time-менеджмент НПП визначається його здатністю ефективно організувати робочий та вільний час, 114 щоб досягти максимальної продуктивності. Крім того, цей процес також включає в себе навички управління власни- ми ресурсами, що передбачає здатність набувати, зберіга- ти, розвивати та раціонально використовувати їх як у професійній сфері, так і в особистому житті. Тime-менеджмент викладача ЗВО вимагає розмежу- вання часу не лише для професійних обов’язків, але й для власних цілей, таких як збереження здоров’я, увага до сім’ї, відпочинок, саморозвиток та творчість. Цей підхід перед- бачає ефективне інвестування часу в роботу та особисте життя, створюючи баланс між професійним і особистим саморозвитком. Проаналізувавши види робіт, які виконує науково- педагогічний працівник, ми знайшли відсоткове співвід- ношення витрат часу на кожен вид діяльності (навчальна, методична, наукова, організаційна робота). Це допомогло виокремити основні підходи до ефективної організації time-менеджменту як молодих, так і досвідчених виклада- чів. Коротко охарактеризуємо кожен з них. НПП необхідно чітко визначитись, на які види роботи у нього йде найбільше часу. Звісно наразі це навчальна ро- бота, тобто проведення лекційних, практичних, семінарсь- ких, лабораторних занять. У вирі цих всіх накладених обов’язків викладач не повинен забувати про основне при- значення – навчати. Тому, ми вважаємо, що на навчальну роботу потрібно виділяти найбільшу частину робочого часу. Звісно у певній мірі від викладача не залежить кількість годин, виділених на навчальну роботу, і розклад ми не скла- даємо. Але саме розклад визначає, як нам планувати наш наступний вид діяльності. Наприклад, після того, як викла- дач отримує розклад в деканаті, можна створити план на тиждень та записати справи, які потрібно виконати у руб- риці «Завдання» додатку Gmail. Створювати список справ на тиждень – це дуже організуюча функція. Найголовніше – такий метод не дозволяє забути виконати багато організа- ційних питань, особливо якщо НПП виконує функції не ли- ше викладача, але й, наприклад, завідувача кафедри. Якість надання освітніх послуг повинна відповідати су- часному контексту освіти, інтернаціоналізації, потребам здо- бувачів вищої освіти. У цьому постає завдання наступного виду роботи – методичної. Саме завдяки вдосконаленню змі- 115 сту освітніх компонентів інноваційними дослідженнями як- ість освіти та результати здобувачів покращуються. На методичну роботу в середньому науково-педагогічні працівники виділяють 30% свого часу. Наразі можна вико- ристовувати всі доступні для цього шляхи:  власний досвід;  інтереси сучасних студентів;  корисну інформацію із конференцій, зустрічей, обгово- рень, новин тощо;  google інструменти;  наочні матеріали;  сучасні методи навчального процесу;  диференціація форм навчальних занять та інше. Не менше 10% робочого часу у НПП повинно виділя- тись на наукову роботу. Проте наразі в МОН точаться різні думки стосовно наукової діяльності викладача та її оплати. Наукова діяльність у закладі вищої освіти є нестабільним, багатоваріантним процесом, тому в її моделюванні необхі- дно передбачити оптимальний баланс між реаліями (плану- вання, звітність, замовна тематика наукової роботи) й умовами ефективності (свобода творчості, врахування осо- бливостей особистості науковця, його фактичні можливості та час на наукову діяльність). Окрім цього не варто забувати, що наукова діяльність повинна відповідати змісту освітніх компонентів, які забез- печує НПП. Тому можна сказати, що певною мірою наукова та методична діяльність взаємопов’язані. Саме від організа- ційної роботи буде залежати якість наступних видів робіт ви- кладача. До організаційних видів робіт можна віднести:  підготовка питань чи доповідей на засідання кафедри, НМРізЗЯВО, вченої ради, ректорату тощо;  участь у нарадах, ректораті, вченій раді університету, від- критих лекціях, вебінарах, підвищення кваліфікації тощо;  проведення акредитаційної експертизи в якості експер- та НАЗЯВО;  підготовка до акредитації ОПП в якості гаранта та інше;  проведення консультацій, виконання обов’язків курато- ра та інше. У сфері освіти, на нашу думку, існують специфічні принципи, спрямовані на ефективне використання часу, і це 116 особливо корисно для науково-педагогічних працівників. Це принципи узгодженості, збалансованості, зосередженості, гнучкості, компактності, людяності у відносинах як з колега- ми, так і зі здобувачами вищої освіти. Ці принципи створю- ють сприятливий фундамент для ефективного використання часу, забезпечуючи науково-педагогічним працівникам мож- ливість краще організовувати свою діяльність та досягати визначених цілей в особистому та професійному житті. Окрім цього ми пропонуємо дотримуватись методики Ейзенхауера. Метод Ейзенгауера представляє собою конк- ретну стратегію визначення пріоритетів у роботі: завдання типу А ‒ важливі та термінові, наприклад, критичні ситуа- ції з невідкладними дедлайнами; завдання типу Б ‒ також важливі, але не термінові, для них необхідно встановлюва- ти часові обмеження; завдання типу В ‒ менш важливі, але термінові. Наприклад, доручення, які не пов’язані безпосе- редньо з основними професійними обов’язками, слід нама- гатися відхиляти або делегувати; завдання типу Г ‒ менш важливі і не термінові, такі як «крадії часу»: інтернет- залежність, синдром «відкладання», відсутність самодисци- пліни; їх слід поступово відкидати. Висновок. Науковцями сьогодні вже доведено, що час – це незворотній ресурс, але за допомогою особистого time-менеджменту можна виграти до 30% часу. Враховую- чи те, що на науково-педагогічних працівників наразі пок- ладено дуже багато функцій та ролей, їм варто обов’язково навчитись керувати своїм часом, щоб досягнути бажаних результатів. Успішно організований time-менеджмент є за- порукою не лише висококваліфікованого освітянина, але й гармонійно розвиненої особистості, яка може справлятись із сучасними викликами. Список використаних джерел: 1. Волошко Л.Б. Особливості організації тайм-менеджменту ви- кладача вищого навчального закладу. Методика навчання природничих дисциплін у вищій та середній школі. XX Кари- шинські читання: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Пол- тава, 29-30 трав. 2013 р.) / за заг. ред. М.В. Гриньової. Полта- ва: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2013. С. 60-61. 2. Матриця Ейзенхауера: як використати педагогу. URL: https://teach-hub.com/matrytsya-ejzenhauera-yak-vykorystaty- pedahohu/. 117 3. Огінок С., Лесюк, А. Теоретико-методологічні основи аналізу поняття «тайм-менеджмент». Економіка та суспільство. 2023. № 56. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-56-66. 4. Тімоті Ф. Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху / пер. з англ. І. Грипа. Харків, 2017. 432 с. The article describes the main types of activities of a scien- tific and pedagogical employee of a higher education institu- tion and determines the amount of time the teacher spends on fulfilling his professional duties. The general principles of time management of a successful scientific and pedagogical worker are analyzed. Key words: time-management, time, institution of higher ed- ucation, professional activity, scientific and pedagogical worker. Отримано: 08.11.2023 УДК 37.091.33-027.31:797.212 І. В. Райтаровська, М. В. Зубаль, В. М. Гоншовський, Л. А. Нестеряк, К. Р. Райтаровський ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ НАВЧАННІ ПЛАВАННЮ Стаття розглядає важливість та переваги використання новітніх технологій у навчанні плавання. Зокрема, зазнача- ється, що використання віртуальної реальності та симуля- цій може створити безпечне середовище для навчання, де початківці можуть відчувати себе комфортне та без страху перед водою. Технології також дозволяють тренуватися у різних віртуальних умовах, що корисно для підготовки до різних сценаріїв у реальному житті. Автори статті вказують на те, що аналіз техніки рухів може бути проведений за допомогою сучасних технологій, які відстежують рухи тіла та надають конструктивний фі- дбек. Також відзначається доступність навчальних матеріа- лів через мобільні додатки та онлайн-ресурси, що дозволяє учням самостійно вивчати матеріали. Ключові слова: плавання, навчання, віртуальна реаль- ність, симулятори, здоров'я та фізичного розвиток. У сучасному світі стрімкий розвиток технологій змінює підходи до навчання та розвитку фізичної активності. Один із видів спорту, де використання новітніх технологій 118 може мати значущий вплив, – це плавання. Навчання пла- ванню є важливим аспектом розвитку фізичної культури та забезпечення безпеки у воді для всіх груп населення, від дітей до дорослих. Плавання виявляється дуже важливою фізичною актив- ністю, враховуючи його загальні позитивні впливи на фізич- ний розвиток, здоров'я та психічний стан. Його універсальніс- ть та безпека роблять його доступним для всіх, підкреслюючи необхідність впровадження навчання плавання в щоденне життя для збереження та покращення загального благо- получчя. Плавання є відмінним видом фізичної активності, який сприяє розвитку м'язів, а водний опір води допомагає укріпити кістки та суглоби. Велике значення мають різнома- нітні рухи та техніка, що використовуються під час плавання. Незважаючи на те, що плавання має численні користі для здоров'я та фізичного розвитку, існують певні проблеми, пов'язані з традиційними методами навчання. Відчуття стра- ху перед водою, труднощі у вивченні правильної техніки ру- хів та недостатня індивідуалізація навчання – це лише кілька аспектів, що потребують уваги та вдосконалення. Вдосконалення методів навчання плавання за допомо- гою новітніх технологій має кілька переваг, які можуть сприяти більш ефективному та безпечному вивченню цього виду спорту. Важливість використання технологій у навчанні пла- вання обумовлена такими аспектами:  безпечне середовище для навчання (використання вір- туальної реальності або симуляцій може створити безпе- чне середовище, де початківці можуть відчувати себе в комфорті та без страху перед водою);  можливість тренування у різних умовах (технології до- зволяють створювати різноманітні віртуальні умови для тренувань, що може бути корисним для підготовки до різних сценаріїв в реальному житті);  аналіз техніки рухів (сучасні технології можуть викорис- товуватися для відстеження рухів тіла та аналізу техніки плавання, це дозволяє вчителям та тренерам надавати конструктивний фідбек та індивідуалізувати навчання);  доступ до навчальних матеріалів (мобільні додатки та онлайн-ресурси можуть надавати учням доступ до ві- 119 деоуроків, інструкцій та додаткових матеріалів для са- мостійного вивчення);  спілкування та обмін досвідом (інтерактивні платформи можуть створювати спільноти для обміну досвідом та порадами, що сприяє взаємопідтримці та мотивації);  ергономічні допоміжні засоби (використання передового обладнання, такого як нові дизайні плавальних та тре- нувальних засобів, може полегшити навчання та пок- ращити зручність для учнів). Сучасна система навчання плавання стикається з ря- дом викликів. Психологічні труднощі. Багато людей мають страх до води, що може ускладнювати їхнє введення в плавання та сприйняття навчання як приємного та безпечного процесу. Технічні труднощі. Для багатьох новачків важко ви- вчити правильну техніку рухів при плаванні, що може при- зводити до стресу та втрати інтересу. Брак індивідуалізації. У багатьох системах навчання великі групи учнів можуть ускладнювати індивідуальний підхід до навчання та удосконалення техніки. Безпека та аварійні ситуації. Багато людей не мають достатніх навичок саморятування та безпеки у воді, що може призвести до нещасних випадків. Доступність та фінансові обмеження. Деякі люди мо- жуть уникати навчання плаванню через високі вартості уроків або обмежений доступ до басейнів. Відсутність мотивації. Нудьга та відсутність різнома- ніття у заняттях можуть призводити до втрати мотивації та інтересу до плавання. Неадаптовані методи навчання. Деякі системи нав- чання можуть застосовувати застарілі методи, які не вра- ховують сучасні технології та психологічні аспекти. Вплив зовнішніх чинників. Залежність від погодних умов та сезонних факторів може обмежувати доступність тренувань у відкритих водоймах чи на вуличних басейнах. Розгляд цих викликів та впровадження новітніх техноло- гій може сприяти вирішенню цих проблем та забезпечити більш ефективну та захопливу систему навчання плавання. Віртуальна реальність (VR) може відігравати значущу роль у покращенні процесу навчання плавання, надаючи 120 учням нові можливості для тренувань та подолання труд- нощів. Віртуальна реальність може створювати імерсійне сере- довище, де учні можуть поступово звикати до води та відчу- вати себе комфортне без реального пір'я. Спеціальні сценарії можуть бути розроблені для тренування учнів у першій зу- стрічі з водою та подолання страху. VR може використовува- тися для навчання правильної техніки рухів при плаванні. Учні можуть взаємодіяти з віртуальним басейном та відтво- рювати різні рухи безпосередньо в імерсійному середовищі, отримуючи зворотний зв'язок щодо своєї техніки. Віртуальні сценарії можуть створювати різні умови для плавання, такі як морські хвилі, сильний вітер або дощ. Це дозволяє учням тренувати свої навички в різних умовах та підготовлюватися до реальних викликів. VR дозволяє створювати індивідуальні сценарії та за- вдання, враховуючи рівень навичок та потреби кожного учня. Це допомагає персоналізувати навчання та забезпе- чує оптимальний розвиток навичок. VR може включати в себе віртуальних тренерів, які на- дають інструкції та корекції у режимі реального часу. Учні отримують зворотний зв'язок та поради щодо своєї техні- ки, що підвищує ефективність тренувань. Застосування VR може зробити процес навчання більш захоплюючим та цікавим, що підвищує мотивацію учнів до досягнення своїх цілей у плаванні. Використання віртуальної реальності в навчанні пла- вання може допомогти подолати різноманітні виклики, які виникають у процесі навчання та підняти якість і ефекти- вність навчання плавання. Використання симуляторів для навчання практичних навичок плавання без реального занурення в воду має чис- ленні переваги. Вони дозволяють учням набувати навичок без реального контакту з водою, що особливо корисно для тих, хто має страх перед водою або водним середовищем. Це створює безпечне та контрольоване середовище для на- вчання. Симулятори можуть відтворювати реалістичні умови для тренувань та навчання правильної техніки ру- хів. Учні можуть взаємодіяти з віртуальним басейном або іншими елементами, що дозволяє їм вивчати і поліпшувати свої навички. 121 Використання симуляторів може значно скоротити час, який витрачається на навчання, оскільки не потрібно витра- чати час на пересування до басейну або відчікування черги. Симулятори можуть бути доступні в різних місцях, що робить навчання більш доступним для широкого кола лю- дей, незалежно від географічного розташування чи наяв- ності басейнів у їхній локації. Загально кажучи, використання симуляторів для нав- чання плавання дозволяє ефективно тренувати та розви- вати практичні навички без ризику та стресу, що часто відчуваються при перших заняттях у воді. Завдяки використанню новітніх технологій у навчанні плаванню, можливо подолати традиційні проблеми, покра- щити безпеку та комфорт учнів, а також стимулювати біль- ший інтерес до цього виду фізичної активності. Такий підхід може бути ключовим для розвитку плавання як доступного та ефективного виду фізичної реабілітації та розвитку. Список використаних джерел: 1. Аксьонова О. Інтерактивні форми діяльності учнів на уроках фі- зичної культури. Фізичне виховання в школі. 2007. №5-6. С. 35-38. 2. Бондал Е.В. Організація навчально-виховного процесу навчання плаванню дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/4034/1/Bondal. pdf. 3. Босько В.М. Інноваційні технології в системі навчання пла- ванню дітей. Інноваційні технології в системі підвищення ква- ліфікації фахівців фізичного виховання і спорту: тези доп. ІІI Міжнар. наук.-метод. конф. (м. Суми, 14-15 квітня 2016 р.) / відп. за вип. В.М. Сергієнко. Суми, 2016. С. 162-165. 4. Ладика П., Кузь Ю., Сапрун С. Можливості застосування су- часних інформаційних технологій у навчально-тренувальному процесі з плавання. Інноваційні та інформаційні технології у фізичній культурі, спорті, фізичній терапії та ерготерапії: матеріали II Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції з міжнародною участю (Київ, 18 квітня 2019 р.) / ред. О.А. Шинкарук. Київ: НУФВСУ, 2019. С. 235-237. 5. Мазіна А., Бац В. Сучасні інформаційні технології у фізичній культурі і спорті. Інноваційні та інформаційні технології у фі- зичній культурі, спорті, фізичній терапії та ерготерапії: ма- теріали II Всеукраїнської електронної науково-практичної конференції з міжнародною участю (Київ, 18 квітня 2019 р.) / ред. О.А. Шинкарук. Київ: НУФВСУ, 2019. С. 241-242. 122 6. Степчук Н.В., Мордвінцев Г.О., Сусла В.Я. Використання су- часних інноваційних методів і технологій при навчанні пла- ванню дітей дошкільного віку. Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія: Педагогіка. Соціальна ро- бота. Ужгород: Говерла, 2023. Вип. 1 (52). С. 206-209. 7. Хіміч І.Ю., Парахонько В.М. Особливості використання інно- ваційних технологій на заняттях з плавання студентів закладів вищої освіти. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 15. Науково- педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт): зб. наукових праць. Київ: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2021. Вип. 3 (133) 21. С. 132-135. The article examines the importance and advantages of the development of new technologies in modern navigation. Sug- gests that the use of virtual reality and simulation can create a safe environment for learning, where beginners can feel more comfortable and without fear of water. Technologies also make it possible to train different virtual minds, which is useful for preparing for different scenarios in real life. The authors of the article point out that the analysis of the techniques of the forc- es can be carried out with the help of additional current tech- nologies that support the movements of the body and provide constructive feedback. This also means the availability of basic materials through mobile apps and online resources, which al- lows students to independently learn materials. Key words: swimming, learning, virtual reality, simulators, health and physical development. Отримано: 17.11.2023 123 УДК 616.8:577.164.21 Д. Д. Совтисік, Л. Отт ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ВІДНОВНОМУ ЛІКУВАННІ СКОЛІОТИЧНОЇ ХВОРОБИ ДІТЕЙ Дано опис розповсюджених викривлень хребта, наведе- ні засоби фізичної терапії у відновному лікуванні цих ви- кривлень. Автори наводять приклади структури заняття, виділяють основні моменти, на які необхідно звертати ува- гу при проведенні фізичної терапії при викривленні хребта. В групі дітей і підлітків, які займаються терапевтичними вправами регулярно, спостерігалась позитивна динаміка у 78% випадків, у 2/3 дітей нормалізувались показники фун- кціонального стану постави. Існують різні підходи до поєд- нання засобів фізичної терапії. Одні спеціалісти беруть за основу фізичні вправи, гімнастику, а інші роблять упор на плавання, яке теж є ефективним при лікуванні даного виду захворювання.. Для успішного процесу лікування необхідно поєднання фізичної активності з масажем, який покращує функціональну здатність м’язової системи організму люди- ни; правильним режимом дня, який не дає організму пере- втомлюватися, і також сприяє виконанню різних лікуваль- них заходів (особливо це актуально у дітей). Ключові слова: фізична терапія, терапевтичні вправи, викривлення хребта, сколіоз. Постановка проблеми. Хребет – це наша опора. Він відповідає за витривалість людського організму. Його стан впливає на наше загальне здоров’я, саме тому бадьорість, фізична активність і сила людини безпосередньо залежать від нього. Якщо хребет і опорно-руховий апарат в цілому знаходяться в здоровому стані, то людина буде витривалою при фізичному навантаженні. Але, не дивлячись на значу- щість хребта для здоров’я, його викривлення є масовим за- хворюванням, яке, на жаль, не вважається небезпечним або актуальним серед населення [4]. Наш організм – це система органів, і тому, викривлен- ня хребта може призвести до досить серйозних захворю- вань, пов’язаних з неправильним положенням органів у стороні викривлення [2, 8]. Розповсюдження цього захворювання пов’язують з на- станням так званого віку «людини сидячої» [5]. Дійсно, сьо- 124 годні людина вчиться і працює сидячи, саме в сидячому положенні досягається максимальне навантаження по від- ношенню положення «сидячи» і «лежачи» [3]. Розрізняють природні вигини хребта – кифози і лордо- зи. Ці вигини піддаються деформації, виникають кифозні і лордозні викривлення хребта [6]. Існує також сколіоз – стійка бокова зміна хребтового стовпа. Сколіоз, на відміну від кіфозу, це всього патологія, яка може розвиватися в будь-якому відділі хребта, але час- тіше всього вона виникає в грудному відділі [3]. Саме ско- ліоз є найрозповсюдженішим захворюванням опорно- рухової системи. Методи лікування сколіозів та інших викривлень хреб- та поділяються на консервативні і оперативні. Фізична те- рапія відноситься до консервативних методів. Вона може застосовуватись як самостійний вид лікування, так і після оперативних методів для відновлення хворих [3]. Її завдан- ня – призупинити прогресування хвороби, стабілізувати стан людини [3]. Метою даного огляду є розгляд саме фізичної терапії, адже терапевтичним вправам належить провідна роль у профілактиці порушення постави і лікуванні хворих сколі- озом [4]. Головними завданнями ТВ є зміцнення ослаблених м’язів, підвищення їх витривалості, створення м’язового корсета, підвищення загального тонусу всього організму людини, навчання правильному диханню, виховання пра- вильній поставі, вплив на хребет з метою розвантаження і мобілізації [7]. Методологія дослідження. В якості основних методів дослідження нами використовувались: аналіз наукових до- сліджень, опублікованих у вітчизняних та зарубіжних дже- релах за подібною тематикою, обговорення результатів до- слідження, врахування їх при інтерпретації власних науко- вих досліджень; розробка теоретичних гіпотез для первин- них наукових досліджень; обробка і аналіз даних. ТВ підбираються з урахуванням ступеня викривлення хребта (у сколіозу всього 4 ступені), протікання хвороби, прогнозів на її прогресування. Розрізняють три варіанти методики ТВ: 125 Перший варіант призначений для закріплення ре- зультату лікування з допомогою вправ, які забезпечують корекцію бокових змін і різних порушень симетрії спини. Підходить також для вироблення постави. Методика приз- начається при сприятливому протіканні лікування. Другий варіант методики ТВ доречний при менш спри- ятливому протіканні хвороби (ІІІ-ІV ступінь сколіозу). Головне завдання курсу – попередити прогресування деформації. Ви- користовуються різні вправи, які зміцнюють м’язовий кор- сет, зменшують вираження асиметрії. Методика також пе- редбачає носіння ортопедичного корсету пацієнтом. Третій варіант лікування сколіозу використовується при несприятливому протіканні хвороби, перед оператив- ним лікуванням. Тут ТВ покликані забезпечити максима- льний ступінь локальної корекції сколіотичної хвороби з попередньою мобілізацією рухливості хребта в зоні дефор- мації на фоні загально тонізуючого ефекту різних вправ. ТВ можуть бути різноманітні, але найчастіше вони міс- тять в собі лікувальну гімнастику. Головна мета її – наро- щування основних характеристик м’язів, які б забезпечили їх протистояння наступній деформації. Слід відмітити, що це можливо лише на ранніх стадіях захворювання. Роль дихальної гімнастики також не маловажна, адже через де- формації хребта можуть змінюватися в гіршу сторону і внутрішні органи, особливо легені. В основну частину (найбільш тривалішу) входять вправи на рівновагу, диха- льні вправи, вправи на загальну і силову витривалість м’язів спини, грудної клітки, черевного пресу, що забезпе- чують формування правильного корсету, вправи біля гім- настичної стінки, вправи для корекції деформації ніг [2]. Вихідне положення зазвичай лежачи або в упорі на ко- лінах. Для дітей можливо використання елементів гри з урахуванням збереження рівноваги [1]. Також можливо виконання легкого бігу, який переходить у ходьбу, поєд- нання вправ та ігрової форми з збереженням правильного положення рівноваги [7]. Основна мета завершальної фази – поступове розслаб- лення організму. Не слід забувати про індивідуальність ко- жного пацієнта і про нормальний функціональний стан ди- хальної і серцево-судинної систем. Курс таких занять за- звичай складає 7-10 місяців [8]. 126 Комплекс таких вправ слід виконувати повільно, але щоденно. Обговорення результатів. Проведене дослідження на базі реабілітаційних кабінетів, баз та центрів міст Кам’янця-Подільського (Україна) та Оппенгайма (Німеччи- на), метою якого було вивчення результатів впливу фізич- ної терапії дітей у віці 7-16 років з викривленням хребта за допомогою ТВ та інших програм корекції, виявило: біль- шість дітей прибавило в рості; в цілому в групі дітей та підлітків, які займалися ТВ, спостерігалась позитивна ди- наміка в 78% випадків; в середньому із загальної кількості дітей (28 чоловік), які виконували програму фізичної тера- пії, у 2/3 нормалізувались показники функціонального стану постави, при цьому силова витривалість м’язів чере- вного пресу і спини в пацієнтів з позитивною динамікою збільшилась більш ніж на 100% від вихідного. Розрізняють симетричні і асиметричні ТВ для хворих з асиметричною поставою і сколіозом І та ІІ ступеню. Дослідження показа- ли, що для обох категорій пацієнтів однаково корисні аси- метричні і симетричні вправи у співвідношенні 50 на 50. Саме в цій пропорції досягається максимальний коефіцієнт корисної дії для процесу лікування [5]. ТВ слід починати з лікувального масажу, який сприяє розігріванню м’язів, зняттю їх перенапруження. Потім слі- дує механотерапія – заняття на спеціальних тренажерах, що розвивають окремі групи м’язів. Слід пам’ятати, що всі вправи необхідно проводити з поступовим збільшенням навантаження. Вправи на блочній здвоєній рамі є досить ефективни- ми: вправа на даному тренажері полягає у відведенні ноги назад, викликаючи бокову розтяжку, розгинання ноги з обважнінням, яке прикріплюється до ноги з допомогою спеціальної манжети і карабіну з тросом, що дає нозі певне навантаження (вагу). Вправу на розтяжку м’язів слід виконувати після кож- ного підходу на тренажері. Слід пам’ятати і про правильне дихання під час розтяжки біля шведської стінки, це тренує м’язи серця. Потім вже наступає лікувальна гімнастика. Призначаєть- ся вона строго індивідуально для кожної дитини. Важливо підтримувати в дітях зацікавленість в заняттях ТВ. Для цього 127 вводяться заняття на фітболах (великий пружний м’яч, діа- метром 45-90 см) і вправи з гімнастичними палицями. Найефективнішими вправами є вправи в положенні стоячи. Можна використовувати наступні вправи: 1) вихідне положення (в.п.): ноги на ширині плечей, при шумному вдиху треба підняти руки вверх, а при видиху різко розслабити плечі та опустити руки, потрусивши ними; 2) в.п.: ноги на ширині плечей, завести руки за спину, скріпити їх в замок, розслабити плечі і здійснити плавні кругові рухи головою; 3) в.п.: сидячи на килимку випрямити руки перед собою, коліна знаходяться нерухомо під кутом 90º. Зробити на- хил вперед з витягнутими руками, повернутися у вихід- не положення. 4) в.п.: лежачи на спині притиснути спину міцно до підло- ги, а руки витягнути вздовж тіла. Фітбол слід затиснути між ступнями і на вдиху підняти прямі ноги вверх. На видиху треба опустити ноги на 45º і затримати їх в та- кому положенні. Вернутися у вихідне положення. 5) в.п.: сидячи на килимку з витягнутими вперед руками на ширині плечей (спина пряма) зігнути ноги в колінах з затиснутими між колінами фітболом. На видиху відхи- литися назад і затриматися в такому положенні на три рахунок; вернутися у вихідне положення. 6) в.п.: лежачи на килимку підняти руки і ноги, затрима- тися приблизно на одну хвилину. Цю вправу виконують, не затримуючи дихання, а продовжувати дихати рівно. Для перевірки м’язового корсету проводять різні тести: 1. Черевний тест. В.п.: сидячи на килимку. Слід відхилитися назад на 45º без допомоги рук. Стан пацієнта необхідно визначати за зовнішнім виглядом і часом, протягом якого він може протриматись в такому положенні. Чим більший показник часу, тим краще підготовлений пацієнт. 2. Тест на силу м’язів спини. В.п.: лежачи на животі. Треба, прогинаючись, підняти корпус вверх, зводячи лопатки. Для ускладнення потрібно завести руки назад і покласти на стегна або під сідниці. Якщо у пацієнта не вдається зробити це, значить, його спина знаходиться в дуже слабкому стані. 128 3. Тест на гнучкість. В.п.: сидячи на килимку, ноги разом. Нахилятися впе- ред, пальці рук максимально, на скільки це можливо, заве- сти за стопи. Деякі пацієнти не можуть дотягнутися і до пальців ніг, не кажучи вже про те, щоб завести руки за но- ги. Розтяжці також необхідно приділяти велику увагу [6]. Висновки. Оцінка результатів ТВ показала, що вони покращують стан дихальної системи (це показали резуль- тати спірометрії), серцево-судинної системи (проба Руф’є), координаційних здібностей (проба Ромберга), і також гнуч- кість хребетного стовпа [5]. Плавання також є ефективним методом лікування як викривлення хребта, так і остеохондрозу. Основними інди- відуально рекомендованими (інакше лікувальними) спосо- бами плавання є брас, в тому числі і на спині. Але плавання може виявити і негативний ефект, якщо використовувати такі способи плавання, як кроль, кроль на спині, в стилі «дельфін» і так званих «народних стилів» (плавання «по-собачому», «жабкою»). При заняттях плаван- ням слід також враховувати ступінь сколіотичної хвороби. Також слід розуміти, що фізичні навантаження зможуть принести максимальну користь в поєднанні з іншими ме- тодами лікування викривлень хребта. Список використаних джерел: 1. БакалюкТ.Г., Чурпій І.К., Янів О.В., Стельмах Г.О., Тели- ця Є.Ю. Сучасні аспекти реабілітаційного обстеження при по- рушенні постави у людей молодого віку. Art of Medicine. 2020. №1 (13). С. 175-179. 2. Гамма Т.В., Григус І.М., Орел І.О., Гірак А.М. Фізична терапія дітей віком 10-12 років зі сколіозом ІІ ступеня. Rehabilitation and Recreation. 2022. №11. P. 10-17. 3. Давибіда Н.О., Попович Д.В., Безпалова Н.М., Довгань О.М., Коваль В.Б., Вайда О.В.,Черній Ю.М. Масаж та лікувальна фі- зична культура як засоби фізичної реабілітації при різновидах сколіозу в дорослих та дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2019. №2. С. 119-124. 4. Поляруш І.А., Василенко Є.В., Кобінський О.В. Огляд сучасних підходів до застосування засобів фізичної терапії при сколі- отичній хворобі. Спортивна медицина, фізична терапія та ер- готерапія. 2022. №2. С. 125-131. 129 5. Совтисік Д.Д. Ефективність фізичної реабілітації дітей і підлі- тків зі сколіозом. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. Кам’янець-Подільський: Кам’янець- Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2019. Вип. 18. Т. 2. С. 110-111. 6. Совтисік Д.Д. Оздоровча фізична гімнастика як засіб фізичної реабілітації при порушеннях опорно-рухового апарату в жінок середнього віку. International scientific and practical conference «Physical culture and sports in the educational space: innovations and development prospects»: conference proceedings, March 5-6, 2021. Wloclawek, Republic of Poland: «Baltija Publshing», 2021. P. 105-108. 7. Совтисік Д.Д., Зданюк В.В. Комплексна методика фізичної терапії при сколіозі в дітей 8-10 років в амбулаторних умовах. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного універси- тету імені Івана Огієнка: збірник за підсумками звітної нау- кової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. [Елек- тронний ресурс]. Кам’янець-Подільський: Кам’янець- Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2022. Вип. 21. С. 357-358. 8. Kim M.J., Park D.S. The effect of Schroth’s three-dimensional exer- cises in combination with respiratory muscle exercise on cobb’s angle and pulmonary function in patients with idiopathic scoliosis. Physical Therapy Rehabilitation Science. 2017. №6 (3). Р. 113-9. Description of widespread curvatures of backbone is given, the brought facilities over of physical therapy in restoration treatment of these curvatures. Authors make examples of struc- ture of employment, distinguish basic moments on that it is nec- essary to pay attention during realization of physical therapy at curvature of backbone. In the group of children and teenagers that engage in therapeutic exercises regularly, there was a posi- tive dynamics in 78% of cases, for 2/3 of children normalized in- dicators of the functional state of postures. There are different approaches to combination of facilities of physical exercises, gymnastics, and other do support on swimming that is too effec- tive at treatment of this type of disease. For the successful pro- cess of treatment it is necessary combination of physical activity with a massage that improves functional ability of the muscular system of organism of man; by the correct mode of day, that stops an organism overstraining, and also assists implementation of different curative measures (especially it topically for children. Key words: physical therapy, therapeutic exercises, curva- ture of the spine, scoliosis. Отримано: 13.11.2023 130 УДК 796.332-053.5 В. А. Стасюк, А. О. Петров, В. Б. Воронецький, Я. М. Котик ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ГРИ У ФУТБОЛ У статті розглядається підвищення рівня фізичної підго- товленості дітей молодшого шкільного віку засобами гри у футбол. Під час фізичної підготовленості дітей на сучасному етапі потрібно враховувати нові наукові положення, розро- блені і рекомендовані для впровадження в практику систе- ма оцінки розвитку фізичних здібностей, щоб сприяти їх корекції та реалізації виховних і оздоровчих завдань у про- цесі занять футболом. Ключові слова: фізична підготовленість, юні футболіс- ти, молодший шкільний вік, фізичні якості. В останні роки особливої актуальності набула фізична підготовленість серед учнів молодшого шкільного віку. Фізична культура людини – визначається ступенем во- лодіння знаннями, вміннями та навичками щодо викорис- тання цінностей фізичної культури з метою задоволення власних потреб у зміцненні здоров'я, фізичній досконалос- ті, організації здорового способу життя. На протязі всього історичного розвитку шкільного навчального процесу з фі- зичної культури постійно здійснювалися процедури пере- осмислення та вдосконалення його програмно-методичного забезпечення. Одним із популярних видів спорту, серед підростаючого покоління вважається гра футбол. Як наслі- док цього, багато фахівців пропонують використовувати її як засіб всебічного фізичного розвитку школярів, комплек- сного розвитку основних фізичних якостей. Разом з тим, незважаючи на велику кількість наукових праць з пробле- ми розвитку фізичних якостей школярів засобами фізичної культури, даних щодо цілеспрямованого використання гри футбол для вирішення цієї проблеми в наявній літературі явно недостатньо [1; 3; 4]. Виклад основного матеріалу. Встановлено, що найбі- льший ефект у розвитку фізичних якостей досягається в пе- ріод їхнього бурхливого природного розвитку. Ефективність 131 педагогічних впливів інші вікові періоди для даної здібності може бути нейтральною або навіть негативною. Тому при вдосконаленні конкретних фізичних здібностей дуже важ- ливо не прогаяти найсприятливіші вікові періоди, оскільки згодом зробити це буде набагато складніше. Віковий інтер- вал від 6,5 до 10 років поєднує школярів початкової школи. Цей період протікає зі скороченням швидкості зростання в довжину (лише на 2-3 см на рік), появою надмірної ваги, відбувається зниження інтенсивності обмінних процесів, частоти скорочення серця та дихання у спокої, зростає ве- личина ударного об'єму серця та резервних об'ємів дихання, завершується певний етап формування рухової якості – спритності, хоча, з іншого боку, вони ще далеко не досяга- ють максимальних показників швидкості (частоти повто- рень) у найпростіших рухах, їхня абсолютна і відносна сила невелика. Фізіологічні функції стрімко розвиваються, але багато в чому відрізняються від остаточного, дорослого рів- ня. Обсяг виконуваної роботи до появи ознак втоми стано- вить 40 кДж, а дорослого в 40 разів більше. У них високі щоденні витрати енергії, залишається недостатньо зрілою система регулюючих механізмів організму (нервових та ен- докринних). Будь-яка напруга організму в цей період зав- жди пов'язана з активною перебудовою роботи чи не всіх органів і систем, і ціна адаптації до зміни зовнішніх умов є особливо великою. У період від 6-7 до 9-10 років змінюють- ся структура та функції мозку, його адаптаційні можливос- ті. Діти, що належать до цієї вікової категорії, відрізняються підвищеною ефективністю до факторів середовища прожи- вання і особливо потребують індивідуалізації навчально- виховного процесу з урахуванням їх віково-статевих особ- ливостей та індивідуальних властивостей ЦНС [2; 5]. Встановлено, що диференційована (за окремими показ- никами) та узагальнена (за комплексом показників) оцінка рівня фізичного розвитку дозволяє визначити не лише сту- пінь фізичної підготовленості дітей, а й гармонійність кож- ного окремого показника. Маючи такі дані про фізичний розвиток, вчитель фізичної культури може підбирати спеці- альні вправи для цілеспрямованого фізичного вдосконален- ня дітей 6-8 років. Футбол спрямований на розвиток швид- кісних та швидкісно-силових якостей дітей 6-8 років, ви- значає як покращити показники загальної фізичної підгото- вленості. Доведено, що дітки, які займаються футболом, 132 мають кращі психофізіологічні показники, які запевняють про величину розумової працездатності. Комплексна відміт- ка стану фізичного розвитку, здоров'я дітей з урахуванням імунологічного статусу та стану інтелектуальної працездат- ності з визначенням столітніх особливостей внутрішньогру- пового поділу цих показників дозволяє підвищити морфо- функціональні якості та запаси організму дитини, що потрі- бно враховувати при розробці програм з матеріального ви- ховання школярів. Наголошується і об'єктивно обґрунтову- ється значна роль обліку всіх збираючих у єдине програми з футболу, в якій були вироблені відповідні педагогічні погля- ди, методи, що забезпечували дієві педагогічні умови для зростання фізичного розвитку молодших школярів [6; 7]. Висновки. 1. Проаналізувавши сучасний стан наукових досліджень та практичної діяльності щодо проблеми дослідження дій- шли висновку, що на сьогодні існуюча система підгото- вки юних футболістів включає підрозділи фізичної, тех- нічної, тактичної, психологічної, теоретичної і комплек- сної підготовки та наголошує на доцільності врахування сенситивних періодів під час підвищення рівня фізичної підготовленості засобами футболу. 2. Завданнями підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку в футболі є підвищення загального рівня фізичного розвитку та їх функціональ- них можливостей. А також, розвиток у таких фізичних якостей, як сила, швидкість, витривалість, спритність та пов’язаних з ними уміння, навики і здібності, що спри- яють ефективній ігровій діяльності. Вдало організована фізична підготовка, яка спрямову- ється на забезпечення розвитку загальних і спеціальних фізичних якостей, певною мірою сприяє підвищенню фун- кціональних можливостей дітей що займаються футболом. Належний рівень розвитку функціональних можливостей футболістів, в свою чергу, забезпечує ефективне вирішен- ня техніко-тактичних завдань в ході змагальної діяльності. Список використаних джерел: 1. Авраменко В.Г., Джус О.М., Костюкевич В.М. та ін. Футбол: навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, 133 шкіл вищої спортивної майстерності. Київ: Республіканський науково-методичний кабінет, 2003. С. 56-57. 2. Гавриков Р., Ворона В. Особливості фізичної підготовки юних футболістів в підготовчому періоді. Цифрові технології в про- цесі підготовки спортсменів в умовах формального і неформа- льного навчання: матеріали І міжнародної науково-практичної конференції / відповід. ред. Д.В. Бермудес. Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2021. С. 70-71 3. Коломоєць Г. Футбол у школі – розвиток рухових якостей та джерело здоров’я школярів. Футбол в Україні: витоки, тради- ції, перспективи: матеріали наукової конференції. Львів; Київ, 2014. С. 271-275. 4. Куценко О.В. Єдність навчання руховим діям та розвиток фі- зичних здібностей дітей 6-9 років під час занять футболом. Ві- сник Запорізького національного університету. Фізичне вихо- вання і спорт: зб. наук. пр. Запоріжжя, 2016. №2. С. 31-37. 5. Куценко О.В. Проблеми розвитку футболу в дітей молодшого шкільного віку. Вісник Чернігівського національного педагогіч- ного університету. Серія: педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт». Чернігів, 2016. Вип. 139. Т. ІІ. С. 241-245. 6. Ніколаєнко В.В. Управління підготовкою юних футболістів на основі індивідуальних особливостей розвитку дитячого органі- зму. Слобожанський науковий спортивний вісник. 2014. №2 (40). С. 104-110. 7. Собко С., Воропай С., Собко Н., Гавришко С. Динаміка показ- ників загальної фізичної підготовленості юних футболістів на етапі базової підготовки. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. 2015. №2 (30). С. 160-164. The article examines increasing the level of physical fitness of children of primary school age by playing football. During the physical training of children at the current stage, it is nec- essary to take into account new scientific provisions, devel- oped and recommended for implementation in practice the system of assessment of the development of physical abilities, in order to facilitate their correction and implementation of educational and health-improving tasks in the process of play- ing football. Key words: physical fitness, young football players, junior school age, physical qualities. Отримано: 09.11.2023 134 УДК 378.4-087.57(477.43-21)КПНУ«2022/2023» І. І. Стасюк, А. О. Боднар, В. Б. Воронецький, В. С. Кривіцька АНАЛІЗ ВИСТУПУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА НА ХVIІІ ЛІТНІЙ УНІВЕРСІАДІ УКРАЇНИ Університет Огієнка на літніх Універсіадах України зав- жди ставить завдання перед собою посісти 1 місце серед закладів вищої освіти ІІ категорії, а також якнайвище місце серед всіх університетів. Результати ХVIІІ літньої Універсіади України вчергове дали пересвідчитись, що в Кам’янець-Подільському націо- нальному університеті імені Івана Огієнка навчаються сту- денти з високою спортивною майстерністю. Ключові слова: студенти, змагання, Універсіада. Постановка проблеми. ХVIІІ літня Універсіада Украї- ни проводилась з метою стимулювання розвитку фізичної культури та спорту у закладах вищої освіти до занять спор- том, підготовки до участі у міжнародних змаганнях серед студентів [5]. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка регулярно приймає участь у Всеукраїнській Універсіаді і завжди прагне показати найкращий результат. Мета дослідження – проаналізувати спортивні досяг- нення представників Кам’янець-Подільського національно- го університету імені Івана Огієнка на ХVІІІ літній Універ- сіаді України. Обговорення результатів дослідження. В Універсіа- ді 2023 року Огієнкіївці змагалися в 10 з 18 видів спорту. Змагання з важкої атлетики і стрільби кульової, до яких також були заявлені наші студенти, не відбулися. 22 лютого 2023 року в Хмельницькому відбулася XVIІІ літня Універсіада України з тхеквондо ВТФ, в якій взяли участь 28 закладів вищої освіти з 12 регіонів України. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка представляла команда факультету фізичної культури, яка посіла І загальнокомандне місце серед всіх ЗВО і здобула 162 очки [8]. 135 В особистій першості члени команди посіли такі місця: І місце – Олег Маматов; ІІ місце – Андрій Петрук та Євген Романенко; ІІІ місце – Владислав Дзоз та Владислав Іванюк. Готував команду до змагань Сергій Потапчук. 03-05 квітня 2023 року в Луцьку відбулася XVIІІ літня Універсіада України з дзюдо, в якій взяли участь понад 160 спортсменів, що представляли 33 ЗВО із 18 областей Укра- їни. Збірна Кам’янець-Подільського національного універ- ситету імені Івана Огієнка була представлена 16 спортсме- нами факультету фізичної культури. За підсумками двох днів змагань в загально- командному заліку наші дзюдоїсти стали чемпіонами зма- гань (1052,5 очок) [4]. Чемпіонами XVIІІ літньої Універсіади України з дзюдо стали Станіслав Семков (в/к до 66 кг), Заур Дуньямалієв 136 (в/к до 100 кг) та Важа Даіарі (в/к понад 100 кг). Срібні медалі вибороли Гліб Дубіна (в/к до 66 кг), Іван Кутенков (в/к до 100 кг), Катерина Семенченко (в/к до 78 кг). Брон- зовими презерами стали Ірина Хрящевська (в/к до 63 кг), Юлія Кузьменко (в/к до 57 кг), Ія Кучава (в/к до 70 кг), Антон Вовк (в/к до 60 кг). У командному заліку чоловіча збірна виборола золоті медалі, а жіноча срібні. Залікові очки також принесли: Ганна Колосова – 5 міс- це (25 очок), Артем Рось – 5 місце (25 очок), Вадим Леонть- єв – 5 місце (25 очок), Назарій Юрчак – 5 місце (25 очок), Георгій Шонія – 9 місце (21 очко), Олександр Радкевич – 17 місце (7,5 очок). Готувала команду до змагань Ірина Райтаровська. З 26 по 29 квітня 2023 року у Чернівцях відбулися змагання з тенісу настільного у заліку ХVІІІ літньої Універ- сіади України 2023 року. У змаганнях брали участь 16 команд з різних областей України, 15 ЗВО за категоріями які представляли спортс- мени-студенти. Склад команди відповідно до регламенту ХVІІІ літньої Універсіади України 2023 року з тенісу насті- льного 2 чоловіка + 2 жінки. Змагання проводилися в 7-ми розрядах за олімпійсь- кою системою розіграшу всіх місць: 137 1. Командні змагання серед жінок. 2. Командні змагання серед чоловіків. 3. Змагання в парному розряді серед жінок. 4. Змагання в парному розряді серед чоловіків. 5. Змагання в змішаному парному розряді. 6. Змагання в особистому розряді серед жінок. 7. Змагання в особистому розряді серед чоловіків. Відповідно до регламенту змагань Хмельницька об- ласть була представлена 2-ома командами. До складу Хмельницької області № 1 увійшли 4-ро спортсменів-студентів Кам’янець-Подільського національ- ного університету імені Івана Огієнка факультету фізичної культури: 1. Назар Третяк (МСУ); 2. Дмитро Яремчук (МСУ); 3. Іоланта Євтодій (МСУ); 4. Соломія Братейко (МСУМК). Командам нараховувалися очки в залежності від зайнятого місця в кожному з 7-ми розрядів за допомогою спеціальної таблиці нарахування очок. Таблиця 1 Таблиця нарахування очок команди Хмельницької області № 1 Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Загаль- Кі- на сума Мі- сть Команда П.І.Б. ЗВО балів сце очок КПНУ Хмельницька обл. №1 Третяк Н.О. КПНУ 72 1 72 (команди чоловіки) Яремчук Д.М. КПНУ Хмельницька обл. №1 Братейко С.В. КПНУ 72 1 72 (команди жінки) Євтодій І.В. КПНУ Хмельницька обл. №1 Яремчук Д.М. КПНУ 30 3 30 (особисті чоловіки) Хмельницька обл. №1 Третяк Н.О. КПНУ 27 4 27 (особисті чоловіки) Хмельницька обл. №1 Братейко С.В. КПНУ 33 2 33 (особисті жінки) Хмельницька обл. №1 Євтодій І.В. КПНУ 30 3 30 (особисті жінки) 138 Продовження таблиці 1 Хмельницька обл. №1 Третяк Н.О. КПНУ 50 5 50 (пари чоловіки) Яремчук Д.М. КПНУ Хмельницька обл. №1 Братейко С.В. КПНУ 72 1 72 (пари жінки) Євтодій І.В. КПНУ Хмельницька обл. №1 Третяк Н.О. КПНУ 66 2 66 (змішана пара) Євтодій І.В. КПНУ Хмельницька обл. №1 Яремчук Д.М. КПНУ 60 3 60 (змішана пара) Братейко С.В. КПНУ 512 За результатами змагань Кам’янець-Подільський наці- ональний університет імені Івана Огієнка посів 1 місце, набравши 512 очок серед 15 ЗВО України [7]. Готував команду до змагань Олександр Алєксєєв. 3-5 травня 2023 року в Хмельницькому відбулися зо- нальні змагання з волейболу серед чоловічих команд в про- грамі ХVІІІ літньої Універсіади України. У зональних змаганнях взяли участь команди сімнад- цяти закладів вищої освіти, які були поділені на 4 зони. До зони в Хмельницькому потрапили: Закарпатська область, Чернівецька, м. Київ-1 та Хмельницька область-1, яку представляли 11 здобувачів вищої освіти К-ПНУ та один здобувач Подільського державного університету. За результатами зональних змагань Хмельницька об- ласть-1 потрапила до фінальної частини з першого місця з трьома перемогами. 139 9-14 травня 2023 року в Хмельницькому відбувся фі- нальний етап Універсіади. У фінальній частині змагалися 4 команди. Хмельницька область-1 впевнено перемогла Чер- нігівську область із рахунком 3:0 і вчетверте виборола зо- лоті нагороди Всеукраїнської Універсіади. Кращими гравцями змагань стали здобувачі нашого університету МСУМК Володимир Остапенко, «MVP» змагань КМСУ Сергій Міщенко, за що вони отримали нагороди. За команду виступали й отримали золоті нагороди: Владислав Антонюк, Олександр Долюк, Дмитро Вієцький, Віктор Іващенко, Ярослав Савків, Михайло Якушенко, Едуард Штерик, Володимир Остапенко, Сергій Міщенко, Олександр Наложний, Богдан Середа. На жаль, членам збірної команди України Олегу Плот- ницькому, Віталію Кучеру, Олексію Головеню та Тимофію Полуяну не зробили перерахунок очок і ми не дорахувалися 144 очки. За результатами ХVІІІ літньої Універсіади України 2023 року команда здобула 396 очок для Кам’янець-Поділь- ського національного університету імені Івана Огієнка [3]. Готував команду до змагань Євген Козак. З 12 по 15 травня 2023 року у Львові збірна К-ПНУ взяла участь у фінальному етапі ХVІІІ літньої Універсіади України з бадмінтону. Університет представляли 6 здобувачів вищої освіти Юрій Касіянчук, Вячеслав Луцев, Максим Швець, Крі- стіна Протасюк, Катерина Михасик, Софія Бондаренко. З- поміж 11 команд університет Огієнка посів 10 місце, здобу- вши 111,7 очки в загальнокомандний залік [1]. 140 Готував команду до змагань Юрій Юрчишин. 17-21 травня 2023 року в Хмельницькому відбулися фінальні змагання літньої Універсіади України з волейболу серед жіночих команд. Відповідно до Регламенту змагань у фінальну частину вийшли 7 команд, які були розподілені на дві підгрупи. Хмельницька область, до складу якої увійшли Огієнківці та 2 представниці ХНУ, була в групі Б, де посіла перше місце, набравши 9 очок (обіграли представниць Чернігівської облас- ті 3:0 (25:10; 25:6; 25:14), Національного університету фізич- ного виховання та спорту України (м. Київ) 3:0 (26:16; 25:4; 25:16), Черкаську область 3:0 (25:13; 25:17; 25:12)). У півфіналі наша команда зустрілися з Чернівецькою областю і також впевнено здобула перемогу 3:0 (25:17, 25:16; 25:13). Результат фінального поєдинку гравчинь Хмельницької та Тернопільської областей був непередбачуваним, оскільки обидві команди демонстрували якісний професійний волей- бол. Загалом фінальний поєдинок закінчився з рахунком 3:0 (25:18; 25:16; 25:18) на користь збірної Хмельницької області. Вперше в історії Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка жіноча збірна команда з волейболу виборола золоті нагороди ХVIII літньої Універсіа- ди України і додали 360 очок до загально університетсько- го рейтингу [12]. Склад збірної команди Хмельницької області: Софія Бондаренко, Яна Завала, Анастасія Кучер, Єлизавета Лазу- 141 ренко, Катерина Михасик, Ольга Павляшик, Владимира Пилипенко, Світлана Сопочева, Олександра Цісар, Валерія Якушева, Валентина Осипчук, Дарія Ковальчук. За результатами змагань «Кращою ліберо» визнана Сві- тлана Сопочева, «MVP» – Валентина Осипчук. Готував команду до змагань Микола Прозар. 18-21 травня 2023 році у Львові пройшла ХVІІІ літня Універсіада України з легкої атлетики. У змаганнях взяли участь 367 учасників з 48 закладів вищої освіти. Університет Огієнка представляли 14 студентів. При- зерами стали: 1. Михайло Кохан – 1 місце (метання молота); 2. Олег Миронець – 1 місце (800 м); 3. Наталія Пироженко-Чорномаз – 1 місце (400 м) та 3 міс- це (400 м); 4. Андрій Атаманюк – 1 місце (5000 м); 5. Олександра Чернуха – 1 місце (потрійний стрибок); 6. Анна Дудніченко – 2 місце (стрибки у висоту із жердиною); 7. Естафетний біг 4*100 м (жінки) – 2 місце (Олександра Чернуха, Наталія Пироженко-Чорномаз, Ірина Шершал, Ольга Юзва). Також хочеться відмітити студентів які, на жаль, не піднялись на п’єдестал призерів, але принесли залікові бали нашому університету: 1. Ольга Юзва – 5 місце (100 м); 2. Ірина Шершал – 5 місце (800 м); 3. Павло Козловський – 5 місце (стрибки у висоту); 4. Давид Яновський – 5 місце (200 м). 142 Загалом на змаганнях з легкої атлетики набрали 668 очок, що дало можливість посісти серед 48 команд почесне 4 місце [6]. Готували команду до змагань Василь Ліщук та Олег Ве- ргуш. 143 З 08 по 12 травня 2023 року у Вінниці пройшли зона- льні змагання з футболу серед чоловічих команд за про- грамою XVIII літньої Універсіади України. Наша команда, на жаль, поступилася у всіх трьох поє- динках – 3:0 ЗУНУ (Тернопіль), 3:0 ТНПУ ім. В. Гнатюка (Тернопіль) та 3:0 Вінницькій області. Хоча ми і не потрапили до фінальної частини змагань, але здобули 300 очок. Склад нашої команди був наступний: Віталій Онищук, Олексій Боднар, Максим Лямін, Олександр Сич, Ростислав Морозов, Ігор Сафроняк, Володимир Данилюк, Володимир Монастирський, Сергій Лень, Вадим Данилюк, Єгор До- нець, Дмитро Лисицин, Максим Мельник, Станіслав Уля- шкевич, Денис Зюбрицький, Ігор Мартинюк, Ілля Лискун, Максим Везнюк, Віталій Мищишен, Вячеслав Луцев. Готував команду до змагань Андрій Петров. У Вінниці 01-05 травня 2023 року пройшли зональні зма- гання XVIIІ літньої Універсіади України з футболу (жінки). У цих змаганнях взяли участь 4 команди: 1. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (Вінницька обл.); 2. Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (Хмельницька обл.); 3. Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського (Львівська обл.); 4. Західноукраїнський національний університет (Терно- пільська обл.). 144 В 1 турі наші дівчата перемогли Вінницький держав- ний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинсько- го з рахунком 2:0, в 2 турі святкували перемогу 3:1 над За- хідноукраїнським національним університетом, а у 3 турі зіграли внічию 1:1 з Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського. В підсумку турнірна таблиця розподілилась наступним чином: 1 місце – Кам'янець-Подільський національний універ- ситет імені Івана Огієнка (Хмельницька обл.) – 7 очок; 2 місце – Західноукраїнський національний універси- тет (Тернопільська обл.) – 6 очок; 3 місце – Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського (Львівська обл.) – 4 очка; 4 місце – Вінницький державний педагогічний універ- ситет імені Михайла Коцюбинського (Вінницька обл.) – 0 очок. 22-25 травня 2023 року також у Вінниці пройшли фі- нальні змагання за програмою XVIII літньої Універсіади України футбол (жінки). Наші спортсменки змінили перебіг історії і вперше стали чемпіонами. В змаганнях взяли участь 3 команди: 1. Сумський державний університет (Сумська обл.); 2. Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (Хмельницька обл.); 3. Західноукраїнський національний університет (Терно- пільська обл.). В 1 грі наші студентки знову переграли, як і під час зональних ігор, Західноукраїнський національний універ- ситет, рахунок гри 2:1. В 2 турі з великим рахунком 7:1 був обіграний Сумський державний університет. В грі за 2-3 місця Західноукраїнський національний університет переміг Сумський державний університет з рахунком 9:1. Підсумкова турнірна таблиця: 1 місце – К-ПНУ імені Івана Огієнка (Хмельницька обл.) 2 місце – Західноукраїнський національний універси- тет (Тернопільська обл.) 3 місце – Сумський державний університет (Сумська обл.). 145 Здобули перемогу для нашого університету Софія Балі- на, Надія Вегерич, Каріна Войт, Олександра Гаврилюк, Яна Котик, Олена Корник, Діана Лаврова, Катерина Ми- хасик, Каріна Петрієнко Єлизавета Тополюк, Вікторія Ше- лест та Крістіна Протасюк. До загального заліку Кам'янець-Подільського націона- льного університету імені Івана Огієнка футболістки при- несли 432 очка [11]. Готував команду до змагань Вадим Стасюк. 13-14 травня 2023 року в Києві відбулися зональні змагання з баскетболу серед чоловічих команд в програмі ХVІІІ літньої Універсіади України. Участь у змаганнях взяли 15 команд, які були розділені на п’ять груп за територіальним розташуванням та спор- тивним принципом. Збірна Хмельницької області, у складі якої були наші студенти Семен Богуцький та Віталій Бро- дюк, потрапила до 4 групи, де суперниками були: Київ КПІ (Київ), КНУБА (Київ). Ігри закінчилися з такими результатами: 1 гра – КНУБА (Київ)-Збірна Хмельницької області 47:134; 2 гра – Збірна Хмельницької області-КПІ (Київ) 78:68. 146 В Івано-Франківську з 25 по 28 травня 2023 року про- ходили фінальні змагання Універсіади. В 1 грі збірна Хмельницької області перемогла НМУ Бо- гомольця (Київ) з рахунком 96:51, в 2 грі програла Львівсь- кій політехніці 78:50, також поступилися і в 3 грі СумДу (Суми) з рахунком 104:55. У підсумку посіли 4 місце та здобули 25 залікових очок в загальнокомандний залік нашого університету. 23-25 серпня 2023 року в Хмельницькому відбулася XVIІІ літня Універсіада України з боротьби вільної, в якій взяли участь понад 180 спортсменів, що представляли 30 ЗВО із 14 областей України. Збірна Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка була пред- ставлена 14 студентами та випускниками факультету фі- зичної культури. За підсумками двох днів змагань в загально-команд- ному заліку наші борці вільного стилю стали чемпіонами змагань у ІІ категорії та посіли 3 місце серед усіх універси- тетів України (395 очки) [9]. Чемпіоном XVIІІ літньої Універсіади України з боротьби вільної став Денис Сагалюк (в/к до 92 кг). Срібну медаль виборола Анна Поштар (в/к до 68 кг). Бронзовими презе- рами стали Даніїл Ткачук (в/к до 65 кг), Даніїл Підлипе- нець (в/к до 97 кг), Ганна Колосова (в/к до 76 кг). 147 Залікові очки також принесли: Максим Панчук – 8 мі- сце (19 очок), Святослав Гутов – 10 місце (16 очок), Олексій Погомій – 14 місце (11 очок), Олег Сукеник – 13 місце (12 очок), Антон Дейнека – 5 місце (25 очок), Антон Марчук – 10 місце (15 очок), Ростислав Биков – 11 місце (14 очок), Данило Стасюк – 5 місце (25 очок), Тетяна Казик – 4 місце (27 очок). Готували команду до змагань Михайло Гуската, Василь Мазур. 25-27 серпня 2023 року в Хмельницькому відбулася XVIІІ літня Універсіада України з боротьби греко-римської, в якій взяли участь 30 університетів із 14 областей України (150 спортсменів). Відстоювали честь Кам’янець-Подільського на- ціонального університету імені Івана Огієнка 8 студентів та випускників факультету фізичної культури. Після завершення змагань, в загально-командному за- ліку наші борці греко-римського стилю стали чемпіонами змагань у ІІ категорії та посіли 2 місце серед всіх універси- тетів України (190 очок) [10]. Чемпіоном XVIІІ літньої Універсіада України з боротьби греко-римської став Максим Лю (в/к до 67 кг), бронзовим презером – Ілля Семенцов (в/к до 77 кг). Залікові очки також принесли: Максим Панчук – 4 мі- сце (27 очок), Олексій Погомій – 7 місце (21 очко), Антон Фаріон – 9 місце (16 очок), Антон Марчук – 5 місце (25 очок), Роман Попадинець – 11 місце (14 очок), Юрій Кожу- хар – 7 місце (21 очко). 148 Готували команду до змагань Михайло Гуска та Василь Мазур. Отже, за підсумками проведення XVIII літньої Універ- сіади України в 2023 році Кам’янець-Подільський націона- льний університет імені Івана Огієнка вчергове став чемпі- оном серед закладів вищої освіти 2 категорії (ЗВО, які ма- ють інститут (факультет фізичного виховання і спорту)) і 4 місце серед 125 університетів, що приймали участь у цих змаганнях, здобувши, загалом, 4604,2 очки [2]. Список використаних джерел: 1. Бадмінтон. URL: https://www.facebook.com/groups/- fizcult.kpnu/permalink/9270257559712278/ (дата звернення 29.11.2023). 2. Всеукраїнський фізкультурно-оздоровчий захід до Міжнарод- ного дня студентського спорту. Підсумки XVIII літньої Універ- сіади України. URL: https://sportmon.org/vseukrayinskyj- fizkulturno-ozdorovchyj-zahid-do-mizhnarodnogo-dnya-students- kogo-sportu-pidsumky-xviii-litnoyi-universiady-ukrayiny/ (дата звернення 06.12.2023). 3. Команда волейболістів КПНУ здобула перемогу у змаганнях з волейболу XVIII літньої Універсіади України. URL: https://fv.kpnu.edu.ua/2023/05/16/komanda-voleibolistiv-k- pnu-zdobula-peremohu-u-zmahanniakh-z-voleibolu-xviii-litnoi- universiady-ukrainy/ (дата звернення 29.11.2023). 4. Команада КПНУ – переможці XVIII літньої Універсіади України з дзюдо. URL: https://fv.kpnu.edu.ua/2023/04/06/komanda-k- pnu-peremozhtsi-khviii-litnoi-universiady-ukrainy-z-dziudo/ (да- та звернення 29.11.2023). 149 5. Регламент 1 проведення XVIII літньої Універсіади України. URL: https://sportmon.org/wp-content/uploads/2023/02/reglament- universiada_compressed.pdf (дата звернення 25.11.2023). 6. Спортсмени університету Огієнка посіли призові місця на зма- ганнях XVIII літньої Універсіади України. URL: https://fv.kpnu.edu.ua/2023/05/23/sporstmeny-universytetu- ohiienka-posily-pryzovi-mistsia-na-zmahanniakh-khvii-litnoi- universiady-ukrainy/ (дата звернення 03.12.2023). 7. Студенти КПНУ – переможці змагань з настільного тенісу XVIII літньої Універсіади України 2023 року. URL: https://fv.kpnu.edu.ua/2023/05/03/studenty-k-pnu- peremozhtsi-zmahan-iz-nastilnoho-tenisu-khviii-litnoi- universiady-ukrainy-2023-roku/ (дата звернення 03.12.2023). 8. Університет Огієнка посів перше місце у фінальних змаганнях з тхеквондо. URL: https://fv.kpnu.edu.ua/2023/02/23/- universytet-ohiienka-posiv-pershe-mistse-u-finalnykh- zmahanniakh-iz-tkhekvondo/ (дата звернення 03.12.2023). 9. Фінальні змагання ХVІІІ літньої Універсіади України з вільної боротьби. URL: https://sportkaf.kpnu.edu.ua/2023-rik-vilna- borotba/ (дата звернення 01.12.2023). 10. Фінальні змагання ХVІІІ літньої Універсіади України з греко- римської боротьби. URL: https://sportkaf.kpnu.edu.ua/2023- rik-hreko-rymska-borotba/ (дата звернення 01.12.2023). 11. Фінальні змагання ХVІІІ літньої Універсіади України з футболу (жінки). URL: https://sportkaf.kpnu.edu.ua/finalni-zmahannia- khviii-litnoi-universiady-ukrainy-z-futbolu-zhinky/ (дата звер- нення 02.12.2023). 12. XVIII літня Універсіади України з волейболу серед жіночих ко- манд. URL: https://fv.kpnu.edu.ua/2023/05/25/khviii-litnia- universiada-ukrainy-z-voleibolu-sered-zhinochykh-komand/ (да- та звернення 05.12.2023). Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University always sets itself the task of taking the 1st place among higher education institutions of the second category and the highest place among all universities at the Summer Universiades of Ukraine. The results of the XVIII Summer Universiade of Ukraine have once again made it clear that students with high sports skills study at Ivan Ohiienko Kamianets-Podilskyi National University. Key words: students, competitions, Universiade. Отримано: 16.11.2023 150 УДК 616-021.6:178.7 Р. Б. Чаплінський, Л. В. Чаплінська КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПОДОЛАННЯ ТЮТЮНОПАЛІННЯ У статті проаналізовані види консультування, які пок- ращують показники відмови від паління. Розглянуто чин- ники вторинної профілактики паління. Охарактеризовано особливості застосування та ефективності медикаментозної терапії в осіб з нікотиновою залежністю. Ключові слова: консультування, поради, фармакотерапія. Постановка проблеми. Паління – це не просто «шкід- лива звичка», а патологія, що потребує серйозного відно- шення й професійної медичної допомоги. Тютюнова зале- жність, що включає тісно пов'язані між собою біохімічний (нікотиновий), психологічний, соціальний компоненти, роз- глядається в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перег- ляду як розлад поведінки, обумовлений психоактивними речовинами [5, с.152]. Більшість курців бажала б припинити паління, і чим старша людина, тим частіше вона замислюється про від- мову від сигарет. Проте через рік не курить у середньому 1% з усіх, що намагалися кинути курити самостійно. Осно- вні причини низької ефективності самостійної відмови – комплексний характер тютюнової залежності й недостатня мотивація на зміну стереотипу поведінки. Метою статті є аналіз та оцінка видів, елементів консу- льтування та методів допомоги у відмові від паління, визна- чення особливостей застосування нікотинзамісної терапії. Обговорення результатів дослідження. Індивідуаль- не консультування поліпшує показники відмови від палін- ня. У ряді досліджень показано, що більший відсоток від- мови від паління спостерігався в групах тривалого консу- льтування [2, с.101-102]. Телефонне консультування також допомагає курцям, зацікавленим у відмові від паління, причому як у випадках активного звернення (дзвінки пацієнтів), так і при дзвін- ках медичних працівників. Найбільш ефективне комплексне застосування меди- каментозних і немедикаментозних методів. Насамперед 151 курцеві необхідно змінити свою поведінку – знайти альте- рнативи, що не наносять шкоди здоров'ю варіанти дії в кожній із ситуацій, що раніше супроводжувалися палін- ням. Допомога в пошуку цих варіантів здійснюють у про- цесі консультування, що є основним методом немедикаме- нтозного лікування тютюнової залежності [5, с.65]. У повсякденній практиці можуть бути використані на- ступні елементи консультування, у вигляді поради бажаю- чим відмовитися від паління [1, с. 113]:  встановити дату відмови від сигарет, бажано, у най- ближчі 2 тиж.;  повідомити друзів, членів родини, товаришів по службі про свій намір кинути палити й попросити їх про розу- міння й підтримку;  передбачити й (по можливості) уникати провокуючі па- ління ситуації, особливо в перші 2-3 тиж., бути готовим до проявів синдрому відміни;  забрати сигарети, запальнички, попільниці з будинку, машини, з робочого місця, постаратися не палити в цих місцях;  розглянути попередні спроби відмови, визначити, що тоді допомагало й що викликало повторне паління;  пам'ятати, що головне – абсолютна відмова від паління (ні єдиного затягування);  враховувати, що алкоголь провокує рецидив паління;  пам'ятати, що присутність у будинку інших курців силь- но затрудняє відмову від сигарет, і що при спільній від- мові від паління вища ймовірність успіху. Слід повідомити пацієнтові, що при необхідності він може звернутися за допомогою до лікаря або в спеціалізо- вані служби допомоги у відмові від паління. Як індивідуальне, так і групове консультування збіль- шує шанс успішної відмови від паління приблизно в 1,5 рази. Різні інформаційні матеріали для самостійного ви- вчення (листівки, буклети, аудіо- і відеозаписи, комп'ютер- ні програми) дозволяють охопити більшу аудиторію, однак не мають особливих переваг у порівнянні з короткою пора- дою лікаря з відмови від паління. Немає переконливих доказів ефективності таких аль- тернативних методів допомоги у відмові від паління, як 152 дієта, фізичні вправи, аверсійні методики, гіпнотерапія, акупунктура й інші види рефлексотерапії, хоча окремим курцям ці методи можуть допомогти. Деяким пацієнтів допомагають матеріали для само- стійного вивчення, однак абсолютний ефект цього методу невеликий. Стандартні матеріали не дають додаткової пе- реваги в порівнянні з іншими втручаннями, наприклад ко- роткою порадою лікаря або нікотинзамісною терапією. Фармакотерапія збільшує шанси успішної відмови від паління приблизно вдвічі, незалежно від обсягу додаткової допомоги. Вторинна профілактика паління вимагає комплексного підходу, який передбачає й медикаментозну терапію в осіб з нікотиновою залежністю. За різними даними, нікотинза- місна терапія збільшує шанс успішної відмови від паління у два рази, у порівнянні із плацебо [3, с.161]. Жувальна гумка й інгалятор, що містять нікотин одна- ково ефективні при лікуванні тютюнової залежності в чо- ловіків працездатного віку, що бажають відмовитися від паління. Через рік після 3-місячного курсу нікотинзамісної терапії повністю відмовилися від шкідливої звички 20% пацієнтів, зменшили кількість викурених сигарет удвічі й більше 36% пацієнтів. У пацієнтів, що продовжують палити, нікотинзамісна терапія знижує кількість викурених сигарет, концентрацію СО у видихуваному повітрі, а також вираженість залежно- сті, при збереженій мотивації на повну відмову від шкід- ливої звички в майбутньому. Імовірність відмови від паління суттєво зменшується при викурюванні першої сигарети протягом 30 хв. після ранкового підйому, наявності дискомфорту при змушеній абстиненції, а також при палінні навколишніх. Застосування нікотинзамінної терапії не супроводжу- ється погіршенням об'єктивних показників стану здоров'я (артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, елект- рокардіографічних параметрів, індексу маси тіла). Жува- льна гумка й інгалятор безпечні й добре переносяться. При використанні жувальної гумки й інгалятора ймо- вірність повної відмови від паління досягає 20%, а ймовір- ність зменшення кількості викурених сигарет удвічі – 36%. Усі форми нікотинзамісної терапії підвищують імовір- ність успішної відмови від паління в 1,5-2 рази через 6 міс 153 серед осіб, мотивованих до відмови. Це еквівалентно від- мові від паління 17% серед тих, що використовують заміс- ну терапію, у порівнянні з 10% у групі контролю. З ураху- ванням недоведеного переважання по ефективності або безпеці одних форм нікотинзамісної терапії перед іншими, слід вибирати лікарську форму залежно від індивідуальних переваг, переносимості й вартості. Можлива поєднана те- рапія; потенційно велику ефективність має комбінація швидкозасвоюваних форм замісної терапії (інгалятор, жу- вальна гумка, спрей) з формами тривалого вивільнення ні- котину (пластир) [4, с.78-79]. Висновки. Таким чином, основний компонент допо- моги у відмові від паління в умовах реальної клінічної практики – це коротка, чітка, аргументована, відносно да- ного пацієнта порада по відмові від паління. Мотивація курців на відмову від сигарет може бути особливо сильна при виявленні серцево-судинної патології, після перенесеного інфаркту міокарда або коронарного втручання, під час госпіталізації. Нікотинзамісна терапія повинна призначатися всім осо- бам, що прагнуть до відмови від паління, й не мають медич- них протипоказань, у тому числі всім пацієнтам зі стабільним перебігом серцево-судинних захворювань, що раніше безус- пішно намагалися самостійно відмовитися від паління. Список використаних джерел: 1. Гігієна та екологія : підручник / за заг. ред. В.Г. Бардова. Він- ниця: Нова Книга, 2020. 472 с. 2. Коваленко В.М., Криштопа Б.П., Корнацький В.М. Проблема здоров'я та оптимізації медичної допомоги населенню України. Київ, 2002. 202 с. 3. Майкова Т.В., Афанасьєв С.М., Афанасьєва О.С. Ерготерапія: підручник. Дніпро: Журфонд, 2019. 374 с. 4. Основи реабілітації, фізичної терапії, ерготерапії: підручник / за заг. ред. Л.О. Вакуленко, В.В. Клапчука. Тернопіль: ТДМУ, 2018. 372 с. 5. Самойленко В.Б., Яковенко Н.П., Петряшев І.О. та ін. Медична і соціальна реабілітація: підручник. 2-е вид., перероб. і допов. Київ: ВСВ «Медицина», 2018. 464 с. In the article the analysed types of advising, which improve the indexes of abandonment from smoking. The factors of sec- 154 ondary prophylaxis of smoking are considered. The features of application and efficiency of medicinal therapy are described for persons with nicotinic dependence. Key words: advising, advices, pharmacotherapy. Отримано: 14.11.2023 УДК 37+796 М. О. Чистякова, О. П. Скавронський, В. М. Приходько РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЯК НЕВІДДІЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В умовах сучасного реформування освіти особливої ак- туальності набуває орієнтацій суспільства на збереження і зміцнення здоров'я дітей та молоді. Одним з головних за- вдань у цій області є трансформація здоров’язбережуваль- ної свідомості здобувачів освіти, яка тісно пов’язані з еко- логією, харчуванням, оздоровленням і особливо з руховою активністю. Ключові слова: здобувачі освіти, здоров’я, рухова акти- вність, здоровий спосіб життя. Постановка проблеми та аналіз останніх дослі- джень. Одним із головних завдань сучасної освіти є фор- мування відповідальної здоров'язбережувальної поведінки у дітей та молоді, яка охоплює низку компетентностей, спрямованих на збереження і покращення власного здо- ров‘я та здоров‘я свого оточення [2, 3-5]. Визначено [2, 7, 9], що важливими напрямками здо- ров’язбережувальної компетентності є культура здоров’я, яка може бути сформована через систематичне навчання, виховання та приклад дорослих. Важливим і невіддільним компонентом здобувачів освіти є належний рівень рухової активності. Розгляд наявних наукових даних [2, 5, 11, 12], присвя- чених обґрунтуванню здоров'язбережувальної поведінки свідчить про те, що для збільшення обсягу рухової актив- ності дітей та молоді переважним напрямом є підвищення інтересу до нових рухових практик; сприяння підвищення функціональних можливостей організму; формування мо- 155 тиваційних установок на фізичний і духовний розвиток особистості. Мета роботи. Визначити чинники, які впливають на рухова активність здобувачів освіти. Виклад основного матеріалу. Переважна більшість робіт [9; 12-14] свідчить, що формування відповідальної здоров'язбережувальної поведінки є більш ефективною й економічно вигідною стратегією, ніж дедалі більші, обтяж- ливі для суспільства витрати на медичну і соціальну допо- могу через погіршення стану здоров’я, яке значною мірою викликане нездоровим способом життя. Здоровий спосіб життя – це спосіб життя, що сформу- вався протягом останніх десятиліть. Він поєднує у собі ба- гато компонентів, включно з правильним харчуванням, контролем маси тіла, здоровим сном, режимом дня, відмо- вою від шкідливих звичок, управлінням емоціями, фізич- ними навантаженнями, емоційними розрядками [3-8; 14]. Головне в здоровому способі життя, на думку фахівців [10; 12], – це практичні дії, які включають всі його компо- ненти, зокрема і рухову активність. За даними різних авторів вказується, що рівень усві- домлення цінності здоров’я, відповідальності за його збе- реження та ступінь здоров'язбережувальної поведінки за- лежить від рівня освіти. Державна політика має сприяти безперервному навчанню протягом життя й пристосовува- ти систему освіти до змін економічних, соціальних та демо- графічних умов. Закони України «Про освіту», «Про дошкі- льну освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про по- зашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» [1] регулюють суспільні відносини, що вини- кають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визна- чають компетенцію державних органів та органів місцево- го самоврядування у сфері освіти. Особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти є здобувачами освіти. Навчання фізичної культури в основній школі спрямо- ване на досягнення загальної мети базової загальної осві- ти [2]: розвиток природних здібностей, інтересів, обдару- 156 вань учнів, формування компетентностей, необхідних для їхньої соціалізації та громадянської активності, свідомого вибору подальшого життєвого шляху та самореалізації, продовження навчання на рівні профільної освіти або здо- буття професії, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природ- ного середовища, національних та культурних цінностей українського народу. Особливого значення навчання фізи- чної культури набуває в контексті формування готовності виконувати громадянський та конституційний обов’язок щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави в майбутньому. На думку фахівців [2, 14], якісна освіта сприяє поліп- шенню здоров’я, а міцне здоров’я є передумовою отриман- ня належної освіти. Відповідно до положень «Концепції Но- вої української школи» поруч з навчанням і вихованням, формування здоров’язбережувальної компетентності – одне з головних завдань закладу освіти. Відомо [3; 9-12], що впровадження у повсякденне жит- тя різних форм рухової активності в поєднанні з раціона- льним харчуванням, боротьбою проти шкідливих звичок та покращенням екологічного середовища спричинило у ви- сокорозвинутих країнах скорочення смертності людей мо- лодого та середнього віку, збільшення тривалості життя на 15-20 років. За різними даними, серед населення України лише 17% займаються оздоровчими видами спорту та фізичної культури. Для порівняння досвід Фінляндії свідчить, що 71% населення країни займаються оздоровчими видами спорту та фізичної культури, в Люксембурзі частка фізично активних людей складає 63%, у Нідерландах – 60%, Данії та Швеції – 59% в обох країнах [12]. За даними ВООЗ, 81% підлітків 11-17 років були не- достатньо фізично активними. Так, у Фінляндії достатній рівень фізичної активності мають 45% дітей 10-11 років, 19% підлітків 14-15 років, 13% осіб 16-17 років; у Швеції достатній рівень фізичної активності у 19% дітей (до 11 років), 11% підлітків (15 років); в Норвегії серед 6, 9-річних дітей і 15-річних підлітків відповідно 90, 77 і 48%; у Данії у 16% 11-річних дітей, 14 і 13% дітей 13 і 15 років відпові- дають чинним рекомендаціям фізичної активності (для ді- 157 тей віком 5-17 років: від 60 хвилин аеробної фізичної ак- тивності від помірної до високої інтенсивності щодня; мі- німум тричі на тиждень – вправи високої інтенсивності, націлені на зміцнення м'язів і скелету) [3, 8]. Відповідно до даних дослідження «Поведінка дітей шкільного віку щодо здоров'я» [6], яке охоплює питання здоров'я, добробуту, соціального середовища та поведінки щодо здоров'я канадських учнів 6-10 класів, між 2010 та 2018 роками використання транспортних засобів, щоб діс- татися до школи, зросло з 67% до 74%, зокрема для: дів- чат – з 70% до 77% (для хлопців змін не відбулося); учнів 8- х класів – з 62% до 72% (для учнів 6-х, 7-х, 9-х і 10-х класів змін не відбулося). Проте позитивними даними є те, кіль- кість поїздок велосипедом до школи зросла з 2% до 4%, зо- крема хлопців – з 4% до 7% (для дівчат змін не відбулося); учнів 6-х класів – з 4% до 8% та учнів 7-х класів – з 2% до 6% (для учнів 8-х, 9-х та 10-х класів змін не відбулося). За- галом, між 2010 та 2018 роками кількість учнів, які ходять до школи пішки, зменшилася з 31% до 22%, зокрема для учнів 6-х класів – з 35% до 24% та учнів 8-х класів – з 36% до 24% (для учнів 7-х, 9-х та 10-х класів змін не відбулося). За даними різних авторів наголошується, що рухова активність необхідна для здорового розвитку та прогресу. Позитивні звички, сформовані в ранньому дитинстві та підлітковому віці, можуть зберегтися на все життя. Регуля- рна рухова активність в дитинстві розвиває рухові якості, здоров'я серця, щільність кісток. Ці переваги можуть запо- бігти хронічним захворюванням у подальшому житті. Внаслідок цього багато розвинених країн для стимулю- вання та формування здоров'язбережувальної поведінки починають з реалізації комунікаційної стратегії, зокрема активно займаються просвітою на державному рівні. На- приклад, у Швейцарії завдяки політиці популяризації спор- ту кількість фізично активних людей зросла з 62% у 2002 році до 76% у 2017 році [14]. Крім того, заможні країни реалізують політику, яка спрямована на підвищення фізичної активності серед мо- лодого покоління [10, 14]. Для прикладу, у Швейцарії в школах діти обов'язково проводять перерву на вулиці (не- залежно від погоди) – 20 хвилин через кожні півтори годи- ни. В Австрії, щоб бути найактивнішою і найздоровішою нацією у світі, впроваджена програма «Здорові діти 2.0» 158 Таким чином, з однієї сторони ми бачимо значну кіль- кість законів, програм, стратегій тощо, спрямованих на ство- рення сприятливих умов для зміцнення здоров'я громадян як найвищої соціальної цінності, забезпечення реалізації права дітей та молоді на оздоровчу рухову активність. З другої сто- рони – за останні 5 років діти та молодь все менше відвіду- ють уроки фізичної культури у закладах освіти. Ця частка зменшилась від 88,1% у 2017 до 85,6% у 2021 [13]. Підсумовуючи вищезазначене можна стверджувати, що збільшення обсягу рухової активності дітей та молоді, повинно бути системним і повинно передбачати: по-перше, розуміння дітей та молоді зв'язку рухової активності та здоров'я; по-друге, формування свідомості щодо власного здоров‘я та здоров‘я свого оточення; по-третє, розробку за- ходів щодо популяризації рухової активності. Список використаних джерел: 1. Законодавство України – Офіційний портал Верховної Ради України. 2. Інструктивно-методичні рекомендації щодо викладання нав- чальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2023/2024 навчальному році освітня галузь «фізична культу- ра», URL: https://www.schoollife.org.ua/wp-content/uploads/- 2023/09/Metodychni-rekomendatsiyi-shhodo-vykladannya- fizychnoyi-kultury-u-2023-2024-navchalnomu-rotsi.pdf 3. Круцевич Т., Трачук С., Мамедова І. Заходи до підвищення рухової активності в скандинавських країнах. Теорія і мето- дика фізичного виховання і спорту. 2020. №1. 4. Рівень залученості дітей та молоді до рухової й фізичної акти- вності та вплив спорту на фізичне і ментальне здоров’я, URL: https://biloruska.foundation/doslidzhennia-shchodo-fizychnoi- kultury-ta-sportu/ 5. Технології організації рухової діяльності: навчально- методичний посібник / [колектив авторів] [Електронний ре- сурс]. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський націона- льний університет імені Івана Огієнка, 2021. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. 6. Active transportation in children over the years, 2010-2018, URL: https://www.canada.ca/en/public-health/services/publica- tions/healthy-living/active-transportation-children-over-years- 2010-2018.html 7. Data and statistics World Health Organization. URL: https://www.theguardian.com/global/2019/apr/07/age-is-no- barrier-meet-the-oldest-top-athletes. 159 8. Department of Mental Health and Substance Use World Health Organization Geneva: World Health Organization; 2022, Switzer- land. URL: https://www.who.int/health-topics/mental-health. 9. Eurostat. URL: https://ec.europa.eu 10. Global Strategy on Diet, Physical Activity and Health. URL: https://www.who.int/publications/i/item/9241592222 11. Physical activity. «Database World Health Organization». URL: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs385/en/ 12. Special Eurobarometer 525 «Sport and Physical Activity» April- May 2022 – Percentages shown are at EU27 level. URL: https://europa-eu./eurobarometer 13. STEPS. URL: https://www.phc.org.ua/sites/default/files/users/- user90/2019 _STEPS_report_ukr.pdf 14. UIF. URL: https://uifuture.org/ In the context of contemporary education reform, society's focus on preserving and promoting the health of children and youth has become especially pertinent.One of the main tasks in this area is the transformation of the health-preserving con- sciousness of the students of education, which are closely re- lated to ecology, nutrition, health improvement, and especially to physical activity. Key words: applicants for education, health, motor activi- ty, healthy lifestyle. Отримано: 10.11.2023 160 ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ Авінов В. Л., викладач кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Алєксєєв О. О., доктор педагогічних наук, доцент, до- цент кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієн- ка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Бабюк С. М., кандидат педагогічних наук, доцент, до- цент кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Білянський Д. Ю., здобувач 4 курсу першого (бакала- врського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського наці- онального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Боднар А. О., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієн- ка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Бутов Р. С., кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри фізичної реабілітації та медико- біологічних основ фізичного виховання Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієн- ка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Василишин Д., здобувач 2 курсу другого (магістер- ського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського націо- нального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Воронецький В. Б., заслужений тренер України з па- верліфтингу, кандидат наук з фізичного виховання та спо- рту кафедри легкої атлетики з методикою викладання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Гадай А. І., здобувач 1 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільсь- кий, Україна. 161 Гоншовський В. М., кандидат наук з фізичного вихо- вання та спорту, доцент кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Гуска М. Б., кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Жигульова Е. О., кандидат біологічних наук, доцент, лауреат Державної премії для молодих вчених у галузі нау- ки і техніки, завідувач кафедри фізичної реабілітації та медико-біологічних основ фізичного виховання Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієн- ка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Жижанов О. Ю., аспірант 1 курсу третього рівня ви- щої освіти, спеціальність 014 Середня освіта (Фізична куль- тура) Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Заікін А. В., кандидат педагогічних наук, доцент ка- федри фізичної реабілітації та медико-біологічних основ фізичного виховання Кам’янець-Подільського національно- го університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Зданюк В. В., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри фізичної реабілітації та медико- біологічних основ фізичного виховання Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієн- ка, м. Кам’янець-Подільський, Україна Жижанов О. Ю., аспірант 1 курсу третього рівня ви- щої освіти, спеціальність 014 Середня освіта (Фізична куль- тура) Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Зубаль М. В., кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Клюс О. А., кандидат наук з фізичного виховання та спорту, старший викладач кафедри фізичного виховання 162 Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Король Д. О., ерготерапевт підрозділу реабілітації Че- рнівецької обласної клінічної лікарні, директор Kinezio Studio – студії персональних занять, м. Чернівці, Україна. Котик Я. М., здобувачка 4 курсу першого (бакалавр- ського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського націо- нального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Кривіцька В. С., директор спортивного клубу, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Ладиняк А. Б., старший викладач кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Лівінець Р. О., здобувачка 4 курсу першого (бакала- врського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського наці- онального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Мазур В. Й., викладач кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Марущак А. А., здобувачка 4 курсу першого (бакала- врського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського наці- онального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Марчук В. М., заслужений тренер України зі спортив- ної акробатики, суддя міжнародної категорії, старший ви- кладач кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Марчук Д. В., асистент кафедри теорії і методики фі- зичного виховання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Мельник В. І., директор Кам’янець-Подільської спеціа- льної школи Хмельницької обласної ради, м. Кам’янець- Подільський, Україна. 163 Мисів В. М., кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент, доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець-Подільського національного універси- тету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Нестеряк Л. А., вчитель фізичної культури НВК (ЗНЗ І- ІІІ ступеня №3 – гімназія імені Романа Андріяшика), м. Бо- рщів, Україна. Отт Л., викладач гімназії імені Святої Катерини, м. Оппенгайм, Німеччина. Пархомюк В. В., здобувачка 2 курсу другого (магіс- терського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського на- ціонального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’я- нець-Подільський, Україна. Первєєв В. Є., здобувач 1 курсу другого (магістер- ського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського націо- нального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Петров А. О., кандидат педагогічних наук, викладач кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’я- нець-Подільський, Україна. Петрова Ю. М., здобувачка 2 курсу другого (магістер- ського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського націо- нального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Потапчук С. М., старший викладач кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Приходько В. М., асистент кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець-Подільського національно- го університету імені Івана Огієнка, старший тренер відді- лення боксу Кам’янець-Подільської ДЮСШ №2, м. Кам’я- нець-Подільський, Україна. Прозар М. В., кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, завідувач кафедри спорту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. 164 Райтаровська І. В., старший викладач кафедри спор- ту і спортивних ігор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Поді- льський, Україна. Райтаровський К. Р., здобувач 2 курсу другого (магіс- терського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського на- ціонального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’я- нець-Подільський, Україна. Рощук А. В., здобувач 2 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільсь- кий, Україна. Сандуляк В. В., асистент кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець-Подільського національно- го університету імені Івана Огієнка, вчитель фізичної куль- тури вищої категорії, методист, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2018» в номінації «Фізична культу- ра», м. Кам’янець-Подільський, Україна. Сідлецька О. М., асистент кафедри права професійної та соціально-гуманітарної освіти ЗВО «Подільський держа- вний університет», м. Кам’янець-Подільський, Україна. Скавронський О. П., кандидат наук з фізичного ви- ховання та спорту, доцент кафедри фізичного виховання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Скиба С. А., вчитель фізичної культури КП ліцею з по- силеною військово-фізичною підготовкою, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Смик Р. Ю., здобувач 1 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільсь- кий, Україна. Совтисік Д. Д., кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізичної реабілітації та медико-біологічних основ фізичного виховання Кам’янець-Подільського національно- го університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Стасюк В. А., кандидат наук з фізичного виховання та спорту, викладач кафедри спорту і спортивних ігор 165 Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Стасюк І. І., кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент, декан факультету фізичної культури Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Третяк Н. О., здобувач 3 курсу першого (бакалаврсь- кого) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського націона- льного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Поді- льський, Україна. Федорак О. Р., спеціаліст із фізичної реабілітації Кам’янець-Подільської спеціальної школи Хмельницької об- ласної ради, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Христич Т. М., доктор медичних наук, професор фізич- ної реабілітації та медико-біологічних основ фізичного вихо- вання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Цісар О. О., здобувачка вищої освіти 3 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільсь- кого національного університету імені Івана Огієнка, м. Ка- м’янець-Подільський, Україна. Чаплінська Л. В., лікар комунального некомерційного підприємства «Лікувального діагностично-консультатив- ного центру» Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам’я- нець-Подільський, Україна. Чаплінський Р. Б., кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри фізичної реабілітації та медико- біологічних основ фізичного виховання Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієн- ка, м. Кам’янець-Подільський, Україна. Чистякова М. О., кандидат наук з фізичного вихо- вання та спорту, старший викладач кафедри теорії і мето- дики фізичного виховання Кам’янець-Подільського націо- нального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Щегельський О. Ю., здобувач 2 курсу другого (магіс- терського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського на- ціонального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’я- нець-Подільський, Україна. 166 Юрчишин Ю. В., кандидат наук з фізичного вихован- ня і спорту, доцент, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання Кам’янець-Подільського національно- го університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. Якушева В. О., здобувачка 1 курс другого (магістер- ського) рівня вищої освіти Кам’янець-Подільського націо- нального університету імені Івана Огієнка, м. Кам’янець- Подільський, Україна. 167 ЗМІСТ АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК АВТОРІВ .................................. 3 Авінов В. Л., Алєксєєв О. О., Воронецький В. Б., Первєєв В. Є. Принципи побудови ігрових вправ у футзалі .................... 4 Алєксєєв О. О., Авінов В. Л., Гоншовський В. М., Третяк Н. О. Стратегія педагогічної діяльності щодо впливу на студентів у напрямку здорового способу життя ........... 9 Боднар А. О., Цісар О. О. Аналіз сучасних оздоровчих технологій, які використовуються у сфері шкільного фізичного виховання ...................................... 15 Боднар А. О., Цісар О. О., Пархомюк В. В. Олімпійська освіта як засіб формування здорового способу життя школярів .................................. 21 Бутов Р. С., Король Д. О., Рощук А. В. Відновлення опорної функції і ходьби ............................. 27 Гуска М. Б., Мазур В. Й., Гоншовський В. М., Марущак А. А. Вплив антиоксидантів на швидке відновлення після тренувань на прикладі спортсменів-важкоатлетів .......... 30 Жигульова Е. О., Христич Т. М. Гігієнічний супровід реабілітаційного процесу ................ 35 Жижанов О. Ю. Особливості формування здоров’язбережувальної компетентності учнів у закладах загальної середньої освіти на уроках фізичної культури ................................. 41 Заікін А. В., Мельник В. І., Федорак О. Р. Історичні передумови розвитку форм фізичної рекреації .................................................. 46 Зданюк В. В., Щегельський О., Василишин Д. Аналіз рухової активності здобувачів вищої освіти спеціальності 227 терапія та реабілітація ......................... 51 168 Зубаль М. В., Райтаровська І. В., Воронецький В. В., Гадай А. І., Зубаль В. С. Загальна структура професійної діяльності тренера з розвитку творчих здібностей молоді ................ 58 Клюс О. А. Особливості занять фізичною культурою в інклюзивній освіті ........................................ 63 Клюс О. А. Характеристика спортивної підготовки молодих людей із враженням кінцівок на прикладі сидячого волейболу ........ 69 Ладиняк А. Б., Потапчук С. М., Гоншовський В. М., Воронецький В. Б. Особливості використання спортивних споруд в постолімпійсьий період ..................................... 75 Мазур В. Й., Гуска М. Б., Гоншовський В. М., Білянський Д. Ю. Профілактика травматизму в спортивних видах боротьби .......................................... 81 Марчук В. М., Марчук Д. В., Юрчишин Ю. В. Організаційні форми фізичного виховання дітей в школі ................................. 89 Марчук Д. В., Марчук В. М., Бабюк С. М., Юрчишин Ю. В. Спортивна наука як інноваційна умова розвитку гімнастичних дисциплін ......................... 95 Мисів В. М., Юрчишин Ю. В., Сандуляк В. В., Скиба С. А. Визначення соматотипу здобувачів вищої освіти першого бакалаврського рівня ................. 100 Петров А. О., Стасюк В. А., Гоншовський В. М., Лівінець Р. О. Структура та зміст швидкісно-силової підготовки метальників спису на етапі попередньої базової підготовки ..................................... 105 Потапчук С. М., Ладиняк А. Б., Смик Р. Ю. Особливості використання елементів одиноборств у фізичному вихованні здобувачів вищої освіти ........... 108 169 Прозар М. В., Петрова Ю. М., Сідлецька О. М., Якушева В. О. Особливості time-менеджменту прогресивного науково-педагогічного працівника ........ 113 Райтаровська І. В., Зубаль М. В., Гоншовський В. М., Нестеряк Л. А., Райтаровський К. Р. Впровадження новітніх технологій при навчанні плаванню ................................................. 118 Совтисік Д. Д., Отт Л. Застосування засобів фізичної терапії у відновному лікуванні сколіотичної хвороби дітей ............................. 124 Стасюк В. А., Петров А. О., Воронецький В. Б., Котик Я. М. Підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку засобами гри у футбол ........ 131 Стасюк І. І., Боднар А. О., Воронецький В. Б., Кривіцька В. С. Аналіз виступу здобувачів вищої освіти Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на ХVIІІ літній універсіаді України .... 135 Чаплінський Р. Б., Чаплінська Л. В. Комплексне застосування методів подолання тютюнопаління ................................ 151 Чистякова М. О., Скавронський О. П., Приходько В. М. Рухова активність здобувачів освіти як невіддільний компонент здорового способу життя ............................ 155 ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ ............................................. 161 170 Міністерство освіти і науки України Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка НАУКОВЕ ВИДАННЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ОСВІТИ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Випуск 13 Електронне видання Статті подані у авторській редакції. Автори несуть повну відповідальність за якість та достовірність опублікованих матеріалів. Підписано 10.04.2024. Формат 60х84/16. Гарнітура «Книжник». Об’єм даних 2,37. Мб. Обл.-вид. арк. 8,1. Зам. № 1101. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, 32300. Свідоцтво серії ДК № 3382 від 05.02.2009 р. Виготовлено в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, 32300.