Abstract:
Проза Оксани Забужко становить унікальний пласт української літератури, що поєднує елементи постмодерного письма, філософської есеїстики й феміністичного мислення. Її тексти репрезентують трансформацію жіночого досвіду, критикують патріархальні структури влади, актуалізують проблеми тілесності, сексуальності та мовчання в історичному й культурному контексті. У прозовому дискурсі письменниці відчутною є багатоголосість, інтердискурсивність і постколоніальна чутливість, що дозволяє розглядати її твори як своєрідний інтелектуальний маніфест жіночої суб’єктності в межах української культури. Мета роботи – комплексне лінгвістичне дослідження гендерного виміру прозового дискурсу Оксани Забужко з урахуванням феміністичних, постмодерних та постколоніальних підходів.
