Abstract:
В українському мовознавстві традиційні дослідження авторської мовотворчості зосереджувалися на структурному та описовому аналізі художнього мовлення. Розглядалися різні рівні мови – лексичний, фразеологічний, морфологічний, синтаксичний, а також особлива увага приділялася тропам як інструменту художньої образності й ідентифікації авторського стилю. Мета роботи полягає у аналізі семантичних структур і мовно-символічного коду поетики української прози 60–90-х років ХХ ст. шляхом виявлення закономірностей функціонування індивідуально-авторських тропів, дослідження системи значеннєвого оновлення художнього слова, а також визначення специфіки впливу авторського мовлення на розвиток значення слова та збагачення способів вираження змісту у художньому стилі сучасної української літературної мови.
