«...Праця моя – це не амбіція» : літературний портрет Григорія Костюка у контексті епохи : відкрита лекція

Abstract

Третя публічна лекція пам’яті Івана Огієнка була прочитана в рамках проведення Міжнародної наукової конференції «Григорій Костюк та його доба», приуроченої 115-й річниці від дня народження видатного вченого-літературознавця, письменника, мемуариста, історика, журналіста. Пошанування Григорія Костюка в Огієнковому університеті мас тривалу історію. З перших років незалежності викладачі кафедри української літератури встановлюють контакти з письменником і родиною, налагоджують листування, здійснюють активну краєзнавчу роботу з метою осягнення багатогранного набутку славного земляка. Восени 1992 року в рідному сечі Г. Костюка було урочисто відзначено його 90-ліття. Відтоді подібні заходи стали традиційними як на малій батьківщині (с. Боришківці), так і в стінах університету. Свого часу Г. Костюк навчався у створеній при Кам’янецькому університеті гімназії для дорослих. На його переконання, ця гімназія «...не лише виконала своє призначення, але й стала тривалим пам’ятником своєму славному засновникові», а університет «став справжнім першим великим розсадником української науки». Від осені 1919 року до 1923 року Г. Костюк був учнем Кам’янець-Подільської гімназії для дорослих і водночас свідком тих історичних подій, що відбувалися у тодішній столиці українського національного відродження. У своїй мемуарній дилогії Г. Костюк описав зустріч 1964 року з Іваном Огієнком, на той час митрополитом Іларіоном, з особливим теплом згадував те розчулення, яке вони обоє пережили від спільних спогадів про Кам’янець і його університет.