Упродовж ХІХ ст. в середовищі подільських ремісників відбувалися важливі соціальні трансформації, що зумовили поширення цехового устрою у першій половині ХІХ ст., офіційне входження в середовище цехових виробників майстрів іудейського віросповідання і фактичне, паралельне, існування двох форм ремісничих корпорацій. У 2 пол. ХІХ ст., зберігаючи окремі цехові традиції, цех поступово перестає фігурувати як окрема фінансово-юридична одиниця. На перший план виходить реміснича управа як посередницький орган між ремісниками і владою. Основною функцією ремісничої управи стає контрольно-організаційна. Поряд із видачею цехових свідоцтв, реміснича управа виписувала цеховим майстрам, при відкритті власних майстерень, посвідчення про наявність в них необхідної кількості інструментів, а також видавала довідки із характеристикою поведінки майстра. Ремісничій управі повітового міста підпорядковувалися цехові ремісники містечок повіту. Використовуючи своє посередницьке положення між урядом і ремісниками, управа стояла на охороні цехової виробничої монополії, в основі якої стояла зацікавленість у збільшенні прибутковості цехових організацій. Використовуючи монопольне право на видачу ремісничих свідоцтв управа тримали під контролем усю виробничу діяльність і стояла на чолі управління цілого ремісничого стану. Під необхідність отримання свідоцтва підводилося будь-яке заняття. На основі аналізу архівних джерел та наукової літератури робиться висновок про те, що, незважаючи на нові історичні умови, подільські ремісники і надалі залишалися основними виробниками промислової продукції масового вжитку. При цьому, як і раніше цехові організації намагалися забезпечити монополію на виробництво продукції власного ремесла.
During the XIX century in the environment of the Podolsk craftsmen, important transformations took place that determined the distribution of the shop system in the first half of the 19th century, the official entry into the environment of guild manufacturers of Jewish masters and the actual, parallel, existence of two forms of craft corporations. In the second half of the XIX century, preserving separate guild traditions, the shop gradually ceases to figure as a separate financial and legal unit. The handicraft government comes to the fore as an intermediary body between artisans and authorities. The main function of the handicraft government is the control and organizational. Along with the issuance of shop certificates, the crafts council issued to workshop craftsmen, at the opening of their own workshops, a certificate of the availability of the required number of tools in them, as well as issued certificates describing the behavior of the master. The craftsmen of the county town were subordinated to guild craftsmen from the cities of the county. Using its intermediary position between the government and the artisans, the council stood on the guard of the shop-floor production monopoly, which was based on the interest in increasing the profitability of guild organizations. Using the monopoly right to issue handicraft certificates, the management kept all production activities under control and headed the management of the entire craft class. Under the necessity of obtaining a certificate, any occupation was conducted. Based on the analysis of archival sources and scientific literature, it is concluded that, despite the new historical conditions, the Podolsk artisans remained the main producers of industrial mass consumption products in the future. At the same time, as before, guild organizations tried to provide a monopoly for the production of their own craft.