Аннотации:
Економічний фактор завжди був одним з найголовніших чинників становлення і розвитку держави. Створення сприятливих умов господарювання для всіх його суб’єктів, постійна діяльність щодо забезпечення якнайвищого рівня життя для якнайбільшої кількості громадян завжди має бути головним пріоритетом у діяльності будь-якого уряду. У цьому контексті звернення до історичного досвіду минулого завжди буде актуальним і потрібним, оскільки воно дозволяє краще зрозуміти особливості економічного розвитку як окремих регіонів, так і всієї держави, та застерегти від можливих помилок у майбутньому. Разом з тим, при розгляді економічного розвитку України ХІХ – початку XX ст. склалися стереотипи щодо формування та розвитку фабрично-заводської промисловості, періодизації промислового перевороту, а враховуючи зацікавленість останнім часом питаннями економічної історії згадані стереотипи вимагають перегляду, а окремі аспекти – ґрунтовного вивчення. Сьогодні історична наука має звільнитися від заідеологізованих концепцій радянської історіографії, показати об’єктивну картину історичних подій і явищ, зокрема й тих, що пов’язані з розвитком капіталістичного виробництва в Україні. Об'єктивне осмислення особливостей розвитку промисловості України актуальне й тому, що тогочасні соціально-економічні процеси виробництва дозволяють більш чітко окреслити сучасні соціальні та економічні тенденції. Об’єктом дослідження є соціально-економічний розвиток України у ХІХ – на початку ХХ ст. Предметом дослідження є розвиток промисловості підросійської частини України у 30-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від 30-х рр. ХІХ – до початку ХХ ст. Такі часові межі пояснюються історичними умовами розвитку країни. Відліком для нижньої хронологічної межі є соціально-економічні зміни, що відбулися після Першого польського повстання, верхня межа пов’язується із початком Першої світової війни та змінами в промисловості України.
