Abstract:
Прикметним творчим явищем в українській літературі 60-70-х рр. XX ст. стала художня тенденція, що отримала назву «тиха лірика». Ця поетична течія, народжена добою шістдесятництва, витворила свої художньо-естетичні орієнтири й проблемно-тематичні зацікавлення, суголосні з попередньою літературно-мистецькою епохою. Сила таланту яскравого представника «тихої лірики» шістдесятника Володимира Підпалого (1936–1973) втілилася в поезії, прозі, редакторській і перекладацькій діяльності. Вагомий творчий доробок автора посідає помітне місце в українському літературному процесі другої половини XX ст. У монографії простежено динаміку мотивно-образного наповнення творчості В. Підпалого, досліджено генологічне розмаїття та версифікаційні особливості його віршового набутку, проаналізовано колористику та художньо-тропеїчні аспекти поетичної спадщини митця.