Abstract:
Володіння територіями завжди надавало безпосередній вплив на взаємини князів, визначало їх становище і статус, диктувало напрямок політики. Зокрема, в ході боротьби двох династичних ліній Даниловичів (прямого спадкоємця Василя I – Василя II Васильовича і його дядька Юрія Дмитровича, двоюрідних братів Василя Косого і Дмитра Шемяка) велике значення мало встановлення влади над містами і землями Північно-Східної Русі. Це забезпечувало суперникам необхідну підтримку і базу для ведення війни за велике князювання. Зміна поглядів на зародження феодальних відносин і умови створення єдиної Російської держави з центром у Москві, представлене в роботах вчених-істориків Санкт-Петербурзького університету, призвело до відмови від деяких висновків вітчизняної історіографії XX ст., поставило нові завдання у вивченні земель Північно-Східної Русі. У тому числі виникла необхідність перегляду поняття «феодальна війна», через призму якого було прийнято аналізувати усобиці 1425-1453 рр. Мета роботи – на основі опублікованих джерел та новітньої літератури, вивчити причини, хід та наслідки феодальної війни на Русі в другій чверті XV ст.
