Abstract:
В останні роки професія вчителя-дефектолога стала доволі популярною. Якщо ще 20 років тому таких фахівців готувало всього три заклади вищої освіти, то зараз в Україні майже в кожній області університети прагнуть ліцензувати їх підготовку. І хоча статистика свідчить про збільшення кількості дітей з порушеннями зору, розладами спектру аутизму, інтелекту, переважна більшість ЗВО хочуть готувати логопедів, адже в суспільстві домінує стереотип, що це дуже модна, легка і високооплачувана професія. Вітчизняна траєкторія розгортання інклюзивної освіти призвела, з одного боку, до збільшення потреби у вчителях-дефектологах, а з другого – до неправильної оцінки їх професійної діяльності й підміни понять, що визначають кваліфікацію. Такі тенденції негативно позначаються як на професії вчителя-дефектолога, так і на якості освіти дітей з психофізичними порушеннями. Мета дослідження: обґрунтувати необхідність вузьких кваліфікацій у професійній діяльності вчителя-дефектолога та шкідливість її уніфікації.
