Інвективи в українському художньому тексті початку ХХІ століття

Abstract

У контексті дослідження індивідуально-стильових особливостей використання ненормативних мовленнєвих конструктів особливе місце посідає розуміння інвективної лексики в різних її типологіях. Інвективна лексика – це мова лайок та образ, що відображає семантику статевого символізму. Актуальність теми дослідження визначається відсутністю праць щодо аналізу стилю сучасної постмодерністської прози з позиції функціювання в ньому інвективної лексики, визначення місця її в сучасному суспільстві, особливостей та причин її функціювання. Мета дослідження полягала у визначенні психологічних функцій й соціально-психологічних детермінант використання головними героями прозових творів ненормативних мовленнєвих конструктів у комунікативній поведінці та виявлення комунікативно-прагматичних і мовних особливостей конфронтативних мовленнєвих жанрів.