Abstract:
Маргарет Етвуд виявила зацікавлення у створенні жіночого мистецтва як візуального, так і літературного, а також зосередилась на розгляді двох основних проблем, які звучать в усіх її творах: політика влади та гендерна політика. У 1985 році вона опублікувала свою відому дистопію «Оповідь служниці» – роман, який представляє світ Америки 80-х, де певні оманливі екстремістські релігійні, наукові та екологічні практики досягають своїх цілей. Твір демонструє ставлення Етвуд до радикального фемінізму через жорстокість системи Гілеаду стосовно прав і ролі жінок у суспільстві. Книга порушує цілий ряд проблем, серед яких питання жіночої солідарності займає центральне місце. Скоріше через свою творчість М. Етвуд демонструє шляхи протистояння жінок суспільним вимогам і їх наслідки, що доводить її схильність більше до ліберального фемінізму, ніж до фемінізму другої хвилі. Отже, послідовна позиція самої письменниці, але неоднозначні оцінки її творчості критиками і недостатня дослідженість проблематики романів визначає актуальність теми нашого дослідження. Мета роботи – визначити, яке місце посідає жінка у творчості Маргарет Етвуд, дослідити вплив жорстокого суспільного режиму на сприйняття жінкою своєї особистості у творчості письменниці, перш за все – у романі «Оповідь служниці».
