Аннотации:
З'ясування місця естетики Уайльда в єдиному естетико-теоретичному руслі художньої думки другої половини XIX століття може бути виявлено з урахуванням взаємодії і взаємовпливу індивідуальних і загальноестетичних явищ і тенденцій розвитку літератури даного періоду. Духовний, естетичний і інтелектуальний багаж письменника ще на початку його творчої кар'єри привів до розуміння діалектичної природи взаємовідносин людини і дійсності, людини і культури, традиції і новаторства, минулого і сьогодення. У зв'язку з цим надзвичайно актуальним для Уайльда стало звернення не тільки до античної естетики, але і до естетики епохи романтизму, а також до естетичних позицій художників, послідовників доктрини «мистецтва для мистецтва» і англійських теоретиків і критиків другої половини XIX століття, чиї естетичні та філософські орієнтири були по духу близькі його власним. Постмодерністській обробці піддався знаменитий лист Уайльда «De Profundis». Життя великого естета стало в кінці XX століття сюжетом повнометражного художнього фільму «Уайльд». Естетика Уайльда виявляється затребуваною в теоретичному осмисленні постмодерністської стратегії «самостворення» художником себе самого шляхом цитування, іронії і гри. Мета дипломної роботи полягає у виявленні філософських основ і художніх принципів естетичної теорії О. Уайльда, позначених в його нехудожній прозі.
