Abstract:
Художня спадщина М. Вінграновського має принципове значення для потрактування творчої еволюції шістдесятництва. Дослідники справедливо називають поета однією із ключових фігур цього творчого покоління. Він перебував біля його витоків, чим беззаперечно вплинув на подальший розвиток літературного процесу, сформував власну художню модель світовідчуття і світовідтворення. М. Вінграновський уже раннім поетичним доробком одразу виокремив для себе нішу у літературному потоці доби, чим увиразнив національну самобутність своєї творчої позиції, заявив про своє індивідуальне творче кредо. Митець своїми віршами означив історичну тяглість багатьох поколінь українців, вказав на непереборну потребу нації шукати іманентні корені у рідному ґрунті, що й зумовило, виходячи з вимог часу, рвійність, нестримність та оригінальність його творчого пошуку. Доробком М. Вінграновського й сьогодні пильно цікавиться літературна критика. За останній час з’явилися ґрунтовні праці – монографії, навчально-методичні посібники, літературно-критичні розвідки, – у яких поет постає як цілісна самобутня творча особистість із властивим їй художнім смаком, із власною рецепцією оцінок внутрішнього буття та довколишньої дійсності. Мета дослідження – з’ясувати основні складові осмислення форм авторської свідомості в ліриці М. Вінграновського.
