Аннотации:
Сьогодні повною мірою не схарактеризована лінгвістична природа релігійної лексики, не встановлено її компонентний склад, спільні та відмінні ознаки релігійних одиниць. Досі ґрунтовно не описані семантико-стилістичні особливості їх реалізації в художньому контексті. Актуальність нашого дослідження зумовлена інтересом сучасного мовознавства до проблем художнього стилю і, зокрема, його зв’язків з іншими різновидами літературної мови; малою кількістю монографічних досліджень, присвячених системі сакральної лексики, й зокрема релігійним лексичним одиницям, як засобу збагачення художнього мовлення; потребою вивчення художнього мовлення письменників ХХ ст., які були водночас духовними особами, у творчості яких духовність і релігійність відбивають особливості мислення й світосприймання. Об’єктом аналізу обрано мову художніх творів Івана Огієнка та Романа Паньків, які охоплюють період ХХ ст. в українській літературі. Релігійність в житті Івана Огієнка та Романа Паньківа посідає особливо важливе місце, яке на лексичному рівні виявляється, за нашими попередніми спостереженнями, в активному вживанні релігійних лексем, що дає широкі можливості для вивчення семантико-стилістичних інтерпретацій такої лексики в художньому стилі; адже вони обоє є не просто високоосвіченими людьми, а й мають духовний сан. Мета дослідження – встановити семантико-стилістичні особливості релігійної лексики в художньому мовленні українських письменників-священників ХХ ст.
