Аннотации:
Актуальність питань, висвітлених у роботі, зумовлена, по-перше, стійким інтересом науковців до проблем структурних компонентів художнього стилю та різноманітних засобів увиразнення образності, по-друге, злободенністю вивчення конотативної сфери поетоніма, по-третє, недостатнім досвідом лексикографічного опрацювання онімів, а також потребою різноаспектного аналізу художнього мовлення українських поетів, зокрема Ліни Костенко у порівняльному аспекті з В. Стусом та Б. Олійником. Актуальність роботи також зумовлена технологією опису конотативної сфери онімів, цілісного аналізу поетонімів у поезії. Уперше опрацьовано переносне уживання власних назв у збірках Ліни Костенко «Ріка Геракліта», Василя Стуса «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості» і «Палімпсести»; збірки Бориса Олійника «Вибране», «У замкненому колі»; з'ясовано функційне навантаження поетонімів і конотативні значення, що їх супроводжують, а також семантичні, стилістичні оказіональні зміни, які відбуваються в результаті дії синтагматичного чинника. Значення визначається комплексним системним дослідженням семантики та ідейним осмисленням поетики конотативних власних назв. Результати дослідження сприятимуть більш повному дослідженню підтексту твору та смислового навантаження онімів, а також новому розумінню поетики Ліни Костенко, Василя Стуса та Бориса Олійника. Метою роботи є дослідження переносного вживання онімів у тексті та як складників ідіостилю Ліни Костенко у порівнянні з ідіостилем поетів Василя Стуса та Бориса Олійника.
