Аннотации:
Активізація процесу запозичення відбувається на тлі інших, не менш активних процесів у галузі лексики, які знаходять своє втілення у функціональних стилях. Нові форми суспільних відносин знайшли своє мовне втілення у словотвірних неологізмах, в освоєнні великої кількості запозичених слів, у стилістичному трансформуванні, процесах деархаїзації, різноманітних семантичних змінах різних груп лексики української мови. Проблема лексичного запозичення продовжує розроблятися в українській і зарубіжній лінгвістиці, незважаючи на те, що вона не втрачає своєї актуальності й гостроти. Далеко не всі аспекти дослідження цієї проблеми можна вважати достатньо висвітленими. На сучасному етапі розвитку українського мовознавства, зважаючи на процеси, які відбуваються в мові, принципового значення набуває питання про вироблення принципів і засад мовної політики, зокрема тих положень, що стосуються іншомовних запозичень. Інтенсифікація процесу запозичення й активна участь іншомовних слів у всіх основних мовних процесах, що спостерігаються у сучасній українській мові, потребують не лише загального теоретичного осмислення, але й розробки конкретнішого механізму визначення етапів і ступенів адаптації запозичених лексем мовою-рецептором. Усебічний аналіз іншомовного слова, з’ясування доцільності і перспективності чи взагалі недоцільності його функціонування у мові та мовленні неможливе без звернення до мовленнєвої компетенції носіїв мови. Такий напрямок наукового дослідження проблеми освоєння іншомовних лексичних запозичень є актуальним і важливим. Мета дослідження – виявити й проаналізувати запозичення у співомовках Степана Руданського.
