Abstract:
Людина і формування її особистості є головними в дослідженні всіх дидактичних питань теорії навчання і виховання. Всебічний розвиток особистості підростаючого покоління відбувається в ході оволодіння суспільно-історичним досвідом, завдяки участі його в різноманітних видах діяльності, де формується активна особистість. Спілкування є першим видом соціальної активності, завдяки якому дитина отримує необхідну для її індивідуального розвитку інформацію. Відповідно до поглядів психологів (Л. Виготський, А. Запорожець, О. Леонтьєв, М. Лісіна, B. Мухіна, С. Рубінштейн, О. Смирнова, Д. Ельконін та ін.) спілкування виступає в якості однією з основних умов розвитку дитини, найважливішого чинника формування її особистості, нарешті, провідного виду людської діяльності, спрямованої на пізнання та оцінку самого себе за посередництвом інших людей. Мета дослідження – визначити шляхи активізації мовного спілкування та можливості підвищення ефективності корекційно-логопедичної роботи з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови.
