dc.description.abstract |
В історії мистецтва натюрморту зазвичай відводиться скромна роль на периферії художнього процесу. На перший погляд це цілком виправдано: сюжетний, міфологічний та історичний живопис, портрет, пейзаж здаються більш безпосередньо пов’язаними з магістральними рухами розвитку мистецтва. Однак існують епохи коли натюрморт виступає вперед. Здатність до узагальнення, іносказання, алегорії, здатність виявляти таємниці, якими володіють речі, можливість різноманітного перекладу – від поверхнево-побутового до приховано-алегоричних робить натюрморт багатофункціональним та змістовно наповненим жанром. Велика цінність ванітасу, як проблеми, яка у всі часи буде актуальною, є те, що це безкінечне питання буття, поглянути на яке нам вдається крізь полотна художників. Ванітас і досі хвилює душі людей, адже ми, так само, як і люди, що існували до нас, задумувались над часом, що нам дається у цьому світі для втілення нашої істинної волі. Об’єкт дослідження: розвиток натюрморту, як жанру образотворчого мистецтва. Предмет дослідження. Трансформація символу ванітасу та архетипів тематичного натюрморту. Мета дослідження полягає в аналізі та розкритті символічних аспектів зображення черепа в натюрмортах в контексті візуальних репрезентацій теми часу та смерті в західноєвропейському мистецтві. |
uk_UA |