Abstract:
Формування комунікативно-мовленнєвих умінь – одна з основних проблем сучасної методики навчання мови, оскільки відсутність належної кореляції між теоретичними знаннями і практичними мовленнєвими вміннями позначається на кількісних і якісних характеристиках мовлення, породжує різного типу мовленнєві помилки й недоліки. Особливо це стосується використання в усному і писемному мовленні молодших школярів неіменних частин мови, а саме, прислівників і службових частин мови, на роботу з якими в початковій школі відведено значно менше уваги, ніж на інші морфологічні одиниці, незважаючи на те, що вони істотно впливають на якісні характеристики мовлення, на характер отримання й передачі інформації, на позитивну самопрезентацію мовця. Робота над розвитком мовлення в молодших класах при вивченні прислівника спрямовується головним чином на усвідомлення учнями значеннєвих відтінків, переносних значень, емоційного забарвлення, зображувальної ролі слова, що дає змогу не тільки збагатити, а й уточнити та активізувати словник молодших школярів.
