Abstract:
Проблема реставрації та консервації творів образотворчого мистецтва, виконаного на полотняній основі, має місце від самого початку існування такої техніки виконання. Зрозуміло, що з часом будь-який предмет чи річ має здатність псування. Твори мистецтва не є виключенням. Так, архітектурні композиції час від часу дають знати про свій стан завдяки руйнуванню поверхні, структури, опорних елементів, конструкцій. Як можна зробити висновок, час не шкодує навіть довговічні споруди. Актуальність дослідження полягає в необхідності дослідити історію та шлях розвитку реставрації та консервації. Це є необхідною передумовою доцільного розуміння всіх станів збереження живописного твору та методології по покращенню цього стану. Так, реставрація та консервація включає в собі не тільки самі базові ознаки, але й технологічні дослідження, відкриття історії твору, стану та місця збереження, атрибуції, матеріалів, техніки виконання. Розуміння всіх цих аспектів, методів їх дослідження та правильного застосування є запорукою якісного та доцільного реставраційного та, чи консерваційного процесу, що дасть змогу мати широке уявлення про стан твору та надати йому відповідну допомогу, не зашкодити під час реставраційно-консерваційних процесів. Мета дослідження – дослідити та проаналізувати консервацію та реставрацію живопису на полотняній основі у ХХ столітті.
