Abstract:
Ситуація сьогоденного розвитку суспільства, і зокрема системи освіти, ставить перед дослідниками психолого-педагогічного напряму завдання, розв’язання яких сприяло б особистісному розвитку, що пов’язане з підвищенням загальної культури учнів і може здійснюватися за умови урахування останніх інноваційних технологій. Одночасно підвищуються і вимоги до якості педагогічної роботи з дітьми з інтелектуальними порушеннями, оскільки наявність психофізичних недоліків об’єктивно ускладнює процес їх соціалізації. Для успішного навчання молодших школярів з інтелектуальними порушеннями вчитель повинен добре знати не лише особливості пізнавальної і розумової активізації діяльності школярів, але й чітко бачити прояви активності відповідної нозології дітей у процесі різних видів діяльності, зокрема навчальної, слідкувати за тим, як особистісні стосунки впливають на рівень їх научуваності. А ми знаємо, що при значному порушенні активності дитини з інтелектуальними порушеннями вторинним виступає зниження рівня активізації діяльності, що призводить до виникнення у дітей незацікавленості, почуття невпевненості у своїх діях, а надалі знижується рівень психічно-пізнавальної діяльності. Мета дослідження – розкрити теоретико-практичні аспекти проблеми впливу навчально-виховної та корекційної роботи на активізацію навчальної діяльності молодших школярів з інтелектуальними порушеннями.
