Abstract:
Серед виявів людської психіки, любов, як константа людського буття й емоційна універсалія, перебуває в центрі уваги сучасних мовознавців. Будучи невід’ємним компонентом духовної культури, концепт LIEBE/ЛЮБОВ за своєю універсальністю проявляє на різних рівнях мови певну специфіку вербалізації, зумовлену властивою мовцям суб’єктивністю інтерпретації навколишньої дійсності, що становить очевидний інтерес для лінгвістики. ЛЮБОВ є одним із фундаментальних прагнень людини подолати свою окремість і самотність. Воно є родовою характеристикою особи як біологічного виду, оскільки змушує триматися разом членів людського роду, клану, родини, суспільства. Виявлення специфіки мовної реалізації концепту LIEBE/ЛЮБОВ на фразеологічному рівні необхідне для з’ясування характеру сприйняття й інтерпретації причинно-наслідкових зв’язків подій, що відбуваються та варіюють у мовному колективі. Мета дослідження – розкрити особливості вербалізації концепту LIEBE/ЛЮБОВ засобами фразеології німецької мови.