Діалектний ономастикон в українській національно-мовній картині світу

Abstract

Людина дає назви живим і неживим об’єктам реальної дійсності і ономастика є частиною цього загального процесу називання. Власні імена, як і загальні назви, є продуктом історії, на них нашаровуються риси національної культури. Кожний народ у певну епоху мав різний ономастикон, тобто реєстр власних назв. Оніми досить повно й своєрідно відображають національні особливості побуту, звичаїв, спілкування, політичного, економічного і культурного розвитку народу. Інтерес до найменування викликає у людини закономірне прагнення проникнути в його суть, зрозуміти його етимологію. Мета роботи – дослідити сучасні неофіційні найменування в аспектах текстотворення й теорії комунікації та з’ясувати специфіку їх функціонування як стислих текстів.