Abstract:
Мова художньої прози неодноразово була об’єктом вивчення лінгвістики, оскільки саме у мові літературних творів певного періоду відбиваються мовні процеси і явища, характерні для цього періоду. У мові художньої прози, трансформуючись у свідомості письменника (представника певного етносу), актуалізується життя народу, його світогляд, вірування, ідеологія. Усі ці важливі для етносу поняття концептуалізуються та існують у свідомості мовців у вигляді певних ментальних утворень, концептів. Мета дипломної роботи полягає у здійсненні комплексного аналізу ментальних утворень та з’ясуванні особливостей їх вербалізації у текстах творів українських прозаїків другої половини ХХ століття.
