Abstract:
На сьогодні в Україні, за різними статистичними даними, кількість людей з порушеннями зору становить близько 300 тисяч осіб. Травматизація через падіння слабозорих та незрячих осіб, що викликається недостатністю функціонування зорового аналізатора або повною його відсутністю, значно знижує рівень мобільності та обмежує пересування як з фізіологічного, так і з психологічного аспектів даного контингенту. Постійна робота з пацієнтом та з його найближчим оточенням (батьками, опікунами) може призвести до покращення самопочуття та підвищення рівня якості життя, що в свою чергу впливає на підвищення працездатності. Мета дослідження – науково обґрунтувати, розробити та апробувати програму фізичної терапії та ерготерапії слабозорих та незрячих осіб.
