Транзитологія: долання кризи та вектори розвитку

Abstract

Розглянуто причини та особливості кризи політичної транзитології, акцентовано увагу на переосмисленні класичних її положень і виявлено можливі шляхи подолання. Доведено, що тенденція демократизації, як складова транзиту, включає ряд проблем: появу нової корпоративності, її акцент на союз суспільства та бізнесу. Як наслідок, відбувається зменшення етатистських претензій на тотальне домінування. Встановлено, що при цьому постає низка суперечностей: між протореформами глобальної бюрократії, неоліберальною «діджиталізацією» та нелінійним, рухливим, синергійним суспільством. Розкрито положення про те, що на сучасному етапі розвитку транзитології відбулося усвідомлення того, що риси змін перебігу транзиту можна вирізнити у трансформаціях соціуму та політичних інститутів, глокалізації метаполісного ландшафту, формуванні деетатизованого й частково віртуального універсуму. Все це проходить на тлі руйнації колишніх ієрархій, змінюваності та трансформації способів впливу. На порядок денний усе частіше виноситься питання про зміст транзиту в умовах невизначеності та можливість ймовірного вибору в умовах гібридних режимів. Підкреслено, що наведені факти сприяють переосмисленню концепту «кінця» чи «кризи транзитології». Тому вивчення політичного транзиту як процесу соціально- економічних, політичних та інституційних перетворень, є вагомим напрямом дослідження сучасної політичної науки. Виявлено, що дослідження політичних трансформацій, зокрема на пострадянському просторі, ніби й підтверджують виняткове значення стратегічних рішень акторів і діючих суб’єктів демократизації, роблячи акцент на тому, що сприятливі структурні обставини є важливими на стадії демократичної консолідації. Зазначено, що класичний «агентивний», тобто актор-орієнтований, підхід до демократії та демократизації не виключав структурних чинників, як умов успішної демократичної консолідації, а в трактуваннях пострадянського авторитаризму присутнє розширене тлумачення структурних чинників. Проаналізовано окремі напрямки проблематики демократії та демократизації. Виявлено, що в умовах кланово-олігархічної моделі можливості авторитарної модернізації є обмеженими, оскільки за збереження соціально-політичного статус-кво в економічній та управлінській сферах, суспільство залишається поза політикою.

The causes and features of the crisis of political transitology are considered, attention is focused on rethinking its classical provisions and possible ways of overcoming are identified. It is proved that the trend of democratization as a component of transit includes a number of problems: the emergence of a new corporatism, its emphasis on the union of society and business. As a result, there is a decrease in statist claims to total dominance. It has been established that a number of contradictions arise: between the proto-reforms of the global bureaucracy, neoliberal «digitalization» and a nonlinear, mobile, synergistic society. It is revealed that at the present stage of development of transitology there is an awareness that the features of changes in transit can be distinguished in the transformation of society and political institutions, glocalization of the metropolis landscape, the formation of deetatized and partially virtual universe. All this takes place against the background of the destruction of former hierarchies, variability and transformation of ways of influencing. The question of the content of transit in the conditions of uncertainty and a possibility of a probable choice in the conditions of hybrid modes is more and more often put on the agenda. It is pointed out that these facts contribute to a rethinking of the concept of «end» or «crisis of transitology». Therefore, the study of political transit as a process of socio-economic, political and institutional transformations is an important area of research in modern political science. It is emphasized that studies of political transformations, especially in the post-Soviet space, seem to confirm the exceptional importance of strategic decisions of actors and actors of democratization, emphasizing that favorable structural circumstances are important at the stage of democratic consolidation. It is noted that the classical «agent» (actor-oriented) approachto democracy and democratization did not exclude structural factors as conditions for successful democratic consolidation, and in the interpretations of post-Soviet authoritarianism there is an expanded interpretation of structural factors. Also some areas of democracy and democratization are analyzed. It is proved that in the conditions of clan-oligarchic model the possibilities of authoritarian modernization are limited, because while maintaining the socio-political status quo in the economic and managerial spheres, society remains out of politics.