Аннотации:
Описуючи предмети та явища навколишньої дійсності, закономірності їх розвитку, взаємозв’язки між ними, дитина розвиває та вдосконалює своє мовлення. Але не завжди вона знаходить у навколишньому суттєві ознаки, не встигає розібратися в деталях. Тут на допомогу вчителеві приходить наочність. Сприймаючи картину чи ілюстрацію, дитина вловлює ряд суттєвих ознак, проводить їх аналіз, робить чітку оцінку зображеному. Образи, герої, середовище, зображені на картині, здебільшого настільки яскраві, що пробуджують спогади, уяву школярів, спрямовують оформлення їхньої думки, дають план її викладу. Мета роботи – визначити і науково обґрунтувати педагогічні умови впливу творів образотворчого мистецтва на емоційно-пізнавальну сферу молодшого школяра та значення його для розвитку зв’язного мовлення дітей; описати методику розвитку творчого мовленнєвого самовираження дітей з використанням образотворчої наочності.
