Abstract:
Стаття присвячена одній з актуальних проблем впровадження інноваційних технологій у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Зазначається, що фахівці, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами, повинні володіти не лише фаховими методиками, а й новаторським досвідом, організовувати освітній процес, керуючись принципами індивідуалізації навчальної діяльності та активізації пізнавальної діяльності дітей, враховувати їхні індивідуальні особливості розвитку, прагнути до само- освіти. Встановлено, що значна частина фахівців використовують окремі частини інноваційних технологій або всі розробки у різних їх варіаціях. Серед груп технологій навчання дітей з особливими освітніми потребами більшість фахівців використовує технології індивідуалізації освітнього процесу (особистісно-орієнтоване навчання, методики Марії Монтессорі, вальдорфської педагогіки, рівневої диференціації, ігрових та інтерактивних технологій, технологій модульно-розвивального, проблемного, когнітивного, дистанційного, проектного навчання та ін.). Визначено труднощі, які виникають при використанні інноваційних технологій у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, це зокрема недостатній розвиток дослідницьких умінь фахівців, недостатня забезпеченість технічними засобами навчання, потреба у пристосуванні технологій до можливостей дітей з особливими освітніми потребами. Встановлено, що головною перешкодою в освоєнні і розробці інноваційних технологій у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами є недостатнє матеріальне забезпечення та нестача часу на саморозвиток. Найбільш значимими здібностями та якостями особистості, що позитивно впливають на впровадження інноваційних технологій в роботі з дітьми з особливими освітніми є креативність, бажання експериментувати, позитивне ставлення та пізнавальний інтерес до інновацій, прагнення до самовдосконалення, здатність відмовитися від стереотипів у педагогічній діяльності, здатність до самоаналізу, загальнотеоретичні й методичні знання, здатність до співробітництва.
