У статті представлено теоретичний аналіз взаємозв′язку комунікативно-мовленнєвого розвитку з проявом активності дитини у міжособистісній взаємодії. Встановлено, що рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини заявляє про причини реального процесу успішності або неуспішності її взаємодії зі світом. Визначено, що особистісні досягнення якостей комунікативно-мовленнєвого розвитку сприяють установленню широких контактів дитини дошкільного віку з оточуючими, що сприяє розвитку якостей когнітивного і лінгвістичного рівня в мовному прогресуванні дитини. Доведено, що широта та дієвість мотивів спілкування дитини з людьми забезпечує координацію комунікативних та мовних дій, що дозволяє дитині прогнозувати можливий розвиток подій, виявляти творчість спілкування. Встановлено, що при наявності негативних оцінок та низької культури міжособистісних відносин, обмеженості та замкнутості інтересів серед дорослих збіднюється внутрішній світ дитини, а це все усе обумовлює низький рівень розвитку свідомості, труднощі подолання стандартів та стереотипів у реалізації навіть власних задумів і намірів. Деформація та несформованість мотивів взаємодії демонструє досвід невдач, що накопичується, у відносинах з іншими та все це призводить до того, що в багатьох дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку відсутня самостійність. Вони не упевнені в собі, часто відчувають страх у нових ситуаціях та починаннях, виявляють негативізм, конфліктність, неадекватне сприйняття поведінки та ставлення до себе з боку інших дітей і дорослих. Зроблено висновок, що комунікативна спрямованість, готовність до взаємодії, розуміння змісту системи «людина-ситуація», ціннісні орієнтації, що відбивають досвід спілкування, в остаточному підсумку визначають соціальну й інтелектуальну активність дитини дошкільного віку у взаємодії зі світом. Висвітлено умови для гармонійного розвитку комунікативно-мовних навичок дитини дошкільного віку, а саме необхідність спілкуватися з дітьми, розповідати їм та читати художню, пізнавальну літературу; збагачувати досвід дітей позитивними враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному та природному довкіллі.
The article analyses theoretically the relations between communicative-speech development and manifestations of a child’s activities at interpersonal interactions. We determined that a child’s communicative-speech development is the base for his/her successful or unsuccessful interactions with the world. Personal qualities of communicative-speech development contribute to the establishment by a preschool child of wide contacts of with others, which, in turn, contributes to development of cognitive and linguistic qualities supporting a child’s language progress. Variable and effective motives for a child’s communication with people ensures the coordination of his/her communicative and speech actions, allows the child to predict the possible development of events, to be creative in communication. If adults give a child negative assessments and have a low culture of interpersonal relations, limited and closed interests, the child’s inner world is impoverished; thus, his/her consciousness develops poorly, he/she has difficulties in overcoming of standards and stereotypes at implementation of their own intentions. The deformed or absent motivation for interactions, because of experienced failures at relations with others, leads to the fact that many children of senior preschool and primary school age lack independence. They are unsure of themselves, are often feared in new situations, behave negatively, prone to conflicts, and perceive inadequately behavior of other children and adults and people’s attitudes to them. The conclusion is made that the orientation to communication, willingness to interact with others, understanding of an “person-situation” system, value orientations reflecting communicative experiences ultimately determine preschool children’s social and intellectual activities at their interactions with the world. The harmonious development of preschool age children’s communicative-speech skills is based on adults’ often communications with children, when adults talk with them and read them fiction books and cognitive literature; enrich children’s experience with positive impressions during walks, excursions, interesting observations in the social, cultural and natural environment.
