Шляхи розвитку здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя

Abstract

Прогресивне людство зрозуміло: медицина має відносні можливості з ліквідації наслідків деструктивних процесів в організмі й психіці людини, тоді як на часі профілактика, пропедевтика й інші форми запобігання не наслідкам, а причинам. Медики мають відмовитися від монополії на покращення здоров’я і перейти до співпраці з гуманітарними напрямами діяльності в досягненні гігієнічної, профілактичної, синологічної, терапевтичної й валеологічної мети (остання на початкових етапах будь-якої дисфункції може запобігти розвитку хвороби). Для цього сама медична галузь і фармакологія мали б одержати мотивацію, оскільки підтримувальна терапія, нозологічний підхід до більшості людських патологій, розквіт фармакологічного бізнесу стимулюють саме медичний підхід. Ці тенденції мають бути враховані в педагогіці як початковій діяльнісній складовій на шляху формування майбутнього людського потенціалу. Тут необхідна глибинна духовна готовність і потреба людини, що важко уявляється в межах мікрогруп, а тільки в окремих свідомих особистостей. На масовому рівні єдиний вихід – це мода, стиль, хобі. «Здоровим бути модно» – таке декларативне гасло лунало в багатьох країнах, проте не можна сказати, що залучення до масової фізичної культури, гігієни та спорту підвищило валеологічну свідомість і знизило рівень захворювань серед населення.