У статті аналізується специфіка Біблії як сакрально-дидактичної книги, що не використовує Слово як матеріал для художньої гри, а утверджує його як істину – тут зображувально-поетичні елементи є вторинними. Літературознавці
звикли шукати в тексті Біблії самі лише елементи художності, але ж авторів біблійного тексту надихали не бажання опоетизувати принади життя, а відчуття крихкості матеріального світу, його рух до Бога, постійна присутність Всевидячого Ока. Саме тому Біблія, яка, на відміну від язичницьких священних книг, утверджує такі основоположні поняття, як монотеїзм, совість, свідомість тощо, стає інтертекстом нашої культури; навіть боротьба з нею завжди свідчить про «зв’язаність» біблійним алгоритмом. Утім у перекладах часто втрачається дещо дуже суттєве для розуміння біблійної концепції світу й людини, й важливо завжди адресуватися до оригінального тексту пам’ятки.
The article analyzes the specifi city of the Bible as sacred-didactic book that does not use the word as a material for art game, and establishes it as the Truth – there are secondary fi gurative-poetic elements. literary scholars have used to search the text of the Bible for the search of artistic elements alone, but the authors of the Bible’s text have inspired it does not wish poetically the delights of life, but for a sense of fragility of the material world, of its movement to God, of the constant presence of All-Seeing Eye. That is why the Bible, which, unlike the pagan sacred books, establishes such fundamental concepts as monotheism, conscience, consciousness, etc., is the intertext of our culture; even fi ghting against it always shows “connectedness” by the biblical algorithm. But often lost in the translation of something very signifi cant for understanding the biblical conception of the world and man, and it is important to always be addressed, the original text of the literary monument.
