dc.contributor.author |
Кузан, Марія Миколаївна |
|
dc.contributor.author |
Фігура, Оксана Андріївна |
|
dc.contributor.author |
Бутов, Руслан Сергійович |
|
dc.date.accessioned |
2023-03-02T07:50:04Z |
|
dc.date.available |
2023-03-02T07:50:04Z |
|
dc.date.issued |
2021 |
|
dc.identifier.citation |
Кузан М.М. Порівняльний аналіз моделей практики ерготерапії, які орієнтовані на заняттєву активність людини / М. М. Кузан, О. А. Фігура, Р. С. Бутов // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 15 : Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). – 2021. – Вип. 6К. – С. 121-128. |
uk_UA |
dc.identifier.uri |
http://elar.kpnu.edu.ua:8081/xmlui/handle/123456789/7143 |
|
dc.description.abstract |
Моделі – це спрощені уявлення про структуру та зміст явища чи системи, що описують або пояснюють складні взаємозв'язки між поняттями всередині системи та об'єднують елементи теорії та практики, які повинні зробити речі простішими для розуміння. Ми провели порівняльний аналіз п'яти основних моделей практики ерготерапії, які орієнтовані на заняттєву активність людини та найчастіше використовуються у цілому світі: Людина - Навколишнє середовище – Модель заняттєвої діяльності (PEOP, Charles Christiansen and Carolyn Baum); Модель людської зайнятості (MOHO, Gary Kielhofner); Канадська модель заняттєвої діяльності та залучення (CMOP, Sue Townsend and Helen Polatajko); Модель Kawa (Michael Iwama); Австралійська модель заняттєвої діяльності – OPM (A) (Christine Chaparo and Rudy Ranka). Порівнюючи п'ять моделей практики ерготерапії ми відзначили між ними такі схожості. Всі ці моделі є орієнтованими на заняттєву активність людини (клієнта В кожній моделі центральне місце належить людині та поєднанню її внутрішніх факторів, навколишнього середовища і заняттєвої активності та виділяються свої персональні компоненти для покращення продуктивності. А основною відмінністю моделей є різний акцент погляду на людину, середовища, активність та бажаний результат. |
uk_UA |
dc.description.abstract |
We conducted a comparative analysis of five main models of occupational therapy practice, which are focused on occupational performance and are most often used worldwide: Person – Environment – Occupational Performance Model (PEOP); Model of Human Occupation (MOHO); Canadian Model of Occupational Performance and Engagement (CMOP); Kawa model; Occupational Performance Model Australia- OPM (A). All these models are focused on the professional employment of the person (client). Each model highlights its personal components to improve performance. CMOP emphasizes that spirituality is the main essence of person, while PEOP depicts spirituality as one of the five components (psychological, neurological, spiritual, physiological and motor), and OPM (A) one of the three interacting elements of mind, body and spirit, MOHO - focuses on understanding and developing a person's motivation to study, and the KAWA model does not highlight the concept of spirit as a component of person. Regarding the environment, the PEOP model emphasizes whether it "allows or acts as a barrier to performance", MOHO - in terms of ecology, requirements and impact, CMOP - social change, social inequality and occupational imbalances. KAWA - obstacles that affect the flow of life, OPM (A) - an interactive-sensory-physical-socio-cultural phenomenon within which activities take place. In considering occupational activities, the models have much in common. In the CMOP model, the components of employment activity are self-service, productive activity and leisure. In the OPM (A) model, employment is seen as the ability to perceive, desire, plan, and perform roles. The PEOP model emphasizes the need for competence in occupational activities to achieve occupational participation. In the KAWA model, the emphasis is on the hidden healing potential that every subject has from birth. MOHO defines that the essence of human activity is to influence professional identity and competence, which leads to positive occupational adaptation. Thus, in each model the central place belongs to the person and a combination of its internal factors, environment and occupational activity. And the main difference between the models is the different emphasis on the person, environment, profession and the desired result. |
en |
dc.language.iso |
uk_UA |
uk_UA |
dc.publisher |
Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова |
uk_UA |
dc.subject |
модель заняттєвої діяльності - людина - навколишнє середовище |
uk_UA |
dc.subject |
модель людської зайнятості |
uk_UA |
dc.subject |
канадська модель заняттєвої діяльності та залучення |
uk_UA |
dc.subject |
модель Kawa |
uk_UA |
dc.subject |
австралійська модель заняттєвої діяльності |
uk_UA |
dc.subject |
заняттєва адаптація |
uk_UA |
dc.subject |
окупація |
uk_UA |
dc.subject |
Person – Environment – Occupational – Performance Model |
en |
dc.subject |
Model of Human Occupation |
en |
dc.subject |
Canadian Model of Occupational Performance and Engagement |
en |
dc.subject |
Kawa model |
en |
dc.subject |
Occupational Performance Model Australia |
en |
dc.subject |
occupational adaptation |
en |
dc.subject |
occupation |
en |
dc.title |
Порівняльний аналіз моделей практики ерготерапії, які орієнтовані на заняттєву активність людини |
uk_UA |
dc.title.alternative |
Comparative analysis of models of occupational therapy practice, which are focused on occupational performance |
en |
dc.type |
Article |
en |