Фізична реабілітація осіб з пошкодженнями ліктьового суглоба

Abstract

У статті представлений огляд публікацій, що стосуються проблем фізичної реабілітації пацієнтів з пошкодженнями в ділянці ліктьового суглоба. Проаналізовано статистичні дані, опубліковані в літературних джерелах за останні кілька років. Показано, що травми є чинником, який веде до обмеження життєдіяльності постраждалих, тимчасової та стійкої втрати працездатності (інвалідності). Особливо високий відсоток втрати працездатності після внутрішньосуглобових переломів. А серед них переломи та вивихи ліктьового суглоба займають перше місце. До внутрішньосуглобових переломів ліктьового суглоба відносять переломи дистального відділу плечової кістки та переломи проксимальних відділів кісток передпліччя. Аналіз спеціальної літератури, яка присвячена відновленню рухливості в травмованому ліктьовому суглобі, показав, що, не дивлячись на поширеність цієї патології, як і раніше, при ній залишається багато незадовільних та інвалідизуючих наслідків. Комплексне лікування хворих після пошкоджень ліктьового суглоба має сприяти відновленню всіх порушених функцій організму, відновленню рухових навичок хворого та його працездатності. Незалежно від вибору методу лікування, засобами фізичної реабілітації є – лікувальна гімнастика, лікувальний масаж і фізіотерапія, які є провідними при вирішенні поставлених завдань. На підставі проведеного аналізу літературних джерел визначені завдання, засоби і методика лікувальної гімнастики, масажу і фізіотерапії за трьома періодами перебігу хвороби – імобілізаційному, постімобілізаційному і відновному. Програма відновного лікування пацієнтів, включаючи консервативні методи медичної реабілітації, при показаннях хірургічне лікування, фізичну реабілітацію, дозволяє в більшості випадків добитися відновлення функції верхньої кінцівки до рівня компенсації і субкомпенсації, а також знизити групу інвалідності.

The article presents an overview of the publications concerning the problems of physical rehabilitation of patients with injuries in the area of the elbow joint. The statistical data published in literary sources over the last few years have been analyzed. It has been shown that trauma is a factor that leads to limiting the lives of victims, temporary and permanent disability. Especially high percentage of disability exists after intra-articular fractures. Among them, fractures and dislocations of the elbow joint occupy the first place. The intra-articular fractures of the elbow include fractures of the distal humerus and fractures of the proximal parts of the forearm bones. The analysis of special literature devoted to the restoration of mobility in the injured elbow joint showed that, despite the prevalence of this pathology, as before, many unsatisfactory and disabling consequences remain. Complex treatment of patients after damage to the elbow joint should contribute to the restoration of all impaired functions of the body, restoration of motor skills of the patient and his ability to work. Regardless of the choice of the method of treatment, the means of physical rehabilitation are – therapeutic exercises, therapeutic massage and physiotherapy, which are leading in solving the tasks. On the basis of the analysis of literary sources, tasks, means and methods of therapeutic exercises, massage and physiotherapy for three periods of the disease – immobilization, post-immobilization and restorative are defined. The moment of movement in the elbow joint is determined by the localization of the fracture, its character, the position of the chips, the severity of reactive phenomena, age-specific features of the course of the reparative processes. However, you need to strive as soon as possible to begin physical exercises, because with long inactivity of the joint develop secondary changes that consistently limit its mobility. The program of rehabilitation of patients, including conservative methods of medical rehabilitation, surgical treatment if indicated, physical rehabilitation, allows in most cases to restore the function of the upper limb to the level of compensation and subcompensation, as well as reduce the disability group.