Культура спілкування як складова професійної компетентності майбутніх корекційних педагогів

Abstract

У статті досліджується проблема сформованості культури спілкування у майбутніх корекційних педагогів. З’ясовано, що культура спілкування передбачає володіння індивідом високим рівнем комунікативних навичок, сформованість вміння розуміти співрозмовника, співпереживати йому, відповідальне ставлення до своїх слів і вчинків; толерантність, відчуття такту, уміння бачити позитивні якості партнера по спілкуванню. Наголошується, що вагомою ознакою культури спілкування корекційного педагога є його стиль мовлення. Під час спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами корекційний педагог має створювати відповідну комунікативну обстановку, яка б стимулювала мовленнєву активність учня. Важливо вміти стимулювати інтерес дитини до обміну думками, не наполягати на негайних відповідях, дати можливість подумати, не перебивати, підкреслювати переваги дитячих відповідей. Представлено результати дослідження стану сформованості окремих аспектів культури спілкування у здобувачів вищої освіти спеціальності 016 Спеціальна освіта. За результатами анкетування, спрямованого на визначення розуміння сутності культури спілкування та її значущості для професійної діяльності корекційного педагога було з’ясовано, що більшість досліджуваних частково розуміють сутність цього поняття, а найбільш значущими якостями для культури спілкування майбутні корекційні педагоги вважають високий рівень розвитку мовлення, толерантне ставлення до людей, комунікативні навички, доброзичливість у спілкуванні, великий словниковий запас, загальний культурний рівень людини, повагу до співрозмовника, вміння розуміти людину, її стан тощо. Всі респонденти визнають значущість культури спілкування у житті людини та професійній діяльності корекційного педагога. Серед пропозицій щодо розвитку культури спілкування у майбутніх корекційних педагогів найбільше було таких, що стосувалися проведення різних видів тренінгів та можливості безпосереднього спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами, їхніми батьками під час проходження практики.

The article investigates the problem of a communication culture forming among future SEN teachers. It was found that the communication culture expects the SEN teacher to have a high level of communication skills, the ability to understand the interlocutor, to be sympathetic to him, to have a responsible attitude to one's words and actions, tolerance, a sense of tact, and the ability to see the positive qualities of a communication partner. It is emphasized that a significant feature of the SEN teachers' communication culture is their style of speech. When communicating with children with special educational needs, the SEN teacher should create an appropriate communicative environment to stimulate the student's speech activity. It is essential to promote the child's interest in the exchange of ideas, not to insist on immediate answers, to allow thinking, not to interrupt, and to emphasize the advantages of children's answers. The study results of the communication culture forming among the specialty ‘016 Special education students are presented. According to the results of the questionnaire, which was aimed at determining the understanding of the meaning of the communication culture and its significant role in the professional activity of the SEN teacher, it was found that the majority of the respondents partially understand the essence of this concept. The most significant qualities of the communication culture for future SEN teachers are a high level of speech development, a tolerant attitude to people, communication skills, benevolence in communication, an expanded vocabulary, the general cultural level of a person, respect for the interlocutor, the ability to understand a person, his condition, etc. All respondents recognize the importance of communication culture in a person's life and the professional activity of a SEN teacher. Among the proposals for the communication culture development of future SEN teachers, the majority were related to conducting various types of training and the possibility of direct communication with children with special educational needs and their parents during practice.