У статті розкривається своєрідність поглядів членів творчого об’єднання 20-х років ХХ ст. «Серапіонові брати» на літературну традицію. У центрі – позиція теоретика групи, історика ахідноєвропейської літератури і письменника Л. Лунца, який обґрунтовує необхідність використання в російській літературі традицій західної сюжетної прози.
