Фортифікаційна ведута у творчості українських художників кінця ХІХ – початку ХХІ ст.

Abstract

Одним з провідних жанрів образотворчого мистецтва є пейзаж, широта застосування якого не має чітких меж. Одне з провідних місць у зображенні навколишнього середовища займає архітектурний краєвид. Вивчення розвитку ведути, зокрема фортифікаційної, дає змогу зрозуміти його витоки та проаналізувати першоджерела виникнення основних напрямків розвитку пейзажу як окремого жанру образотворчого мистецтва, цілісно усвідомити його значення для сучасного мистецтва в історичній ретроспективі. Мета дослідження – розкриття місця і ролі пейзажної фортифікаційної ведути в історії українського мистецтва кінця ХІХ – початку ХХІ ст.