Abstract:
Сучасне суспільство знаходиться в етапі масштабних соціально-економічних трансформацій, які супроводжуються посиленням міграційних процесів, що зумовлює актуальність вивчення феномена самотності. Людина все частіше стикається з такими явищами, як втрата роботи, зміна рівня життя, руйнування соціальних, міжособистісних і родинних зв’язків, що формує відчуття недовіри до реальності. Наслідки цих змін проявляються у підвищенні психоемоційного напруження, поширенні тривожності, агресії, страху перед майбутнім, невпевненості, депресивних станах і незадоволеності життям, які сприяють виникненню відчуття самотності. Мета роботи – теоретико-методологічне обґрунтування та емпірична перевірка структурно-функціональної організації переживання самотності як стійкої особистісної риси.
