Abstract:
Збереження культурної спадщини є одним із ключових завдань сучасного мистецтвознавства та реставраційної практики. Особливої уваги вимагає збереження живописних творів на тканинних основах, які через природне старіння матеріалів, неналежні умови зберігання і механічні пошкодження зазнають суттєвих втрат. Традиційні методи реставрації, що сформувалися на ранніх етапах розвитку цієї галузі, часто передбачають значне втручання в оригінальну структуру твору. Однак сучасні підходи дедалі більше орієнтуються на етичний принцип мінімального втручання, що зумовлює перегляд звичних практик та пошук нових, делікатніших технологій. Мета роботи – теоретичне обґрунтування сучасних технологій для кращого розуміння, в чому виявляються переваги відновлення тканинних основ у живописі.
