Методика розвитку спритності волейболістів 10-14 років, які займаються волейболом у ДЮСШ

Abstract

Високий рівень розвитку сучасного волейболу, загострення конкуренції на міжнародній арені вимагають безперервного вдосконалення навчально-тренувального процесу і виявлення ефективних засобів підвищення підготовки волейбольних резервів. Напрям пошуку таких засобів перш за все пов'язаний з аналізом змагальної діяльності юних волейболістів, що полягає у вирішенні складних рухових координаційних завдань в змінних умовах гри при жорсткому дефіциті часу. Широкий діапазон факторів, від яких залежить успішність ігрової діяльності, зумовлює особливу важливість вдосконалення механізмів адаптації і перестроювання моторики юного спортсмена відповідно до вимог ігрової обстановки. Така адаптація, у свою чергу, пов'язана з проявами спритності гравця. Складна структура ігрових дій у волейболі висуває вимоги до вдосконалості і вариативности рухових навиків спортсмена. Характер гри пред'являє високі вимоги до виконавців з боку прояву спеціальних фізичних якостей, моторики, перцепції і практичного інтелекту, що визначають успішність формування і вдосконалення ігрових навиків. Найбільш інтегральним за змістом, об'єднуючим в собі сенсорні, психомоторні, рухові прояви, є спритність, необхідна і при навчанні і при застосуванні всіх ігрових прийомів у волейболі. Мета роботи полягає – в теоретичній розробці та експериментальному обгрунтувані оптимізації техніко-тактичної підготовки школярок, які займаються в шкільній секції з волейболу та юних волейболісток ДЮСШ на основі розвитку спритності.