Еміграція з Наддніпрянської України в пореформений період (1861-1914 рр.)

Abstract

Довгий час проблеми міграції перебували поза увагою вітчизняних істориків. Зокрема, лите в останні десятиліття стали говорили про проблему депортацій, політичної еміграції 20-x років XX ст. та ін. Якщо у XIX ст. міждержавні міграції на Заході давно були нормальною, в правовому відношенні, формою поводження людей, які прагнуть вирішити за допомогою переселення свої особисті чи сімейні проблеми, то в Російській iмпepії право на еміграцію не визнавалося, з неї можна було тільки незаконно втекти. Лише у 1892 р. було зроблено перше офіційне послаблення, що стосувалося легальної еміграції євреїв. Водночас еміграція відбувалася з українських території на окраїни Російської імперії. Зокрема, переселення селян за сприяння урядових інстанцій і Селянського поземельного банку йшло на казенні та банківські землі в Казахстан, Сибір, на Далекий Схід та ін. Мета дослідження — дослідити еміграцію з Наддніпрянської Окраїни за кордон та на окраїни Російської імперії в післяреформений період.