Культурно-освітня діяльність галицького духовенства наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ століття

Abstract

Роль Галицького духовенства в суспільно-політичному і національно-культурному житті українців значно зросла після церковних реформ цісаря Йосифа ІІ 1874 р., коли було усунено нерівноправність Римо-католицької та Греко-католицької церков, а священики були звільнені від панщинних повинностей, а також було відкрито греко-католицькі семінарії. Це сприяло формуванню українського духовенства та відкривало йому доступ до навчально-виховного процесу в початкових і середніх школах. Це було зумовлено багатьма обставинами об’єктивного і суб’єктивного характеру, насамперед традицією громадської діяльності Греко-католицької церкви як інституції з чіткою структурою та численним духовенством. Тому вона і стала активним суб’єктом громадського життя. Мета роботи – визначити роль та значення діяльності галицького духовенства в процесі національно-культурного відродження України.