Еміграція з Галичини та Буковини наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

Abstract

Еміграція як явище, спричинене соціально-економічними і політичними обставинами, належить до особливого виду переміщення людей. З кінця ХIХ ст. в Європі вона найбільше охопила так звані недержавні народи, зокрема Російської та Австро-Угорської імперій. Еміграційні потоки спрямовувалися передусім до США, Канади і країн Латинської Америки. В результаті за океаном виникли значні осередки українців, поляків, євреїв та представників інших національностей. Дослідження цієї проблематики актуальне і в контексті загальної зацікавленості з 90-х років ХХ ст. історією окремих регіонів не тільки істориків України, а й дослідників інших країн: Австрії, Румунії, Німеччини, Польщі, які нерідко є вихідцями чи спадкоємцями різних етносів західноукраїнських чи наддніпрянських земель, які після 1939 р. велінням долі опинилися у цих країнах. Мета дослідження полягає у комплексному науковому аналізі й оцінці еміграції в українських землях у міжвоєнний період.