Антигетьманський переворот і прихід до влади Директорії УНР

Abstract

Історія примусових робітників Третього рейху, тривалий час замовчувана, витіснена з офіційної пам’яті, на початку 90-х років минулого століття стала активно включатися до створення „нового”, „нерадянського” бачення подій Другої світової війни. Велика група її учасників, що переслідувалися нацистським і сталінським режимами, отримали нарешті належну увагу як істориків, так і політиків. Зміни у ставленні до колишніх остарбайтерів не обмежувалися лише сферою меморіальних практик. Значно більшою мірою вони вилилися у цілком конкретні результати у сфері економічної та соціальної політики. У роки Другої світової війни держави спрямовували безпрецедентні зусилля на переміщення та організацію праці мільйонних резервів трудових ресурсів задля побудови військово-промислового комплексу. Історики стверджують, що альтернативи примусовому використанню робочої сили за тих обставин не було. І хоча ніхто офіційно не таврує остарбайтерів „зрадниками” чи „посібниками”, байдужість українського уряду до проблеми своїх заробітчан підтримує негативний імідж країни у світі й породжує нові проблеми та конфлікти в середині суспільства. І хто скаже, чим доля сучасного нелегалу з України є кращою ніж вчорашнього „східного робітника”. Метою роботи є висвітлення на основі доробку вчених та наявних джерел процесу вербування, основних етапів вивезення, соціально-правових умов існування працездатного населення до Німеччини.