Польська шляхта Правобережної України в умовах російської інкорпорації між лояльністю та опозиційністю

Abstract

Перша половина 60-х рр. XVII ст. стали одними з ключових в перебігу Української національної революції XVII ст. Вони ознаменувалися подіями й процесами, що трагічно позначилися на розвитку Української держави. Саме тоді відбулося поглиблення суспільно-політичної кризи, що охопила козацьку Україну, наслідком якої став поділ держави на два гетьманства – Лівобережне та Правобережне. Унаслідок гостро постала проблема цілісності держави; створилися умови для ліквідації її інституцій. Фактично, Україна, втративши можливості впливу на політичні процеси, які відбувалися довкола неї, перебіг військового протистояння між Москвою та Річчю Посполитою, виявилася неспроможною протистояти тиску з їхнього боку, що посилився на фоні загострення внутрішньополітичних суперечок та боротьби за владу. Ситуація загострювалася через те, що за Польща й Москва здійснювали відкриту експансію щодо українських земель. Відтак, питання щодо об'єднання України наштовхувалося на рішучу протидію її сусідів. Воно ставало не лише внутрішньоукраїнським, а переходило в сферу взаємовідносин Речі Посполитої, Московії та Кримського ханства, а Україна втрачала, таким чином, суб’єктність у міжнародних відносинах Центрально-Східної Європи. Метою дослідження є об'єктивне з'ясування причин та передумов походу, перебігу воєнних дій та з’ясування наслідків походу.