Стильова парадигма новелістики М. Коцюбинського та В. Стефаника: порівняльний аспект

Abstract

Модернізм став поворотним новаторським рухом в українській літературі кінця ХІХ − початку ХХ ст. Він досить багатогранний і різноманітний, має різні напрями і стильові течії: імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм, неореалізм, неокласицизм, символізм, футуризм та інші. Яскравими репрезентантами цього мистецько-світоглядного комплексу в українському письменстві стали О. Кобилянська та Леся Українка, у творчості яких виявляється естетика неоромантизму та неокласицизму, українські символісти М. Вороний, О. Олесь та М Яцків, представник неореалізму В. Винниченко, а також – імпресіоніст М. Коцюбинський та експресіоніст В. Стефаник, стильова палітра яких і стане об’єктом нашого дослідження. Імпресіонізм у літературі тісно пов'язаний з його вираженням у живописі, звідки походить термін. Уперше його використано в критичній оцінці картини К. Моне «Враження, схід сонця», але і в літературних творах колірна гама, що переважає в описах, відтінки, за допомогою яких письменники-імпресіоністи передають емоції, не менш яскраві. Тут значення візуальних образів та ефектів надзвичайно важливе, бо вони почасти розкривають почуття й переживання персонажів. Кольори набувають особливого смислового наповнення, важливої композиційної та характерологічної функції. Мета дослідження – виявити спільні та відмінні стильові тенденції в імпресіоністичній новелістиці М. Коцюбинського та експресіоністичних творах В. Стефаника й окреслити опозиційно-дифузійний ракурс стильової парадигми їхньої творчості.