Вербалізація емоційного стану людини в українському прозовому тексті кінця XX-поч XXI століття

Abstract

Одним з пріоритетних напрямків лінгвістичних розвідок у рамках когнітивно-дискурсивної парадигми є вивчення взаємозв’язку емоційної сфери свідомості людини та мовної системи, яка використовується нею у процесі номінативно-комунікативної діяльності. Український постмодерний прозовий текст, та й сучасний текст будь-якого автора, є ориґінальною площиною авторського світобачення, яке специфічно вербалізується мовними засобами в авторському мовленні. Цей текст якісно інший у порівнянні із традиційними прозовими текстами попередніх десятиліть, незвичний для масового читача. Як нове мистецьке явище, постмодерний прозовий текст репрезентує нестандартний, іронічний, креативний зміст людського мислення, вербальної творчості. Це нові форми естетичних шукань, особливих відчуттів й емоцій. Мета дипломної роботи ‒ провести аналіз функціонування вербальних засобів, використовуваних для увиразнення змалювання емоційного стану людини у сучасному прозовому тексті.