Пояснювальні конструкції в сучасній українській мові

Abstract

Сучасне розуміння дихотомічної природи мови – як граматичної системи, яка водночас є й засобом комунікації, – окреслює нові перспективи у вивченні пояснення, зокрема пояснювально-ототожнювального значення, адже дослідники наголошують на тісному взаємозв’язку цього мовного явища з мовленням (Н.В. Кірпічникова, М.В. Ляпон, Е.Ф. Морозова). Актуальність дослідження визначається тим, що питання про пояснення як мовне значення та його вираження в конструкціях сучасної української мови не можна вважати вивченим із достатньою глибиною й ґрунтовністю. Відсутні спеціальні дослідження й монографічні праці, присвячені всебічному аналізу пояснювально-ототожнювальних конструкцій. Мета дослідження – виявити сутність пояснювально-ототожнювального значення як різновиду пояснення, чинники творення й мовні засоби його вираження в структурі синтаксичних конструкцій сучасної української мови, а також встановити закономірності функціонування цих конструкцій у мовленні.