Форми і функції інтертекстуальності в романах Пітера Акройда

Abstract

Пітер Акройд (1949 р.н.) — англійський письменник, поет і літературний критик. З 14 його романів 7 мають відношення до фікційно-фантазійного відтворення реальних подій та постатей культурного та історичного процесу: "Хоксмур", "Перше світло", "Будинок доктора Ді", "Процес Елізабет Крі", "Мільтон в Америці", "Повість про Платона", "Журнал запису пацієнтів доктора Франкенштейна". Переважно це сучасні версії готичного або біографічного роману, за винятком альтернативної історії ("Мільтон в Америці") і сатиричної антиутопії ("Повість про Платона"). Роман "Перше світло" містить, крім того, елементи наукової фантастики. Практично в усіх працях дослідників відзначена важлива роль інтертекстуального простору в творах Акройда. У зарубіжному і вітчизняному літературознавстві існує не так багато робіт, що так чи інакше зачіпають проблематику інтертекстуальних включень у творчості романіста. У той же час, форми і функції Акройдової інтертекстуальності залишаються недостатньо вивченими і потребують системного аналізу на різних рівнях змісто-формальної цілісноті як окремих творів, так і зв'язків між ними Таким чином, обрана нами тема представляється актуальною як з погляду матеріалу дослідження, так і з позиції обраного аспекту її вивчення. Мета магістерського дослідження – виявлення багатоаспектної інтертекстуальної складової романів Пітера Акройда на рівні ідейно-художньої структури творів, ремінісценцій і алюзивних включень, розгляд своєрідності й особливостей функціонального значення інтертексту в романістиці письменника.