Діалог культур в новелістиці Сомерсета Моема

Abstract

Свій письменницький шлях В.С. Моем починав у жанрі оповідання («Дон Себастіан», 1898) в кінці XIX століття. На початку XX століття Моем багато експериментував з малою формою, по-різному поєднуючи розповіді для створення панорамної картини соціального життя людини у перехідний період. Твори В.С. Моема є яскравими прикладами подорожньої літератури новітнього часу, коли проблема пізнання нових земель поступилася проблемі усвідомлення власного місця у світі, який постійно змінюється. Герої моемівських новел, які є завжди непересічними особистостями, знаходяться у постійному пошуку себе. Цей пошук вони здійснюють у процесі розуміння іншого, чужого, незрозумілого для них. Протиставлення «Свій-Чужий» у моемівських новелах втілене у дихотомії «Схід-Захід», де «Захід» представлений колоніальним населенням та означає щось знайоме, рідне, зрозуміле, подібне, а «Схід», представниками якого є острів’яни, тубільне населення, асоціюється зі сферою таємного, незрозумілого, несхожого. Таким чином, опозицію «Схід-Захід» у Моема слід розуміти як культурний концепт. Метою магістерської роботи є аналіз проблеми схід/захід в малій прозі Моема.